Вирок № 35454303, 25.11.2013, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 1001/329/2012

Кримінальне провадження № 1/355/28/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

за участю прокурорів Русецького О.В., Товмаш Я.А., Панченко Н.С.,

захисника - адвоката ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобовязаного, працює водієм ФГ « Зернівка», одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 286, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України

В с т а н о в и в :

14 березня 2006 року близько 19 години, ОСОБА_4, працюючи на посаді помічника дільничного інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, прибув на територію ферми ТОВ «Світанок» в селі Червоному Яготинського району. Приводом для цього, стало телефонне повідомлення йому від керівника підприємства про перебування на фермі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння і його конфлікт із сторожами.

Увійшовши до приміщення ферми, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 вийти із ним на подвір'я, коли той вже ні з ким не конфліктував і його поведінка на являла небезпеки. Вийшовши з приміщення, ОСОБА_4, без попередження і вияснення обставин, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Про застосування щодо ОСОБА_2 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_4, рапортом не довів до відома начальника Яготинського райвідділу міліції для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_2 ушкоджень начебто в результаті падіння останнього з воза. 17 березня 2006 року ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, зазначивши у ній завідомо неправдиві дані про таке падіння. Ця постанова, як офіційний документ, стала підставою для припинення, передбаченої ст. 97 КПК України, перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_2

06 вересня 2011 року, близько 17 години 00 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись поблизу будинку № 5 по вулиці Шевченка в селі Сулимівка Яготинського району Київської області, у напрямку села ОСОБА_5 ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п.1.7, 2.3.6, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив встановлену в населеному пункті швидкість руху, виявивши небезпеку для руху, а саме людину похилого віку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка переходила дорогу зліва на право по його руху, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на дану особу.

Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримала ушкодження, які згідно виснову експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

По суті предявленого обвинувачення в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 і ч.І ст.366 КК України, підсудний ОСОБА_4 як під час досудового слідства так і протягом судового слідства винним себе не визнав, показавши, що 14 березня 2006 поку близько 18-19 години він на власному автомобілі ВАЗ-2104 повертався з роботи з м. Яготин додому в с. Лозовий Яр. По дорозі забрав свого знайомого ОСОБА_7 та на його прохання знайому ОСОБА_7 - ОСОБА_8 Йому на мобільний телефон зателефонував директор ТОВ « Світанок » ОСОБА_9 та повідомив, що на фермі в с. Червоне, ОСОБА_2, який перебуває в нетверезому стані вчинив бійку із сторожами та попрохав його заїхати на ферму.

Прибувши близько 19 чи 20 години на територію ферми, він зупинив автомобіль приблизно за 4 м. від воріт та пішов всередину приміщення. При в ході в сарай він зустрів охоронника ОСОБА_10, який повідомив йому про обставини конфлікту. Увійшовши до приміщення ферми, він побачив ОСОБА_2, який вже ні з ким не конфліктував, і запропонував йому вийти на подвіря. При спілкуванні з ОСОБА_2 зрозумів, що останній перебуває в нетверезому стані, оскільки відчувався запах алкоголю, ОСОБА_2 хитався, мова його була нечіткою, тому сказав, щоб він наступного дня прийшов до контори. Будь-яких ушкоджень та крові на обличчі ОСОБА_2 він не бачив. Під час розмови до них підійшов ОСОБА_7 Після розмови з ОСОБА_2, яка відбувалася близько хвилини, він сів в автомобіль і поїхав додому, попередньо розвізши по домівках ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Розмова його з ОСОБА_2 проходила на виході з ферми з лівої сторони за дверима. Біля воріт ферми горіла лампочка, вони розмовляли на освітленій ділянці. ОСОБА_8 в цей момент перебувала в автомобілі, а автомобіль стояв так, що все було видно. Вранці наступного дня, черговий Яготинського РВ вручив йому матеріали щодо одержання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та сказав, щоб він зайшов до начальника райвідділу. Начальник міліції розписав матеріал на нього та дав вказівку прийняти рішення згідно з чинним законодавством. На підставі зібраних матеріалів, в яких було пояснення ОСОБА_2 про те, що він отримав травму внаслідок падіння з воза, він прийняв постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Ніяких додаткових перевірок він не робив, у ОСОБА_2 додатково пояснення не відбирав вважаючи, що зібраних матеріалів достатньо для прийняття рішення.

