Ухвала суду № 35446843, 18.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4622/13 18.11.2013 18.11.2013 18.11.2013

Провадження №22-ц/784/3646/13 Головуючий першої інстанції Кокорєв В.В.

Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

18 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Шолох З.Л.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

- представника заявника ОСОБА_2,

- представника відділу державної виконавчої служби - Нечипуришиної Ю.А.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2013 року, постановлену за скаргою ОСОБА_4 на дії начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відділу ДВС),

встановила:

19 серпня 2013 року ОСОБА_4 в порядку ст. 383 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії начальника відділу ДВС, яку обґрунтував наступним.

16 квітня 2010 року головним державним виконавцем відділу ДВС Корець С.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого 23 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва на виконання рішення того ж суду від 25 лютого 2009 року про стягнення з нього на користь ПАТ «ОТП Банк» 37 718 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором.

За цією постановою державним виконавцем був накладений арешт на все майно та оголошена заборона на його відчуження.

27 червня 2012 року постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Чмих Л.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу, без скасування накладеного арешту.

06 березня 2013 року на підставі пропозиції ТОВ «КУПЕР ПРАЙС», яке за договором факторингу № 04022011 від 04 лютого 2011 року, отримало право вимоги щодо його кредитної заборгованості за кредитним договором з ПАТ «ОТП Банк», він погасив заборгованість у сумі 27 199 грн. 56 коп., а решта заборгованості була списана.

09 серпня 2013 року начальником відділу ДВС відмовлено у задоволенні його заяви про зняття арешту з майна.

Посилаючись на порушення цим його прав та відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_4 просив визнати незаконною відмову начальника відділу ДВС у знятті арешту з його майна та зобов'язати здійснити заходи щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження майна.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2013 року скаргу задоволено. Зобов'язано начальника відділу ДВС вчинити дії щодо зняття арешту, який накладено постановою про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 19224885, з нерухомого майна, що належить ОСОБА_4

В апеляційній скарзі начальник відділу ДВС, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову по суті скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому, врахувавши погашення боржником заборгованості за кредитним договором, задовольнив його скаргу в частині покладення обов'язку на начальника відділу ДВС щодо зняття арешту з майна.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2010 року постановою головного державного виконавця відділу ДВС Корець С.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 23 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва на виконання рішення того ж суду від 25 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» 37 718 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором.

За цією постановою державним виконавцем був накладений арешт на все майно боржника та оголошена заборона на його відчуження (а.с.62-64).

27 червня 2012 року постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Чмих Л.В., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу (а.с.65).

Накладений арешт на майно боржника не скасовано.

05 березня 2013 року гарантійним листом ТОВ «КУПЕР ПРАЙС» ОСОБА_4 повідомлено, що за договором факторингу № 04022011 від 04 лютого 2011 року товариство отримало право вимоги заборгованості за кредитним договором, укладеним ним з ПАТ «ОТП Банк» (а.с.46).

На пропозицію вказаного товариства про погашення заборгованості в сумі 27 199 грн. 56 коп. зі списанням іншої частини заборгованості, ОСОБА_4, згідно довідки від 06 березня 2013 року сплатив вказану суму заборгованості (а.с.47).

09 серпня 2013 року начальником відділу ДВС відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зняття арешту з його майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частина 1 статті 181 КАС України встановлює, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що до юрисдикції загальних судів віднесені тільки ті справи по оскарженню рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, які чітко визначені законом, а у всіх інших випадках справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ці положення закону, не вірно визначив характер правовідносин між сторонами, не урахував, що спір, щодо зняття арешту з майна боржника, виник не під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, а у зв'язку зі здійсненням начальником відділу ДВС владних управлінських функцій.

Отже, обраний заявником спосіб звернення до загального суду зі скаргою до суб'єкта владних повноважень не закріплено нормами ЦПК України, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа на підставі ст. 383 ЦПК України, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 205, ст.ст. 303, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2013 року скасувати.

Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконною відмову у знятті арешту з майна та покладання обов'язку здійснити заходи по виключенню запису про обтяження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: