Постанова № 35450205, 20.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа №805/14998/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:27

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем п. «а» абз.3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в частині заниження суми штрафної санкції, яка нараховується на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов’язання, відображеного у рядку 23 уточнюючих декларацій.

Позивач не погоджується з висновком відповідача, оскільки позивачем самостійно виявило помилку в податкових деклараціях та позивач скористався наданим правом щодо подачі уточнюючих декларацій до проведення перевірки податковим органом.

Крім того, позивач зазначає, що ним вчасно сплачено аванс з податку на прибуток, про, що свідчать копії платіжних доручень.

Також позивач зазначає, що виявлена помилка не призвела до заниження податкового зобов'язання, і як наслідок Державний бюджет збитків не зазнав, в зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування Податковим органом штрафних санкцій і пені.

А тому просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача надала письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 744566 ТОВ “Метінвест Холдинг” зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 34093721 та перебуває на обліку у відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив аванс з податку на прибуток :

за січень 2013 у розмірі 3600395 грн. згідно платіжного доручення №99706//519622201;

за лютий 2013 у розмірі 3600395 грн. згідно платіжного доручення №100372//542563132;

за березень 2013 у розмірі 2890125 грн. згідно платіжного доручення №101301;

за квітень 2013 у розмірі 2890125 грн. згідно платіжного доручення №102037.

Також, позивач надав до податкового органу :

звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 де у рядку 16 визначив податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 – рядок 15) у сумі мінус 10090915 грн., крім того, у додатку до податкової декларації ЗП у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України визначена сума у розмірі 10090915 грн.;

звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 де у рядку 16 визначив податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 – рядок 15) у сумі мінус 2890125 грн., крім того, у додатку до податкової декларації ЗП у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України визначена сума у розмірі 12981040 грн. (з урахуванням суми 2890125грн.);

уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 де у рядку 23 збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється сума у розмірі 10090915 грн.;

уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 де у рядку 23 збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється сума у розмірі 2890125 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що встановлено п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Положення п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України визначають, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

13.09.2013 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у уточнюючих деклараціях з податку на прибуток підприємства позивача за 1 квартал, півріччя 2013, за результатами якої складено акт № 142/39-00/34093721.

Актом перевірки встановлено, що дані камеральної перевірки уточнюючих декларацій з податку на прибуток підприємства, наданих позивачем за 1 квартал 2013, півріччя 2013, свідчать про порушення п. «а» абз.3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в частині заниження суми штрафної санкції, яка нараховується на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов’язання, відображеного у рядку 23 уточнюючих декларацій.

03.10.2013 на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000143900/6998/10/39-00 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 649052грн. за порушення п. «а» абз.3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Згідно розрахунку відповідача сума пені, яка обчислена на суму заниження податкових зобов’язань позивача складає 297856,63 грн., яка також відображена у зворотньому боці облікової картки позивача.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді, що передбачає п. 49.2 ст. 49 ПК України.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Виключний перелік випадків, коли податкове зобов’язання визначається контролюючим органом визначений пунктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу України. Підпунктом 54.3.2. цієї статті, який був визначений відповідачем у якості підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, такою підставою визначено встановлення в ході проведених перевірок платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з приписів статей 58 Податкового кодексу України, згідно якої податкове повідомлення-рішення приймається у разі встановлення податковим органом заниження податкового зобов’язання звітного податкового періоду, вчинення платником податку порушень заповнення податкової звітності, що не вплинули на розмір податкового зобов’язання не можуть мати своїм наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення суд має встановити наявність факту заниження податкового зобов’язання платником податку.

Порядок визначення розміру податку на прибуток встановлений розділом 3 Податкового кодексу України.

Пунктом 152.1. статті 152 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно пункту 149.1. статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Зміст приписів пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України доводить обґрунтованість посилань позивача на те, що обов’язок платника податків направити до податкової інспекції уточнюючий розрахунок пов'язаний лише із фактом виявлення помилки у наданій податковій звітності, обставина щодо впливу зазначеної помилки на розмір визначеного податкового зобов’язання при цьому не встановлюється.

Згідно пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За дослідження показників наданих позивачем уточнюючих декларацій вбачається, що заповнення позивачем рядку 23 уточнюючих декларацій не мало своїм наслідком заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за звітний податковий період.

А тому, виходячи з приписів статті 58 Податкового кодексу України в податкової інспекції були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на 649052 грн.

Таким чином, за результатами самостійно виявлених помилок платником податків надані уточнюючі податкові декларації, якими позивач уточнює податок на прибуток.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується у таких випадках:

- на суму податкового боргу після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України);

- на суму заниження податкового зобов'язання - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За приписами п.п.129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України на суму заниження податкового зобов'язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (утому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку або декларації, у якій виправляються виявлені помилки, внаслідок чого усувається заниження податкових зобов'язань у минулих податкових періодах, на суму такого заниження нараховується пеня.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що виявленні порушення призвели до заниження податкового зобов'язання позивача, Державний бюджет зазнав збитків, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій і пені відсутні.

Оскільки, судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками сторін, що позивачем за 1 квартал 2013, півріччя 2013 податок на прибуток сплачено в повному обсязі та уточнюючі податкові декларації надано до проведення перевірки, в зв’язку із самостійним виявленням невідповідностей відомостей, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно квитанції № 107585 від 09.10.2013 позивачем сплачено 2294 грн. судового збору.

Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн. – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення № 0000143900/6998/10/39-00 від 03.10.2013 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20.11.2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2013 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.