Рішення № 35440806, 25.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10140/2012

Провадження № 2/344/1115/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролаб» про захист права споживача і відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовною заявою до ТзОВ «Євролаб» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної шкоди завданої здоровю в розмірі 8190 грн., втрачений заробіток одноразово за період з грудня 2009 року по липень 2012 року в розмірі 29357.62 грн., втрачений заробіток в розмірі 1805 грн. щомісячно і довічно, стягнення моральної шкоди в розмірі 600 000 грн.

В подальшому позовні вимоги було збільшено позивачем, а саме: стягнути з відповідача в користь позивача вартість: заподіяної шкоди її здоровю і тяжких моральних наслідків, втрати працездатності - матеріальну шкоду в розмірі 8190 грн., втрачений заробіток одноразово за період з грудня 2009 року по червень 2013 року в розмірі 240 060 грн., втрачений заробіток в розмірі 1930 грн. щомісячно і довічно починаючи з липня 2013 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 600 000 грн.

У позовній заяві зазначено, що 29.07.2009 року ОСОБА_6 перебувала на діагностичному обстеженні у лікувально-діагностичному відділенні європейської клініки ТзОВ «Євролаб» і при проведенні відеопроктосигмоскопії, відеоколоноскопії та відео ЕГДС лікарем-ендоскопістом ОСОБА_7 допущено ушкодження кишечника сковзне його поранення. Відразу після цього стан здоровя ОСОБА_6 різко погіршилося і при поверненні до м. Івано-Франківська в міській лікарні 31.07.2009 року була прооперована, 10.02.2010 року була проведена позивачці ще одна операція, а 02.03.2010 року проведено ще операцію, при цьому позивач лікувалась ще тривалий час амбулаторно. ОСОБА_8 МСЕК №2608 від 27.11.2009 року при втраті 100% загальної працездатності позивачу встановлено безстроково (довічно) ІІ групу інвалідності. Незаконні дії ОСОБА_7 на думку позивача спричинили такі наслідки інвалідність позивача. Через втрату роботи і звільнення з роботи за станом здоровя, позивачем нараховано втрачений заробіток за період з грудня 2009 року по липень 2012 року в розмірі 29357.62 грн. з вимогою стягнення одноразово з відповідача, втрачений заробіток в розмірі 1805 грн. (розмір заробітної плати на якій працювала ОСОБА_6 на час подання позову) з вимогою стягнення з відповідача щомісячно і довічно. Позивачем також нараховано і матеріальну шкоду в розмірі 8190 грн., яка визначається у витратах на лікування у санаторії «Світанок». Зверталася до різних відповідних органів, а саме вищих установ держави, до слідчих органів, відповідача, однак належних результатів дані звернення не принесли. Порушення лікарем вимог законодавства підтверджується листом Міністерства охорони здоровя України від 17.02.2010 року. Обґрунтовуючи моральну шкоду, яку просить позивач стягнути з відповідача, де працює працівник ОСОБА_7, в сумі 600 000 грн., звертає увагу на те, що внаслідок незаконних дій лікаря, ОСОБА_6 зазнала вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, тривалий час відчувала гострий біль, зазнала психологічної травми через медичне оперативне втручання, погіршення фізичних здібностей та загострення інших хвороб.

Представники позивача просили позов задовольнити. Стягнути з відповідача в користь позивача вартість: заподіяної шкоди її здоровю і тяжких моральних наслідків, втрати працездатності - матеріальну шкоду в розмірі 8190 грн., втрачений заробіток одноразово за період з грудня 2009 року по червень 2013 року в розмірі 240 060 грн., втрачений заробіток в розмірі 1930 грн. щомісячно і довічно починаючи з липня 2013 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 600 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченні на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, отримавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.07.2009 року ОСОБА_6 перебувала на діагностичному обстеженні у лікувально-діагностичному відділенні європейської клініки ТзОВ «Євролаб» з приводу діагностичного обстеження кишкового тракту, де проводилося відеопроктосигмоскопія, відеоколоноскопія та відео ЕГДС, що підтверджується і не оспорюється сторонами.

