Ухвала суду № 35452724, 05.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

05 листопада 2013 року справа № 5020-961/2012Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

скаргу: Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк",

ідентифікаційний код 34047020

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б)

на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у розмірі 7 459 654,56 грн та 320 000,00 грн,

у справі:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт",

ідентифікаційний код 19449122

(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про банкрутство боржника,

Представники учасників судового процесу:

кредитор-скаржник (ПАТ „Дельта Банк") - не прибув;

банкрут (ТОВ „Фірма „Лінарт") - не прибув;

ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) - Кирилін М.В. - ліквідатор, постанова господарського суду м. Севастополя від 17.10.2012, посвідчення НОМЕР_1 від 11.04.2013;

кредитор (ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України") - Голубєва Н.А. - керівник юридичної служби Філії АТ „Укрексімбанк" в АР Крим, довіреність № 010-01/7005 від 31.08.2012;

кредитор (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби) - не прибув;

кредитор („Greenwest Enterprises, LLC") - не прибув;

кредитор (ТОВ „Морська компанія „Транссервис") - не прибув;

кредитор (ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" (далі - ТОВ „Фірма „Лінарт") у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013).

Постановою господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором боржника-банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича /том 2, арк. с. 69-73/.

У газеті „Голос України" № 207 (5457) від 02.11.2012 оприлюднене оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /том 2, арк. с. 87-88/.

29.12.2012 до суду надійшла скарга кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", що виникли з кредитного договору № 3/КВ-08 від 31.01.2008 у розмірі 7 459 654,56 грн та з договору застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008 у розмірі 320 000,00 грн /том 5, арк. с. 164-166/.

Ухвалою суду від 29.03.2013 вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2013 /том 12, арк. с. 20-22/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги неодноразово відкладався, востаннє - ухвалою суду від 23.10.2013 до 05.11.2013.

У судове засідання 05.11.2013 скаржник (ПАТ „Дельта Банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Транссервис" не надали витребувані ухвалами суду від 07.08.2013, 28.08.2013, 17.09.2013, 01.10.2013 та 23.10.2013 докази, які є необхідними для правильного вирішення скарги. Проте, зважаючи на тривалий час розгляду скарги, а також на відсутність з боку скаржника будь-яких заяв, клопотань тощо, суд визнав за потрібне розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) заперечував проти задоволення скарги. Зокрема арбітражний керуючий зазначив, що при зверненні Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" з грошовими вимогами до банкрута, ним (скаржником) не було надано доказів в обґрунтування усіх заявлених вимог. Тобто при розгляді кредиторських вимог ПАТ „Дельта Банк" арбітражний керуючий керувався наявними у нього документами, які підтверджували лише частину заявлених вимог у сумі 4 544 618,03 грн, які і було визнано боржником та внесено ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, про що скаржника було повідомлено відповідним листом /том 3, арк. с. 60-62/.

Крім того ліквідатор боржника вказав на те, що вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", що виникли з договору застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008 у розмірі 320 000,00 грн, які спочатку були ним відхилені, в подальшому самостійно включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів в редакції від 13.08.2013 /том 12, арк. с. 116-120/.

Представник кредитора (ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України") залишила вирішення скарги на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не скористались своїм правом на участь у засіданні суду; будь-яких пояснень по суті скарги кредитора (ПАТ „Дельта Банк") не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку ліквідатора боржника суд вважає скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо відхилення грошових вимог ПАТ „Дельта Банк" частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тут і надалі - в редакції, яка була чинною до 19.01.2013) дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Обґрунтовуючи вимоги скарги ПАТ „Дельта Банк" посилається на те, що арбітражний керуючий Кирилін М.В. безпідставно відхилив заявлені грошові вимоги скаржника до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", які виникли з кредитного договору № 3/КВ-08 від 31.01.2008 у розмірі 7 459 654,56 грн та з договору застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008 у розмірі 320 000,00 грн.

Суд вважає, що, в основному, доводи скаржника є необґрунтованими. Такого висновку суд дійшов, зважаючи на наступне.

Як зазначено вище, 02.11.2012 у газеті „Голос України" № 207 (5457) оприлюднене оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /том 2, арк. с. 87-88/.

