Рішення № 35444382, 13.11.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 2/425/941/13

425/3702/13-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

при секретарі Клименко Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 казенного хімічного заводу Зоря про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що він з 27.02.1996 року перебував в трудових відносинах з ОСОБА_2 казенним хімічним заводом Зоря. 26.02.2013 року його було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні йому були нараховані заробітна плата та інші суми, що належать до виплати при звільненні, в сумі 3270,49грн. Однак вказану суму він ні в день звільнення, ні наступного дня не отримав. Заборгованість з заробітної плати йому була виплачена лише 19.09.2013 року. Вважає, що відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку , який згідно з його розрахунком складає 14676,69грн. Крім того вважає, що йому заподіяна моральна шкода, тому що доводилось докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що спричинило моральні страждання. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

У судове засідання позивач не зявився,надав заяву про розгляд справи за його відсутності ,підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 казенного хімічного заводу Зоря надав заяву в якій позовні вимоги не визнав , надав письмові заперечення, докази в обґрунтування своїх заперечень, та просив суд в задоволенні позову відмовити.Також просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.02.1996 року працював на ОСОБА_2 казенному хімічному заводі Зоря. 26.02.2013 року її було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.8,9).

За час роботи відповідач не регулярно виплачував заробітну плату позивачеві в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 3270,49грн. (а.с.4)

Заборгованість по заробітній платі у повному обсязі була виплачена позивачу 19.09.2013р. шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позивача, що підтверджено випискою за картковим рахунком клієнта (а.с.36).

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено обовязок власника або уповноваженого ним органу провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи відповідача з приводу того, що немає вини підприємства у невиплаті позивачу належних сум, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність коштів у роботодавця та скрутне матеріальне становище не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 року по справі №6-64цс-13, яка відповідно до ст..360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Суд також зазначає, що арешт рахунків відповідача також не виключає його вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року судам дані такі розяснення, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст..117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу зарплати та розрахункових сум при звільненні не спростовується наданими відповідачем доказами в обґрунтування своїх заперечень проти позову (а.с.23-33), тому суд оцінює їх критично.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими, оскільки невиплата позивачу заробітної плати сталась з вини відповідача.

Судом перевірений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, зроблений позивачем, у звязку з чим зазначає наступне.

Згідно з розрахунком позивача розмір середнього заробітку за весь час затримки складає 14676,69грн. з розрахунку: 104,09грн. (середньоденна заробітна плата, розрахована за два останні місяці роботи грудень 2012р. та січень 2013р.) х 141 (кількість робочих днів з дати звільнення по день фактичного розрахунку, тобто з 27.02.2013р. по 19.09.2013р. включно) = 14676,69грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000грн., суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування йому моральної шкоди, тому що відповідачем було порушено його конституційні права на заробітну плату, передбачені ст..43 Конституції України. Моральну шкоду суд оцінює у 500грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, які зазнав позивач в результаті несвоєчасної виплати йому заробітної плати.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 14676,69грн. та моральну шкоду в сумі 500грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст..43, 46 Конституції України, ст.ст.5-11, 57-59, 60, 88, 212-215, 292 ЦПК України, на підставі ст.ст.47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 казенного хімічного заводу Зоря про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 казенного хімічного заводу Зоря, ідентифікаційний код 14308351, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14676 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість ) гривень 69 копійок, моральну

шкоду в сумі 500 (пятсот) гривень, а всього стягнути 15176 (пятнадцять тисяч сто сімдесят шість) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 казенного хімічного заводу Зоря на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Москаленко