Постанова № 35437014, 20.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 914/1614/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради від 18 липня 2013 року за № 438/07 (вх. № 05-05/1539/13 від 25.07.2013 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 25 червня 2013 року

у справі № 914/1614/13 (суддя С.Б.Кітаєва),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),

До відповідача: Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (8220, вул. Коцюбинського, 12, м. Трускавець, Львівської обл.),

Про стягнення з Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 000 000,00 грн. - основного боргу, 6 808,22 грн. - інфляційних втрат, 85 472,00 грн. - пені, 35 434,63 грн. - 3% річних та 22 555,00 грн. - судових витрат.

За участю представників сторін :

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від позивача: Бережок Л.М. - п/к за довіреністю № 14-332 від 16.03.2012 р..

Представникам сторін, які прибули в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представника, позивача повідомлено що проводиться технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 30.07.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Новосад Д.Ф.

Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1614/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Данко Л.С. та Гриців В.М. (том ІІ, а.с. 24).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради до провадження та розгляд скарги призначено на 03.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (том IІ, а. с. 26, 27).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1614/13 замість суддів Данко Л.С. та Гриців В.М. введено суддів Михалюк О.В. та Мельник Г.І. (том IІ, а. с. 44).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 01.10.2013 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією, згідно з Інструкцією діловодства (том ІІ, а.с. 48-49).

Розпорядженням В.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Новосад Д.Ф., які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу дану справу призначено на повторний автоматичний розподіл (том IІ, а. с. 51) та розподілено головуючому судді Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1614/13введено суддів Давид Л.Л. та Хабіб М.І. (том IІ, а. с. 52).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією, згідно з Інструкцією діловодства в господарських судах.

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2013 р. в склад колегії для розгляду справи № 914/1614/13 замість судді Хабіб М.І. введено суддю Юрченка Я.О. (том IІ, а. с. 52).

У судовому засіданні, яке відбулося 06.11.2013р. оголошувалася перерва до 20.11.2013 р. на 10 год. 20 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (докази - том ІІ, а.с. 61).

Від апелянта/відповідача представник не прибув, у попередньому судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в апеляційній скарзі скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 6808,22 грн. інфляційних втрат, 34434,63 грн. - 3% річних, пеню у розмірі 85472,00 грн. та судового збору, в частині стягнення 650 000,00 грн. основного боргу (уточненого) вважає рішення законним, однак просить стягнення вказаної суми основного боргу розстрочити терміном на 2 роки починаючи з 25 жовтня 2013 року. Просить витрати зі сплати судового збору у розмірі 11278,00 грн. покласти на позивача.

Представник позивача прибув, 03.09.2013 р. за вхідним № 05-04/5076/13 (том ІІ, а.с. 38-42) подав відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі безпідставними, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/1614/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення місцевого суду змінити в частині стягнення пені, інфляційних втрат та стягнення судового збору, в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року у справі № 914/1614/13 (суддя С.Б.Кітаєва) вирішено: уточнені (зменшені) за заявою вх. № 24280/13 від 25.06.2013 року позовні вимоги задовольнити (п. 1 резолютивної частини рішення). Стягнути з Комунального підприємства "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради (Львівська область, м. Трускавець, 82200, вул. Коцюбинського,12, код ЄДРПОУ №37497024) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ № 20077720) суму основного боргу в розмірі 650 000,00 грн., інфляційних втрат у сумі 6 808,22 грн., 3% річних у сумі 35 434,63 грн., пеню у розмірі 85 472,00 грн. та 22 554,31 грн. судового збору (п. 2 резолютивної частини судового рішення). У розстрочці на два роки виконання рішення суду в частині стягнення 650 000,00 грн. основного боргу, відмовити повністю (п. 4 резолютивної частини рішення). Питання повернення судового збору вирішити в порядку, передбаченому ст.7 Закону України "Про судовий збір", після набрання рішенням законної сили (п. 5 резолютивної частини рішення) (том ІІ, а.с. 3-4, а.с. 5 - 19).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, апелянт/відповідач (Комунальне підприємство "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради) звернувся до Львівського апеляційного господарського судку з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат в сумі 6 808,22 грн., 3% річних у сумі 34 434,63 грн., пеню у розмірі 85 472,00 грн. та судовий збір, в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 650 000,00 грн. - розстрочити виконання рішення терміном на 2 роки починаючи з 25 жовтня 2013 року, витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 278,00 грн. покласти на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Апеляційна скарга Комунального підприємства "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради обґрунтована тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В частині, що стосується порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, апелянт посилається на те, що він був неналежним чином повідомлений про час і місце судового засідання, так як ухвала господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року про відкладення розгляду справи надійшла до відповідача по справі рекомендованим листом 25.06.2013 року за Вх. № 225/06, що не дало змоги забезпечити явку уповноваженого представника відповідача у судове засідання 25.06.2013 року на 11 год. 00 хв.

Що стосується норм матеріального права, то апелянт зазначає те, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано до стягнення розміру пені строків позовної давності визначених п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, вважає, що посилання суду на п. 9.3. Договору ТЕ03Б від 30.09.2011 р., яким встановлено строк позовної давності для стягнення пені тривалістю у п'ять років необґрунтованим, так як сторони, добровільно, виклали у Додатковій угоді № 2 від 30.12.2011 р. вищезазначений Договір у новій редакції, зокрема, п.п. 9.1., 9.2. та 9.3. розділу ІХ Договору від 30.09.2011р. виклали одним реченням (без посилань на будь-які пункти попереднього Договору) у редакції: « 9.Порядок вирішення спорів» та визначилися, що «Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, установленому законодавством». Стверджує, що у новій редакції Договору від 30.12.11 р. не передбачено, що будь-які пункти попереднього Договору, та/або пункти розділу ІХ Договору від 30.09.11р. залишилися незмінними та є обов'язковими для сторін, вказана Додаткова угода № 2 від 30.12.11р. - не містить, відтак, на думку апелянта, укладений між сторонами Договір з 30 грудня 2011 року діє в редакції викладеній у Додатковій угоді № 2 від 30.12.2011 р., яка набрала чинності з дати підписання (п. 10.1. Додаткової угоди № 2), а тому на вимоги про стягнення пені поширюється строк позовної давності встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України - в один рік, при цьому, пеня нараховується відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Незважаючи на сплив строків позовної давності для стягнення пені за певні періоди, про застосування яких клопотав відповідач, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 85 472,00 грн. пені, яка нарахована відповідно до п. 9.3. Договору від 30.09.2011 р., що вважає незаконним.

