Постанова № 35437012, 21.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.Справа № 916/976/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 998 від 20.11.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, , М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишева)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Швидкий О.О. (довіреність № 254 від 29.04.2013 року)

від відповідача: Єрмаков А.В. (довіреність № 1461 від 19.08.2013 року)

від третіх осіб:

- КЕВ м. Одеси: не з'явився

- Білгород-Дністровської КЕЧ району: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 1620

на рішення господарського суду Одеської області від „17" червня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „20" червня 2013 року

по справі № 916/976/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго"

до Військової частини А 1620

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеси

- Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району

про стягнення 6 994,64 грн.

В С Т А Н О В И В:

11.04.2013 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1620 (далі по тексту - відповідач) заборгованості в сумі 6 994,64 грн., з яких:

- пеня за несвоєчасно сплачену активну електроенергію в сумі 4 174,75 грн.;

- пеня за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію в сумі 141,43 грн.;

- 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію в сумі 1 875,52грн.;

- 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію в сумі 134,47грн.;

- індекс інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію в сумі 629,15грн.;

- індекс інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію в сумі 39,32 грн.

Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично отриману/спожиту активну та реактивну електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим йому і були нараховані збитки від інфляції, 3 % річних та пеня.

В якості третіх осіб позивачем зазначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, які залучено місцевим господарським судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2013 року по справі № 916/976/13 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ПАТ „Одесаобленерго" задоволені повністю. Стягнуто з ВЧ А1620 на користь ПАТ „Одесаобленерго" суму боргу у розмірі 6 994,64 грн. та 1 720,50грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 01.07.2013 року видано відповідний наказ (т.1 а.с.190).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВЧ А1620 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, ВЧ А1620 не отримує коштів із бюджету на оплату отриманої/спожитої електроенергії, а такий обов'язок покладено на Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району, який і повинен розраховуватися за отриману/спожиту електроенергію військовою частиною, оскільки 28.12.2010 року між ВАТ „Одесаобленерго", ВЧ А1620 та Білгород-Дністровською КЕЧ була укладена додаткова угода до Договору № 5147, згідно з якої розрахунки за спожиту електричну енергію ВЧ повинна здійснювати саме Білгород-Дністровською КЕЧ.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ВЧ А1620 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Представники КЕВ м. Одеси та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району в судове засідання 21.11.2013 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідні поштові повідомлення б/н від 08.11.2013 року та 07.11 2013 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - ВАТ „Одесаобленерго" та відповідач - ВЧ А1620 знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню, споживанню електроенергії та її користуванням.

Так, 28.12.2010 року між ВАТ „Одесаобленерго" та ВЧ А1620 укладено договір № 5147 про постачання електричної енергії разом із додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.22-47), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору (розділ 1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п.2.2.2 Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.п.2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору №-5147 від 28.12.2010 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з основним споживачем. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.

28.12.2010 року між ВАТ „Одесаобленерго", як постачальником та ВЧ А1620, як споживачем та Білгород-Дністровською КЕЧ була укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії від 28.12.2010 року № 5147 (а.с.37).

Пунктом 1 даної додаткової угоди, встановлено, що рахунки за спожиту споживачем електроенергію отримує сам споживач, оплата рахунків споживача здійснюється платником, який надає копії платіжних доручень споживачу. Також, згідно із п.1 Додаткової угоди, відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за електричну енергію та інші платежі несе споживач - Військова частина А 1620.

На виконання умов договору від 28.12.2010 року № 5147, за період з листопада 2011 року по грудень 2012 року ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А1620 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію, що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними актами

ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А1620 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з листопада 2011 року по грудень 2012 року із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період, наявною відміткою особи ВЧ А1620 щодо їх отримання та реєстром оплати військових частин за спожиту активну і реактивну електричну енергію.

Між тим, ВЧ А1620 за фактично спожитий обсяг електричної енергії у вказаний вище період, розраховувалася невчасно та прострочувала внесення платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи авізо, реєстрами оплати військових частин за спожиту активну і реактивну електричну енергію про погашення заборгованості, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані відповідні штрафні санкції.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „Одесаобленерго" та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення і стягнення з ВЧ А1620 на користь ПАТ „Одесаобленерго" відповідних штрафних санкцій та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ВЧ А1620, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику", пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № К 116 від 03.08.2009 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору від 28.12.2010 року № 5147 в період з листопада 2011 року по грудень 2012 ВАТ „Одесаобленерго" поставляло, а ВЧ А1620 отримувала та споживала активну та реактивну електроенергію. ВАТ „Одесаобленерго" виставлялися ВЧ А1620 рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з вказаний вище період із зазначенням в них терміну до оплати.

Між тим, ВЧ А1620 в порушення умов договору та вищезазначених норм чинного законодавства за фактично спожитий обсяг електричної енергії вказаний вище період, розраховувалася невчасно та прострочувала внесення платежів.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, п.п.4.2.1 договору від 28.12.2010 року № 5147 встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Перевіривши розрахунки ВАТ „Одесаобленерго" та місцевого господарського суду щодо сплати ВЧ А1620 пені за активну електроенергію у розмірі 4 174,75 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 141,43 грн. за період прострочення - з квітня 2012 року по грудень 2012 року (період виникнення зобов'язання у ВЧ А1620 починається з наступного дня після дати визначеної у рахунку-фактурі, відповідно до якої даний рахунок мав бути сплачений ВЧ А1620) з урахуванням здійснених ВЧ А1620 проплат, окремо по кожному рахунку, судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновком місцевого господарського суду про нарахування 4 316,18 грн. (4 174,75 грн. за активну електроенергію + 141,43 грн. за реактивну електроенергію) - пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Перевіривши розрахунки ВАТ „Одесаобленерго" та місцевого господарського суду щодо сплати ВЧ А16520 збитків від інфляції у розмірі 629,15 за листопад 2011 року - січень 2012 року, серпень - листопад 2012 року та збитків від інфляції у розмірі за активну електроенергію та реактивну електроенергію в сумі 39,32 грн. у період з жовтня 2011 року - грудня 2011 року, вересень 2012 року - жовтень 2012 року.

Також розрахунки 3 % річних за активну електроенергію у розмірі 1 875,52 грн. і за реактивну електроенергію у розмірі 134,47 грн. за період прострочення - з квітня 2012 року - по грудень 2012 року по кожному окремому рахунку та з урахуванням здійснених проплат, судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „Одесаобленерго" та висновком місцевого господарського суду про нарахування 668,47 грн. - збитків від інфляції та 2 009,99 грн. - 3 % річних.

Отже, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню в примусовому порядку на користь з ВЧ А1620 на користь ПАТ „Одесаобленерго" складає 6 994,64 грн.

За змістом п.1, 2 ст.528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства абр суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі невиконання або неналежне виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок повинен виконати сам.

Статтею 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, обов'язок нести відповідальність за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, відповідно до ПКЕЕ та умов Договору повинна саме ВЧ А1620. Проте, посилання відповідача про обов'язок Білгород-Дністровської КЕЧ щодо сплати електричної енергії спожитої ВЧ А 1620 та виконання умов договору від 28.12.2010 року № 5147 - є безпідставним.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ВЧ А1620, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ВЧ А1620 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги ВЧ А1620 та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „Одесаобленерго".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2013 року по справі № 916/976/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВЧ А1620 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 1620 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „17" червня 2013 року по справі № 916/976/13 залишити без змін.

3. 3. Стягнути з Військової частини А 1620 (65085 м. Одеса, вул. Магістральна, 37) на користь Державного бюджету України (ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) 33,03 грн. (тридцять три грн. 03 коп.) недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „22" листопада 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева