Рішення № 35452702, 21.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2013 року Справа № 913/2560/13

Провадження № 6/913/2560/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Червонопартизанськ Луганської області

про стягнення 1 522 грн. 19 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засідання брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: поз ивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 6 про надання послуг по організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 24.01.2013 у сумі 1 522 грн. 19 коп., в тому числі: 1 500 грн. 00 коп. - основний борг; 22 грн. 19 коп. - 3 % річних за несвоєчасну оплату за надані послуги, а також судових витрат та додаткових витрат в сумі 1 186 грн. 48 коп. (з урахуванням заяви № 1777 від 11.11.2013 про збільшення судових витрат).

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника, але надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.

Також позивачем до справи надано клопотання про залучення певних доказів у справі, в тому числі і доказів направлення позовної заяви відповідачу за адресою проживання - АДРЕСА_1.

Крім того, позивачем до справи надано заяву № 1777 від 11.11.2013 про збільшення судових витрат, за якою позивач просить суд збільшити суму судових витрат на 597 грн. 26 коп.

Вказана заява буде розглянута судом по суті нижче за текстом.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судових засіданнях двічі не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за юридичною адресою - АДРЕСА_2, за фактичною адресою вказаною в договорі - АДРЕСА_3, та адресою проживання - АДРЕСА_1.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Враховуючи, що в ухвалах суду від 07.10.2013, 04.11.2013 явка сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути дану справу за умови відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає що відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду по суті даної справи, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

24.01.2013 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 6, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу певні послуги, а останній, в свою чергу, зобов'язався оплатити ці послуги.

Так, позивач зобов'язався організувати 24.01.2013 перевезення скловолоконної ізоляції за маршрутом: м. Егорьевськ Російської Федерації - м. Донецьк України. Відповідач зобов'язався сплатити позивачу плату за організацію перевезення протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідних документів.

Згідно підписаної договір-заявки від 24.01.2013 плата за перевезення склала 7 600 грн. 00 коп.

Для виконання перевезення за вказаним договором позивачем було залучено сторонню організацію - ПАТ «Запорізьський автомобілебудівний завод» (автомобіль для перевезення: держ. номер тягача НОМЕР_2 /причеп НОМЕР_3, водій ОСОБА_3)

Відповідно CMR - накладної № 0287365 від 25.01.2013 вказаний у договорі-заявці вантаж був доставлений вантажоодержувачу.

Згідно умов договору та заявки позивачем на адресу відповідача 13.02.2013 були направлені всі необхідні документи, які отримані відповідачем 20.02.2013.

29.01.2013 між сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт № ЗФ-13/493.

Протягом 10 банківських днів, як це передбачено договором відповідачем була здійснена часткова оплата наданих послуг в сумі 6 100 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 1 500 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

В той же час, до стягнення заявлені 3 % річних за період з 06.03.2013 по 01.09.2013 в сумі 22 грн. 19 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 625, 929, 931 ЦК України та інші.

Оскільки відповідачем сума заборгованості в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24.01.2013 між ТОВ «Аско-Експедиція» (експедитор-2 за договором, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_2 (експедитор-1 за договором, відповідач у справі) був укладений договір про надання послуг по організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 6.

Згідно п. 1 договору встановлено, що цей договір регулює порядок взаємовідносин між експедитором-1 та Експедитором-2 при організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Сторони домовилися, що в рамках даного договору Експедитор-1 виступає за дорученням Замовника (одержувача вантажу), в якості поручителя, а Експедитор-2 виступає за дорученням Перевізника (власника транспорту) в якості повіреного.

В той же час, 31.08.2010 між ТОВ «Аско-Експедиція» та ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» був укладений генеральний договір надання експедиторський послуг № 0811-НЕП. За умовами цього договору, позивач у справі виступає як експедитор, а завод як перевізник.

Згідно п. 1 цього договору його предметом є порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Перевізником у процесу організації і здійснення перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученнях за заявками експедитора та пов'язаними із ними іншими послугами. Експедитор доручає, а Перевізник зобов'язується виконати перевезення за заявками, та експедитор повинен оплатити надані послуги.

