Постанова № 35440537, 01.11.2013, Богунський районний суд м. Житомира

Справа № 295/5038/13-а

провадження 2-а/295/256/13

ПОСТАНОВА

01.11.2013 р. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарях Чайківській Н.М., Зоренко Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 22434/07 від 19.08.2013 р.) /а.с. 40/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за адміністративним позовом ОСОБА_1,

10002, м. Житомир, вул. Мануїльського, буд. 40-А,

до Управління Пенсійного фонду України у місті Житомирі Житомирської області,

10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 55,

про скасування постанови серії ЖОУ № 201304 від 29.03.2013 р. щодо накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 статті 1651 КУпАП, у сумі 1700 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства із наведеним вище позовом, в якому просить скасувати постанову начальника УПФ України в місті Житомирі Житомирської області ОСОБА_3 серії ЖОУ за № 201304 від 29.03.2013 р. щодо притягнення позивача, як виконуючого обовязки директора ДП «Житомирторф» (ідентиф. код 02968154) до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною пятою статті 1651 КУпАП у вигляді накладення штрафу у сумі 1700 грн. Вважає постанову незаконною, оскільки в його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, зважаючи на те, що постановою ст. державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Житомирській області від 23.01.2013 р. накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ДП «Житомирторф», та згідно витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна і витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на все майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження із 2011 року. У мотивування заявлених вимог ОСОБА_1 у позові вказав, що за час виконання ним обовязків директора, банківські рахунки підприємства були блоковані постановою державної виконавчої служби та жодних перерахувань не здійснювалося, залишків грошових коштів на рахунках немає, до того ж нових рахунків не відкривалось. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 додав, що у нього не було можливості розпоряджатися коштами і майном підприємства, а також існує заборгованість по виплаті зарплати працівникам ДП «Житомирторф», сплата якої є першочерговою, тому підприємство позбавлено можливості своєчасно сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі за текстом єдиний внесок).

Частинами 1 і 2 статті 11 КАС України встановлений принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин справи, розгляд справи адміністративним судом здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними своїх доказів, та не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2013 р., ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві підстав та просив позов задовольнити. Крім того додав, що на даний час ДП «Житомирторф» не є банкрутом і поновлює свою роботу.

Уповноважений представник відповідача, у судовому засіданні даний позов не визнала, пояснивши, що статтею девятою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на

загальнообовязкове державне соціальне страхування» передбачено обовязок платників єдиного внеску сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який є календарний місяць. Несплатою єдиного внеску працівники підприємства позбавляються права на своєчасне набуття страхового стажу та отримання пенсії, на яку набула права застрахована особа. Крім того додала, що згідно постанови щодо накладення адміністративного стягнення від 26.10.2012 р. ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 1651 КУпАП. Також зауважила, що згаданим вище Законом передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, тому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. /а.с. 46/

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується дана позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Пунктом другим частини першої статті першої Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон) чітко вказано, що єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Серед принципів збору та ведення обліку єдиного внеску, що містяться у статті третій Закону, є такі: обовязковість сплати; державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальність платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір і веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обовязків.

Згідно із нормами ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до положень ч. 8 статті 9 Закону, яка визначає порядок обчислення і сплати єдиного внеску, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 частини першої статті четвертої цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 11 цієї ж статті Закону передбачено, що у разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

А пункт дванадцятий статті девятої Закону передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідальність за порушення цього Закону міститься у статті 26, згідно якої посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема за порушення порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску.

Згідно до положень частини третьої статті 1651 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25-ти до 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до норм частини пятої статті 1651 КУпАП дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 16.08.2012 р. у відповідності до наказу за № 15к, позивача було поновлено на роботі виконуючого обовязки директора ДП «Житомирторф». /а.с. 11/

Згідно постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_4 від 23.01.2013 р., на грошові кошти у загальній сумі 1459038,50 грн., що знаходяться на рахунках підприємства та рахунки, які будуть відкриті після накладення арешту і належать боржнику накладено арешт. /а.с. 3, 20-25/

Із копії довідки за № 16/1-118, виданої 08.06.2013 р. за підписом в.о. директора та головного бухгалтера ДП «Житомирторф» (ідентиф. код 02968154), встановлено, що у період із 15.08.2012 р. по 01.04.2013 р. банківські рахунки підприємства блоковані постановою ДВС і перерахувань не здійснювалось, залишків грошових коштів на рахунках немає, нові рахунки не відкривались. /а.с. 33/

Разом з тим, у судовому засіданні позивач пояснив, що зарплата за січень 2013 року виплачувалась працівникам підприємства готівковими коштами за рахунок реалізації торфу Олевською філією ДП «Житомирторф».

ОСОБА_2, враховуючи факт виплати працівникам ДП «Житомирторф» заробітної плати за січень 2013 року, обовязковій сплаті підлягав і єдиний соціальний внесок, оскільки ці дві складові нерозривно повязані між собою. Однак, доказів його сплати як до 20.02.2013 р. так і у подальшому позивачем не надано.

У цей період, зокрема починаючи із 16.08.2012 р. особою, відповідальною за своєчасну сплату цього внеску, був саме позивач як посадова особа директор підприємства.

29.03.2013 р. начальник Управління Пенсійного фонду України у місті Житомирі Житомирської області ОСОБА_3, розглянувши протокол під № 201266 від 25.03.2013 р., у звязку із порушенням встановлених строків сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1651 КУпАП, ухвалила постанову серією ЖОУ № 201304 про притягнення позивача, як виконуючого обовязки директора ДП «Житомирторф», до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 1700 грн. /а.с. 2/

За наведених вище обставин, оскаржувана ОСОБА_1 постанова винесена уповноваженою посадовою особою правомірно, тобто, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», статтями 7, 9, 96, 1651, 251, 280, 287, 288, 293 КУпАП та статтями 9, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 158-163, 1712 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Житомирі Житомирської області щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Дана постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Корицька

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2013 р.