Постанова № 35452564, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року 10:22 № 826/15457/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2010 р. № 0000028152 та № 0000029152за участю представників сторін:

від позивача: Орехівська Л.М. (керівник ПІІ «Віталмар Агро»)

від відповідача: Макар О.З. (довіреність № 1438/9/26-55-1-02-09 від 21.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2010 р. № 0000028152 та № 0000029152.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15457/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2010 р. № 0000028152 та № 0000029152;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ПІІ «Віталмар Агро» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення суми податкового кредиту у березні 2011 року на суму 421 274, 77 грн., а також п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2011 року на суму ПДВ 421 274,77 грн., та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у квітні 2011 року на суму 421 274,77 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 12.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується не визначення контрагентом позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розрізі правовідносин із ПІІ «Віталмар Агро» у періоді березень-квітень 2011 р. (щодо поставки зернової продукції) у загальному розмірі ПДВ 421 274, 77 грн., що було включено позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 р., без фактичної сплати його контрагентом такої суми ПДВ до Державного бюджету, внаслідок чого було завдано значної матеріальної шкоди інтересам Держави.

Так, як наголосив представник відповідача, згідно наявних у справі податкових декларацій контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» з податку на додану вартість за березень-квітень 2011 р., останній звітував до податкового органу з нульовими показниками щодо операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, в той час як за документами, наданими позивачем (договори, видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні та інше), в зазначеному періоді (березні-квітні 2011 р.), господарські операції між ПІІ «Віталмар Агро» та ТОВ «МК ІМПЕКС», що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (поставка-продаж зернової продукції), відбулися на загальну суму 2 527 648,62 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 421 274, 77 грн., що відповідно не було визначено контрагентом позивача до сплати в Державний бюджет, та внаслідок чого позивач не має права на віднесення такої суми ПДВ до складу податкового кредиту, без її фактичної сплати контрагентом.

Зважаючи на таке, відповідач робить висновок про фіктивну діяльність контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС», внаслідок здійснення останнім фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, без наміру створення реальних правових наслідків, з метою надання податкової вигоди третім особам, внаслідок чого в такому випадку у контрагентів ТОВ «МК ІМПЕКС» не можуть виникати як податкові зобов'язання так і право на формування податкового кредиту.

Крім того, представник відповідача зазначив, що стан платника контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» (відповідно до чого є недоведеним, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з поставки товару - зернових культур у великих обсягах та на значні суми, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «МК ІМПЕКС» було анульоване 23.08.2012 р., що в свою чергу також підтверджує реєстрацію такого підприємства з метою недовготривалої та протиправної господарської діяльності для укладення безтоварних договорів, що мали на меті надання податкової вигоди третім особам з безпідставного формування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро» з питань правильності формування податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту значення по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС» у березні 2011 року та правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість у квітні 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 04.09.2013 р. № 14/26-55-15-02/30855748, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення ПІІ «Віталмар Агро» суми податкового кредиту у березні 2011 року на суму 421 274, 77 грн., а також п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення ПІІ «Віталмар Агро» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2011 року на суму ПДВ 421 274,77 грн., та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення ПІІ «Віталмар Агро» суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у квітні 2011 року на суму 421 274,77 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме у березні-квітні 2011 р. позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «МК ІМПЕКС», щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу) товару - зернових культур, насіння свої (у великих обсягах та на значні суми).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18 вересня 2013 року № 0000028152, про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 421 275,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн., загалом на суму - 421 276,00 грн.;

- від 18 вересня 2013 року № 0000029152, про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 421 275,00 грн. та зменшення цієї суми у картці особового рахунку ПІІ «Віталмар Агро», що ведеться в органі податкової служби.

Однак, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2010 р. № 0000028152 та № 0000029152 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (березні-квітні 2011 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС», щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу) товару - зернових культур, насіння свої (у великих обсягах та на значні суми).

З приводу наведеного, між позивачем ПІІ «Віталмар Агро» та контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС» були укладені договори поставки товару (насіння сої врожаю 2010 року) від 03.03.2011 року № Р-0712/10, від 18.03.2011 року № Р-0713/10. Поставка зазначеного товару за вказаними угодами мала здійснюватися на умовах DDU на ТОВ Комбікормовий завод «Феоніс», Донецька область, Шахтарський район, с. Розівка, вул. Степна 2, відповідно до ІНКОТЕРМС-2000.