Згідно ст. 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно п. 2 договору № 6 встановлено, що організація доставки з боку Експедитора-2 представляє собою контроль за здійсненням кожного перевезення, яке провалиться в рамках даного договору, своєчасність доставки вантажу, а також за представлення всіх необхідних документів, що свідчили би про завершення перевезення. Експедитор-2 діє від свого імені та за дорученням транспортних організацій, з якими він має прямі договори, є довіреною особою перевізника.

Експедитор-1 діє від свого імені та за дорученням підприємств та організацій, з якими має прямі договори.

Згідно п. 3 договору № 6 Експедитор-1 зобов'язаний надавати Експедитору-2 замовлення не пізніше ніж за 24 години до початку перевезення. Замовлення може бути передане факсимільним зв'язком і в подальшому передане в оригіналі.

Експедитор-2 зобов'язаний забезпечити своєчасну подачу рухомого складу та здійснювати загальний контроль навантаження, вивантаженні вантажу.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором

транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються у відповідності з діючим законодавством на протязі 10-ти банківських днів з моменту отримання оригінала рахунку, CMR (ТТН) та акта виконаних робіт, якщо інше не вказано у замовленні.

Згідно п. 4.3 договору розмір плати за транспортно-експедиційні послуги визначається як сума узгоджена сторонами.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони узгодили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом одного року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем позивачу був наданий договір-замовлення від 24.01.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Позивачем вказана заявка прийнята до виконання і сторонами був узгоджений маршрут із завантаженням в м. Егорьевськ (Росія) та вивантаження вантажу в м. Донецьк (Україна). Також було узгоджено транспортний засіб, суму фрахту в розмірі 7 600 грн. Встановлено порядок оплати - після отримання оригіналів документів. Також був узгоджений транспортний засіб для здійснення перевезення.

З метою виконання вказаного замовлення між позивачем та ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» було підписано замовлення від 24.01.2013.

На виконання умов договору № 6 позивач надав відповідачу узгоджений транспорт для здійсненні відповідного перевезення та було здійснено перевезення вантажу - скловолоконної ізоляції за узгодженим маршрутом, що підтверджується CMR - накладною № 0287365 від 25.01.2013.

З метою отримання плати за надані послуги позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № ЗФ-13/493 від 29.01.2013 на суму 7 600 грн. 00 коп. та інші документи.

В той же час, між сторонами було підписано акт ЗФ-13/493 здачі-прийняття робіт за договором № 6 на суму 7 600 грн. 00 коп.

Відповідача вказані обставини не оспорив.

За доводами позивача, вказані документи (накладна, рахунок, акт) були отримані відповідачем 20.02.2013, що підтверджується відміткою органу поштового зв'язку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення..

При цьому, позивач вказує, що відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг в сумі 6 100 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 1 500 грн.00 коп.

Відповідачем вказані доводи не спростовано.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Відповідачем доказів оплати наданих послуг в повному обсязі не представлено.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1 500 грн. 00 коп. є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення 3% річний за період з 06.03.2013 по 01.09.2013 в сумі 22 грн. 19 коп. слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування процентів за прострочення платежу є правомірним, але розрахунок позивачем здійснений невірно. Так, за договором оплата здійснюється на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання відповідних документів. Документи, з якими сторони пов'язали обов'язок оплати, були отримані відповідачем 20.02.2013 року. Таким чином, 10 банківських днів слід рахувати з наступного дня, а саме з 21.02.2013 і по 06.03.2013 року включно, у зв'язку з чим прострочення починається з 07.03.2013. Виходячи з цього, 3% річних за період з 07.03.2013 по 01.09.2013 складають 22 грн. 06 коп.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо стягнення 3% річних слід задовольнити частково в сумі 22 грн. 06 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 500 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 22 грн. 06 коп. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати суми мінімального розміру судового збору, встановленого законом та сплаченого позивачем, а саме 1 720 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи в сумі 1 186 грн. 48 коп. (589 грн. 22 коп. і 597 грн. 26 коп. відповідно) слід зазначити наступне.