Стверджує, що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 він не завдавав, оскільки в цьому не було жодної потреби. Останнього знає як особу, схильну до зловживання спиртними напоями, бійок та правопорушень. Вважає, що ОСОБА_2 його оговорює тому, що він раніше застосовував до нього заходи впливу із-за його неправомірної поведінки, а мати потерпілого, неодноразово погрожувала йому, оскільки він приймав часть у розкритті злочину, вчиненого братом потерпілого ОСОБА_11.

По суті предявленого обвинувачення в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся однак показання давати відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. В судовому засіданні були оголошенні покази ОСОБА_4, дані ним в ході досудового слідства які в судовому засіданні ним були підтверджені. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що дані покази він підтримує повністю, більш нічого добавити не має. В скоєному щиро розкається. Цивільний позов, заявлений потерпілою, визнає в повному обсязі.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 в інкримінованих злочинних діяннях грунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 14.03.2006 року його дружина ОСОБА_12, яка працює дояркою в ТОВ «Світанок», вдома повідомила йому про те, що охоронники ферми звинувачують його у викраденні солярки. Увечері, разом з дружиною, він пішов на ферму, де зустрів охоронників ОСОБА_10 та ОСОБА_13, з якими почав зясовувати відносини. Під час конфлікту, який відбувся в приміщенні молочарні та який тривав 20-30 секунд, вони хапали один одного за одяг, але не билися і не падали. Невдовзі до них підбігла його дружина та забрала його на середину сараю, де він продовжив розмову з дояркою ОСОБА_14. Приблизно через 15 хвилин, на ферму зайшов ОСОБА_4 і запропонував йому вийти на подвіря. Відійшовши на 4-5 м. від вхідних дверей, ОСОБА_4 запитав, чи багато в нього здоровя і без попередження, вдарив рукою по обличчю. На його запитання за що той його ударив, ОСОБА_4 не відповів, а пішов в напрямку автомобіля, який стояв за 6-7 метрів від входу в сарай. Після отриманого удару, в нього з рота пішла кров і він, зрозумівши, що в нього зламана щелепа, пішов до приміщення молочарні, яке знаходиться в сараї, щоб умитися і по дорозі зустрів свою дружину. В приміщенні молочарні знаходився ОСОБА_15, в якого він попросив плоскогубці щоб вирвати зуба та повідомив йому про те, що ОСОБА_4 зламав йому щелепу. В той же вечір, його відвезли в районну лікарню, де близько 22 години в нього відбирав пояснення працівник міліції ОСОБА_16 1.1., якому він пояснив, що тілесні ушкодження заподіяв ОСОБА_4 Вранці наступного дня, до нього в лікарню приїхав брат ОСОБА_4 - ОСОБА_17, який умовив його підписати пояснення, що тілесні ушкодження, він отримав від того, що упав з воза. Невдовзі до нього в лікарню приїхала дружина, якій він все розповів. В той же день, йому дали направлення в обласну лікарню на операцію, а ввечері до них додому приїхав ОСОБА_4, який дав 500 грн. та взяв з нього розписку.

Суд звертає свою уваги, що потерпілий ОСОБА_2 впродовж майже семи років надає послідовні покази по суті обвинувачення, прямо вказуючи про спричинення йому тілесного ушкодження саме ОСОБА_4

