Ухвала суду № 35439283, 22.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 4/192 22.10.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс»

До Державної виконавчої служби України

Про оскарження дії відділу державної виконавчої служби

По справі № 4/192

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс»

Про стягнення 45902381,67 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від заявника Красножон Ю.М. - за дов

Від стягувача Аханова А.Е. - за дов.

від ВДВС Рубель І.В. - за дов.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2009 по справі №4/192 позов Акціонерного банку "Кліринговий Дім" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюс" на користь Акціонерного банку "Кліринговий дім" 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає заборгованість за наданим кредитом у сумі 40 807 305,00 грн., 490469,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає проценти нараховані та несплачені у сумі 3 776 614,23 грн., 575077,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає пені 4 428 098,06 грн., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2818,90 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять цілих і дев'яносто сотих) кв. м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок № 9 (дев'ять), місто Київ, Україна).

Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом продажу предмета іпотеки Позивачем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 2 813 300 доларів США, що станом на 09.04.2009 року становить 21 662 410 гривень, відповідно до висновку про вартість, складеного 19.02.2009 року незалежним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Груп".

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 по справі 4/192, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 змінено та викладено його в наступній редакції:

"Позов Акціонерного банку "Кліринговий Дім" задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюс" на користь акціонерного банку "Кліринговий дім" 5299650,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає заборгованість за наданим кредитом у сумі 40 807 305,00 грн., 490469,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає проценти нараховані та несплачені у сумі 3 776 614,23грн., 575077,67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009р. складає пені 4 428 098,06 грн., державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2818,90 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять цілих і дев'яносто сотих) кв.м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок №9 (дев'ять), місто Київ, Україна)

Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом продажу предмета іпотеки позивачем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35 062 859,00грн. (з урахуванням ПДВ), відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10129 судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2010р.".

02.07.2010р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010р . було видано наказ на примусове виконання рішення.

06.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Салюс" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України, а саме просить визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Попіва Романа Ігоровича незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.13р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 4/192 від 08.08.2013р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс» на дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження було призначено на 26.09.2013р.

Від Публічного акціонерного товариств «Акціонерний банк «Кліринговий дім» надійшли письмові пояснення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс», в яких просить відмовити заявнику в задоволенні скарги.

В судовому засіданні 22.10.2013р. представник Державної виконавчої служби України надав відзив на скаргу ТОВ «Салюс», в якій також просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Суд, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс» та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про наступне.

Заявник в обґрунтування скарги посилається на незаконність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, вважає, що рішення суду не можливо виконати у порядку проведення прилюдних торгів, оскільки у постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 зазначено, що реалізацію провести шляхом продажу предмета іпотеки позивачем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст.. 38 Закону України «Про іпотеку».

На виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 12.02.2013 стягувачем АБ «Кліринговий дім» пред'явлено наказ господарського суду міста Києва від 02.07.2010 по справі № 4/192 про стягнення ТОВ «Салют» на користь Акціонерного банку «Кліринговий дім» 5 299 650, 00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009 складає заборгованість за наданим кредитом у сумі 40 807 305,00 грн., 490 469, 38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009 складає проценти нараховані та несплачені у сумі 3 776 614, 23 грн., 575 077, 67 дол. США, що по курсу НБУ станом на 09.04.2009 складає пені 4 4428 098, 06 грн., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нежила будівля - офіс (літера А), загальною площею 2 818, 90 кв.м., яка розташована за адресою: вулиця Кудряшова, будинок № 9, місто Київ, Україна). Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом продажу предмета іпотеки Позивачем від свого імені на будь-якій основі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до статті 68 Закону України «Про іпотеку». Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 35 062 859, 00 грн. (з урахуванням ПДВ), відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № СІ0129 судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2010 р.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Водночас, згідно приписів статті 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Зазначеною статтею визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних

справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення

у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно частини першої статті 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 21 Закону на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десяти більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, стаття 25 Закону покладає обов'язок на державного виконавця відкрити виконавче провадження в разі пред'явлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби за заявою стягувача.

Тому суд вважає, що державним виконавцем, керуючись статтями 17, 19, 21, 25 Закону державним виконавцем, правомірно 21.02.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 52 даного Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Частиною 1 статті 54 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст. 54 Закону). Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 Закону).

Пунктом другим вказаної постанови зазначено: «боржнику самостійно виконати рішення суду згідно з виконавчим документом в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття».

Відповідно до частини першої статті 31 Закону визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження постанова про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом повернулась до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до Закону (стаття 31) боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслане постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, державним виконавцем дотримано вимоги статті 31 Закону, щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам.

Отже, оскільки наказ № 4/192 виданий 02.07.2010 Господарським судом міста Києва відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством України до виконавчих документів та його пред'явлено до виконання з дотриманням правил підвідомчості, державним виконавцем правомірно в межах компетенції 21.02.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Порядок оскарження боржником рішень, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби України, відповідно до частини другої статті 82 Закону, визначено виключно у судовому порядку.

Частиною шостою статті 25 Закону передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У скарзі боржник підставою для відновлення строку для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає відсутність в матеріалах виконавчого провадження повідомлення про отримання останнім зазначеної постанови.

Боржник в скарзі зазначає, що 29.07.2013 директор ТОВ «Салюс» звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Тому суд прийшов до висновку, що дії Державної виконавчої служби України при здійсненні виконавчого провадження відповідали нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, державна виконавча служба України правомірно здійснила заходи передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави визнавати її дії протиправними та скасовувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2013р. у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс» на дії Державної виконавчої служби України відмовити.

Суддя І.І.Борисенко