Так, позивачем до стягнення заявлені додаткові витрати, пов'язані із розглядом даної справи в суді, а саме витрати на відрядження представника Гука О.С. в сумі 1 186 грн. 48 коп., а саме: 589 грн. 22 коп. терміном відрядження з 06.10.2013 по 08.10.2013 (вартість квитків для проїзду до м. Луганськ в сумі 288 грн. 22 коп., мешкання у готелі в сумі 301 грн. 00 коп.) і 597 грн. 26 коп. терміном відрядження з 03.11.2013 по 05.11.2013 (вартість квитків для проїзду до м.Луганськ в сумі 296 грн. 26 коп., мешкання у готелі в сумі 301 грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процессуального кодексу України» зазначено, що до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно п. 6.5 вказаної постанови зазначено, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Виходячи з наведеного вище вбачається, що судові витрати мають бути фактично понесеними на час вирішення справи та документально підтвердженими.

На підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із службовим відрядженням представника для участі у судовому засіданні від 07.10.2013 по даній справі надано довіреність на представництво інтересів позивача на представника Гука Олександра Сергійовича, наказ від 06.10.2013 № 7-ВД на відрядження Гука О.С. до господарського суду Луганської області за маршрутом м. Запоріжжя - м. Луганськ терміном на 3 доби (06.10.2013 - 08.10.2013), посвідчення про відрядження Гука О.С. № 7 від 06.10.2013. Також до суду були надані копії відповідних квитків та докази мешкання і оплати послуг готелю за період з 06.10.2013 по 08.10.2013.

На підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із службовим відрядженням представника для участі у судовому засіданні від 04.11.2013 по даній справі надано наказ від 03.11.2013 № 9-ВД на відрядження Гука О.С. до господарського суду Луганської області за маршрутом м. Запоріжжя - м. Луганськ терміном на 3 доби (03.11.2013 - 05.11.2013), посвідчення про відрядження Гука О.С. № 9 від 03.11.2013. Також до суду були надані копії відповідних квитків та докази мешкання і оплати послуг готелю за період з 03.11.2013 по 05.11.2013.

Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що для участі представника позивача у судовому засіданні від 07.10.2013 по даній справі позивачем було витрачено 589 грн. 22 коп., в тому числі на переїзд представника - 288 грн. 22 коп., проживання в готелі - 301 грн. 00 коп., а в судовому засіданні від 04.11.2013 по даній справі позивачем було витрачено 597 грн. 26 коп., в тому числі на переїзд представника - 296 грн. 26 коп., проживання в готелі - 301 грн. 00 коп.

Як свідчать матеріали справи, згідно ухвали від 25.09.2013 суд визнавав явку представників сторін на 07.10.2013 обов'язковою.

Згідно протоколу судового засідання від 07.10.2013 в судовому засіданні був присутній представник позивача. Крім цього, матеріали справи свідчать, що розгляд справи переносив із-за неявки представника відповідача, а позивачем вимоги суду були виконані своєчасно та належним чином.

В той же час, згідно ухвали від 07.10.2013 суд не визнавав явку представників сторін на 04.11.2013 обов'язковою.

Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що витрати позивача, пов'язані із розглядом даної справи у судовому засіданні від 07.10.2013 в сумі 589 грн. 22 коп. є обґрунтованими і підтверджені документально, у зв'язку з чим ці витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

В той же час, витрати позивача, пов'язані із розглядом даної справи у судовому засіданні від 04.11.2013 в сумі 597 грн. 26 коп. є необґрунтованими, оскільки згідно ухвали від 07.10.2013 суд не визнавав явку представників сторін на 04.11.2013 обов'язковою, у зв'язку з чим ці витрати слід покласти на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (фактична адреса: АДРЕСА_3, місце проживання - АДРЕСА_1), ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція», м. Київ, вул. Новопирогівська, 58 (поштова адреса - м. Запоріжжя, пр. Леніна, 8), код ЄДРПОУ 31903893, борг в сумі 1 500 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 22 грн. 06 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., додаткові судові витрати, пов'язані із відрядженням представника позивача в сумі 589 грн. 22 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 25.11.2013.

Суддя Т.А. Василенко