Ухвала суду № 35445811, 14.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р.Справа № 820/2649/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

представника позивача Топоркова К.В.,

представників відповідача Нартової М.М., Ковальчук Т.О., Ревенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. по справі № 820/2649/13-а

за позовом Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" (далі по справі -позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

№0000044300 від 22.03.2013 року, яким згідно з пп.54.3.2 пункту 54.3 ст.54, абз.2, 4 п.123.1 ст.123, п.6, 7 підр.10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ Державному підприємству "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 757829,00 грн., в тому числі 667829,00 грн. основного платежу та 90000,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000054300 від 22.03.2013 року, яким згідно з пп.54.3.2 пункту 54.3 ст.54, абз.4 п.123.1 ст.123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ Державному підприємству "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1109693,00 грн., в тому числі 931562,00 грн. основного платежу та 178131,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року зазначений позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення рішення №0000054300 від 22.03.2013 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

Скасовано податкове повідомлення рішення №0000044300 від 22.03.2013 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" (код ЄДРПОУ 30034023, адреса місцезнаходження: вул. 152 Стрілецької дивізії 16, смт. Есхар, Чугуївський район, Харківська область, 63524) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі наказу №66 від 05.02.2013 року в період з 06.02.2013 року по 26.02.2013 року проводилася документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.03.2010 року - 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки №127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року встановлено порушення позивачем:

- п. п. 7.4.1 , п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 931 561,89 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 931 562,00 грн.

- пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12д994 №334/94ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрати на загальну суму 2 109 107,43 грн.;

- п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138; п.146.3, п.п.145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та амортизаційних нарахувань всього у сумі 582 519,47 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 667 828,89 грн.

На підставі акту перевірки №127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000054300 від 22.03.2013 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 109 693, 00 грн., з яких 931562,00 грн. - сума основного зобов'язання та 178131,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (штраф).

- №0000044300 від 22.03.2013 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 757829,00 грн., в тому числі за основним платежем - 667829,00 грн. та за штрафними санкціями - 90000,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки №127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року, підставою для висновку податкового органу про вчинення позивачем зазначених порушень була отримана відповідачем податкова інформація про наявність актів перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме:

- акт перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС №831/22-047/36370371 від 12.11.2012 року " Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юженерготеплоремонт" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 30.11.2009 року по 31.08.2012 року (в тому числі податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року); дотримання валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 року по 31.08.2012 року";

- акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №4531/225/32860217 від 26.11.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "С.Т.Б." з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року";

- акт перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС №2855/22-206/31234756 від 06.12.2012 року "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ фірма "Торгсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Таір-Д", ПП "Промислове будівництво", ПП "Ударник", ПП "Торгівельний дім "Альфа буд", ТОВ "ЛТД" за період з 01.01.2009 року по 30.04.2012 року";

- акт перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС №830/22-047/3439054 від 12.11.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Укрбалпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.09.2009 року по 30.08.2012 року (в тому числі податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року); дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 30.08.2012 року";

- акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС №1087/225/32685505 від 01.10.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпромізол" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009 року по 29.02.2012 року".

Стосовно порушень встановлених у ході перевірки, а саме п. п. 7.4.1 , п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення №0000054300 від 22.03.2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами надано наступні документи.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Юженерготеплоремонт", з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Юженерготеплоремонт" укладено наступні договори:

Договір підряду №20 від 10.03.2010 року (додаткова угода №1 від 12.04.2010 року). Виконання зазначеного договору відбувалося в декілька етапів.

Зазначені роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-виконаних. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

ТОВ "Юженерготеплоремонт" на адресу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" було виписано податкову накладну, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №3 від 31.03.2010 року, №4 від 30.04.2010 року, №5 від 31.05.2010 року, №6 від 30.06.2010 року, №14 від 31.08.2010 року.

Договір підряду №56 від 02.08.2010 року. Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт №5 за серпень 2010 року. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

ТОВ "Юженерготеплоремонт" була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №13 від 31.08.2010 року.

Договір підряду №57 від 02.08.2010 року. Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт №1 за серпень 2010 року. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

ТОВ "Юженерготеплоремонт" була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №10 від 31.08.2010р.

Договір підряду №59 від 02.08.2010року. Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт №1 за серпень 2010 року. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

ТОВ "Юженерготеплоремонт" була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №12 від 31.08.2010 року.

Договір підряду №61 від 02.08.2010 року. Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт №1 за серпень 2010 року. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

ТОВ "Юженерготеплоремонт"була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №11 від 31.08.2010 року.

Розрахунки на користь ТОВ "Юженерготеплоремонт" за зазначеними договорами були проведенні в повному обсязі, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та відомостями акту перевірки .

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Юженерготеплоремонт", дозволів (ліцензій, патентів) для здійснення діяльності з виконання робіт по монтажу та ремонту обладнання є безпідставними. Оскільки згідно п.3.1.2 Акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС №831/22-047/36370371 від 12.11.2012 року. "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юженерготеплоремонт" було проведено виїмку тендерної документації ТОВ "Юженерготеплоремонт" на 32 аркушах, в тому числі дозвіл №1544.09.63-45.21.5 виданий Державним Департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (термін дії дозволу з 01.12.2009 року по 01.12.2014 року)

Щодо взаємовідносин з ТОВ "С.Т.Б."з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом було укладено договір поставки №20 від 10.02.2012 року. На підтвердження виконання умов договору надано накладну №82 від 10.04.2012 року про відвантаження шпал просочених типу 1А.