Разом з тим, скаржник вважає, що місцевий господарський суд, безпідставно не надав уваги доказам відповідача в частині, що стосується його клопотання про зменшення розміру пені відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та постанови ВГС України від 19.12.2012 р. у справі № 5023/3165/12.

Апелянт також посилається на те, що позивачем неправомірно розраховано інфляційні втрати за весь період прострочення виконання зобов'язання, з чим погодився місцевий господарський суд, оскільки розрахував періоди, які вигідні Позивачу, при цьому не враховано періодів, коли мала місце дефляція, що на думку апелянта суперечить судовій практиці, викладеній в Інформаційному листі ВГС України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, постанові ВГС України від 05.04.2011 р. у справі № 23/466, листі ВС «рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р., постанові ВГС України від 01.02.2012 р. у справі № 52/30 та інших.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий господарський суд, безпідставно не надав уваги доказам відповідача в частині, що стосується розстрочення стягнення суми основного боргу 650 000,00 грн. терміном на 2 роки починаючи з 25 жовтня 2013 року, як про це клопотав перед судом відповідач.

Колегією суддів встановлено, що Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ №20077720, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, що підтверджується Статутом НАК «Нафтобаз України (п.п. 4, 11)( том І, а.с. 12-30), довідкою серії АБ № 236500 з ЄДРПОУ (том І, а.с. 31).

Відповідач: Комунальне підприємство «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ №37497024, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. М. Коцюбинського, буд. 12, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 640608 (том І, а.с. 88), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 242833, виданий станом на 03.06.2013 р.(том І, а.с. 93-94).

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( м. Київ) 23.04.2013 р. за вхідним № 2127 (том І, а.с. 5), подано на розгляд до господарського суду Львівської області позов про стягнення з Комунального підприємства "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради 1 127 715,28 грн. заборгованості, у т.ч. 1 000 000,00 грн. - основного боргу, 6 808,22 грн. - інфляційних втрат, 85 472,00 грн. - пені, 35 434,63 грн. - 3% річних та стягнення 22 555,00 грн. витрат зі сплати судового збору (том І, а.с. 5-8).

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом, 25.06.2013р. за вхідним № 24280/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (том І, а.с. 195), просить стягнути з відповідача на користь позивача 650 000,00 грн. основного боргу, 6 808,22 грн. - інфляційних втрат, 85 472,00 грн. - пені, 35 434,63 грн. - 3% річних, відмовити у розстрочці виконання судового рішення, судовий збір покласти на відповідача повністю, в частині в частині стягнення 350 000,00 грн. основного боргу провадження припинити, так як вказана сума була оплачена відповідачем під час розгляду справи місцевим судом платіжними дорученнями № 27, 28, 30 від 30.04.2013 р.; 13.05.13 р., 23.05.13 р.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою від 25.04.2013 року господарський суд Львівської області (том І, а.с. 1 - 4) порушив провадження у справі, призначив судове засідання із розгляду справи на 04.06.2013 р., про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені: Позивач - 07.05.2013 року рекомендованою поштою № 7901408043304 (оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення у справі)(том І, а.с. 82), а Відповідач (КП "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради) - 03.05.2013 р. рекомендованою поштою № 79014 0804331 2 (оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи)(том І, а.с. 83).

В процесі розгляду справи № 914/1614/13 відповідачем місцевому господарському суду подавалися документи: відзив на позовну заяву (том І, а.с. 85-87), в т.ч. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 640608 (том І, а.с. 88), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 242833, станом на 03.06.2013 р.(том І, а.с. 93-94), Ліцензії (том І, а.с. 89-92), довідку № 355/05 від 31.05.2013 р. (том І, а.с. 95), довіреність на представника (том І, а.с. 96), платіжні доручення про оплату за природний газ (том І, а.с. 101, 102, 103), довідку № 356/05 від 30.05.2013р. (том І, а.с. 105), листи від 14.05.13 р. № 306/05 та від 13.02.13р. № 86/02 (том І, а.с. 106, 107-109) та інші документи (том І, а.с. 97-100, 104). У судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2013р. представником відповідача місцевому суду був поданий Акт від 01.11.2012 р. звірки взаємних розрахунків (том І, а.с. 110).

В судовому засіданні місцевого господарського суду, за участю представників обох сторін, 04.06.2013 р оголошувалась перерва до 18.06.13 р до 11 год.00 хв., про що сторони, в т.ч. відповідач, були, належним чином, повідомлені під розписку (том І, а.с. 114).

14.06.2013 року відповідачем господарському суду подані додаткові матеріали згідно супровідного листа № 371/06 від 14.05.2013 р. (том І. а.с. 115), а саме: доповнення до відзиву (том І, а.с. 116-117), звіти (том І. а.с. 118-167), опис про вкладення та квитанція (том І, а.с. 169), контр розрахунок (том І, а.с. 170- 172). З підстав, наведених в ухвалі місцевого господарського суду від 18.06.2013 року, зокрема, за клопотанням відповідача (вх. № 22647/13 від 14.06.13р.)(том І. а.с. 173) розгляд справи було відкладено на 25.06.2013р.

З огляду на вищенаведене, твердження апелянта/відповідача про те, що місцевим господарським судом порушено процесуальні норми ГПК України є безпідставним, так як відповідача було неналежним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. про відкладення розгляду справи на 25.06.2013 р., так як ухвала місцевого суду про відкладення розгляду справи була скерована місцевим судом сторонам по пошті 19.06.13р., що підтверджується відміткою суду, здійснена на зворотному боці ухвали суду (том І. а.с. 194/зворот) є доказом здійснення належним чином повідомлення сторони (сторін) про час і місце засідання суду (п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами). Несвоєчасна доставка ухвали суду про відкладення розгляду справи поштовим відділенням, яке обслуговує підприємство відповідача, не може відноситися на вину суду.