При цьому суд вважає, що покази потерпілого ОСОБА_2 узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18 М Г., ОСОБА_19, ОСОБА_15, які як під час досудового так і в судовому засіданні стверджували про те, що після спілкування з ОСОБА_4, ОСОБА_2 тримався за щелепу та в нього з рота йшла кров.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що 14.03.2006 року після того, як вона повідомила свого чоловіка ОСОБА_2 про те, що сторожі звинувачують його в крадіжці солярки, останній під вечір, прийшов до неї на ферму і почав зясовувати стосунки із сторожем ОСОБА_10, який знаходився в молочарні. В цей час, до них підійшов сторож Мартинюк і вони схопили один одного за груди. ОСОБА_4 забрала чоловіка до свого робочого місця, де він почав розмовляти з дояркою ОСОБА_14 Після конфлікту з охоронниками вона не бачила на обличчі ОСОБА_2 крові чи будь-яких інших тілесних ушкоджень. Через деякий час, в приміщення корівника зайшов ОСОБА_4 та покликав чоловіка на вулицю. Хвилин через десять ОСОБА_14 звернула її увагу на те, що чоловіка немає і вона пішла до виходу із сараю, попередньо занісши молоко в молочарню. В приміщенні молочарні, вона побачила свого чоловіка, який вмивався і той пояснив, що ОСОБА_4 повибивав йому зуби. Вмившись, чоловік вийшов на вулицю, а вона вийшла слідом за ним і почала кричати. На вулиці вже була група людей, серед яких був ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ще якийсь незнайомий чоловік, який заспокоював її і говорив, що все владнається, а тому, вона почала кричати на нього. Вдома кровотеча в чоловіка не припинялася, тому вона попросила сусідку викликати швидку допомогу і відвезла його до свекрухи, яка відправила його в районну лікарню. Вранці в лікарні, чоловік повідомив її, що приїздив брат ОСОБА_4 і він підписав якісь пояснення. Лікар повідомив її, що чоловікові потрібно робити операцію та видав направлення в обласну лікарню. В цей же день, вона разом з чоловіком пішли в райвідділ міліції, але начальника не було і вони мали розмову із ОСОБА_4 та його братом, які просили владнати конфлікт. Увечері ОСОБА_4 привіз 500 грн., а наступного дня ще 300 грн.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в 2006 році займав посаду директора ТОВ «Світанок», підтвердив, що 14.03.2006 року на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що на території ферми перебуває в нетверезому стані ОСОБА_2 Він зателефонував дільничному інспектору Вовку С.В. і попросив заїхати на ферму та розібратися з конфліктом.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердила свої покази, які вона давала як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях. В оголошених судом показах ( т.1 а.с. 44 ), достовірність яких було підтверджено свідком, остання пояснила, що 14.03.2006 року на фермі вона мала розмову із ОСОБА_2 про сварку з сторожами з приводу крадіжки солярки, в якій ОСОБА_2 та її чоловіка звинувачували сторожі. В цей час до сараю зайшов ОСОБА_4 і покликав ОСОБА_2, після чого вони вийшли з сараю. ОСОБА_12 вийшла слідом за ними, попередньо занісши молоко в молочарню, а вона закінчувала доїти обидві групи корів. Приблизно через дві хвилини вона почула крик ОСОБА_12, яка повернувшись сказала, що ОСОБА_20 побив її чоловіка. Вийшовши на вулицю після закінчення роботи побачила, що ОСОБА_2Г сидів біля сараю і спльовував кров. По дорозі додому він продовжував спльовувати кров, в нього крутилася голова і він майже не говорив.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повністю підтвердив свої покази, які він давав на досудовому слідстві та в попередніх судових засіданням. Так, в оголошених судом показах ( т.1а.с. 43), достовірність яких була підтверджена свідком, останній пояснив, що 14 березня 2006 року увечері він приїхав на ферму за молоком і одночасно приїхав дільничний інспектор міліції ОСОБА_4 Він зайшов у сарай і ніякого конфлікту там не бачив, а побачив, як дільничний вивів із сараю ОСОБА_2 і після того, майже одразу, той зайшов у сарай і в нього з рота йшла кров. ОСОБА_2 повідомив, що його вдарив дільничний і повибивав йому зуби. Він висловив своє невдоволення поведінкою дільничного, але ОСОБА_4 на це нічого не відповів, а сів у автомобіль і одразу поїхав. Самого моменту нанесення удару дільничним інспектором Ярошу М.Г. він не бачив, але вважає, що саме ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_2 та спричинив йому травму.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що коли він побачив, як ОСОБА_2 схватив за горло його напарника ОСОБА_13, то він, намагаючись захистити напарника декілька разів вдарив ОСОБА_2 в область голови. Від ударів, ОСОБА_2 впав, а потім піднявся і пішов до доярок, а вони зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_9 і через нього викликали дільничного інспектора міліції. Дільничний ОСОБА_4 приїхав приблизно через 15 хвилин після того, але він вже тоді пішов займатись своєю роботою і які події відбувались за участю дільничного інспектора не бачив.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що самого нанесення удару інспектором міліції ОСОБА_4 ОСОБА_2 він не бачив, але в присутності водія ОСОБА_18, ОСОБА_2, який зайшов до приміщення сараю сказавши, що ОСОБА_4 його вдарив та повибивав йому зуби, почав вмиватися. Дружина ОСОБА_2 почала лаяти ОСОБА_4 за те, що він вдарив її чоловіка і той одразу поїхав, а ОСОБА_2 залишався на фермі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що він разом із ОСОБА_4 приїздили до ферми та бачив, як останній разом із потерпілим виходили з приміщення ферми. Він вийшов запитати причину їхнього приїзду на ферму і в цей час, якась жінка почала його лаяти за те, що він побив її чоловіка. Побачивши, що помилилася, жінка підійшла до ОСОБА_4 та почала лаяти його.

