Рішення № 35444051, 19.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" листопада 2013 р. Справа № 906/1383/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю секретаря Ковальчука Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Ю.А. дов. від 04.10.2013;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ Транс" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (м.Житомир)

про стягнення 1325,23грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2325,23грн, з яких: 2300,00грн заборгованості, 25,23грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених разовим договором-заявкою від 22.04.2013 на надання транспортних послуг по Києву та території України, в частині сплати відповідачем наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2013 надав заяву з додатками за вх. №16880/13 від 29.10.2013 (вих. №01-03/049 від 28.10.2013), в якій враховуючи, що відповідач перерахував на користь позивача 1000,00грн заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 1325,23грн, з яких: 1300,00грн основного боргу, 25,23грн 3% річних.

Ухвалою від 29.10.2013 суд, відповідно до ст.22 ГПК України, прийняв до розгляду заяву представника позивача та вважає заявленим до розгляду спір про стягнення 1325,23грн, з яких: 1300,00грн основного боргу, 25,23грн 3% річних.

В судовому засіданні 07.11.2013 представник відповідача надав платіжне доручення №3537 від 04.11.2013 на суму 1300,00грн, як доказ часткової оплати заборгованості.

18.11.2013 на адресу суду за вх. №18158 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №3537 від 04.11.2013 на суму 1300,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2013 підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору та 3% річних, з підстав викладених у заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2013 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.11.2013 виконав частково, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013р. між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" - замовник (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ Транс" - експедитор (позивач у справі) був укладений разовий договір-заявка на надання транспортних послуг по Києву та території України (а.с. 8).

З вищезазначеного договору вбачається, що позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м.Житомир-м.Глеваха.

На виконання вищезазначеного договору, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом м.Житомир-м.Глеваха на загальну суму 2300,00грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 9)

Відповідно до п.1, п.2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В пункті 12 вищезазначеного договору сторони погодили умови оплати й порядок розрахунків: безготівковий розрахунок.

Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару не встановлений.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач пред'явив відповідачу вимогу (претензію) від 26.06.2013р. за №01-03/042 (а.с. 11) про сплату боргу (поштова квитанція від 27.06.2013 №9986, опис вкладення (а.с. 12,13).

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.1.2 ч. 4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - 4 дні.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача настав 08.07.2013, оскільки вимога про оплату заборгованості повинна була отримана ним 01.07.2013.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1300,00грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2013, тобто після пред'явлення позову до суду (згідно поштового штемпелю на поштовому конверті (а.с. 30) позовна заява була відправлена на адресу суду 25.09.2013), платіжним дорученням №3537 (а.с. 53) відповідач перерахував позивачу 1300,000грн. боргу.

Отже, станом на день розгляду справи 19.11.2013 заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за період з 10.05.2013 по 20.09.2013 3% річних становить 25,23грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав 11.07.2013, про що зазначалось вище.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 09.07.2013 по 20.09.2013:

- (2300,00 (сума боргу) х 3% х 74 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2013 році) = 13,99грн.

За таких умов, сума 3% річних за період з 09.07.2013 по 20.09.2013 (включно) складатиме 13,99грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач не надав суду доказів сплати суми 3% річних.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 13,99грн 3% річних. В частині стягнення 1300,00грн заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 11,24грн 3% річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 ч. 2 ЦК України, керуючись ст. 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер", 10001, м.Житомир, вул. Баранова, 93, ідентифікаційний код 25309141 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ Транс", 02092, м.Київ, вул. О.Довбуша, 37, ідентифікаційний код 37292656 - 13,99грн 3% річних, 1702,34грн витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1300,00грн заборгованості.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.11.13

Суддя Шніт А.В.

1- до справи;

2-відповідачу (рек. з повід.).