Попередньо, що встановлено даними медичної картки амбулаторного хворого ТОВ «Євролаб» (зазначено в ОСОБА_5 комісійно-судового обстеження (зв.а.с.5 т.1) та висновку судово-медичної експертизи (а.с.139 т.2)) позивач, як пацієнт скаржилася на вздуття живота та періодичні болі в животі, послаблення «стула». Ці симптоми були наявні протягом 10 років, а в санаторії в якому вона раніше знаходилася виявлено поліп прямої кишки, та рекомендовано пройти колоноскопію.

Після проведення діагностичного обстеження 29.07.2009 року, було встановлено попередній діагноз та рекомендовано відео ЕГДС, відеоколоноскопію, консультацію проктолога.

За ст.200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Зміст поняття "інформація" включає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Закон України "Про інформацію" визначає різні види інформації, в тому числі і інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Цивільним кодексом регулюються відносини щодо використання інформації. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Гарантованість права на інформацію, відкритість та доступність інформації є основними принципами інформаційних відносин, закріпленими в Законі України "Про інформацію".

Судом встановлено, що позивач свідомо та самостійно вибрала юридичну особу, де бажає пройти обстеження, з врахуванням права на отримання інформації про надання медичних послуг товариством «Євролаб» як по загальнодоступних даних, так і особисто в клініці, прийняла запропоновані їй медичні послуги щодо пропозицій по обстеженню товстого кишечника, діагностики стану слизової шлунку, 12-палої кишки та стравоходу, оскільки в примусовому порядку таке обстеження не проводилося, що не заперечується і сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, при огляді пацієнта, а саме проведення відео ЕГ було встановлено незначну контактну кровоточивість, при відеосигмоскопії в відділі товстої кишки знайдено ворсинчастий поліп, була взята біопсія, в зоні якої відмічалась незначна контактна кровоточивість. Під час виконання колоноскопії апарат пройшов пряму кишку та дистальний відділ сигмоподібної кишки, який був із складним петлеутворенням, що унеможливило подальше проведення апарату, тому було закінчено обстеження. Окрім того, після відвідання санітарної кімнати, на запитання лікаря ОСОБА_7 щодо виходу повітря з прямої кишки, ОСОБА_6 відповіла ствердно, а також запитуючи чи не виділяється кров з прямої кишки, позивач відповіла ні, однак поскаржилася на болі внизу живота. При проктологічному огляді діагностовано ворсинчастий поліп, після виконаної біопсії з контактною кровоточивістю. Рекомендовано протипоказання фізичної загрузки після огляду протягом 3 діб (зв. а.с.5 т.1, а.с.174-175 т.2). З врахуванням того, що позивач не була присутня в судових засіданнях, особисто не підтвердила чи не спростувала дані факти, а з пояснення лікуючого лікаря ОСОБА_7 та медичних карток саме такі факти зазначаються, суд посилається на ті докази, що встановлені та досліджені судом.

22.07.2009 року в 22.30 (день огляду) по телефону ОСОБА_6 повідомила, що після авіа перельоту (Київ-Івано-Франківськ, з місця обстеження до місця проживання) болі внизу живота посилилися. При телефонній розмові, через 4 години після залишення ОСОБА_6 медичного центру, з лікарем ОСОБА_7, останній рекомендував ОСОБА_6 негайно здійснити виклик швидкої допомоги, звернутися в хірургічне відділення та надано прямий контактний мобільний телефон лікаря ОСОБА_7 Згідно запису медичної картки пацієнта лікарем-ендоскопістом ТОВ «Євролаб» 30.07.2009 року зазначено: порушено вимоги рекомендації лікуючого лікаря про режим покою, в тому числі авіа перельотів після проведення колоноскопії, оскільки неможливий в найближчий час огляд пацієнта, рекомендовано ОСОБА_6 негайно здійснити виклик швидкої допомоги, звернутися в хірургічне відділення (по місцю перебування), на що пацієнтка відповіла відмовою та притримання рекомендацій знайомого хірурга з Івано-Франківська, який порадив обезболююче, а зранку звернутися в лікарню. Пацієнтці надано відповідачем контактний мобільний телефон і запропоновано контактувати при будь-яких серйозних змінах стану.