Коли ОСОБА_2 заходив в приміщення ферми, його голова була нахилена але крові він не бачив.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив сварку між ним та ОСОБА_2, яка відбулася 14 березня 2006 року та ту обставину, що його напарник ОСОБА_10 декілька разів вдарив ОСОБА_2 в область обличчя і той від отриманого удару впав, а потім піднявся і став пропонувати вийти на вулицю поговорити. Однак,бажаючи уникнути подальшого конфлікту, вони відійшли від нього та зателефонували директору ОСОБА_9 який викликав дільничного інспектора міліції, який приїхав приблизно через 10 хвилин. Коли приїхав дільничний, він зразу пішов з того місця, і що відбувалося далі не бачив.

За ініціативою суду в судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_21, який підтвердив той факт, що одразу після госпиталізації ОСОБА_2, в той чи на наступний день, в будинку потерпілого він зустрів ОСОБА_4 Після того, як ОСОБА_4 пішов, ОСОБА_12 повідомила йому про те, що ОСОБА_4 приносив гроші в сумі 300 грн. на лікування ОСОБА_2

В оголошених показаннях свідка ОСОБА_16 достовірність яких він визнав, останній пояснював, що в травматологічному відділенні Яготинської ЦРЛ після госпіталізації ОСОБА_2, в ході спілкування з потерпілим той розповів йому про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 42 )

Також судом були досліджені покази свідка ОСОБА_15, який як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні пояснював, що 14.03.2006 р. ОСОБА_2 прийшов на ферму на вечірню дойку пяний і в нього був конфлікт із сторожами під час якого, ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_2 і вони разом впали. Після цього конфлікту, ніяких тілесних ушкоджень в ОСОБА_2 він не бачив. Через декілька хвилин на ферму приїхав дільничний ОСОБА_4 і вони з ОСОБА_2 вийшли із сараю. Невдовзі після цього, ОСОБА_2 в якого з рота йшла кров, зайшов у приміщення молочарні та запитав де знаходиться кран з водою і попросив плоскогубці. Про те, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_2 дізнався з розмов у селі ( т.1 а.с.34-35).

Оголошені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 47-48 ) про те, що незнайомий їй чоловік (ОСОБА_2Г.) відійшовши від ОСОБА_4 тримався за обличчя, не суперечать показанням інших свідків та потерпілого. Показання цього свідка про те, що ОСОБА_2 тримався за обличчя ще в той час коли вони з ОСОБА_4 виходили із сараю, суперечать показанням інших свідків та не підтверджуються підсудним і потерпілим.

Згідно з висновком експерта № 43-д від 14.04.2006 року в потерпілого ОСОБА_2 виявлене тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зправа, яке по давності може відповідати 14.03.2006 р., могло виникнути від удару тупим предметом з обмеженою поверхнею та за ознаками тривалості розладу здоровя відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, (а.с.52 т. 1).

