Ухвала суду № 35447700, 21.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/7075/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Роман ВалерійовичНомер провадження 11-кп/788/265/13 Суддя-доповідач - Захарченко О. П. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Борсая В. М., Литовченко Н. О.,

при секретарі судового засідання Сокол О.В.,

з участю прокурора Кравцової Л.М.,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

представиника цивільного відповідача ОСОБА_5,

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013200440004479, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, прокурора Мошкіна К.О. на вирок Зарічного районного суду міста Суми від 06 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

-06 травня 1996 року вироком Зарічного районного суду міста Суми за ч.2 ст. 140 КК України ( 1960 р. ) до покарання у виді виправних робіт на строк два роки з конфіскацією 1/2 частини його майна, з утриманням 20% його заробітку в доход держави;

-25 грудня 1997 року вироком Зарічного районного суду міста Суми за ч.2 ст. 140, ч.1 ст. 215-3, ст.42, ст. 43 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і десять місяців;

-22 квітня 2002 року вироком Сумського обласного суду за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією майна;

-31 серпня 2007 року вироком Краснолучського міського суду Луганської області за ч.2 ст. 296, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п"ять років і шість місяців,

засуджений за ч.3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, ухвалено на часткове задоволення позову потерпілої ОСОБА_8 стягнути на користь позивачки з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"- 5000 грн. і з ОСОБА_6 - 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та задоволено позов прокурора про стягнення з ОСОБА_6 на користь Головного фінанслового управління Сумської обласної державної адміністрації 6532 грн. 01 коп. відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8, а також ухвалено про стянення з ОСОБА_6 4697 грн. 92 коп. процесуальних витрат та про вирішення долі речових доказів у даному провадженні,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб за таких обставин.

21 червня 2013 року, близько 20 години ОСОБА_6, керуючи усупереч п.2.9 Правил дорожнього руху України у стані алкогольного сп"яніння автомобілем "Ауді-100" з номерним знаком НОМЕР_1 по вулиці Харківській в місті Суми, в порушення вимог п.2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху України зневажив безпекою дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та перевищив встановлене п.12.4 Правил дорожньго руху України обмеження швидкості руху транспортного засобу у населеному пункті, через що допустив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху з подальшим виїздом за межі проїзної частини на зупинку громадського транспорту "Сумсільмаш" в районі будинку за №4 і наїзд на перебувавших на зазначеній зупинці ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_8, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження , від яких вони померли на місці дорожньо-транспортної пригоди.

У поданих апеляційних скаргах:

- Обвинувачений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 просять ухвалений судом вирок змінити та пом"якшити призначене обвинуваченому покарання як занадто суворе, вважають, що суд не врахував думку потерпілих щодо покарання обвинуваченого, те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, сприяв досудовому слідству у з"ясуванні обставин дорожньо-транспорнтної пригоди, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_3 заподіяну шкоду і повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_8 заподіяну майнову шкоду, а також те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, створив сім"ю, його дружина перебуває у стані вагітності та має ряд захворювань, а його мати, яка є пенсіонером, і його брат, як інвалід 2 групи, мають незадовільний стан здоров"я.

-Прокурор Мошкін К.О., який брав участь у даному провадженні в суді першої інстанції, просить ухвалений судом щодо ОСОБА_6 вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 та вирішення долі речового доказу скасувати у зв"язку з неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і ухвалити новий вирок про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також ухвалити про конфіскацію автомобіля "Ауді-100" з номерним знаком НОМЕР_1 та про обернення даного транспортного засобу в рахунок відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.

За змістом доводів апеляційної скарги прокурор вважає, що обвинувачений керував автомобілем на належній правовій підставі - довіреності від 27.04.2013 року, а тому відповідно до вимог ст. 1167 і ч.2 ст.1187 ЦК України є належним відповідачем в частині відшкодування потерпілій ОСОБА_8 моральної шкоди і що суд необгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_8 лише на суму 15 000 грн., оскільки не врахував наслідки дорожньо-транспортної пригоди, стан здоров"я потерпілої, як такої, що продовжує лікування, не звернув уваги на доводи позовної заяви потерпілої про те, що внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень вона позбавлена можливості вільно пересуватися, продовжувати трудову діяльність, від чого порушилися її суспільні зв"язки.