На виконання зазначених договорів, сторонами були підписані (виписані ТОВ «МК ІМПЕКС» на користь позивача): видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні та інше.

Розрахунки між ТОВ «МК ІМПЕКС» та ПІІ «Віталмар Агро» були здійснені у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується даними копій виписок з банківських рахунків ПІІ «Віталмар Агро», та не заперечувалося представником відповідача.

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС», на підставі виписаних податкових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи), позивачем у перевіряємому періоді (березні 2011 р.) було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в загальному розмірі 421 276,00 грн., яку в подальшому заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок у квітні 2011 року.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «МК ІМПЕКС», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було складено Акт № 540/23-2/37135025 від 20.06.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ІМПЕКС» з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ТОВ «Паритет-2009» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.

За результатами зазначеного Акта по контрагенту позивача ТОВ «МК ІМПЕКС», контролюючим органом не встановлено фактів передачі товарів від продавця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) Актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. У ході перевірки встановлена відсутність поставок товарів.

Враховуючи наведене, фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахунках ТОВ «МК ІМПЕКС» - не є господарською діяльністю підприємства, у розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як було встановлено ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, діяльність ТОВ «МК ІМПЕКС» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «МК ІМПЕКС» ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МК ІМПЕКС» при придбанні сільськогосподарської продукції у ТОВ «Паритет-2009» та їх подальшої реалізації, та послуг з переробки давальницької сировини у ТОВ «Голд Грейнс».

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, контрагентом позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» не визначалося податкових зобов'язань по податку на додану вартість для сплати до Державного бюджету в розрізі правовідносин із ПІІ «Віталмар Агро» у періоді березень-квітень 2011 р. (щодо поставки зернової продукції) у загальному розмірі ПДВ 421 274, 77 грн., що в свою чергу було включено позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 р., без фактичної сплати його контрагентом такої суми ПДВ до Державного бюджету, внаслідок чого було завдано значної матеріальної шкоди інтересам Держави.

Так, згідно наявних у справі податкових декларацій контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» з податку на додану вартість за березень-квітень 2011 р., останній звітував до податкового органу з нульовими показниками щодо операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, в той час як за документами, наданими позивачем (договори, видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні та інше), в зазначеному періоді (березні-квітні 2011 р.), господарські операції між ПІІ «Віталмар Агро» та ТОВ «МК ІМПЕКС», що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (поставка-продаж зернової продукції), відбулися на загальну суму 2 527 648,62 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 421 274, 77 грн., що відповідно не було визначено контрагентом позивача до сплати в Державний бюджет, та внаслідок чого позивач, на переконання суду, не має права на віднесення такої суми ПДВ до складу податкового кредиту, без її фактичної сплати контрагентом у бюджет.

Зважаючи на таке, суд погоджується із висновком відповідача про фіктивну діяльність контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС», внаслідок здійснення останнім фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, без наміру створення реальних правових наслідків, з метою надання податкової вигоди третім особам, внаслідок чого в такому випадку у контрагентів ТОВ «МК ІМПЕКС» не можуть виникати як податкові зобов'язання так і право на формування податкового кредиту.

Крім того, як також підтверджується наявними матеріалами справи, стан платника контрагента позивача ТОВ «МК ІМПЕКС» - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» (відповідно до чого є недоведеним, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з поставки товару - зернових культур у великих обсягах та на значні суми, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «МК ІМПЕКС» було анульоване 23.08.2012 р., що в свою чергу також підтверджує реєстрацію такого підприємства з метою недовготривалої та протиправної господарської діяльності для укладення безтоварних договорів, що мали на меті надання податкової вигоди третім особам з безпідставного формування податкового кредиту.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «МК ІМПЕКС» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення у позивача права на формування податкового кредиту (розбіжність між задекларованими зобов'язаннями ТОВ «МК ІМПЕКС» та визначеним ПІІ «Віталмар Агро» податковим кредитом з ПДВ становить суму 421 274,77 грн.).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Таким чином, з наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку, та зазначена позиція також підтримується в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «МК ІМПЕКС» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 18.09.2010 р. № 0000028152 та № 0000029152.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 19.11.2013 р.