Допитаний в судовому засіданні з цього приводу в якості свідка ОСОБА_22 дав показання суду про те, що у потерпілого ОСОБА_2 був перелом нижньої щелепи зправа без зміщення та без порушення зубного ряду і слизової оболонки. При такому переломі потерпілий міг спльовувати кров, яка просочувалася з-під десни в результаті пошкодження кореня зуба і виникнення його хиткості. Потерпілий відчував біль при такому переломі щелепи. Найсильніший біль відразу після перелому, а згодом він вщухає. В результаті больового синдрому відразу після травми потерпілий рефлекторно хапається за щоку. Пояснення ОСОБА_2 про те, що в нього було відчуття, що нижня щелепа торкається язика і хитаються зуби, відповідає тим відчуття, які виникають при таких травмах. Експертний висновок він робив на підставі оригіналу знімків, які зроблені в Київській обласній клінічній лікарні 16.03.2006 року перед проведенням операції.

Довідкою з історії хвороби №1412 Яготинської ЦРЛ від 04.08.2006 року ксерокопіями записів в медичній картці ОСОБА_2, в яких зазначено, що ОСОБА_2 М знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Яготинської ЦРЛ з 14 березня 2006 року з діагнозом алкогольне спяніння, струс головного мозку, перелом нижньої щелепи праворуч ; виписаний для подальшого лікування у щелепно-лицьового хірурга КОКЛ ; в медичній картці за 15.03.2006 року мається запис про те, що хворому встановлено діагноз: травматичний перелом нижньої щелепи між 6 і 5 зубами

Копією листка непрацездатності серії ААК № 927540, згідно з яким ОСОБА_2 по 27 березня 2006 року перебував на стаціонарному лікуванні в Київській обласній лікарні з діагнозом перелом нижньої щелепи в ділянці 5/6 зубів і гілки зліва.

( т.2 а.с.17 )

Копією листка непрацездатності серії АА №375080, згідно з яким ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні в Яготинській ЦРЛ з 30.03.2006 р. до 13.04.2006 р. з діагнозом перелом нижньої щелепи в ділянці 5/6 зубів і гілки зліва.

( т.2 а.с.17 )

Довідкою Київської обласної клінічної лікарні за липень 2007 р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в центрі щелепно-лицьової хірургії КОКЛ з 16 до 23.03 2006 року з діагнозом « перелом нижньої щелепи в ділянці 6/5 зубів гілки зліва ».

( т.2 а.с.16 )

Випискою з історії хвороби № 226 Київської обласної клінічної лікарні від 22.07.2007 року, згідно з якою ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 16 до 21 березня 2006 року з приводу перелому нижньої щелепи в ділянці 5/6 зубів і гілки зліва

( т.2 а.с.22 )

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 в частині заподіяння підсудним потерпілому тілесних ушкоджень, суд вважає, що покази потерпілого ОСОБА_2 є правдивими, оскільки вони є логічними в своїй послідовності та підтверджуються показами свідків і не суперечать матеріалам справи.

Показання підсудного ОСОБА_4 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Відповідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає доведеним факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 саме підсудним ОСОБА_4

Заподіяння вказаних тілесних ушкоджень охоронцем ОСОБА_10 під час конфлікту потерпілого з ним та ОСОБА_13 виключаються, оскільки жоден із свідків не вказував на якісь зміни на обличчі потерпілого чи в його поведінці після цього конфлікту (кров, реакція на больовий синдром), а навпаки, свідки вказують, що ОСОБА_2 після конфліку із ОСОБА_10 досить тривалий час ( не менше 15-20 хв.) розмовляв із ОСОБА_14, лаявся на охоронників.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на момент вчинення злочину, підсудній ОСОБА_4 працював в Яготинському РВ ГУ МВС України в Київській області на посаді в.о. дільничного інспектора міліціії.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про міліцію» міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, як дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян і працівників міліції.

Умови застосування засобів впливу визначені в ст. 13 цього Закону, згідно з яким, працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, за яких застосування підсудним ОСОБА_4 до потерпілого ОСОБА_2 фізичного насилля було виправданим.