Також, на думку прокурора, вирішуючи долю речового доказу, суд усупереч вимогам ст. 100 КПК України протиправно ухвалив про повернення ОСОБА_11 автомобіля, який на відповідній правовій підставі належить ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача про обставини провадження та зміст поданих апеляційних скарг, думку прокурора Кравцової Л.М., яка апеляційну скаргу прокурора підтримує лише в частині доводів про збільшення суми стягнення на користь потерпілої ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди, а проти апеляційних скарг обвинуваченого і захисника заперечує, пояснення представника потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_4, який апеляційну скаргу прокурора щодо вирішення позову потерпілої ОСОБА_8 підтримує, проти апеляційних скарг обвинуваченого і захисника заперечує, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6, думку захисника ОСОБА_7, які подані ними апеляційні скарги підтримують, проти апеляційної скарги прокурора заперечують, думку потерпілої ОСОБА_3 і думку представника відповідача ОСОБА_5, які покладаються на розсуд колегії, дослідивши докази щодо стану здоров"я потерпілої ОСОБА_8 і докази підстав користування ОСОБА_6 автомобілем "Ауді-100" з номерним знаком НОМЕР_1, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла переконання, що подані обвинуваченим і захисником апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і у поданих апеляційних скаргах під сумнів не ставляться.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 про призначення ОСОБА_6 вироком суду першої інстанції занадто суворого покрання є безпідставними і спростовуються змістом ухваленого судом вироку у даному кримінальному провадженні.

Санкцією ч.3 ст. 286 КК України за вчинення кримінального правопорушення, винним у якому визнаний ОСОБА_6, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п"яти до десяти років з позбаленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.3 ст. 286 КК України, на виконання вимог ст. 65 КК України урахував обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відносться до категорії тяжких злочинів, урахував дані про особу обвинуваченого, який з місця проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий і на шлях виправлення не став, думку потерпілих щодо покарання обвинуваченого, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд цілком обгрунтовано відповідно до ст. 67 КК України визнав обтяжуючою покарання обставиною вчинення ОСОБА_6 злочину у стані алкогольного сп"яніння, що підтверджується відповідним медичним висновком ( т.2 арк.82 )

Разом з тим, судом з додержанням принципу законності та на виконання вимог ст.66 КК України взято до уваги факти перебування на утриманні ОСОБА_6 матері пенсійного віку і вагітної дружини, та обгрунтовано враховано доказово підтверджені обставини, що пом"якшують покарання обвинуваченого, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах обвинувачений і захисник, зокрема - щире каяття ОСОБА_6, сприяння ним у розкритті вчиненого злочину, факт відшкодування потерпілій ОСОБА_3 витрат на поховання загиблих ОСОБА_9 і ОСОБА_10, відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_8

Саме з урахуванням вищезазначених пом"якшуючих обставин суд умотивовано призначив ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років, що на два роки нижчий від максимальної межі строку покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.286 КК України.

Також, вироком суду ОСОБА_6 цілком правомірно згідно ч.3 ст. 286 КК України призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

При цьому, визначення судом строку призначеного обвинуваченому додаткового покарання є належно умотивованим з урахуванням того, що матеріалами провадження доказово підтверджується схильність ОСОБА_6 до порушень правил безпеки дорожнього руху.

За вищезазначених обставин убачається, що у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 призначено судом законне і справедливе покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про неврахування судом позитивної характеристики особи обвинуваченого з місця його проживання та доводів обвинуваченого щодо наявності у його брата інвалідності, то такі доводи є необгрунтованими, оскільки не підтверджуються належними доказами у провадженні.

Також, зазначені обвинуваченим і захисником за змістом їх апеляційних скарг доводи про неврахування судом того, що обвинувачений створив сім"ю та що його мати і дружина мають ряд захворювань, не впливають на законність ухваленого судом вироку у даному кримінальному провадженні.