З пояснення лікаря ОСОБА_7, поданого письмово, підпис якого засвідчено нотаріально (а.с.174-176 т.2) ним зроблено дзвінок 30.07.2009 року, підняв син пацієнта ОСОБА_3, який повідомив що матері поруч немає і надав номер мобільного телефону батька ОСОБА_2, а при розмові з чоловіком позивачки, останній повідомив, що перебуває на похоронах, тому рекомендував лікарю самому спілкуватися з ОСОБА_6, продиктувавши при цьому домашній номер телефону. Додзвонившись на стаціонарний телефон позивача, лікар почув від пацієнта, що болі в черевній порожнині не припиняються, ОСОБА_7 порадив негайно викликати швидку допомогу, дзвінки лікар повторив декілька раз (двічі чи тричі), на що пацієнтка пообіцяла при останній бесіді, що вразі погіршення стану здоровя звернеться в лікарню чи в разі необхідності сама зателефонує лікарю ОСОБА_7 31.07.2009 року близько 16.00 год. до лікаря ОСОБА_7 телефонував син позивачки про те, що ОСОБА_6 знаходиться в лікарні м.Івано-Франківська і готується оперативне втручання, після домовленості розмовляючих про повідомлення за результатами операції, ввечері син позивача надіслав лікарю м.Києва СМС, що операція виконана з приводу перфорації кишки. 01.08.2009 року на дзвінок лікаря ОСОБА_7 син позивача, ОСОБА_6 ю.І., не відповів. 02.08.2009 року на телефонний номер ОСОБА_7 зателефонував чоловік позивача, ОСОБА_2, який повідомив, що з приводу даної ситуації спілкуватиметься тільки з керівництвом клініки, на цьому спілкування між лікарем ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і членами її сімї було припинено.

Представник позивача, ОСОБА_2 (чоловік позивачки), підтвердив щодо дзвінка позивача в ТОВ «Євролаб» ввечері 29.07.2009 року та зворотнього дзвінка зробленого лікарем ОСОБА_7 позивачці та її чоловіку, який не зміг розмовляти, оскільки перебував на похоронах і надав домашній номер телефону дружини. Однак, надаючи пояснення як представник позивача, ОСОБА_2 зазначив, що при телефонних розмовах лікар порадив ОСОБА_6 попити чаї. Однак, суд доводи представника позивача, ОСОБА_2, щодо рекомендацій лікаря вживати чаї оцінює критично, оскільки таке спростовується записами в медичній картці пацієнта та висновком експерта, про що буде зазначено в рішенні нижче.

З пояснення представника ОСОБА_3 (сина позивачки) вбачається, що дійсно проводилося обстеження матері в медичному центрі 29.07.2009 року, який здійснювався під наркозом, кровотечу після обстеження лікар пояснив через процедуру «біопсії».

В позовній заяві та поясненнях представників позивача вказується, що ОСОБА_5 МСЕК №2608 від 27.11.2009 року при втраті 100% загальної працездатності ОСОБА_6 встановлено безстроково (довічно) ІІ групу інвалідності.

Однак такого ОСОБА_5 МСЕК №2608 від 27.11.2009 року із зазначенням саме 100% втрати загальної працездатності та встановленням безстроково (довічно) ІІ групу інвалідності, надано суду позивачем та представниками позивачів не було, при цьому в матеріалах справи, що подавалися для проведення експертизи є наявне направлення на МСЕК 25.11.2009 р. видане для продовження листка непрацездатності (а.с.203 т.1) та ОСОБА_5 №2608 огляду МСЕК (а.с.201-202 т.1) із обстеженням лікарів, яким не зазначено і не встановлено ні втрату працездатності, ні у якому розмірі, ні встановлення групи інвалідності.

Натомість, згідно довідки лікарсько-консультативної комісії міської поліклініки №1 м.Івано-Франківська від 14.12.2009 року, рекомендовано огляд МСЕК 01.12.2009 року на експертизу, який вважає позивач належним доказом для підтвердження інвалідності та втрати працездатності, проте суд приходить до висновку що такий ОСОБА_5 також не є належним підтвердженням встановлення ІІ групи інвалідності та втрати працездатності (а.с.21 т.1).

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» пунктом 18 передбачено, що встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда №2608 міської МСЕК від 01.12.2009 року, яка надана позивачем як доказ встановлення ІІ групи інвалідності (при цьому позивач саме цей документ вказала як ОСОБА_5 (а не програма реабілітації) МСЕК при втраті 100% загальної працездатності ОСОБА_6 та встановлення безстроково (довічно) ІІ групу інвалідності), не може слугувати належним доказом для суду про встановлення групи інвалідності потерпілої, причини і часу її виникнення, при цьому ця програма реабілітації МСЕК вказує на причину загальне захворювання, мета реабілітації часткове відновлення обмеження життєдіяльності, часткове відновлення трудової діяльності (а.с.15-16 т.1).

ОСОБА_8 комісійного судово-медичного обстеження №7, проведеного з 12.01.2012 року по 20.01.2012 року (а.с.5-7 т.1) було підведено підсумки комісією по обстеженню, що питання інвалідизації та причинно-наслідкового звязку та її настання, належить до компетенції медико-соціальних експертів (МСЕК), а тому надати відповіді на запитання начальника відділу МВ УМВС «1)внаслідок чого ОСОБА_6 стала інвалідом ІІ групи?; 2)встановити причинний зв'язок між діями лікарів клініки ТОВ «Євролаб» і пацієнтом ОСОБА_6 внаслідок чого остання стала інвалідом?», в рамках проведеного комісійного судово-медичного обстеження, немає можливості. Стосовно питання «4) чи дійсно лікарем Євролаб» було допущено ушкодження кишечника ОСОБА_6 та чи саме ця подія призвела до встановлення інвалідності останньої?» підсумок комісії зазначає, що на підставі медичних документів про те, що утворенню ушкодження (перфорації) стінки сигмовидної кишки передували лікарські маніпуляції проведені лікарями «Євролаб» (відеоколоноскопія, ректороманоскопія), скарги хворої щодо виникнення болю внизу живота після таких маніпуляцій, давність та ступінь розвитку паталогічних змін в черевній порожнині каловому перитоніті, дають підстави ствердити, що між проведеними лікарськими маніпуляціями лікарями «Євролаб» та утворенням ушкодження (перфорації) стінки сигмовидної кишки є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Однак, оцінюючи наданий позивачем ОСОБА_8 комісійного судово-медичного обстеження №7 та ствердження ним прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями та наслідками, суд звертає увагу, що даний ОСОБА_5 складений фахівцями Івано-Франківської області, де проводилося неодноразове оперативне лікування хворої після обстеження її в ТОВ «Євролаб» м.Києва, без залучення незалежної експертної комісії є менш обєктивним, та не може слугувати основним доказом по даній цивільній справі, натомість висновок Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» (про який буде зазначено в рішенні нижче), яким встановлено комплекс факторів (як недоліки медичної допомоги так і недотримання режиму та запізніле звернення позивача за медичною допомогою), що призвів до даних «наслідків» по стану здоровя ОСОБА_6, та визначено висновком, що недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб» не знаходяться в прямому причинному звязку з отриманими «наслідками», оцінюватиметься судом як належний доказ по даній цивільній справі.