За таких обставин суд вважає, що своїми діями ОСОБА_20 перевищив владу, оскільки вчинив дії, виконання яких дозволяється в особливих випадках, передбачених ст.ст.12,13 закону України « Про міліцію », а тому, його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.365 КК України , як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством.

Крім того, суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_4, діючи умисно, з метою приховування вчиненого ним злочину передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, вчинив службове підроблення внісши до офіційного документа, яким є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, завідомо неправдиві відомості про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та склавши завідомо неправдивий документ, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснив, що він, в зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2006 року не вніс жодних даних, які хоча б частково не відповідали дійсності. В нього не було умислу на підроблення будь - яких документів, які додані до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Однак, винність ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого йому злочинного діяння повністю підтверджується сукупністю слідуючих доказів.

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 який пояснив суду, що після отриманих від ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, його було госпіталізовано до травматологічного відділення Яготинської ЦРЛ.

Цього ж вечора, до нього приїхав у лікарню працівник міліції ОСОБА_16, якому він заявив про те, що його побив ОСОБА_4 Однак вранці, у лікарню приїхав брат ОСОБА_4 ОСОБА_7, який почав умовляти його написати пояснення в міліцію про те, що травму він отримав в результаті падіння з воза. Не бажаючи нікому нічого поганого, він написав таку заяву і віддав її ОСОБА_17. ОСОБА_4 заплатив йому 800 грн. Спочатку перед виїздом у Київ він привіз додому 500 грн., а потім ще 300 грн. передав через дружину.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, яку виніс ОСОБА_4 17.03.06 року, з якої слідує, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав в результаті падіння ( т.1 а.с. 18).

Висновком оперуповноваженого в ОВС ІОС УВБ капітана міліції ОСОБА_23 за результатами розгляду заяви ОСОБА_24 ( т.1 а.с. 24-29)

З відмовного матеріалу № 259 по рапорту о/ч майора міліції ОСОБА_25 ( т. 1 а.с. 17-21) вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 відмовлено згідно постанови від 17.03.2006 року в.о. дільничого інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 на підставі пояснень ОСОБА_2 від 14.03.2006 року за відсутністю складу злочину, за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Виходячи з змісту диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України службовим підробленням є внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Ознакою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України є активна поведінка службової особи.

Обовязковою ознакою службового підроблення є його предмет-офіційний документ.

Судом було встановлено, що 14 березня 2006 року близько 19 години, ОСОБА_4, працюючи на посаді помічника дільничного інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, прибувши на територію ферми ТОВ «Світанок» в селі Червоному Яготинського району та вивівши із приміщення ферми ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, без попередження і вияснення обставин, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи.

В подальшому, ОСОБА_4 знаючи про фактичні обставини заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2006 року навмисно зазначив про отримання ОСОБА_2 ушкоджень начебто в результаті падіння з воза. Таким чином, дана постанова як офіційний документ, стала підставою для припинення передбаченої ст.97 КПК України перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_2

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Окрім того, суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

6 вересня 2011 року близько 17 години ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по вулиці Шевченка в селі Сулимівка Яготинського району, поблизу будинку №5, у напрямку села ОСОБА_5

Під час цього він грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України , а саме:

- пункт 1.7, що зобов'язує водіїв бути особливо уважними до такої категорії учасників дорожнього руху, як люди похилого віку;

- пункт 2.3.«б», який для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язує водія: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- пункт 12.1, згідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- пункт 12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших

учасників руху об'їзду перешкоди;

- пункт 12.4, яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволений із швидкістю не більше 60 км/год.

Проігнорувавши вказані норми безпеки дорожнього руху, не вибравши безпечної швидкості, ОСОБА_4 допустив неуважність. Він перевищив дозволену швидкість і згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №786А від 24 жовтня 2011 року, перед початком гальмування, рухався від 76 до 94 км. на годину ( в залежності від коефіцієнта щеплення шин з дорогою ), в результаті чого втратив контроль за дорожньою ситуацією і автомобілем та вчинив наїзд на пішохода - людину похилого віку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка переходила дорогу зліва направо по його руху.

