Рішення № 35446286, 19.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2013 р. Справа № 918/1548/13

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила-Захід"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп"

про стягнення в сумі 10 862 грн. 46 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Гальчук О.В. (довіреність б/н від 04.09.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила-Захід" звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" про стягнення 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 151 грн. 23 коп. 3% річних та 754 грн. 40 коп. пені.

19.11.2013р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій, в зв'язку з перерахунком розміру пені, просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 151 грн. 23 коп. 3% річних та 711 грн. 23 коп. пені. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 19.11.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання 29.10.2013р. та 19.11.2013р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 21, 26).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила-Захід" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (покупець) було укладено договір поставки № 336/2/40 (а.с. 9), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору, асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та її ціна, за бажанням покупця, зазначаються у специфікації (додаток № 1) та/або рахунку на оплату.

Пунктами 3.1. - 3.3. Договору, постачання товару здійснюється за заявкою на поставку покупця на умовах правил Інкотермс - 2010. Покупець набуває права власності на товар і несе пов'язані з цим ризики (випадкова втрата, псування) з моменту отримання товару та підпису сторонами товаро-супровідних документів.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, ціна на товар визначається постачальником, на день підписання заявки на поставку товару. Ціна товару включає ПДВ (для платників ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у рахунках, видаткових накладних, належним чином оформлених на підставі специфікації або заявки на поставку.

У відповідності до пункту 4.5. Договору, оплата товару покупець здійснює не пізніше 20 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що моментом здійснення оплати вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 676 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною № 3362000134 від 11.03.2013р., товарно-транспортною накладною № 3362000134 від 11.03.2013р., рахунком № 3362000135 вів 11.03.2013р. (а.с. 10-12).

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, частково оплатив поставлений товар в сумі 2 676 грн. 02 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 15).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 10 000 грн. 00 коп..

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5. Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

На підставі пункту 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.04.2013р. по 01.10.2013р. в розмірі 711 грн. 23 коп. (розрахунок а.с. 29-30).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.04.2013р. по 01.10.2013р. в розмірі 151 грн. 23 коп. (розрахунок а.с. 29).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

На підставі вищевикладеного вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. заборгованості, 151 грн. 23 коп. 3% річних та 711 грн. 23 коп. пені стверджуються Договором, іншими матеріалами справи, а відтак є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, код ЄДРПОУ 38288368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила-Захід" (29015, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 5/2, код ЄДРПОУ 38353300) - 10 000 грн. 00 коп. заборгованості, 151 грн. 23 коп. 3% річних, 711 грн. 23 коп. пені та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "25" листопада 2013р..

Суддя Горплюк А.М.