ОСОБА_6 зверталася із заявами 23.12.2009 року, 12.08.2010 року до Президента України, Голови ВРУ, Премєр-міністра України, Генерального Прокурора України, Голові Партії Регіонів ОСОБА_9, Міністра охорони здоровя України, Президента європейської клініки ТОВ «Євролаб» на дії лікаря (а.с.25, 27, 89), із скаргами 05.05.2010 року, 15.10.2010 року, 28.02.2011 року, 22.05.2011 року адресовані Генеральному Прокурору України, Міністру внутрішніх справ України, прокурору Соломянського району м.Києва на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 14.04.2010р., 18.06.2010 року (а.с.26, 28-32). Результатами перевірки звернень було те, що дані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.04.2010 року та 18.06.2010 року були скасовані, однак постановою О/у ВДСБЕЗ Соломянського РУ ГУМВС України від 30.09.2010 року було вкотре відмовлено в порушенні кримінальної справи (а.с.41-43). Однак, 26.11.2012 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_6 за фактом неналежного виконання професійних обовязків медичними працівниками (а.с.105 т.2), результатів якого, на час вирішення справи судом та прийняття рішення, не надано сторонами.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на лист, адресований на імя позивачки та її чоловіка, Міністерства охорони здоровя України від 17.02.2010 року, яке повідомило про те, що виявлені порушення в роботі ТОВ «Євролаб» в частині надання медичної допомоги хворій ОСОБА_6 (а.с.146 т.1). За результатами роботи комісії було видано розпорядження Міністерства охорони здоровя України про усунення порушень ліцензійних умов від 15.02.2010 року №17.04.42/274 (а.с.92-95 т.1), терміном усунення порушень до 11.03.2010 року.

За положеннями ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2012 року (з виправленням ухвалою 30.07.2012 року) було призначено судово-медичну експертизу, яку доручено провести Державній установі «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» на вирішення якої поставлено три запитання: 1) виходячи з даних наданої медичної документації, чи були лікарем-ендоскопістом допущені помилки у вигляді пошкодження кишечника сковзного його поранення при виконанні ОСОБА_6 29.07.2009 року обстеження відеосигмоскопії? 2) за умови пошкодження під час проведення відеосигмоскопії ОСОБА_6 стінки товстої кишки, чи міг статися у неї розвиток розлитого калового перитоніту? Чи можливо було уникнути розвитку розлитого калового перитоніту за умови своєчасного звернення за медичною допомогою? 3) Чи має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між помилкою, яку допустив лікар-ендоскопіст при виконанні ОСОБА_6 29.07.2009 року відеосигмоскопії (у випадку якщо помилка мала місце) та наслідками, які настали у ОСОБА_6 (колостоми, інвалідність тощо)?.

Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» було повідомлено сторін про необхідність надання для вивчення відео протоколи проведених 29.07.2009 року ОСОБА_6 лікарями ендоскопістом та проктологом ТОВ «Євролаб». Відповідач при цьому повідомив, що вразі використання під час надання медичних послуг відеозапису, такі результаті у вигляді CD дисків одразу видаються пацієнту та в архівах установи не зберігаються. Позивач зазначила, що таких відеозаписів у неї немає, однак в поясненнях представника позивача ОСОБА_2 зазначено, що можливо і було видано позивачу такий відеозапис, однак пригадати точно не можуть. Тому результати експертизи були проведені на підставі даних медичних карток, ОСОБА_5 огляду МСЕК №2608 від 27.11.2009 року, ОСОБА_5 комісійного судово-медичного обстеження №7 від 12-20.01.2012 року, Розпорядження Міністерства охорони здоровя України про усунення порушень ліцензійних умов від 15.02.2010 року №17.04.42/274.

Згідно висновку експерта №77/13 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» за результатами проведеної експертизи в період 02.04-24.05.2013 року (а.с.122-142 т.2) встановлено:

1) попередній діагноз та обсяг діагностичних досліджень лікарем-координатором визначено правильно. За умови проведення ендоскопічного дослідження під загальною анестезією, коли відсутній контакт з пацієнтом під час процедури дослідження й пацієнт не реагує на больові подразники, лікар позбавлений можливості додаткового контролю для запобігання можливих ускладнень. Спочатку була проведена езофагогастродуоденоскопія та відеосигмоскопія, після чого проведено проктологічний огляд та ректороманоскопія і, хоча не передбачається послідовність проведення досліджень при захворюваннях товстого кишечника, згідно з існуючою лікарською практикою, доцільнішим було б попереднє проведення проктологічного дослідження з наступним ендоскопічним дослідженням. Після повідомлення ОСОБА_6 по телефону 29.07.2009 року о 22.30 год., що після авіа-перельоту (Київ-Івано-Франківськ) в неї посилився біль внизу черева, лікарем-ендоскопістом ТОВ «Євролаб» було рекомендовано звернутися за хірургічною допомогою. 31.07.2009 року о 15.30 ОСОБА_6 була госпіталізована у хірургічне відділення міської клінічної лікарні №1 м.Івано-Франківська де встановлено діагноз «перфорація сигмовидної кишки» і проведена операція, 18.08.2009 року виписана додому в задовільному стані. Операція ОСОБА_6 була проведена ще і в період перебування на лікування з 03.02.2010 року по 26.02.2010 року в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з діагнозом «Костолома. Кишкова нориця. Злукова хвороба органів черевної порожнини. Поліп ректосигмовидного відділу товстої кишки великих розмірів. Зовнішня (на черевну стінку) товстокишкова нориця», а також зазначено період її лікування також з 02.03.2010 року по 04.03.2010 року в цій же лікарні з діагнозом «Лігатурний абсцес передньої черевної стінки. Магнілізований поліп ректо-сигмовидного кута. Цукровий діабет 2 типу середньої важкості». У висновку вказано, що є підстави стверджувати, що виникнення перфоративного отвору у ОСОБА_6 є наслідком ендоскопічних діагностичних досліджень, які проводилися 29.07.2009 року лікарями ТОВ «Євролаб», однак оскільки відсутні відео протоколи досліджень, визначити на якому етапі дослідження виник перфоративний отвір (при проведенні відеосигмоскопії лікарем-ендоскопістом чи ректороманоскопії лікарем-проктологом) не є можливим. За даними медичної літератури ускладнення колоноскопії (ректороманоскопії) зустрічається у 1.9% випадків, ускладнення у вигляді перфорації при діагностичній колоноскопії (ректороманоскопії) у 0.1-0.8%, при лікувальній 0.5-3% випадків, найчастіше ушкоджується саме ректо-сигмоїдний вигин товстого кишечника, що обумовлено анатомічними особливостями даного відділу. Основними причинами ендоскопічних ускладнень є тактичні і технічні помилки при виконанні діагностичних та лікувальних ендоскопічних втручань. Ризик ускладнень зростає при наявності топографо-анатомічних особливостей, злукових та запальних змін в черевній порожнині.

2) У висновку експертизи зазначається, що будь-яка хірургічна маніпуляція небезпечна можливістю ускладнень. Проте, у випадку виникнення ускладнень, лікар повинен запідозрити й якомога швидше їх ліквідувати. Поняття «медичної помилки» не існує. Оскільки яких-небудь відомостей про вищевказані особливості та зміни, які могли б сприяти виникненню ускладнень у наявних медичних документах не містилося, слід вважати, що при проведення ендоскопічних діагностичних маніпуляцій ОСОБА_6 були допущені дефекти (недоліки) надання медичної допомоги, наслідком яких стало ускладнення у вигляді утворення перфораційного отвору в ділянці ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки, яке не було діагностовано лікарями ТОВ «Євролаб». З матеріалів цивільної справи, за даними медичної карти, ОСОБА_6 було попереджено про необхідність звертатися за медичною допомогою при збереженні болю та додержуватися режиму (уникати навантажень). З огляду на вільний від калових мас стан кишечника, що є необхідною умовою проведення дослідження товстого кишечника, операційне втручання (посічення країв отвору та ушивання його) проведене протягом першої доби після утворення перфорації у ОСОБА_6, дозволило б запобігти можливих небезпечних наслідків перфорації, таких як перитоніт. Отже, виходячи з вищевикладеного, своєчасне звернення ОСОБА_6 за медичною допомогою, дало б можливість уникнути розвитку калового перитоніту. За даними медичної документації, ОСОБА_6 звернулася за медичною допомогою у другій половині 31.07.2009 року, тобто на третю добу після обстеження її в клініці ТОВ «Євролаб», що слід вважати несвоєчасним (запізнілим), коли в неї були наявні клінічні та лабораторні ознаки токсичної фази гострого перитоніту.

