Постанова № 35452601, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/15959/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Театральне агенство «Прем'єра»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010912209 та №00101902209 від 25.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 жовтня 2013 року Приватне підприємство «Театральне агентство «Прем'єра» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010912209 та №00101902209 від 25.10.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №830/22-9/36449011 від 12.10.2012 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

З урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1517 від 10.10.2012 та направлення на перевірку №1341/22-9 від 10.10.2012, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Ширченко Тетяною Василівною проведено виїзну позапланову документальну перевірку Приватного підприємства «Театральне агентство «Прем'єра» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №830/22-9/36449011 від 12.10.2012, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 396 470 грн., у томи числі по періодах за 2-3 квартал 2011 року - 375 776 грн. та 2-4 квартали 2011 року на суму 396 470 грн.; п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 334 756 грн., у тому числі за липень 2011 року - 72 666,66 грн., за серпень 2011 року - 101 999,99 грн., за вересень 2011 року - 152 086,66 грн., за жовтень 2011 року - 18 002 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0010912209 від 25.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 396 470 грн.; №0010902209 від 25.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 344 756 грн. та за штрафними санкціями - 86 189 грн.

Не погоджуючись із вказаними повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скарги від 05.11.2012 вх. ДПС у м. Києві від 07.11.2012 №5619/10 та №5620/10, які рішенням ДПС у м. Києві №65/0/76-13/12-1-03 від 04.01.2013 залишені без задоволення.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ПП «Театральне агентство «Прем'єра» з ТОВ «Ліга-Груп» були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалі справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ліга-Груп»

Так, між ПП «Театральне агентство «Прем'єра» та ТОВ «Ліга-Груп» укладено договір надання послуг №2011/07-01 від 01.07.2011, згідно умов якого виконавець (ТОВ «Ліга-Груп») зобов'язується надати замовнику (ПП «Театральне агентство «Прем'єра») послуги зі здійснення монтажних/демонтажних робіт, зокрема, але не виключно збірка/розбірка металевих та інших габаритних конструкцій (сцени), організація та перевезення металевих та інших габаритних конструкцій (сцени).

У підтвердження виконання сторонами зазначеного договору позивачем надано акти наданих послуг №1 від 01.07.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.07.2011, №5 від 01.07.2011, №6 від 01.07.2011, №7 від 01.07.2011, №8 від 01.07.2011, №9 від 01.07.2011, №10 від 01.07.2011, №11 від 01.07.2011, №12 від 01.07.2011, №13 від 01.07.2011, акти здачі-прийняття робіт №35 від 31.10.2011, №132 від 30.09.2011, №135 від 30.09.2011, №55 від 31.08.2011, №56 від 31.08.2011, №12 від 31.07.2011, №13 від 31.07.2011, податкові накладні №132 від 09.09.2011, №133 від 16.09.2011, №134 від 19.09.2011, №52 від 04.08.2011, №53 від 08.08.2011, №54 від 10.08.2011, №55 від 23.08.2011, №56 від 29.08.2011, №13 від 29.07.2011, №1 від 22.07.2011, №12 від 28.07.2011.

Відповідач у свою чергу в обґрунтування своєї позиції посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС №304/22-2/36449011 від 31.08.2012 про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року.

Відповідно до висновків зазначеного акту, ТОВ «Ліга-Груп» має ознаки фіктивності і створено та використовувалось без мети зайняття господарською діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку. Також зазначено, що ТОВ «Ліга-Груп» за юридичною адресою не знаходиться, власник даного підприємства ОСОБА_1 ніякого відношення до створення та діяльності товариства не має, операції, здійснені ТОВ «Ліга Груп» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Однак, оскільки до суду не надана належним чином завірена зазначеного акту перевірки, суд не може розглядати його як допустимий доказ у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існує презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Наявність наміру позивача на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на вищевикладене та на відсутність на момент розгляду справи обвинувального вироку суду або рішення щодо визнання правочинів позивача недійсними, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірного договору як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або такого, що є фіктивним.

Підсумовуючи вище сказане суд вважає за необхідне додати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені обставини у своїй сукупності суд робить висновок, що господарські операції між ПП «Театральне агентство «Прем'єра» та ТОВ «Ліга-Груп» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків, позивачем виконані всі передбачені податковим законодавством умови для віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з та ТОВ «Ліга-Груп» до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що не відповідає фактичним обставинам, а тому податкові повідомлення-рішення №0010912209 та №00101902209 від 25.10.2012 є протиправними й підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби№0010912209 та №00101902209 від 25.10.2012;

Судові витрати у розмірі 2 294 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Театральне агентство «Прем'єра» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук