Постанова № 35450319, 18.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3467/13-а

18 листопада 2013 року 15год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Приварський Ю.Ю.,

відповідача: представник Горовенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Вестінвестбуд"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вестінвестбуд» (по тексту постанови - ПП «Вестінвестбуд») звернулося з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002542342, №0002552342 від 17.06.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Так, позивач вказує, що висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з надання послуг мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток визначено правильно.

Відповідач позов не визнав про, що подав суду письмове заперечення (вх.№22820/13 від 29.10.2013 р.).

В обгрунтування заперечень вказує, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок ПП "Вестінвестбуд" послуг, умовно придбаних у ФОП ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5 покупцеві ПВКФ "фіалка", ФОП ОСОБА_6, що свідчить про укладення угод без мети настання реальню наслідків. Крім того, зазначає, що контрагент позивача ТОВ «ВК «Віконні системи» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, вважає прийнятті податковим органом, оспорювані в даній справі, податкові повідомлення-рішення правомірними.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві , просив його задовольнити.

Представник відповідача вважає податкове повідомлення-рішення правомірним та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 27 травня 2013 року №536/22-200, виданого ДПІ у м. Рівне, згідно 78.1.1 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, абз.1 пункту 82.2 статті 82 глави 8 poзділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у м Рівне Рівненської області ДПС від 27.05.20JЗр. №541 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Вестінвестбуд» з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ВК «Віконні системи» (код 33972398) за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012 року, СПД-ФО ОСОБА_5 (ІПН. НОМЕР_1) за період з 01.10.11р. по 31.12.2011р., ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) за період з 01.10.11 p. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено відповідний акт за №374/22-200/36771058 від 06.06.2013 року.

На підставі акта перевірки від 06.06.2013 року №374/22-200/36771058 прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013р. №0002542342, №0002552342 та донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9 986,25 грн. (в тому числі 9 369,00 грн. основного зобов'язання та 617,25 грн. штрафної санкції), а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 221,25 грн. (в тому числі 28 177 грн. основного зобов'язання та 7 044,25 грн. штрафної санкції).

Вказані рішення оскаржувались до Головного управління міндоходів у Рівненській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління міндоходів у Рівненській області «Про результати розгляду скарги» від 19.08.2013 року №154/10с/10-210/185 залишене без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 17.06.2013 року №0002542342, №0002552342, а скаргу позивача - без задоволення.

При цьому, Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11364/6/99- 99-1001-15 залишене без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

По господарських операціях позивача з ТОВ «Віконні системи» судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначено, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) ПГІ "Вестінвестбуд" було надано наступні документи: копія договору №7 від 28.09.2012р., видаткова накладна, договір купівлі-продажу №7 від 28.09.2012р., специфікація (т.1, а.с.87), банківські виписки (т.1, а.с.41-106) .

З матеріалів справи судом встановлено, що виконання умов договору купівлі-продажу №7 від 28.09.2012р.(т.1, а.с.85) підтверджується оформленням видаткових та податкових накладних, а саме видаткова накладна №6206 від 28.09.2012 року (т.1, а.с.59) та податкової накладної від 28.09.2012 року №318 на суму 14110,90 в т.ч. ПДВ 2351,82 (т. 1,а.с.60) згідно вказаних накладних ПП «Вестінвестбуд » було отримано товарно-матеріальні цінності.

Так, Податок на додану вартість на підставі виписаної вищенаведеної податкової накладної в загальній сумі 2351,82 грн. в повному обсязі віднесений ПП "Вестінвестбуд" до складу податкового кредиту у вересні 2012 року (відповідно до Дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9064495432 від 19.10.2012р. до Декларації з ПДВ за вересень 2012 року), про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних, дані декларації з ПДВ за вересень 2012 року ПП "Вестінвестбуд" та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку Дт-64 Кт- 631 на суму 2351,82 грн.

Оплата за поставлені товари проведена в повному обсягу у безготівковій формі. (Банківська виписка від 03.10.2012 року, на суму 14110,90 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2351, грн.).

Крім того, судом встановлено, що для проведення перевірки по господарських відносинах ПП "Вестінвестбуд" з ФОП ОСОБА_4 код НОМЕР_2 за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 p. було надано наступні документи: Договір поставки №2 від 04.01.2011р. (т.1, а.с.78-80), податкові накладні за грудень 2012 р. (т.1,а.с.54, 56) видаткові накладні за грудень 2012р.(т.1, а.с.53,55), банківські виписки (т.1, а.с.41-106).