13.11.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті та на опису вкладення до цінного листа) ПАТ „Дельта Банк" звернулось до ліквідатора банкрута з заявою про визнання грошових вимог у розмірі 12 302 365,45 грн, з яких:

за кредитним договором № 3/КВ-08 від 31.01.2008:

6 885 240,00 грн - заборгованість за кредитом;

516 393,00 грн - пеня по кредиту;

4 132 942,30 грн - заборгованість по процентах;

270 787,32 грн - пеня за прострочення сплати процентів;

156 009,14 грн - комісія;

11 700,69 грн - пеня по комісії;

за кредитним договором № 63/К-08 від 14.07.2008:

303 504,37 грн - заборгованість по процентах;

16 495,63 грн - пеня за прострочення сплати процентів;

судові витрати:

1 820,00 грн - згідно з рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя

від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10;

6 400,00 грн - згідно з рішенням господарського суду міста Севастополя

від 20.09.2012 у справі № 5020-841/2012;

1 073,00 грн - судовий збір, сплачений у справі про банкрутство.

Вказані грошові вимоги заявлені Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" з посиланням на:

- Кредитний договір № 3/КВ-08 на відкриття відновлюваної кредитної мультивалютної лінії, укладений 31.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" /том 2, арк. с. 101-108/, та рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10 /том 2, арк. с. 145-150/;

- Договір застави № 63/Zk-08-2, укладений 29.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт", що забезпечив право вимоги за Кредитним Договором № 63/К-08 на відкриття відновлюваної кредитної лінії в національній валюті, укладеним 14.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рибодобувна компанія „Океантрансфіш", а також рішення господарського суду міста Севастополя від 20.09.2012 у справі № 5020-841/2012 /том 3, арк. с. 25-31/.

ПАТ „Дельта Банк" просить, серед іншого, визнати безпідставним часткове відхилення грошових вимог скаржника у розмірі 7 459 654,56 грн на підставі Кредитного договору № 3/КВ-08 від 31.01.2008 та зобов'язати ліквідатора банкрута включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Лінарт". При цьому скаржник стверджує, що право вимоги щодо виконання боржником його грошових зобов'язань за Кредитним договором № 3/КВ-08 від 31.01.2008 він (скаржник) набув на підставі Договору про передачу активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010, витяг з якого міститься у матеріалах справи /том 3, арк. с. 4-5/.

Однак на численні вимоги суду, викладені зокрема в ухвалах від 07.08.2013, 28.08.2013, 17.09.2013, 01.10.2013 та 23.10.2013, скаржник не надав суду повний текст Договору від 30.06.2010 про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку з усіма Додатками, які стосуються кредитного договору № 3/КВ-08 від 31.01.2008 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

В свою чергу, ненадання скаржником витребуваних судом документів унеможливлює встановлення фактичного обсягу переданого Укрпромбанком Дельта Банку права вимоги до боржника (в контексті пункту 4.3 Договору від 30.06.2010), адже відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявного у матеріалах справи витягу з Додатку № 2 до Договору від 30.06.2010 також неможливо встановити фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором, оскільки зазначені у ньому дані визначені станом на 01.06.2010 та не містять складу заборгованості, а лише її загальну суму - 7 786 336,28 грн /том 3, арк. с. 6/.

Шляхом зіставлення вказаної суми із даними, зазначеними у рішенні Ленінського районного суду міста Севастополя /том 2, арк. с. 145-150/, можна дійти висновку, що вказана сума складається з наступного:

- 5 450 813,00 грн - заборгованість по кредиту (строкова);

- 1 434 427,00 грн - заборгованість по кредиту (прострочена);

- 745 087,14 грн - заборгованість по процентах (прострочена);

- 156 009,14 грн - сума комісії (прострочена).

Як убачається з матеріалів справи, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" включив до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Лінарт" вимоги ПАТ „Дельта Банк", в обсязі, встановленому рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10, за виключенням суми часткового погашення заборгованості (723 180,00 грн).