За даних дорожніх обставин він повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто рухатись зі швидкістю не більше 60 км на годину, та з моменту виникнення небезпеки для руху, при об'єктивній видимості потерпілої біля осьової лінії - 87 метрів, негайно вжити заходів по зменшенню швидкості автомобіля аж до його зупинки і при дозволеній швидкості мав технічну можливість відвернути наїзд шляхом застосування екстреного гальмування.

Внаслідок наїзду ОСОБА_6 отримала обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжний перелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Ці суспільно-небезпечні наслідки перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_4 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України.

Злочинна недбалість ОСОБА_4 проявилась у тому, що він, допускаючи порушення правил безпеки дорожнього руху, не обравши безпечної швидкості та перевищуючи дозволену, не вживаючи негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виявленні пішохода на дорозі, міг і повинен був передбачити можливість наїзду на ОСОБА_6 та її травмування.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованого злочинного діяння визнав повністю, щиро розкаявся та користуючись гарантованими йому ст. 63 Конституції України та п.5 ст.263 КПК України ( в редакції 1960 року) правами, відмовився давати покази та відповідати на запитання. при цьому зазначивши, що покази, дані ним на досудовому слідстві підтримує повністю, більш нічого добавити не має.

В скоєному щиро розкаюється. Цивільний позов, заявлений потерпілою, визнає в повному обсязі.

Окрім визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини в скоєному, його винність підтверджується показами потерпілої ОСОБА_3 яка пояснила, що її мати ОСОБА_6 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_7. 6 вересня 2011 року близько 18 години їй зателефонувала сусідка і повідомила, що мати потрапила в лікарню травмованою внаслідок ДТП. Коли прибула до лікарні, мати сказала, що її збив легковий автомобіль, і той водій, який здійснив наїзд і доставив її в лікарню. На другий день вранці вони з чоловіком поїхали в село Сулимівку де зустрілись із сусідом матері ОСОБА_26, який розповів, що був свідком ДТП та бачив як матір автомобілем збив дільничий інспектор Вовк С., зачепив та протягнув її. Коли свідок підійшов, то ОСОБА_4 саме витягував потерпілу з-під машини. Потім ОСОБА_4 забрав матір в салон автомобіля і за вимогою ОСОБА_26 начебто повіз у лікарню, але в подальшому вияснилось, що він її туди не довіз, а пересадив у машину інших працівників міліції. Мати місяць лежала в реанімації, потім в травматологічному відділенні. З лікарні її забрала сестра і через місяць мати померла. Підсудний відшкодував частково моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що після того, як їм повідомили про те, що машина збила його тещу, вранці вони поїхали в село на місце події де зустрілись із сусідами, які розповіли, що потерпілу збив працівник міліції ОСОБА_20. Потім зателефонував в ДАІ і повідомив про те, який саме автомобіль збив ОСОБА_6 однак їм повідомили, що винуватець ДТП їм відомий. Брат підсудного привозив 500 гривень, він не взяв, потім від підсудного отримали 3 000 гривень

Допитані в судовому засіданні кожен окремо свідки ОСОБА_28 і ОСОБА_29 - дільничні інспектори міліції Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області повідомили, що 6 вересня 2011 року близько 17 години вони знаходились в райвідділі міліції. ОСОБА_29 зателефонував ОСОБА_4 і прохав допомоги. По дорозі вони зустріли автомобіль ОСОБА_4, який повідомив їм про те, що в нього в салоні перебуває особа похилого віку, яка потребує медичної допомоги. Оскільки його автомобіль був несправний, просив їх відвезти жінку до лікарні. Пересадивши жінку в салон авто, вони направились в лікарню, а ОСОБА_4 залишився на тому ж місці. Вже вранці наступного дня, від співробітників дізнались, що ОСОБА_4 розшукують через те, що він здійснив ДТП та збив жінку похилого віку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 70\д від 05.10.2011 року, у Северин. О.О. виявлено обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжнийиперелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я. Характер, локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що під час первинного контакту потерпіла ймовірно знаходилась у вертикальному чи наближеному до нього положенні та звернена до автомобіля правою боковою поверхнею тіла ( т.1 а.с.132-133);

Суд за згодою учасників судового розгляду, які не оспорювали фактичних обставнин справи та розміру цивільного позову, в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежився показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 та визнає недоцільним подальше дослідження доказів.

