Рішення № 35452655, 18.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2013 р. Справа № 906/1516/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Венгерук С.Ю. - довіреність б/н від 23.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління №42" (м. Олевськ Житомирська область)

про стягнення 106028,45 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 106028,45грн., з яких 91546,39грн. - основний борг, 3985,01грн. - інфляційні, 10497,05грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

15.11.2013р. на адресу суду факсимільним зв'язком від ПАТ "Олевське шляхово-будівельне управління №42" надійшли письмові заперечення, відповідно до яких останній визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення інфляційних нарахувань заперечив. Одночасно ПАТ "Олевське шляхово-будівельне управління №42" повідомляє суд, що через значні фінансові труднощі не може сплатити значну суму заборгованості, в зв'язку з чим просить суд відстрочити виконання рішення суду.

Крім того, 15.11.2013р. на адресу суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника ПАТ "Олевське шляхово-будівельне управління №42".

Представник позивача щодо відстрочення виконання рішення суду заперечив. Зокрема зазначив, що відповідачем не зазначено кінцевий термін, до якого він зобов'язується сплатити всю суму заборгованості, та не надано належних доказів, які б підтверджували факт неплатоспроможності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Олевське шляхово-будівельне управління №42" (замовник/відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (виконавець/позивач) було укладено договір на виготовлення асфальтобетонної суміші та надання послуг шляхово-будівельних машин і механізмів №12/10/11 (а.с.7), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити асфальтобетонну суміш згідно підбору замовника та надати послуги шляхово-будівельних машин та механізмів (асфальтоукладчик Vogele Super 1804, коток дорожній самохідний вібраційний Bomag BW 151 АД-2 масою 7,9 тон, автомобілі-самоскиди КрАЗ для перевезення асфальтобетону та сипучих вантажів) при виконанні робіт з поточного ремонту автомобільної дороги Грузливець-Білка через Старий Майдан км 0+980 - км. 5+980, а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг згідно акту фактично виконаних робіт (п.1.1 договору).

Початок виконання робіт 12 жовтня 2011 року. Закінчення виконання робіт визначає Замовник (п.2 договору).

Згідно п.3.1 договору вартість наданих послуг визначається згідно фактичних витрат виконавця, на основі Порядку визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)" ВБН Д.1.1-218-1-2001 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5.1 договору розрахунок за виконані роботи проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до його повного виконання сторонами (п.6.1 договору).

Позивач на виконання умов договору виконав роботи на загальну суму 430033,20грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, за грудень 2011р., а саме: перевезення асфальтобетону автомобілями КрАЗ на суму 19297,20 грн., робота катка дорожнього "BOMAG BW151 АД-2" на суму 15780,00 грн., робота асфальтоукладчика "Vogele Super 1804" на суму 25372,80 грн., приготування асфальтобетонної дрібнозернистої суміші, перевезення палива, рідкого бітуму на суму 369583,20 грн. (а.с.8-19).

За даними позивача ПАТ "Олевське ШБУ №42" свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт виконало частково, внаслідок чого станом на 15.10.2013 року, згідно вищевказаного Договору, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 91546,39 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

11.09.2013 року на адресу ПАТ "Олевське ШБУ №42" була направлена претензія за вих.№ 2/91 від 10.09.2013 року (а.с.20), яка залишена без відповіді та задоволення.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завдання другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 91546,39грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 3985,01грн. - інфляційних та 10497,05грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд вважає, що 3% річних в сумі 10497,05грн. нараховані правильно, згідно вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідач розрахунки збитків від інфляції заперечує, посилаючись на те, що позивачем не враховано дефляцію, а тому у задоволенні збитків від інфляції просив відмовити у повному обсязі.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що за період з січня 2012 року по вересень 2013 року в деяких місяцях інфляційні нарахування мали від'ємне значення (дефляція), що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства, в квітні 2012р., жовтні 2012р., березні-квітні 2013р., червні 2013р. та вересні 2013 р. вказані значення дорівнювали нулю.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляції -зростання).

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Враховуючи викладене, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 954,84грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 3030,17грн. суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає заяву необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у в и н я т к о в и х випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, обов'язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви ПАТ "Олевське шляхово-будівельне управління №42" про відстрочку виконання рішення, оскільки відповідачем не подано доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини, викладені у заяві про надання відстрочки, не є достатньою підставою для надання відстрочки виконання рішення господарського суду, незадовільний фінансовий стан підприємства через наявність дебіторської заборгованості за виконані роботи, що фінансуються з бюджету і неритмічному проходженні платежів через казначейство, на які, зокрема, посилався відповідач, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін, тому не можуть вважатися виключними обставинами.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління №42" (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Чапаєва, буд.118, код 13555857)

- на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, код 03449947) - 102998,28грн., з яких: 91546,39грн. - основний борг, 954,84грн. - інфляційні, 10497,05грн. - 3% річних, а також 2060,00грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 -в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)