Так судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" в особі Філії „Кримська регіональна дирекція Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" звернулось до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовом до ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" про стягнення 7 994 087,71 грн, з яких: 5 450 813,00 грн - поточна сума кредиту; 1 434 427, 00 грн - прострочена сума кредиту; 745 087,14 грн - прострочена сума процентів; 156 009,14 грн - прострочена сума комісії; 152 492,94 грн - пеня; 55 258,49 грн - одноразова комісія у розмірі 1% від суми заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010, яке набрало законної сили 06.07.2010, у справі № 2-1075/10 вказаний позов задоволено частково /том 2, арк. с. 145-150/, а саме: стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 5 258 505,03 грн, з яких: 4 513 417,89 грн - поточна сума кредиту; 745 087,14 грн - прострочена сума процентів; встановлено розстрочку виконання рішення суду згідно з графіком - з липня 2010 року до січня 2013 року; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Таким чином, за результатами розгляду заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" у судовому порядку підтверджена правомірність стягнення з боржника на користь первісного кредитора лише частини заборгованості, переданої за Договором від 30.06.2010 про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, а саме в сумі 5 258 505,03 грн, з яких:

- 4 513 417,89 грн - заборгованість по кредиту;

- 745 087,14 грн - заборгованість по процентах.

З листа ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" про розгляд вимог ПАТ „Дельта Банк" /том 3, арк. с. 60-62/ убачається, що з урахуванням часткового погашення заборгованості в сумі 723 180,00 грн, заборгованість за рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10 складає 4 535 325,03 грн, з яких: 4 513 417,89 грн - основний борг (тіло кредиту); 21 907,14 грн - проценти.

В свою чергу, часткове погашення боржником процентів в сумі 723 180,00 грн підтверджується виписками банку /том 12, арк. с. 66-67/, платіжним дорученням № 6191/97 від 24.01.2012 /том 12, арк. с. 68/ та не заперечується Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк", що відображено у його заяві про визнання грошових вимог до боржника /том 2, арк. с. 94-96/.

Отже, ліквідатор ТОВ „Фірма „Лінарт" арбітражний керуючий Кирилін М.В. правомірно включив до реєстру вимог кредиторів боржника ті грошові вимоги (заборгованість), які були підтверджені судом та право на які було передано скаржнику (ПАТ „Дельта Банк") первісним кредитором - ТОВ „Український промисловий банк".

Водночас, суд погоджується з доводами скаржника про помилковість висновків ліквідатора банкрута, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняє правовідносини сторін за Договором. Такий висновок не узгоджується з положеннями чинного законодавства, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України (п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду № 5 від 30.03.2012 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Натомість, суд визнає обґрунтованими доводи ліквідатора щодо відсутності підстав для включення до реєстру вимог кредиторів боржника тих вимог, які виходять за межі вказаного судового рішення, позаяк ці вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.08.2012 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказана ухвала набрала законної сили 30.08.2012.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Утім, наведені положення Закону скаржником не враховані; нарахування пені під час дії мораторію не зупинено.

Крім того, скаржник при обчисленні пені не врахував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, при обчисленні пені за тілом кредиту пеня нарахована скаржником за період з 17.04.2012 по 16.10.2012, в той час як ця заборгованість існувала вже на 01.06.2010, а отже прострочення триває більше 6 місяців. При обчисленні пені за процентами база для нарахування (3 140 038,01 грн) складається із прострочених платежів по процентах за період, що передує 30.06.2010, і по 27.03.2012. Тобто і в даному випадку нарахування пені здійснюється за період, який значно перевищує 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору № 3/Кв-08 від 31.01.2008 в редакції Додаткового договору № 3 від 31.08.2009 проценти сплачуються в останній робочий день поточного місяця).

Щодо пені в сумі 11 700,69 грн, нарахованої на комісію в розмірі 156 009,14 грн, суд зазначає, що оскільки рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10 первісному кредитору (ТОВ „Укрпромбанк") відмовлено у стягненні (в тому числі з боржника) вказаної суми комісії, то нарахування на неї пені є неправомірним.

Крім того, суд вважає за потрібне зауважити на наступному.

Як убачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Кирилін М.В. включив до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Лінарт" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" в сумі 1 820,00 грн (судові витрати згідно з рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2010 у справі № 2-1075/10).