Із врахуванням наведеного, матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом дотримано встановлених ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст. 22 ГПК України прав сторони в процесі, відтак розглянув справу за наявними в ній матеріалами, в межах строків, передбачених для вирішення спору ч.1 ст. 69 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (Первісний кредитор, Постачальник - за Договором) та Комунальним підприємством "Трускавецьтепло" (відповідач, Покупець - за договором) був укладений Договір № ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу (том І. а.с. 41-45) з додатками, а саме: Додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № ТЕ03Б від 30.08.2011 р. (том І, а.с. 46-48), Додаткову угоду № 1 до договору № ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу від 11.10.2011р. (том І, а.с. 49), Додаткову угоду № 2 до договору № ТЕ03Б з постачання природного газу від 30.12.2011 р. (том І, а.с. 50-57) та Додаткову угоду № 3 до договору № ТЕ03Б з постачання природного газу від 30.08.2012 р. (том І, а.с. 58).

Згідно умов (пунктів) викладених у Додатку № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № ТЕ03Б від 30.08.2011 р., Додатковій угоді № 1 до договору № ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу від 11.10.2011р., Додатковій угоді № 2 до договору № ТЕ03Б з постачання природного газу від 30.12.2011 р. та Додатковій угоді № 3 до договору № ТЕ03Б з постачання природного газу від 30.08.2012 р., які були укладені до укладення Договору № 14/7023/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012р., сторонами за яким виступають: ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ПАТ «НАК»»Нафтобаз України», хоча і укладалися ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та КП «Трускавецьтепло» із зміненими найменуваннями у додатках та додаткових угодах, однак на виконання одного і то ж Договору № ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р., який Додатковою угодою № 2 з 30.12.2011 р. викладено у новій редакції, під найменуванням: «Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом» (том І, а.с. 50-57).

Колегією суддів встановлено, що окремі самостійні договори, зокрема, про закупівлю природного газу за державні кошти № ТЕ03Б від 30.08.2011 р. та з постачання природного газу № ТЕ03Б від 30.09.2011р. в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не подавалися.

Договір № ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. з усіма додатками до нього, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України.

Слід зазначити, що Додатком № 1 від 30.08.2011 року Сторони врегулювали умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки Сторін (розділ 1 Додатку) та порядок приймання-передачі газу (розділ 2 додатку № 1), не змінюючи при цьому умов Договору № ТЕ03Б від 30.09.2011р. (том І. а.с. 46-48).

Підставою для внесення змін до п. 3.1. Договору купівлі-продажу природного газу № ТЕ03Б від 30.09.2011р. були постанови НКРЕ від 20.09.11 р. № 1700, № 1671, № 1648, Закон України від 20.09.2011 р. «Про внесення зміни до розділу ХХ Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість» /преамбула Додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № ТЕ03Б від 30.09.2011р. (том І. а.с. 49). Як зазначено у цій Додатковій угоді № 1, Решта умов Договору залишили без змін і обов'язковими до виконання сторонами протягом дії Договору (п. 2 та 3 Додаткової угоди № 1 від 11.10.2011р.).

30 грудня 2011 р. ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та КП «Трускавецьтепло», уклавши ДОДАТКОВУ УГОДУ № 2 до договору з постачання природного газу № ТЕ03Б від 30.09.2011 р. (том І. а.с. 50-57), виклали умови Договору № ТЕ0ЗБ від 30.09.2011 року (том І, а.с. 41-45) у наступній редакції:

Так, сторони змінили назву договору на «Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом»; - ввели новий розділ «Терміни та визначення»; - у новій редакції виклали п.п. 1.1. - 1.2. розділу 1. Предмет договору»; - розділ ІІ Договору від 30.09.2011р. «Якість газу» у Додатковій угоді № 2 виклали у редакції п.п. 2.1. - 2.9. розділу « 2. Обсяги та умови постачання газу»; - п.п. 3.1. - 3.2. розділу ІІІ. Договору «Ціна Договору» у Додатковій угоді № 2 виклали у редакції п.п. 3.1. - 3.6. розділу 3. «Порядок обліку газу та його якість»; - п.п. 4.1.- 4.5. розділу договору ІУ « Порядок здійснення оплати» виклали у редакції п.п. 4.1. - 4.9. розділу 4 Додаткової угоди № 2 «Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків»; - пункти 5.1. - 5.2.1. розділу У договору від 30.09.11 р. «Поставка товарів» визначили у новій редакції п.п. 5.1. - 5.4.4. розділу 5 Додаткової угоди «Права та обов'язки сторін»; - п.п. 6.1. - 6.4.4. розділу УІ договору «Права та обов'язки сторін» - в редакції п.п. 6.1. - 6.5. розділу 6 Додаткової угоди № 2 «Відповідальність Сторін»; - п.п. 7.1. - 7.3.1. розділу УІІ договору від 30.09.11 р. «Відповідальність сторін» - у редакції п.п. 7.1. - 7.7. розділу 7 Додаткової угоди № 2 «Порядок обмеження припинення газопостачання»; пункт 8.1. розділу УІІІ Договору «Обставини непереборної сили» - у редакції п.п. 8.1. - 8.4. розділу 8 Додаткової угоди № 2 «Форс-мажор»; - пункти 9.1. - 9.3. розділу ІХ договору від 30.09.11 р. - у редакції розділу 9 Додаткової угоди № 2 «Порядок вирішення спорів»; - п. 10.1. розділу Х договору від 30.09.11 р. «Строк дії договору» - в редакції п.п. 10.1. - 10.3. розділу 10 Додаткової угоди № 2 «Строк дії Договору та інші умови» з абзацом про «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».

Договір в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011р. набрав чинності з дати підписання Додаткової угоди № 2 (30.12.2011 року) на строк до 31.12.12 р. (п. 10.1. Додаткової угоди) та договір вважається продовженим на аналогічний період (абз. 2 п. 10.1. Додаткової угоди № 2).

Сторонами за Додатковою угодою № 2 від 30.12.11 р. до Договору № ТЕ03Б від 30.09.2011 р. не передбачено, що решта пунктів Договору від 30.09.11 р. залишаються незмінними і є обов'язковими до виконання Сторонами.

Виходячи із приписів ст. ст. 626, 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору, які є обов'язковими для виконання сторонами.

З огляду на наведене, висновок місцевого господарського суду та посилання представника позивача на те, що п. 9.3. Договору від 30.09.2011р. про строк позовної давності про стягнення неустойки встановлено тривалістю у 5 (п'ять) років та, що неустойка нараховується за весь період існування заборгованості залишився незмінним з 30.12.11р. (з дати укладення Додаткової угоди № 2) є необґрунтованими, оскільки останнє спростовується умовами Додаткової угоди № 2 від 30.12.11р. до договору № ТЕ03Б.

Як зазначалося вище у цій постанові, пункти 9.1. - 9.3. розділу ІХ договору від 30.09.11 р. «Вирішення спорів» викладено у редакції розділу 9 Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р. під назвою «Порядок вирішення спорів», яким сторони передбачили, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, установленому законодавством. Про те, що решта пунктів та/або умов Договору № ТЕ03Б від 30.09.11 р. залишаються незмінними і є обов'язковими до виконання Сторонами зазначеною Додатковою угодою - не передбачено.

В той же час, Цивільним кодексом України (ст.ст. 256-268) передбачено позовну давність - загальну, яка встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) та спеціальну (ст. 258 ЦК України). Зокрема, спеціальна позовна давність в один рік встановлюється до вимог про стягнення пені (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), що не суперечить розділу 9 Договору № ТЕ03Б в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.11 р. і є в такій редакції правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, з дати укладення на строк визначений п. 10.1. Додаткової угоди № 2, так як сторонами не доведено зворотнє.

Згідно з п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.11р. за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа). Облік газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мініпалива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Мінюсті України 26.01.2006 р. За № 67/11941 (п. 3.2. Додаткової угоди № 2).

Відповідно до пунктів розділу 3 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б (в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.11 р.) кількість спожитого газу обліковується за допомогою вузлів обліку, на підставі результатів вимірювання обсягів газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу (п. 3.5.), розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. Додаткової угоди № 2), у п. 4.2. Додаткової угоди № 2 сторони передбачили складову ціни на природний газ та домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору, є обовязковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися Сторонами при складанні Актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору (п. 4.4. Додаткової угоди № 2).

Розрахунковим періодом за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б - є один місяць - з 9 год. 00 хв. першого місяця до 9 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (абзац перший п. 4.5. Додаткової угоди). Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначеного згідно з розділом 3 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б (абзац другий п. 4.5. Додаткової угоди № 2); загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачеві (абзац 3-й п. 4.5. Додаткової угоди № 2). Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Додатковою угодою № 2 передбачено, що споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Оплата послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Додаткової угоди № 2); виключно грошовими коштами (п. 4.7. Додаткової угоди № 2).

Умовами Додаткової угоди № 3 від 30.08.2012 р. (том І, а.с. 58) Сторони погодили, що Договір № ТЕ03Б від 30.09.2011 року припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року (п. 1 Додаткової угоди № 3).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 р., яка набрала чинності з 11 жовтня 2011 року (а.с. 49), умов Додаткової угоди № 2 (розділ 3) ціна за 1000 куб. м. газу становить 3382,0 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на постачання природного газу - 64,0 грн., крім того ПДВ-20 %, відтак ціна за 1000,00 куб.м. природного газу встановлена на рівні 3889,20 грн., у т.ч. ПДВ -73,26 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.3.1. Договору в редакції від 30.09.2011р. (умови якого діяли у спірний період: жовтня-грудня 2011року) та Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.2011 р., ПАТ "Львівгаз" поставив протягом жовтня-грудня 2011року, січня-серпня 2012р, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 168 566,23 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, копії яких у матеріалах справи (том І, а.с. 60-77).

Як встановив місцевий господарський суд, що Відповідач визнає отримання газу протягом жовтня-грудня 2011року, січня-серпня 2012р., вартістю в 3 168 566,23 грн.

Розрахунковим періодом за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.11 р. є один місяць - з 9 год. 00 хв. першого місяця до 9 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (абзац перший п. 4.5. Додаткової угоди) та встановлено, що споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період, а оплата послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Додаткової угоди № 2 від 30.12.11р.), а за спірний період: жовтень 2011р. - по 29.12.2011р. відповідно до п. 4.1. Договору від 30.09.2011 р. - розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у встановленому договором порядку (в чинній за цей період редакції договору), а остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяґи газу здійснюється на підставі Акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступним за місяцем поставки газу (п. 4.1. Договору від 30.09.11 р.).

Однак, в порушення умов Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ за спірний період частково, а саме: розрахувався у розмірі 2 168 566,23 грн.

Станом на час подання позивачем позову до господарського суду (позовну заяву надіслано до господарського суду по пошті 19.04.2013 р.) розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ склав 1 000 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, не заперечувалася сторонами в процесі розгляду спору.

Зокрема, у Акті від 1 листопада 2012 року звірки взаємних розрахунків між КП "Трускавецьтепло" та ПАТ "Львівгаз" філія Бориславське УЕГГ підтверджується, що станом на 01.11.12р., за результатами взаємозвірки сальдо згідно Договору № ТЕ03Б, становить 1 000 000,00 грн. на користь ПАТ "Львівгаз" Філія Бориславське УЕГГ.

Як встановлено місцевим господарським судом, 14.11.2012р між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено Договір про відступлення права вимоги № 14/7023/12 (том І, а.с. 36-37).

У відповідності до п.1.1 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор (ПАТ "Львівгаз") передає, а Новий кредитор (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора (КП "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради) за Договором постачання природного газу №ТЕ03Б від 30.09.2011 у сумі 1000000,00 грн.

Належить зазначити, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги № 14/7023/12 (14.11.2012 р.) був чинним Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.2011р. (в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р.), а згідно з Додатковою угодою № 3 від 30.08.2012р. договір № ТЕ03Б від 30.09.2011 року припинив свою дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Відповідно до п.1.2 Договору про відступлення права вимоги крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу газу.

У відповідності до п.2.1 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор зобов'язаний в термін до 16.11.2012 року передати Новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Місцевим судом встановлено, що документи, які підтверджують право вимоги: договір поставки природного газу з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал); акти приймання-передачі газу (оригінали); документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків (за наявності); акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал); листи-вимоги про оплату боргу (за наявності); будь-які інші документи (у разі їх необхідності). Згідно з п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги. Передача оформляється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

16.11.2012 року Первісний і Новий кредитори підписали Акт приймання-передачі документів на виконання п.2.2 Договору про відступлення права вимоги №14/7023/12 від 14.11.2012 р. (том І, а.с. 38-39).

Пунктом 2.3 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання Договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Повідомлення Первісного кредитора про відступлення права вимоги за вих. №06-11339/1-4 від 16.11.12р. отримане боржником і зареєстроване за вх. № 442/12 (том І. а.с. 40).

Як встановлено місцевим господарським судом, Відповідач, в процесі розгляду справи, основний борг у розмірі 1 000 000,00 грн. оплатив частково, в сумі 350 000,00 грн. платіжними дорученнями №№ 27, 28, 30 від 30.04.2013 р., від 13.05.2013 р., від 23.05.2013 р. (том І, а.с. 101-103).

Непогашеною на час постановлення судового рішення у справі залишилася сума основного боргу 650 000,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Ст. 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 650 000,00 грн. основного боргу згідно уточнених (зменшених) вимог позивача (заява за вх. № 24280/13 від 25.06.2013 р.) (том І, а.с. 195).

Крім стягнення основного боргу (уточнені вимоги), Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 85 472,00 грн. пені.

Відповідно до п. 6.1. Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б (в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р.) за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, установленому законодавством (розділ 9 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.2011 р.).

Пунктом 6.2.2 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.2011 р. (в редакції Додаткової угоди № 2) передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

У судовому рішенні, яке оскаржується, зазначено, що «Відповідно до розрахунку позивача, розмір пені складає 85 472,43 грн.».

Однак, повністю, з таким висновком місцевого господарського суду Львівський апеляційний господарський суд погодитися не може, оскільки, як випливає із поданого Позивачем розрахунку розміру пені, п.п. 6.1., 6.2.2., розділу 9 Договору № ТЕ03Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.11 р., розмір пені, за певні періоди розрахований з порушенням п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, тобто з пропуском спеціальної позовної давності в один рік встановленої для вимог про стягнення пені, виходячи з того, що позовна заява була надіслана позивачем до суду 19.04.2013 р. (том І. а.с. 81), що і є датою для обчислення строку спеціальної позовної давності, виходячи із приписів статей 50, 51 ГПК України.

Про застосування судом наслідків пропуску спеціальної позовної давності клопотав відповідач перед судом у Доповненні до відзиву на позовну заяву (том І. а.с. 116-117).

З огляду на наведене колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку перевірити нарахування розміру пені та встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 824 331,68 грн. боргу з оплати послуг з постачання газу за розрахунковий період виникла станом на дату « 05.02.12р.». Зазначена дата є датою для остаточного розрахунку за спожитий відповідачем природний газ, відповідно до п. 4.6. Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р., яким передбачено, що остаточний розрахунок проводиться не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Додаткової угоди № 2 від 30.12.11р.). Зазначена обставина випливає із змісту самого розрахунку, оскільки датою для визначення заборгованості є власне 5 число місяця, наступного за розрахунковим, що передбачено п. 4.6. Додаткової угоди № 2 від 30.12.11 р., а не 20 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, як це було визначено у п. 4.1. Договору від 30.09.11 р.

Право на нарахування пені від суми боргу 824 331,68 грн. виникло у Позивача з 06.02.2012р. (ст. 253 ЦК України) по 16.03.2012 р. (40 днів прострочення платежу). Однак Позивач, за цей період пені не нарахував та не вимагає її оплати за позовом. Відповідач частково, 16.03.12р., борг, який склався станом на 05.02.12р., оплатв в сумі 38 9761,52 грн., і станом на 16.03.12р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 434 570,16 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 434 570,16 грн. виникло у Позивача з 17.03.2012р. (ст. 253 ЦК України) по 22.03.2012р. (за 6 днів прострочення платежу). Позивач, за цей період пені не нарахував та не вимагає її оплати за даним позовом. Станом на 22.03.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 434570,16 грн. Позивач за період з 23.03.12р. по 30.03.12р. нарахував на відповідача пеню у розмірі 1 424,82 грн., за 8 днів прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач надіслав по пошті позовну заяву до господарського суду 19.04.2013 року, що підтверджується відтиском штампу на конверті (а.с. 81), виходячи із приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, Позивачем за період з 23.03.2012 р. по 19.04.2012 р. пропущено річний спеціальний строк позовної давності визначений законодавством для вимог про стягнення пені (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

При цьому колегія суддів виходила із умов Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б від 30.12.2011 р.: п.п. 6.1., 6.2.2. розділу 6 та розділу 9 Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р. Умови Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б в редакції від 30.12.2011 р. не місять пункту (умов) про інший термін позовної давності, ніж той, що визначений законодавством.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В нашому випадку, як зазначено вище у цій постанові, Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ03Б в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 р. не містить умов (пунктів) про збільшення позовної давності (розділ 6 та 9 Додаткової угоди № 2), відтак на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем поширюються норми ЦК та ГК України в цій частині, відтак висновок місцевого господарського суду про те, що відповідно до п. 9.3. Договору № ТЕ03Б від 30.09.2011 р., сторони узгодили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у п'ять років, та, що неустойка нараховується за весь період існування заборгованості, є помилковим.

Як вказано вище у цій постанові, про застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо нарахування пені відповідач клопотав перед судом (том І. а.с. 116-117).

Отже, в частині вимог про стягнення пені у розмірі 1 424,82 грн. розрахованої від суми боргу 434 570,16 грн. за період з 23.03.12 р. по 30.03.12 р. слід відмовити на підставі частини 4 статті 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом спеціального річного строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Відповідач, 30.03.2012 р. частково борг, який склався станом на 05.02.2012 р. оплатив в сумі 100 000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем на цю дату складає 334 570,16 грн. Право на нарахування пені від цієї суми боргу виникло у Позивача з 31.03.12 р., і по 05.04.12р. позивач нарахував на відповідача пеню у розмірі 822,71 грн. Однак, як зазначено вище у цій постанові, Позивачем за період з 31.03.12р. по 19.04.2012р. пропущено річний спеціальний строк позовної давності визначений законодавством для вимог про стягнення пені, оскільки позов надіслано до господарського суду 19.04.2013 р., тому в частині вимог позивача про стягнення пені у розмірі 822,71 грн. розрахованої від суми боргу 334 570,16 грн. за період з 31.03.12 р. по 05.04.12 р. слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом спеціального річного строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Відповідач, 05.04.2012 р. частково борг, який склався станом на 05.02.2012 р. оплатив в сумі 200 000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем на цю дату складає 132 570,16 грн. Право на нарахування пені від цієї суми боргу виникло у Позивача з 06.04.12 р., і за період по 28.04.12р. позивач нарахував на відповідача пеню у розмірі 1268,49 грн. Однак, як зазначено вище у цій постанові, Позивачем за період з 06.04.12 р. по 19.04.2012 р. пропущено річний спеціальний строк позовної давності визначений законодавством для вимог про стягнення пені. Отже, за період з 19.04.2012 р. по 28.04.2012 р. (10 днів прострочення платежу) від суми боргу 134 570,16 грн., при ставці НБУ у період за який нараховується пеня 7,5% (Постанова НБУ № 102 від 21.03.2012) пеня складатиме суму 553,03 грн.