3) Таким чином, є підстави вважати що до «наслідків», які мали місце у ОСОБА_6 у вигляді необхідності проведення хірургічної операції з утворенням костоломи призвів комплекс факторів: недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб», наслідком яких стало утворення перфораційного отвору ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки; недотримання режиму та запізніле звернення ОСОБА_6 за медичною допомогою, що обумовило розвиток розлитого калового перитоніту. Оскільки до «наслідків», які мали місце у ОСОБА_6 призвів комплекс факторів, то недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб» самі по собі не знаходяться з ними в причинно-наслідковому звязку.

Отже, оцінюючи як доказ висновок судово-медичної експертизи, суд погоджується з таким висновком та вважає його повним та обгрунтованим, що є як недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб», так і недотримання режиму та запізніле звернення ОСОБА_6 за медичною допомогою, що обумовило розвиток розлитого калового перитоніту, а дані недоліки надання медичної допомоги самі по собі не знаходяться з наслідками в причинно-наслідковому звязку.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8190 грн., то суд зазначає що в період з 16.06.2011 року по 30.06.2011 року та 16.03.2012 року по 30.03.2012 року ОСОБА_6 перебувала на оздоровленні по путівках в санаторію «Світанок» ДП «СКК «Моршинкурорт» (а.с.8, 11), платником даної путівки в сумі 4125 грн. та 4065 грн., що разом становить 8190 грн., які просить ОСОБА_6 стягнути з ТзОВ «Євролаб» було ПП «Весна-телерадіосервіс», згідно видаткових-накладних і платіжних доручень (а.с.9-10,12-14). Пояснення того, що ОСОБА_2 (чоловік позивача) є власником даного підприємства (а.с.166 т.2) і тому платником за надані послуги, не може слугувати належним доказом саме оплату позивачем коштів на оздоровлення і стягнення відповідно даних коштів з відповідача в користь позивача. ПП «Весна-телерадіосервіс» не є стороною у даному спорі, і предметом даного спору не розглядається питання відшкодування витрат в користь платника - ПП «Весна-телерадіосервіс» з ТзОВ «Євролаб». Враховуючи це, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди завданої здоровю позивача в розмірі 8190 грн. з відповідача, не є обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача в користь позивача втрачений заробіток з грудня 2009 року по червень 2013 року в розмірі 240 060 грн., втрачений заробіток в розмірі 1930 грн. щомісячно і довічно починаючи з липня 2013 року ( за збільшеними позовними вимогами), суд зазначає наступне.

Як вбачається з листків непрацездатності (а.с.17-20) ОСОБА_6 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні в МКЛ №1 з 31.07.2009 року по 19.08.2009 року (стаціонарно), з 22.08.2009 року по 08.09.2009 року (не зазначено), з 18.09.2009 року по 17.10.2009 року (амбулаторно), з 27.10.2009 року по 26.11.2009 року (амбулаторно).

Згідно довідки виданої 21.06.2012 року (а.с.22 т.1) ОСОБА_6 працювала у ТзОВ гастроном «Дарницький» на посаді завідувача секції, із заробітною платою за липень 2009 року 1057.56 грн., з липня 2008 року по червень 2009 року загальна сума доходів ОСОБА_6 за рік становить 11364.2 грн. (а.с.23 т.1), з 01.08.2009р. 01.06.2012 року заробітна плата складає за три роки 52245.04 грн. (а.с.24 т.1), з 01.06.2012р. 01.07.2013 р. заробітна плата за рік складає 24510 грн.( а.с.151 т.2). згідно виписки з наказу 313к від 03.05.2010 року позивач була звільнена з роботи за ст..39 КЗпП України (а.с.196 т.2).

За вимогами ст..1166 ЦК України, на яку посилається позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - ст. 22 ЦК України). в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

В даному спорі для майнової шкоди наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, як вже встановлено судом на підставі висновку експертизи проведеною на вимогу суду, відсутній.

Як слідує зі ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 1168 ЦК України, на яку також посилається позивач, регулює, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів

Оскільки передбачена моральна шкода завдана, як доводить позивач та його представники, саме в разі ушкодження здоров'я, особливості її відшкодування в такому випадку зазначають за статтею 1168 ЦК України. В разі завдання особі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я моральна шкода може бути компенсована одноразовою виплатою або шляхом здійснення щомісячних платежів. Право обирати спосіб компенсації належить потерпілому.

