Рішення № 35443896, 25.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6885/13-ц

Провадження № 2/344/3705/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7000 грн., моральної шкоди в розмірі 1000 грн. та судового збору.

В процесі розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки 7273 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2200 грн. витрат понесених на проведення судової експертизи та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири № 37, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ по вулиці Миколайчука, буд. № 30 разом з чоловіком ОСОБА_3. Відповідачка є власницею квартири поверхом вище. 09 жовтня 2012 року квартиру позивачки було пошкоджено внаслідок залиття стяжки у квартирі відповідачки з порушенням вимог даного виду робіт. Крім того, неправомірними діями відповідачки позивачці та її чоловіку завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя. Відповідачка добровільно відшкодовувати шкоду не бажає, тому вона звернулась з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Просила позов задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та суду пояснила, що відповідачка затоплення квартири позивачки не здійснювала. Акт обстеження квартири, який міститься в матеріалах справи, не відповідає чинному законодавству, в ньому не вказано причини затоплення квартири. Обстеження в квартирі відповідачки не проводились, з актом відповідачка не була ознайомлена. Позивачем не надано доказів на підтвердження причин затоплення квартири та доказів того, що затоплення сталось внаслідок неправомірних дій відповідачки. Розмір моральної шкоди також позивачкою не обґрунтовано. Тому, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с.6, 7).

Відповідачка є власницею квартири поверхом вище. Дана обставина сторонами визнається та не оспорюється, а тому згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Факт залиття 09.10.2012 року квартири, яке належить позивачці та знаходиться по вул. Миколачука 30 в м. Івано-Франківську, з вини ОСОБА_2, зокрема внаслідок заливання стяжки поверхом вище, а також внаслідок вібрації викликаної роботою перфоратора в квартирі поверхом вище, підтверджується актом від 09.10.2012 року (а.с.5), висновком будівельно-технічної експертизи № 27С/К (а.с.31-55).

Твердження представника відповідачки про те, що затоплення сталось не з вини відповідачки є голослівним, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

За змістом п. 37 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року №-572, власник квартири зобовязаний відшкодувати власнику будинку, чи власнику іншої квартири будинку збитки, заподіяні з його вини або вини осіб, які разом з ним проживають.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка належних та допустимих доказів на спростування вимог позивачки суду не надала.

До тверджень представника відповідача про те, що затоплення квартири позивачки могло статись з вини інших осіб, а зокрема з вини власників квартири № 72 суд ставиться критично, оскільки, повторне затоплення квартири позивачки сталось 16.09.2013 року та має свої причини, які відмінні від причин затоплення квартири позивачки 09.10.2012 року.

Позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої їй внаслідок затоплення квартири, яке сталося 09.10.2012 року та немає претензій до осіб, які завдали їй шкоди внаслідок затоплення її квартири 16.09.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, обовязок доказування відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на відповідачці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шкода спричинена позивачці внаслідок залиття її квартири підлягає відшкодуванню саме з відповідачки, як власниці квартири.

Розмір спричиненої шкоди, завданої залиттям офісного приміщення, позивачка обґрунтує експертним висновком № 27С/К від 11.09.2013 року.

Належних та допустимих доказів того, що кількість та розмір пошкоджень є меншою відповідачкою суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири підлягають задоволенню в розмірі 7 273 грн.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні спору в частині вимоги позивачки про стягнення з відповідачки моральної шкоди суд врахував розяснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а тому виходив з оцінки причинного звязку між такою шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, встановленої судом, та зясував, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань та втрат немайнового характеру відбувся за тих обставин, що відповідач жодним чином не намагався відшкодувати завдану шкоду. Однак, суд вважає, що розмір моральної шкоди, зазначений позивачкою у позові не зовсім обгрунтованим. Із зазначених підстав суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення в розмірі, який суд за внутрішнім переконанням вважає співмірною моральним стражданням позивачки, а саме в сумі 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 79 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачка понесла витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2200 грн., що знайшло своє підтвердження у квитанції №74 від 20.09.2013 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи, а тому вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачці.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково.

На підставі вищенаведеного, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 16, 23, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 79, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 7 273 грн. (сім тисяч двісті сімдесят три гривні) матеріальної шкоди завданої залиттям квартири, 500 грн. (пятсот гривень) моральної шкоди, 2 200 грн. (дві тисячі двісті гривень) витрат на проведення судової експертизи.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 -229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2013 року.

Суддя Бабій О.М.