Взаєморозрахунки між ПП "Вестінвестбуд" (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Постачальний) проводились на підставі укладеного договору поставки №2 від 04.01.2011р. Згідно даного договору «Постачальник» зобов'язується протягом дії даного Договору поставляти «Покупцеві» товар за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в замовленнях Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором. Розрахунок за відвантажений товар здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Ціна, кількість, асортимент товару, узгоджується в рахунках-фактурах, що виписуються.

При цьому, розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно наступних виписок по рахунку: виписка по рахунку від 05.12.2011р. на суму 12400 грн., виписка по рахунку від 13.12,2011 р. на суму 15000 грн., виписка по рахунку від 14.12.2011р., на суму 65500 грн., виписка по рахунку від 30.12.2011 р., на суму 900 грн.; всього на суму 93800 грн. в т.ч., ПДВ на суму 15633,33 грн.

Податок на додану вартість на підставі виписаних вищенаведених податкових накладних в загальній сумі 15633,33 грн. в повному обсязі віднесений позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року (відповідно до Дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9014038104 від 19.01.2012р. до Декларації з ПДВ за грудень 2011 року), про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних, дані декларації з ПДВ за грудень 2011 року ПП "Вестінвестбуд" та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку Дт-64 Кт-631 на суму 15 633, 33 грн.

На підтвердження використання в господарській діяльності при проведенні перевірки було пред'явлено також наступні документи.

ПП "Вестінвестбуд" згідно договору купівлі-продажу №б/н від 05.01.2011 р. передало товар, отриманий від ФОП ОСОБА_4 (код ЄДПОУ НОМЕР_2) для ПВКФ "Фіалка" (30207687) відповідно до видаткової накладної від 28.02.2012 року №000009 та податкової накладної №4 від 28.02.2012 року на суму 81 023,41 грн. в т.ч. ПДВ 13 503,90 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно наступних виписок по рахунку: виписка по рахунку від 13.03.2012 р. на суму 130000 грн., виписка по рахунку від 23.04.2012 р. на суму 1280 грн., виписка по рахунку від 03.05,2012 р. на суму 1400грн., виписка по рахунку від 22.05.2012 р. на суму 250 грн., виписка по рахунку від 20.07.2012 р. на суму 1000 грн.

Позивачем і дані суми були включені до податкового зобов'язання за лютий 2012 року у сумі 13503,90 грн. у податковій декларації №9013320908 від 20.03.2012 р. та відображені у реєстрі виданих податкових накладних.

ПП "Вестінвестбуд" згідно договору купівлі-продажу №б/н від 05.01.2011р. передало товар, отриманий від СПД ОСОБА_5( код НОМЕР_1) для ПВКФ "Фіалка" (30207687) відповідно до наступних видаткових та податкових накладних: відповідно до видаткової накладної від 12.03.2012 року №0000034 податкової накладної №7 від 20.03.2012 року на суму 29 929,09 грн. в т.ч. ПДВ 4 988,18 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно наступних виписок по рахунку: виписка по рахунку від 13.03.2012 р. на суму 130000грн., виписка по рахунку від 23.04.2012 р. на суму 1280 грн., виписка по рахунку від 03.05.2012 р. на суму 1400грн., виписка по рахунку від 22,05.2012 р. на суму 250грн., виписка по рахунку від 20.07.2012 р. на суму 1000 грн.

ПП "Вестінвестбуд" вказані суми були включені до податкового зобов'язання за березень 2012 р. в сумі 4988,18 грн. до декларації з податку на додану вартість №9020649183 від 20.04.2012 р. та відображені у реєстрі виданих податкових накладних.

ПП "Вестінвестбуд" згідно договору поставки №10112 від 01.01.2012р. (т. 1, а.с. 88-90) передало товар, отриманий від ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) для ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_5) відповідно до наступних видаткових та податкових накладних: від 24.04.2012 року №000006, №4 від 24.04.2012 року на суму 21 156 грн. в т.ч. ПДВ 4 988,18 грн.

Підприємством дані суми були включені до податкового зобов'язання за квітень року в сумі 3526,00 грн. у податковій декларації №9028454439 від 21.05.2012р. та відображені у реєстрі виданих податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами, як нікчемних.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи на нікчемність правочину податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, які за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Адже, встановивши наявність недійсності або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, позивач має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально - процесуального законодавства.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані ТОВ «ВК «Віконні системи», СПД-ФО ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання будівельних послуг (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару має сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що позивач по справі не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному №0002542342, №0002552342 від 17.06.2013 р.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0002542342, №0002552342 від 17.06.2013 р.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Вестінвестбуд" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 452,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.