Розрахунок розміру пені проводиться за формулою: сума боргу * ставка НБУ / 365 * кількість днів прострочення = пеня. Подвійна облікова ставка НБУ = 7,5% * 2 = 15,0%, для розрахунку розміру пені:15,0% / 100% = 0,15. Розрахунок розміру пені: 134570,16 грн. боргу*0,15/365*10 днів прострочення платежу = 553,03 грн.

Відповідач, 28.04.2012 р. частково борг, який склався станом на 05.02.2012 р. погасив в сумі 10 000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає на цю дату 124 570,16 грн. Право на нарахування пені від зазначеної суми боргу виникло у Позивача з 29.04.12 р. по 10.05.12р. (12 днів прострочення), пеня складає 612,64 грн. (124570,16 грн. боргу*0,15/365*12 днів прострочення).

Сумарний розмір пені за вищевказаний період відповідно складатиме суму 1 165,67 грн. (553, 03 грн. + 612,64 грн.), а не 4 128,66 грн. як вказав у розрахунку Позивач, з чим погодився місцевий господарський суд.

Наступний розрахунковий період.

Станом на 05.03.2012 р. відповідач заборгував перед позивачем 458 531,48 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 458 531,48 грн. виникло у Позивача з 06.03.2012р. (ст. 253 ЦК України) по 22.03.2012 р. (17 днів прострочення платежу). Однак Позивач, за цей період пені не нарахував та не вимагає її оплати за позовом.

За період з 23.03.12р. по 10.05.12р. (49 днів прострочення) позивач нарахував на відповідача від суми боргу 458 531,48 грн. пеню у розмірі 9 208,21 грн. Однак Позивачем за період з 23.03.2012 р. по 19.04.2012р. пропущено річний спеціальний строк позовної давності визначений законодавством для вимог про стягнення пені (п.1 ч.2 ст. 528 ЦК України). Отже за період з 19.04.2012 р. по 10.05.2012 р. (22 дні прострочення платежу) від суми боргу 458 531,48 грн., при ставці НБУ у період за який нараховується пеня 7,5% (Постанова НБУ № 102 від 21.03.2012), пеня = 4145,63 грн. (458531,48 грн. боргу*0,15/365*22 дні прострочення), а не 9208,21 грн., як зазначив Позивач у розрахунку. Відповідач, частково, борг, який склався на 05.03.2012 р. в сумі 123 636,65 грн. погасив, залишок боргу на цю дату = 334894,83 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 334 894,83 грн. виникло у Позивача з 11.05.12 р. по 28.05.12 р. = 18 днів прострочення, при ставці НБУ у вказаний період 7,5%, пеня = 2470,54 грн. (334 894,83 грн. борг*0,15/365*18 днів прострочення). Відповідач, частково, борг, який склався на 05.03.12 р. в сумі 28 424,40 грн. оплатив, залишок боргу на цю дату = 306 470,43 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 306470,43 грн. виникло у Позивача з 29.05.12 р. по 03.07.12р. = 36 днів прострочення, при ставці НБУ у вказаний період 7,5%, пеня = 4521,69 грн. Відповідач, 03.07.12 р. частково, борг, який склався на 05.03.12 р. в сумі 23 198,91 грн. оплатив, залишок боргу = 283271,52 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 283 271,52 грн. виникло у Позивача з 04.07.12 р. по 30.07.12р. = 27 днів прострочення, при ставці НБУ у вказаний період 7,5%, пеня = 3134,56 грн. Відповідач, 30.07.12 р. частково, борг, який склався на 05.03.2012 р. в сумі 28 715,53 грн. оплатив, залишок боргу на цю дату = 254 555,99 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 254 555,99 грн. виникло у Позивача з 31.07.12 р. по 29.08.12р. = 30 днів прострочення, при ставці НБУ у вказаний період 7,5%, пеня = 3129,79 грн. Відповідач, 29.08.2012 р. частково, борг, який склався на 05.03.2012 р. в сумі 30 833,65 грн. оплатив, залишок боргу на цю дату = 223 722,34 грн. Право на нарахування пені від суми боргу 223 722,34 грн. виникло у Позивача з 30.08.12 р. по 05.09.12р. = 7 днів прострочення, при ставці НБУ у вказаний період 7,5%, пеня = 641,83 грн. Відтак сумарний розмір пені за вказаний вище розрахунковий період складатиме суму 18 044.04 грн. (4145,63 грн. + 2470,54 грн.+ 4521,69 грн.+ 3134,56 грн.+ 3129,79 грн.+ 641,83 грн.), а не 23 106,62 грн.

Наступний розрахунковий період.

Станом на 05.04.2012 р. Відповідач, заборгував перед позивачем 624 069,61 грн. основного боргу. За період з 06.04.12р. по 05.10.12р. (183 днів прострочення) позивач нарахував на відповідача пеню у розмірі 46 805,22 грн. Однак Позивачем за період з 06.04.12 р. по 19.04.2012р. пропущено річний спеціальний строк позовної давності визначений законодавством для вимог про стягнення пені (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Отже за період з 19.04.2012 р. по 05.10.2012 р. (171 день прострочення платежу) від суми боргу 624 069,61 грн., при ставці НБУ у період за який нараховується пеня 7,5% (Постанова НБУ № 102 від 21.03.2012), пеня = 43 855,85 грн. (624069,61 грн. боргу*0,15/365*171 день прострочення), а не 46 805,22 грн.

Наступний розрахунковий період. Станом на 05.05.2012 р. відповідач заборгував перед позивачем 41 035,56 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 41 035,56 грн. виникло у позивача з 06.05.2012р. та припинилося відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України - 05.11.2012 р., пеня = 3 094,48 грн.

Наступний розрахунковий період. Станом на 05.06.2012 р. відповідач, заборгував перед позивачем 28 424,40 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 28 424,40 грн. виникло у позивача з 06.06.2012р. та припинилося відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України - 05.12.2012 р., отже пеня складає 2131,83 грн.

Станом на 05.07.2012 р. відповідач за наступний розрахунковий період заборгував перед позивачем 23 198,91 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 23 198,91 грн. виникло у позивача з 06.07.2012р. та припинилося відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України - 05.01.13 р., отже пеня = 1749,56 грн.