Доводи прокурора про те, що відповідно до вимог ст. 1167 і ст. 1187 ЦК України обвинувачений, який на момент дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем на належній правовій підставі - довіреності, виданій власником зазначеного транспортного засобу, є належним відповідачем за позовом потерпілої ОСОБА_8, фактично не спростовують, а узгоджуються з аналогічними висновками суду, умотивованими за змістом вироку.

При цьому, просячи про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8, прокурор не навів жодних доводів щодо належності співвідповідача, в якості якого суд за клопотанням і заявою представника позивачки залучив ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

В той же час, як установив суд, цивільна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 була застрахована ПрАТ " Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується страховим полісом №АС/ 1911407 від 16 травня 2013 року ( т.4 арк.3 ), яким розмір страхової виплати за шкоду , заподіяну життю та здоров"ю потерпілого визначена в сумі 100 000 грн.

Тому, суд цілком правомірно залучив до участі у провадженні в якості співвідповідача за позовом потерпілої ОСОБА_8 вищезазначене акціонерне товариство і у відповідності з вимогами ст.ст. 26, 36, 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ухвалив про стягнення з даного співвідповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди на суму 5000 грн., що складає 5% передбаченої страховим полісом страхової виплати.

Разом з цим, колегія суддів вважає такими, що частково заслуговують на увагу, доводи прокурора про недостатню обгрунтованість вироку суду в частині визначення розміру моральної шкоди , заподіяної потерпілій ОСОБА_8.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, остаточні позовні вимоги потерпілої за змістом її позову, що розглядався судом разом з даним провадженням, зводилися до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 і ПрАТ " Українська пожежно-страхова компанія" відшкодування моральної шкоди, яку позивачка оцінила в сумі 330000грн.

Вирішуючи даний позов та даючи при цьому оцінку наявних у провадженні доказів, а саме - висновку судово-медичної експертизи і інформації Комунальної установи " Сумська міська поліклініка №3" ( т.2, арк.238-239, т.3 арк.220 ), якими підтверджується спричинення позивачці з вини ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які призвели до довготривалого розладу її здоров"я, суд недостаньо врахував глибину доказово підтверджених фізичних і душевних страждань, понесених потерпілою, та ступінь порушення її нормальних життєвих зв"язків.

Тому, додержуючись принципів розумності і справедливості, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши підлягаючу до стягнення суму, виходячи з того, що наявними у провадженні доказами розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди об"єктивно підтверджується на суму 30 000 грн., з яких 25 000 грн. належить стягнути з ОСОБА_6

В той же час є непереконливими, як такі, що не грунтуються на вимогах закону, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд, вирішуючи долю речових доказів, мав конфіскувати автомобіль "Ауді-100" з реєстраційним номером НОМЕР_1 та звернути даний транспортний засіб в рахунок відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.

Оскільки з досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що автомобіль "Ауді-100" з реєстраційним номером НОМЕР_1, на який ухвалою слідчого судді було накладено арешт як на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, належить на праві власності ОСОБА_11, а ОСОБА_6 керував цим автомобілем 21 червня 2013 року на підставі довіреності, то за таких умов передбачені ст. 100 КПК України підстави для конфіскації зазначеного речового доказу відсутні, а тому суд вірно ухвалив про повернення його власнику, чим додержався вимог ст.41 Конституції України щодо непорушності права приватної власності громадян.

За вищевказаних обставин та з огляду на суть вирішеного судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_8, у даному провадженні відсутні правові підстави і для ухвалення судом рішення про звернення належного ОСОБА_11 транспортного засобу в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_6

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Мошкіна К.О. задовольнити частково.

Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 06 вересня 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8

Збільшити присуджену до стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму відшкодування моральної шкоди, визначивши цю суму у 25000 грн.

В решті вирок суду залишити без змін, а подані обвинуваченим ОСОБА_6 і захисником ОСОБА_7 апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ця ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту одержання копії ухвали.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Борсай В. М. Литовченко Н. О.