Постанова № 35439158, 10.06.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1685/13-а

10 червня 2013 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРеєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Жилінської Ольги Миколаївни, Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області (далі - державний реєстратор, відповідач) про визнання дій державного реєстратора з прийняття рішення № 1456827 від 08.04.2013 року незаконним, визнання нечинним та скасування рішення державного реєстратора № 1456827 від 08.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Жилінської Ольги Миколаївни, Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - здійснити реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Для реєстрації права власності на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за реєстраційним номером в Державному Реєстрі прав на нерухоме майно №28215556101), представником позивача - ОСОБА_3, що діяла в інтересах позивача на підставі довіреності № 171 (виданої 20.03.2013 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4), 27 березня 2013 року державному реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Жилінській Ользі Миколаївні подано пакет документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на квартиру,.

Зокрема, було подано: заяву встановленого зразка, квитанції про сплату державного мита та коштів за надання інформації з реєстру, ухвала Рівненського міського суду про визнання мирової угоди по справі №569/1768/13 від 30.01.2013 та інші передбачені законодавством, обов'язкові для подання документи.

Прийняття вище перелічених документів підтверджується карткою прийому заяви № 1176460, що додається до позову.

08. 04. 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно, Жилінська Ольга Миколаївна, прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якого, вирішила: відмовити у державній реєстрації права власності на квартиру з реєстраційним номером в Державному Реєстрі прав на нерухоме майно №28215556101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1, мотивуючи своє рішення тим, що документи подані не в повному обсязі. У разі невиконання зазначених вимог строком протягом п'яти днів, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Однак у зв'язку з об'єктивною неможливістю виконання вимог державного реєстратора, щодо усунення недоліків поданої заяви, державним реєстратором було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації

Ухвалою суду від 30. 01. 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області, суддею Денисюком П. Д. визнано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1. Рішення суду набрало законної сили 05 лютого 2013 року.

Відмову у державній реєстрації здійснено неправомірно, документи подані в повному обсязі, що підтверджується додатками до позовної заяви.

Дії державного реєстратора Жилінської Ольги Миколаївни обмежили права позива реалізувати свою можливість здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру. Державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порушила, надане законодавством право на реєстрацію права власності, визнаному за позивачем у судовому порядку, та фактично позбавила можливості виконання судового рішення, що є обов'язковим до виконання усіма суб'єктами правовідносин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статей ч.1 ст. 8, ч.2. ст. 15, ч.3, ч.11 ст. 16, п.5 ч.1 ст. 19, ч.1, ч.3 ст. 22, ч.4 ст. 24, ч.2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також п. п. 7,9,10,23,27 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Затвердженого Постановою КМУ від 22. 06. 2011р. № 703, зокрема зазначає, що рішенням Рівненського міського суду про визнання мирової угоди по справі № 569/1768/13 від 30.01.2013 року, суддею Денисюком П.Д. визнано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1. Рішення суду набрало законної сили 05 лютого 2013 року. У зв'язку з чим стверджує, що означений судовий акт є правовстановлюючим документом, який повинен надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності на таке майно.

У судове засідання представник позивача не з'явився, у поданій заяві просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Частинами 1, 2 статті 41 Конституції України унормовано, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення держаної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

В свою чергу, відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ч.1 ст.6 Закону).

Згідно пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року №395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України.

Пунктом 7 цього положення також закріплено, що Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703(далі - Порядок).

Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (п.2 Порядку).

Рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно. Державний реєстратор оформляє рішення за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках, крім випадків, передбачених цим Порядком (п.3 Порядку).

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження державного реєстратора, надані йому Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За визначенням статті 2 Закону, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.3 Закону).

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону).

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку).

Також статтею 19 вказаного Закону встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, серед іншого, таким документом визначено рішення суду, що набрало законної сили. Отже, за законом судове рішення є однією з підстав для державної реєстрації прав, що посвідчує виникнення речових прав на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону, яка за змістом кореспондується з пунктом 4 Порядку, закріплено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, та нежитлове приміщення. У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку (п.4 Порядку).

Дослідивши зміст наявних матеріалів справи доказів, судом встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області визнано мирову угоду по справі № 569/1768/13 від 30.01.2013, а саме суддею Денисюком П.Д. визнано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. Судове рішення по справі набрало чинності 05.02.2013 року, а тому в силу частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В свою чергу, на підставі прийнятого рішення суду, 27.03.2013 року представник позивача - ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна.

Однак, за результатом розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення № 1288502 від 01.04.2013 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, посилаючись на норми п. 13 та 31 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Затвердженого Постановою КМУ від 22. 06. 2011р. № 703. Зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи його тим, що заявником подані не всі необхідні документи, а саме: що підтверджує факт надання згоди іпотеко держателем на визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, а саме: реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1.

Однак, за результатом розгляду заяви позивача, державний реєстратор прийняв рішення № 1456827 від 08.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Оскільки у строки встановлені державним реєстратором позивач у зв'язку з об'єктивною неможливістю виконання вимог державного реєстратора, щодо усунення недоліків поданої заяви, державним реєстратором прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, відмову мотивовано з посиланням на статтю 24 Закону та пункти 16 та 23 Порядку, зокрема тим, що заявником у п'ятиденний строк не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із приписів ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України).

В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищеозначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають. Суд також зазначає, що у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 року) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Між тим, за приписами статтей 13 та 31 Закону, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обмежень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрім того, перелік підстав за яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень також визначений статтею 24 Закону, серед яких однією з таких підстав є не усунення заявником після завершення п'ятиденного строку з дня отримання письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Частиною другою цієї ж статті унормовано, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації.

Аналогічні положення містяться й в абзацах першому та восьмому пункту 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто, дії державного реєстратора щодо зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав мають бути обумовлені виключно наявністю підстав передбачених законодавством, адже в подальшому не усунення з боку заявника обставин, які зумовили таке зупинення, тягнуть за собою відмову в державній реєстрації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача не було підстав відмовити позивачу у поданій заяві щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, вказаного в рішенні суду що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач повністю довів ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідач не довів правомірність своїх дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачу належить задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Жилінської Ольги Миколаївни про визнання дій державного реєстратора з прийняття рішення № 1456827 від 08.04.2013 року нечинним, та скасування рішення державного № 1456827 від 08.04.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язання державного реєстратора здійснити реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - задовольнити повністю.

Визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненького міського управління юстиції Рівненської області Жилінської ольги Миколаївни з прийняття рішення № 1456827 від 08.04.2013 року нечинним.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Жилінської Ольги Миколаївни № 1456827 від 08.04.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Жилінську Ольгу Миколаївну здійснити реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із бюджету судовий збір у розмірі

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.