Шкода, яка підлягає відшкодуванню за правилами статті 1195 ЦК України, а саме коли фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо, (позадоговірні зобовязання), поділяється на дві складові: А) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Визначення середньомісячного заробітку здійснюється за правилами ст. 1197 ЦК; б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Професійною працездатністю визнається можливість потерпілого працювати за певним фахом. Загальна працездатність - це здатність до некваліфікованої праці. Ступінь втрати працездатності визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до завдання шкоди здоров'ю; Б) додаткові витрати, пов'язані із завданням шкоди здоров'ю. До таких витрат, включені витрати на лікування, в тому числі санаторно-курортне, посилене харчування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 цього Кодексу (ст..1196 ЦК України).

Як слідує з умов ст..1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

При цьому, позивач посилається в позові на ст..1198 ЦК України яка передбачає визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи підприємця, хоча дана стаття на дані спірні правовідносини не поширюється.

Однак, як вже зазначалось вище, позивач протягом часу розгляду цивільної справи не надав суду доказ на підтвердження ступеня втрати працездатності чи загальної працездатності, а також отримання інвалідності за актом МСЕК, хоча неодноразово представником відповідача та судом наголошувалось на відсутності таких доказів в матеріалах справи.

Оскільки судом вже встановлено, що недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб» самі по собі не знаходяться в причинно-наслідковому звязку з наслідками, які настали ушкодженням здоровя ОСОБА_6, тому позовна вимога щодо відшкодування заробітку (доходу), втраченого нею внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, що не підтверджується ні доказами про втрачений заробіток, ні доказами про втрату працездатності, не є обґрунтованими.

Що стосується стягнення завданої моральної шкоди яку позивач оцінює в 600000 (шістсот тисяч) грн., то суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення частково.

Як слідує зі ст..201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі і здоров'я людини.

Як слідує зі ст..280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

За вимогами стаття 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підстави та порядок відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яка завдана внаслідок порушення особистих немайнових прав, відшкодовується на загальних підставах та в порядку, що передбачені відповідно для моральної шкоди - в ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я чи інших страждання . Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Дана стаття встановлює певні критерії, які суд має оцінювати при визначенні розміру моральної шкоди. До таких критеріїв відносяться: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки потерпілого та характеру шкоди, яка йому завдана; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації (тут мова йдеться як про професійну працездатність потерпілого, так і про інші навички, які втрачаються внаслідок, наприклад, заподіяння шкоди здоров'ю); ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. Отже суд має брати до уваги як форму вини завдавача шкоди (умисел або необережність), так і наявність вини самого потерпілого; інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникла в результаті посягання на права особи тощо).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості. Отже розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.

Як слідує зі ст.1167 ЦК України (ч.1) про що вже зазначалось вище моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

За вимогами ст..1209 ЦК України, на яку посилається позивач зазначаючи наявність усних договірних відносин по наданню медичної послуги, виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг). При цьому, з посиланням на ст..6 Закону України «Про захист прав споживача», представники позивача вказують що в спірних правовідносинах послуга була надана відповідачем не якісно.

Однак, суд з врахуванням того, що було встановлено наявність недоліків надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб» і при своєчасному зверненні позивача до відповідача чи іншої медичної установи для надання негайної медичної допомоги, операційне б втручання (посічення країв отвору та ушивання його) проведене протягом першої доби після утворення перфорації у ОСОБА_6, все одно б було необхідним в даному випадку, а також з врахуванням больових відчуттів ОСОБА_6, приходить до висновку про під ставність стягнення з відповідача моральної шкоди завданої недоліками певними надання медичної допомоги виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі ст. 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212-215, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролаб», адреса реєстрації м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, офіс 43, ідентифікаційний код 33103356, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м.Івано-Франківськ, вул. Биха, 20 А, кв.2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролаб», адреса реєстрації м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, офіс 43, ідентифікаційний код 33103356, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2013 року.

Суддя Польська М.В.