Рішення № 35439323, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18960/13 19.11.13

За позовом Приватного підприємства «Рось»

До Аграрного фонду

Про стягнення 376 599,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Татаренко О.Ю. - по дов. № б/н від 01.08.2013

Від відповідача Деруга Н.О. - по дов. № 293 від 16.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Рось» про стягнення з Аграрного фонду 376 599,21 грн., з яких: 375 027,18 грн. основного боргу та 1 572,03 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору зберігання (масла з коров'ячого молока) (об'єкта державного цінового регулювання) № 11М від 17.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 910/18960/13 та призначено її до розгляду на 22.10.2013.

Відповідачем 21.10.2013 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

Позивачем 22.10.2013 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який перебуває у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18960/13 від 22.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013, розгляд спар вибув відкладений на 05.11.2013.

Відповідач у поданому 04.11.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки за умовами договору зберігач має забезпечити збереження переданого на зберігання майна його кількісних та якісних характеристик. Пунктом 5.6. договору визначено, що у разі підтвердження факту втрати (нестачі) майна (на підставі акту перевірки наявності та стану зберігання) оплата послуг за зберігання припиняється до вирішення питання згідно вимог чинного законодавства України. Згідно з п. 1 Порядку здійснення постійного контролю за станом зберігання ОДЦР, продуктів переробки, матеріально-технічних ресурсів та оформлення щомісячних актів їх наявності та відповідності кількісним і якісним показникам, затвердженого наказом Аграрного фонду № 107 від 09.08.2012 регіональні відділення Аграрного фонду із залученням представників територіальних державних інспекцій сільського господарства та Державної ветеринарної і фіто санітарної служби України здійснюють постійний контроль за станом зберігання ОДЦР та складають акти їх наявності та відповідності кількісним і якісним показникам. Оплата вартості послуг із зберігання здійснюється лише за умови належного та своєчасного оформлення актів (п. 10 Порядку). У зв'язку з тим, що акти перевірки наявності та стану зберігання оформленні неналежним чином, а інформація яку вони містять не може бути взята до уваги, відповідач не може здійснити оплату вартості послуг із зберігання. Враховуючи викладене, відповідач просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 05.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.11.2013.

Відповідачем 18.11.2013 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що пунктом 5.4. договору визначено порядок здійснення оплати послуг, а саме поклажодавець сплачує вартість послуг за зберігання товару на підставі актів надання послуг із складського зберігання. Акти наданих послуг із складського зберігання у відповідача відсутні. Враховуючи викладене, відповідач просить в позові відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.11.2013 проти позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 19.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.09.2012 між Філією «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір зберігання (масла з коров'ячого молока) (об'єкта державного цінового регулювання) № 11М (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання масло з коров'ячого молока (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає діючим ДСТУ 4399:2005 (далі - товар) у кількості 300 (триста) тонн та забезпечує збереження його кількісних та якісних характеристик.

Згідно з п. 1.4. договору фактичне місце зберігання: Філія «Холодокомбінат № 4», м. Київ, Солом'янський район, вул. Академіка Білецького, 34.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання товару у період з 17.09.2012 по 31.03.2013, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 375 027,18 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані 3% річних в сумі 1 572,03 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 2.2. договору фактичний стан товару на момент прийняття (температура товару, стан упаковки тощо) вказується в акті передавання-приймання.

За умовами п.п. 3.3., 3.4. договору зберігач зобов'язаний прийняти товар на зберігання через уповноваженого представника. На підтвердження факту отримання товару підписати акт передавання-приймання товару та видати складську документ.

Згідно акту передавання-приймання від 17.09.2012 відповідач передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання на складі: Філія «Холодокомбінат № 4», м. Київ, Солом'янський район, вул. Академіка Білецького, 34 масло солодковершкове селянське (з коров'ячого молока) (ДСТУ 4399:2005) у кількості 300 (триста) тонн, на загальну суму 11 101 851,00 грн.