Станом на 05.08.2012 р. відповідач за наступний розрахунковий період заборгував перед позивачем 28 715,53 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 28 715,53 грн. виникло у позивача з 06.08.2012р. та припинилося відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України - 05.02.13 р., пеня складає 2166,59 грн.

Станом на 05.09.2012 р. відповідач за наступний розрахунковий період заборгував перед позивачем 30 833,65 грн. основного боргу. Право на нарахування пені від суми боргу 30 833,65 грн. виникло у позивача з 06.09.2012р. та припинилося відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України - 05.03.2013 р., пеня = 2289,47 грн.

З урахуванням вищезазначеного, загальний розмір пені складатиме суму 74 497,49 грн. (1165,67 грн. + 18044,04 грн. + 43855,85 грн. + 3094,48 грн. + 2131,83 грн. + 1749,56 грн. + 2166,59 грн. + 2289,47 грн.), а не 85 472,43 грн., як вказав позивач у розрахунку, з чим, помилково, погодився місцевий господарський суд.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України, є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що до задоволення підлягає пеня у розмірі 74 497,49 грн., в іншій частині вимог позивача про стягнення пені слід відмовити на підставі ч. 4 статті 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом спеціальної річної позовної давності встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбаченої для стягнення пені, про застосування якої заявлено відповідачем.

Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 35 434,63 грн. - 3% річних та 6808,22 грн. інфляційних втрат, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду перевірено розрахунок розміру 3% річних і встановлено, що висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 35 434,63 грн. за весь період прострочення платежу є правомірним.

Однак з висновком місцевого суду про те, що до задоволення підлягає 6 808,23 грн. інфляційних втрат, колегія суддів погодитися не може, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 146,25 грн., які ним розраховано від суми основного боргу 73 126,20 грн. за період з 16.12.11 р. - 15.01.12 р., застосувавши при цьому розрахунку величину індексу інфляції 100,2000.

Однак, з таким розрахунком погодитися не можна, так як чітко вбачається з поданого до позову розрахунку (том І, а.с. 32), що станом на 09.12.11 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала - 0,00 грн.

Як випливає із вищевказаного розрахунку, 09.12.11р. відповідач: фактично оплатив 89 467,14 грн., 13.12.11р. фактично оплатив 20 000,00 грн., 14.12.11 р. фактично оплатив 50 000,00 грн., 15.12.11р. фактично оплатив 80 000,00 грн., і станом на 20.12.11р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий газ склала 437 593,34 грн. За період з 21.12.11р. по 04.01.12 р. відповідач прострочив оплату за спожитий газ в сумі 198 126,20 грн. (15 днів); 04.01.12 р. відповідач оплатив 125 000,00 грн., відтак, борг у розмірі 73 126, 20 грн. виник станом на 04.01.2012р., а не станом на 16.12.2011р., як вказує позивач у розрахунку. Заборгованість у розмірі 73 126,20 грн. була погашена відповідачем - 16.01.2012 р. Відтак, право на нарахування інфляційних втрат від суми боргу 73 126,20 грн. виникло у позивача з 05.01.2012р. (ст. 253 ЦК України) по 16.01.2012р. Прострочення платежу = 12 днів, тому інфляційні втрати в сумі 146,25 грн. від суми боргу 73 126,20 грн. - нараховані позивачем за період з 16.12.11р. - 15.01.12 - безпідставно.

При цьому колегія суддів виходила з того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, та, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вищезазначена правова позиція викладена у постанова ВГС України від 05.04.2011р. по справі № 23/466, листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р., постанові ВГС України від 01.02.2012 р. у справі № 52/30).

Як вбачається із розрахунку розміру інфляційних втрат, позивач за період з 16.01.12 - 15.03.12 нарахував на відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 159,77 грн. від суми боргу 231675,41 грн., взявши при цьому величину індексу інфляції 100,5006 (том І. а.с. 32).

З таким розрахунком інфляційних втрат колегія суддів погодитися не може, так як заборгованість у розмірі 231 675,41 грн. за наступний розрахунковий період виникла станом на 14.02.2012 р., а не станом на 16.01.12р., як вказав позивач.

Отже прострочення платежу в сумі 231 675,41 грн. складає один (1) місяць і один (1) день, так як погашення цього боргу відбулося 16.03.2012 р., інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Індекс інфляції на березень 2012 р. складав 100,3%, а не 100,5006, як зазначив позивач, тому 231675,41 грн. боргу * 100,3% індекс інфляції на березень 2012 р. / 100% = 232 370,43 грн. - 231 675,41 грн., інфляційні втрати складають 695,02 грн., а не 1 159,77 грн.

Як вбачається із розрахунку розміру інфляційних втрат, позивач за період з 16.01.12 - 15.03.12 нарахував на відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 126,60 грн. від суми боргу 824 331,68 грн., взявши при цьому величину індексу інфляції 100,5006 (том І, а.с. 33).

З таким розрахунком інфляційних втрат колегія суддів погодитися не може, так як заборгованість у розмірі 824 331,68 грн. виникла за наступний розрахунковий період станом на 05.02.2012 р., а не станом на 16.01.12р., як вказав позивач у розрахунку.

Прострочення платежу в сумі 824 331,68 грн. складає один (1) місяць і один (1) день, з 05.02.2012 р. по 16.03.2012 р. включно.

16.03.2012 р. мало місце часткове погашення боргу в сумі 389 761,52 грн., відтак станом на 17.03.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем вже складала суму 434 570,16 грн. (824 331,68 грн. - 389 761,52 грн.). Однак позивач інфляційних втрат від суми боргу 434 570,16 грн. - не нараховував та не ставить питання у позовній заяві про стягнення інфляційних втрат з цієї суми, що є правом позивача.

Інфляційні втрати від суми боргу 824 331,08 грн. розраховуються з врахуванням березня місяця (постанова ВГС України від 05.04.2011р. по справі № 23/466, лист ВС України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р., постанова ВГС України від 01.02.2012 р. у справі № 52/30). Індекс інфляції на березень 2012 р. складав 100,3%, а не 100,5006, як зазначив позивач, відтак: 824 331,68 грн. боргу*100,3% індекс інфляції на березень 2012 р. / 100% = 826 804,07 грн. - 824 331,68 грн. = 2472,39 грн., а не 4 126,60 грн., як вказав позивач.