Оплата за виконання договору поставки №20 від 10.02.2012 року була здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1105 від 04.04.2012 року.

ТОВ "С.Т.Б." була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №38 від 04.04.2012 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ фірма "Торгсервіс" з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом укладено договір купівлі-продажу №24/12-2 від 24.12.2010 року. Поставка товару за договором здійснювалася у два етапи за допомогою залізничного транспорту, що підтверджується накладними №416 від 07.04.2011 року та №412 від 06.04.2011 року.

Оплата за даним договором проводилася через розрахунковий рахунок платіжним доручення №5674 від 16.05.2011 року.

ТОВ фірма "Торгсервіс" була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №16 від 06.04.2011 року та №17 від 07.04.2011 року.

Щодо взаємовідносин з ПП "Укрбалпром" з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "Укрбалпром" укладено договори підряду №80 від 14.12.2010 року, №81 від 14.12.2010 року, №3 від 10.02.2011 року. Виконання зазначених договорів підтверджується актами прийому виконаних робіт №1 за січень 2011 року за договором №80 від 14.12.2010 року, №1 за січень 2011 року за договором №81 від 14.12.2010 року, №1 за березень 2011 року за договором №3 від 10.02.2011 року. Під час виконання зазначених робіт машини та механізми не застосовувалися.

Оплата за виконання зазначених договорів здійснена на користь контрагента у квітні 2011 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідно до платіжних доручень №5194 від 04.04.2011 року, №5194/ПДВ від 04.04.2011 року, №5417 від 18.04.2011 року, №5417/ПДВ від 18.04.2011 року та у травні 2011 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідно до платіжних доручень №5571 від 06.05.2011 року, №5668 від 16.05.2011 року, №5668/ПДВ від 16.05.2011 року.

ПП "Укрбалпром" була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №1 від 31.01.2011 року, №2 від 31.01.2011 року та №3 від 31.03.2011 року.

Щодо взаємовідносин з ПП "Укрпромізол" з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом було укладено договори поставки №118 від 05.05.2010 року, №119 від 05.05.2010 року, №28/03-3 від 28.03.2011 року та №04/04-1 від 04.04.2011 року. Виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними №246 від 19.05.2010 року, №288 від 04.05.2011 року, №289 від 04.05.2011 року.

Оплата за виконання зазначених договорів відбувалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідно до платіжних доручень №2152 від 16.06.2010 року, №5336 від 12.04.2011 року, №5336/ПДВ від 12.04.2011 року та №5574 від 06.05.2011 року.

На виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України контрагентом була видана податкова накладна, яку позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду №248 від 19.05.2010 року, №22 від 12.04.2011 року, №13 від 04.05.2011 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що податкові накладні які були складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А тому позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства та правомірно визначено залишок від'ємного значення на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів з фінансово-господарських операцій.

У відповідності до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даній адміністративній справі, була проведена судова економічна експертиза.

Відповідно до висновків судової економічної експертизи № 4130 від 12.06.2013 року:

- виконання господарських операцій з ТОВ "Юженерготеплоремонт", ТОВ "СТБ", ТОВ фірма "Торгсервіс", ПП "Укрбалпром", ТОВ "Укрпромізол", про які йдеться у акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова № 127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року, документально підтверджується;

- висновки акту щодо заниження податку на додану вартість у сумі 931562,00 грн., завищення валових витрат на суму 2109107, 43 грн., заниження податку на прибуток у сумі 667828,89 грн. з викладених у ньому підстав - не підтверджуються.

Отже, враховуючи вищезазначені факти та обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем не порушено п. п. 7.4.1 , п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України, правомірно сформовано податковий кредит та включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагента фінансово-господарської операції, з огляду на що, податкове повідомлення - рішення №0000054300 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ підлягає скасуванню.

Щодо виявлених відповідачем порушень пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.144.1 ст. 144, п.п.145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок яких позивачем занижено податок на прибуток, на підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000044300 від 22.03.2013 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з положень п.5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності є валовими витратами виробництва та обігу.

У відповідності до положень п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених Законом.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3. ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.; придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону; сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

У відповідності до п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витратами вважаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємства податковому органу необхідно мати такі показники як сума валового доходу, сума валових витрат платника податку та сума амортизаційних відрахувань.

При цьому, вказані елементи податкового органу визнаються та рахуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135, п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 144.1. ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і тепло забезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів; вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України; вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

З огляду на той факт, що всі витрати були здійсненні позивачем для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем витрати до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань.

Це підтверджується і висновками судової економічної експертизи № 4130 від 12.06.2013 року, у якому зазначено, що заниження підприємством податку на додану вартість, завищення валових витрат та заниження податку на прибуток не підтверджується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків акту перевірки №127/43.0-14/30034023 від 05.03.2013 року, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. по справі № 820/2649/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2013 р.