Даним актом сторони підтвердили, що масло солодковершкове селянське (з коров'ячого молока) відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005. Масло солодковершкове селянське (з коров'ячого молока) передано в упаковці, яка відповідає ДСТУ 4399:2005. Підписанням цього акту зберігач засвідчив прийняття від поклажодавцю на зберігання об'єкт державного цінового регулювання (ОДЦР) масло солодковершкове селянське (з коров'ячого молока).

Відповідно до п. 3.5. договору зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження товару, а після закінчення терміну зберігання повернути поклажодавцю той самий товар в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання.

Згідно з п. 5.3. договору розмір плати за зберігання за тонну у місяць складає 230,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що

На підставі біржового контракту Аграрної біржі (продаж) № 162АБ/1211 від 11.02.2013 Аграрний фонд, як продавець, передав, а Філія «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось», як покупець, прийняв за наступними актами передачі-приймання об'єкту державного цінового регулювання (масло селянське):

від 14.02.2013 у кількості 60 тонн,

від 19.02.2013 у кількості 40 тонн,

від 21.02.2013 у кількості 50 тонн.

На підставі біржового контракту Аграрної біржі (продаж) № 213АБ/1211 від 18.02.2013 Аграрний фонд, як продавець, передав, а Філія «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось», як покупець, прийняв за наступними актами передачі-приймання об'єкту державного цінового регулювання (масло селянське):

від 01.03.2013 у кількості 50 тонн,

від 04.03.2013 у кількості 50 тонн,

від 05.04.2013 у кількості 30 тонн,

від 15.04.2013 у кількості 20 тонн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у спірний період на зберіганні у позивача знаходився товар у такій кількості:

з 17.09.2012 по 13.02.2013 - 300 тонн,

з 14.02.2013 по 18.02.2013 - 240 тонн,

з 19.02.2013 по 20.02.2013 - 200 тонн,

з 20.02.2013 по 26.02.2013 - 150 тонн,

з 27.02.2013 по 03.03.2013 - 100 тонн,

з 04.03.2013 по 31.03.2013 - 50 тонн.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Філією «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось» направлено 23.07.2013 на адресу відповідача претензію № 1454 від 22.07.2013, в якій запропоновано сплатити суму боргу в розмірі 375 027,18 грн. у семиденний термін з дня отримання даної претензії.

Відповідач розглянувши дану претензію надав відповідь за № 41-07/1595 від 07.08.2013, в якій зазначив, що акти перевірки наявності та стану зберігання оформленні неналежним чином, а саме не містять підпису представника Державної ветеринарної і фіто санітарної служби України, як це передбачено п. 1 Порядку здійснення постійного контролю за станом зберігання ОДЦР, продуктів переробки, матеріально-технічних ресурсів та оформлення щомісячних актів їх наявності та відповідності кількісним і якісним показникам, затвердженого наказом Аграрного фонду № 107 від 09.08.2012.

Однак, умовами договору не передбачено обов'язок застосування Порядку здійснення постійного контролю за станом зберігання ОДЦР, продуктів переробки, матеріально-технічних ресурсів та оформлення щомісячних актів їх наявності та відповідності кількісним і якісним показникам, затвердженого наказом Аграрного фонду № 107 від 09.08.2012 при виконанні сторонами договору.

Більше того, в п. 4.1.7. договору визначено обов'язок зберігача лише підписувати акти перевірки наявності та стану зберігання товару, а не їх оформлення.

Умовами п. 3.8. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавцю забезпечити доступ до товару для проведення огляду та інвентаризації протягом строку його зберігання.

Відповідач протягом строку зберігання не скористався наданим йому правом щодо проведення огляду та інвентаризації товару, оскільки доказів протилежного не подано.

Відповідачем не заперечується той факт, що переданий на зберігання товар у зазначений період та зазначених обсягах зберігався позивачем.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 375 027,18 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 375 027,18 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги зберігання не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг зберігання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 572,03 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не встановлений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 572,03 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного підприємства «Рось» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватного підприємства «Рось» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Рози Люксембург, 14, код ЄДРПОУ 32191954) 375 027 (триста сімдесят п'ять тисяч двадцять сім) грн. 18 коп. основного боргу, 1 572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 03 коп. - 3% річних, 7 531 (сім тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.11.2013.

СуддяВ.В. Сівакова