Як вбачається із розрахунку розміру інфляційних втрат, позивач за період з 16.02.12 - 15.03.12 нарахував на відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 375,59 грн. від суми боргу 458 531,48 грн., взявши при цьому індекс інфляції 100,3000 (том І, а.с. 33).

З таким розрахунком інфляційних втрат колегія суддів теж погодитися не може, так як заборгованість у розмірі 458 531,48 грн. виникла за наступний розрахунковий період станом на 05.03.2012 р., а не станом на 16.02.12р., як вказав позивач. Право на нарахування інфляційних втрат від суми боргу 458 531,48 грн. виникло у позивача з 06.03.2012 р. (ст. 253 ЦК України) по 15.03.12 р. (в межах позовних вимог заявлених позивачем), прострочення платежу складає 9 днів, тому інфляційні втрати в сумі 1 375,59 грн. від суми боргу 458 531,48 грн. - нараховані позивачем безпідставно.

Слід зазначити, що позивач в частині стягнення інфляційних втрат від суми боргу 458 531,48 грн. за інший період, ніж той, що визначений ним у розрахунку та стосується меж його вимог, а саме: « 16.02.12-15.03.12» до позовної заяви господарському суду не подавав, в цій частині позовних вимог не уточнював (том І. а.с. 5-8, 195).

З огляду на наведене, до задоволення в частині стягнення інфляційних втрат підлягає сума 3 167,41 грн. (695,02 грн. + 2472,39 грн.).

В апеляційній скарзі апелянт/відповідач посилається на те, що місцевий суд безпідставно не задовольнив його клопотання про зменшення розміру пені відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та постанови ВГС України від 19.12.2012 р. у справі № 5023/3165/12 та про розтермінування стягнення суми основного боргу 650 000,00 грн. терміном на два роки. При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на наступні обставини: важкий фінансовий стан підприємства, що спричинено невиконанням третіми особами зобов'язань перед підприємством відповідача; непогашення різниці в тарифах; підприємство відповідача засноване на комунальній власності і засновником підприємства є Трускавецька міська рада; у своїй діяльності підприємство відповідача підпорядковується Управлінню житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради; споживачами теплової енергії КП "Трускавецьтепло" є бюджетні установи, які фінансуються з бюджетів різних рівнів, і які мають перед відповідачем заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії на підставі чого відповідач робить висновок, що відповідні бюджети заощадили кошти по оплаті за спожиту теплову енергію зазначеним установам.

З огляду на наведе слід зазначити, що у п.п. 3 та 6 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, постановляючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити його виконання.

Колегією суддів встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, місцевий господарський суд об'єктивно оцінив всі обставини справи, виходив з майнових інтересів двох сторін спору (позивача та відповідача), врахував ступінь виконання відповідачем зобов'язань, про що зазначив у рішенні, яке оспорюється, зокрема, встановив, що випадок, на який посилається заявник не є винятковим, розмір пені порівняно із основним боргом, не є надмірно великим, а відтак, правомірно прийшов до висновку про те, що клопотання відповідача в цій частині слід відхилити.

Відповідно до ст. 218 ГК України, зокрема, важкий фінансовий стан підприємства, тобто відсутність у боржника необхідних коштів та порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, не вважаються підставами для звільнення суб'єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності.

Інших доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б підтверджували, що апелянтом/відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що неналежне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тощо, апелянт не представив.

Щодо питання розстрочення виконання судового рішення, то місцевий господарський суд врахував приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, зокрема, господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.01.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1. 7.2. постанови).

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Однак законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, заборгованість контрагентів, непогашення різниці в тарифах, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Крім цього самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» способів виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 96 ЦК України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Недодержання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами, які б слугували підставою для розстрочки виконання рішення. Засновники підприємства не відповідають за зобов'язаннями останнього. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Заслуговують на увагу твердження позивача, що на ДК „Газ України" покладено завдання з реалізації природного та скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим споживачам, енергогенеруючим компаніям Мінпаливенерго України та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, забезпечення розрахунків за газ.

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається апелянт/відповідач, як на підставу розстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

Наведене підтверджується тим, що як вбачається зі Звіту про фінансові результати за 2012 рік позивача, за невиконання зобов'язань контрагентами, чистий збиток компанії складає 10 млрд.271 млн.185 тис. грн. Позивач має, як вбачається з Балансу за 2012 рік, борги за довгостроковими (23 313 237,00 грн.) та короткостроковими кредитами 915 677 622,00 грн.

В той же час апелянтом не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі чи роблять таке виконання неможливим . Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань апелянта в частині зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення в частині стягнення основного боргу на два роки, зокрема на даній стадії судового процесу.

Інші твердження апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені перед судом належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищенаведене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заявника/відповідача підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 4 статті 103 ГПК України, рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 слід змінити. Пункт 1 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 після слова «задоволити» доповнити словом «частково». В пункті 2 резолютивної частини цього рішення, після слів «інфляційних втрат у сумі» цифри «6 808,22» грн. замінити на цифри « 3 167,41», після слів «пеню у розмірі» цифри « 85 472,00» замінити на цифри « 74 497,49», цифри « 22 554,31» замінити на цифри « 22 262,00» та доповнити пункт 2 резолютивної частини рішення новим реченням такого змісту: «У задоволенні вимог в частині стягнення решти пені - відмовити з підстав визначених ч. 4 статті 267 ЦК України, в частині вимог про стягнення решти інфляційних втрат - відмовити, в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін».

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 146,15 грн. покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 22, 32 - 34, 43, 44 - 49, 89, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський Апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради від 18 липня 2013 року за № 438/07 (вх. № 05-05/1539/13 від 25.07.2013 р.) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 змінити.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 після слова «задоволити» доповнити словом «частково».

4. В пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1614/13 після слів «інфляційних втрат у сумі» цифри « 6 808,22» грн. замінити на цифри « 3 167,41», після слів «пеню у розмірі» цифри « 85 472,00» замінити на цифри « 74 497,49», після «та» цифри « 22 554,31» замінити на цифри « 22 262,00» та доповнити пункт 2 резолютивної частини рішення новим реченням наступного змісту: «У задоволенні вимог в частині стягнення решти пені - відмовити з підстав визначених ч. 4 статті 267 ЦК України, в частині вимог про стягнення решти інфляційних втрат - відмовити.

5. В іншій частині рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 146,15 грн. покласти на позивача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 20.11.2013 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови оформлено та підписано 22.11.2013 року.