Таким чином, оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочині доведена повністю. На думку суду по справі зібрано достатня кількість допустимих та належних доказів на підтвердження такої вини.

Суд вважає, що своїми умисними діяннями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст.286 КК України.

Згідно розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 8 "Про внесення змін та доповнень до Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно наданих суду характеристик підсудний ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем постійного проживання та за місцем роботи, має на вихованні двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_30, 23.11.2006 та сина ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_8.

В ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_4 своєї вини в скоєних злочинах передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.366 КК України не визнав та впродовж всього судового розгляду справи намагався зробити все можливе для уникнення передбаченої законом відповідальності.

Визнаючи свою провину за злочин передбачений ч.1 ст.296 КК України та щиро розкаюючись в скоєному, ОСОБА_4 жодних дій, які б підтверджували його щирість, не вчинив, заподіяну злочином реальну шкоду, що настала після ДТП, не відшкодував. За таких обставин, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд не враховує як помякшуючі відповідальність обставини щире каяття ОСОБА_4 в скоєному та активне сприяння в розкритті злочину. Разом з тим, суд звертає свою увагу на те, що в матеріалах кримінальної справи справи є свідоцтво про смерть потерпілої ОСОБА_6 та довідка про причинуу смерті в якій вказується, що причиною смерті серед інших є і тілесні ушкодження, які їй були спричинені в ході ДТП, винним у якій суд визнав ОСОБА_4

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи тяжкість злочинів та ставлення підсудного до їх вчинення, думку потерпілих щодо міри покарання суд вважає, що покарання ОСОБА_4 повинно бути обране в межах санкцій статей Кримінального кодексу України, в скоєнні яких підсудний визнаний судом винним.

Вирішуючи цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3, судом встановлено, що в результаті дії джерела підвищеної небезпеки (автомобіля НОМЕР_3) потерпілій заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Розмір матеріальної шкоди в сумі 5384 грн. 41 коп. підтверджується матеріалами справи. Розмір моральної шкоди в сумі 22000 гривень, заявлений потерпілою, суд вважає розумним та справедливим. Враховуючи ту обставину, що підсудним ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпілій ОСОБА_3 сплачено 3000 грн., то не відшкодованою залишилася сума в розмірі 19 000 грн., яка підлягає до стягнення на користь потерпілої.

По справі проведено дві автотехнічні експертизи ( т. 1 а.с. 143, 153), вартість яких становить 2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно, які необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_4 на користь установи, яка проводила експертизу - науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.296 КК України та призначити покарання:

-за ч. 2 ст.365 КК України три роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади повязані із здійсненням владних повноважень на 3 роки ;

-за ч.1 ст.366 КК України обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади повязані із здійсненням владних повноважень на 2 роки ;

-за ч.1 ст. 286 КК України обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.70, ч.4 ст.72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання 3 ( три) роки позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади повязані із здійсненням владних повноважень на 3 роки та з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 підписка про невиїзд змінити на тримання під вартою і до вступу вироку в законну силу утримувати засудженого в Київському СІЗО управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.

Строк відбування покарання вираховувати з 25 листопада 2013 року, тобто з часу проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5384 ( пять тисяч триста вісімдесят чотири грн.) 41 коп. заподіяних матеріальних збитків та 19 000 ( девятнадцять тисяч ) грн. заподіяної моральної шкоди, а всього стягнути 24 384 ( двадцять чотири тисячі триста вісімдесят чотири ) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ( НДЕКЦ МВС України код ЗКП06 25574713, реєстраційний рахунок 31250272210700, банк одержувача: УДК в Київській області, МФО 821018, призначення платежу: за експертні роботи) 2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно вартості проведених двох автотехнічних експертиз, всього стягнути 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Вирок може бути оскаржений на протязі тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області, а засудженим, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Баришівського

районного судуОСОБА_32