Утім, з листа ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк" на адресу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" № 1241 від 08.05.2013 /том 12, арк. с. 65/ та інших матеріалів справи, зокрема банківської виписки з особового рахунку ТОВ „Укрпромбанк" /том 12, арк. с. 66/, зведеного реєстру /том 12, арк. с. 67/ та платіжного доручення № 6169/97 від 24.01.2012 /том 12, арк. с. 68/ убачається, що ці кошти вже були утримані (одержані) первісним кредитором (ТОВ „Укрпромбанк"), а тому їх включення до реєстру вимог кредиторів є помилковим, оскільки може призвести до подвійного стягнення.

За викладених обставин, вимоги скаржника щодо визнання безпідставним часткового відхилення ліквідатором ТОВ „Фірма „Лінарт" грошових вимог ПАТ „Дельта Банк" у розмірі 7 459 654,56 грн на підставі Кредитного договору № 3/КВ-08 від 31.01.2008 та зобов'язання внести до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги за вказаним договором у сумі 11 973 072,45 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, адже без надання ліквідатору всіх підтверджуючих документів останній був позбавлений можливості встановити фактичні обставини наявності грошових вимог до боржника.

Скаржник також просить визнати безпідставним повне відхилення його грошових вимог у розмірі 320 000,00 грн на підставі Договору застави № 63/Zk-08-2 від 29.12.2008 та зобов'язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника.

Вказані вимоги походять з Договору застави № 63/Zk-08-2, укладеного 29.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" /том 3, арк. с. 20-24/, що забезпечив право вимоги за Кредитним Договором № 63/К-08 на відкриття відновлюваної кредитної лінії в національній валюті, укладеним 14.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рибодобувна компанія „Океантрансфіш" /том 3, арк. с. 8-16/.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.09.2012 у справі № 5020-841/2012 звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008, а саме на рухоме майно: металеве спорудження стенду (ангар), що являє собою двоповерхову металеву будівлю 1991 року побудови, загальна площа 571,50 м2, будівельний об'єм 2 958 м3, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" на праві власності, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" за кредитним договором № 63/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 14.07.2008 в розмірі заборгованості 320 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за процентами у розмірі 303 504,37 грн та пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 16 495,63 грн, а всього 320 000,00 грн, шляхом його продажу на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною не нижче 320 000,00 грн.

Даним рішенням встановлено, що 12.03.2011 між Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" укладено Договір про передачу активів ТОВ „Укрпромбанк" (зокрема за Кредитним договором № 63/К-08 від 14.07.2008) в рахунок погашення заборгованості, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 911. Витяг з вказаного договору міститься у матеріалах справи /том 3, арк. с. 34-35/.

Проте, вищезазначені вимоги були відхилені ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" з посиланням на те, що договір застави не породжує грошові зобов'язання у заставодавця перед заставодержателем, а отже заставодержатель не є кредитором боржника у розумінні статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Але в подальшому ліквідатор самостійно вніс до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Фірма „Лінарт" спірні вимоги у повному обсязі в сумі 320 000,00 грн, що підтверджується цим реєстром станом на 13.08.2013 /том 12, арк. с. 116/.

Наведене узгоджується із вимогами статті 14 Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що була чинною до 19.01.2013 року), відповідно до якої розпорядник майна (в даному випадку ліквідатор) зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та навіть відсутність відповідної заяви кредитора не є перешкодою для внесення до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Таким чином спеціальний Закон (Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодежателя у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя. Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Тобто, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

За викладених обставин, повне відхилення ліквідатором ТОВ „Фірма „Лінарт" грошових вимог в сумі 320 000,00 грн на підставі Договору застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008 є необґрунтованим, оскільки ці вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Водночас, враховуючи те, що 13.08.2013 ліквідатором було самостійно внесено відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів боржника, вимоги скарги щодо зобов'язання ліквідатора здійснити вказані дії задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Керуючись статтями 5, 25, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на дії ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" у розмірі 7 459 654,56 грн та 320 000,00 грн, - задовольнити частково.

2. Визнати безпідставним повне відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" у розмірі 320 000,00 грн на підставі Договору застави № 63/Zк-08-2 від 29.12.2008.

3. В інших частинах вимог у задоволенні скарги відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко