Постанова № 35436948, 20.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2013 справа №5009/4955/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівПопков Д.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача:Щеголь С.К. - дов. № 1/2013 від 22.01.2013 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГромадського об'єднання човновласників «Ветеран війни та праці», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від18.09.2013р. (повний текст підписано 19.09.2013р.)по справі№ 5009/4955/12 (суддя Гончаренко С.А.) за позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя доГромадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м.Запоріжжя простягнення 14115,63грн. заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди, виселення з об'єкту оренди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі №5009/4955/12 позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя про стягнення 14115,63грн. заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та виселення з об'єкту оренди задоволено частково; розірвано договір оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994р., укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Громадським об'єднанням човновласників "Ветеран війни та праці"; виселено Громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці" з об'єкту оренди - човнового причалу № 12, який розташований по вул. 12 Квітня, 84 в м. Запоріжжі на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за актом прийому-передачі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили; припинено провадження у справі в частині стягнення 14115,63 грн. заборгованості по орендній платі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням та неправильним застосуванням норми матеріального і процесуального права, а також тим, що висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що ним своєчасно сплачувалась орендна плата, заборгованість по орендній платі за 2012 рік виникла внаслідок несвоєчасного отримання відповідачем додаткової угоди від 01.02.2012 р. до договору оренди № 312 від 22.12.1994р., зважаючи на що відсутні підстави для розірвання договору оренди. Також, скаржник посилається на порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки представника в судове засідання суд не сповістив. До суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та відмові у задоволенні позову.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 5009/4955/12; розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї; заслухавши пояснення представника скаржника; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Громадського об'єднання човновласників «Ветеран війни та праці» та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі № 5009/4955/12 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом встановлено, що 22.12.1994р. між Запорізькою міською радою (Орендодавець) і Громадським підприємством човновласників "Ветеран війни та праці" (Орендар) укладено договір оренди №312 (надалі - Договір), за умовами якого Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс (ремонтно-відстійний пункт №12 фірми «Сфера ЛТД»), розташований за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, човниковий причал №12.

Договір укладено строком на 3 роки, до 08.12.1997р. (п.2.1 Договору). За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після спливу строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.2.3 Договору).

За актом приймання-передачі відповідач прийняв в оренду цілісний майновий комплекс - ремонтно-відстійний пункт №12 фірми «Сфера ЛТД», вартістю 10528,0 тис. карбованців станом на 01.01.1995р.

16.03.2009р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради та Громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці" уклали додаткову угоду до договору оренди №312 від 22.12.1994р., згідно з якою договір викладено в новій редакції.

За новою редакцією Договору Орендодавцем визначено Управління комунальної власності Запорізької міської ради, Орендарем - громадське об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці".

Також, в новій редакції викладено п.1.1 договору, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме комунальне майно у складі майна причалу №12 по вул.12 квітня, 84 (м.Запоріжжя), залишкова вартість становить 6444,7 тис. карбованців станом на 01.01.1995р., балансова вартість становить 10528,0 тис. карбованців станом на 01.01.1995р.

Відповідно до п.п.5.5, 5.7 Договору Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонти орендованого майна та утримувати його в належному технічному і санітарному стані.

Згідно із п. 5.11 Договору, ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта оренди несе Орендар.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, згідно із п.9.1, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За додатковою угодою від 29.04.2011р. до Договору №312, на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011р. №6 та від 06.04.2011р. №20 Орендодавця у Договорі замінено на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, який прийняв на себе всі права, обов'язки та відповідальність орендодавця за Договором оренди №312 від 22.12.1994р.

Термін дії Договору неодноразово продовжувався і на час звернення з позовом, в силу приписів п.10.6 договору та ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" - діє до 08.12.2013р.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.04.2009р. №141/26 до складу човникового причалу №12, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 84, входить наступне майно: адміністративна будівля літ. А-2; будівля службових приміщень літ. Б-2; блоки човникових боксів №№ 138-175, 202-240 літ. В; №№ 268-305, 333-367 літ. Г; №№ 402-435, 469-501 літ. Д; №№ 529-561, 591-617 літ. Е; №№ 641-662 літ. Ж; №№ 130-137, 266, 267, 331, 332 літ. З; №№ 392-401, 461-468 літ. И; №№ 526-528 літ. К; №№ 689-698, 700-704 літ. Л; №№ 663-688 літ. М; №№ 562-586, 617-640 літ. О; №№ 436-460, 502-525 літ. П; №№ 306-330, 368-391 літ. Р; №№ 176-201, 241-265 літ. С; №№ 705-726 літ. Т; №№ 731-740 літ. Т1; самовільно збудована будівля літ. М; фундамент під човниковий бокс літ. Ш1; трансформаторна будка літ. Т2; огорожа № 1, човнові причали №№ 2, 3, 4, 5; підпірні стіни №№ 6, 7; стелажі для човнів №№ 8-11; замощення І.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату, незалежно від наслідків господарської діяльності в строки, визначені у договорі.

Дана норма кореспондується з ч. 1 статті 286 Господарського кодексу України, якою передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з додатковою угодою від 08.12.2009 року до договору оренди, сторонами викладено п.п. 3.1., 3.3. договору оренди в новій редакції та встановлено, що розмір орендної плати на рік становить 2945,43 грн., орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За листопад 2009 року розмір орендної плати становить: 251,29 грн. х інф. (12) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції)

Пунктом 3.3 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 01.02.2012р.) встановлено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Розмір місячної орендної плати становить 2031,31 грн. х інфл.(12/2011) (далі з врахуванням щомісячного індексу інфляції). Вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди №312 і набуває чинності з моменту її укладення.

Відповідно до п. 5.2 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з січня 2011 року по листопад 2012 року зобов'язання з оплати орендної плати виконувались скаржником з порушенням умов договору № 312, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 14115,63 грн., з позовом про стягнення якої звернувся до суду позивач.

Як вірно встановлено господарським судом та вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку відповідача, в рахунок сплати орендної плати, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, скаржником у період лютий-березнь 2013 року, тобто після порушення провадження у даній справі, сплачено позивачу 14115,63 грн., отже колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає правомірним припинення провадження у справі в цій частині позову на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до п. 10.4 Договору оренди, він може бути достроково розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 20 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору №312 від 22.12.1994р.) передбачено обов'язки орендаря: 1. За договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, організації, майно яких передано в оренду. 2. Орендар зобов'язаний зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню. 3. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі. 4. Орендар здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Приписами ст. 11 цього Закону були встановлені істотні умови договору оренди: об'єкт оренди (склад і вартість майна); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата; порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути й інші умови. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством установлено правила, які погіршують становище орендаря.

Згідно з п.3 ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла у період виникнення заборгованості за даним позовом) орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Частиною 3 ст.18 вказаного Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 286 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Згідно з п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення спору про розірвання договору оренди.

Як встановлено місцевим судом, в порушення ст. 762 Цивільного кодексу України та умов п. 3.3. договору (з врахуванням додаткових угод до нього, що діяли під час виникнення спірних правовідносин) щодо щомісячної сплати орендної плати, відповідач не вносив орендну плату за користування об'єктом оренди у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року включно та з березня по липень 2012 року включно.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена цією статтею ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця, тобто право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди № 312 стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 312 від 22.12.1994 р., укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Громадським об'єднанням човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя.

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що у разі припинення дії договору або дострокового розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати (відновити) Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану орендованого майна з вини Орендаря.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Дана норма кореспондується з частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Таким чином, з огляду на припинення договору оренди № 312 внаслідок його розірвання, зважаючи на приписи ст. 785 Цивільного кодексу України та умови п. 5.12. Договору, оскільки виселення передбачає звільнення значної кількості приміщень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом щодо задоволення позову Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя в частині виселення Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя та встановлення місячного строку виконання відповідних дій.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що наявність заборгованості обумовлена несвоєчасним, а саме лише 11.05.2012 року, отриманням ним додаткової угоди від 01.02.2012 року, якою змінено розмір орендної плати, та наявністю помилки, допущеної позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Додаткова угода до договору оренди № 312 укладена сторонами 01.02.2012 року, доказів на підтвердження протилежного скаржником не надано; угодою передбачено, що вона набуває чинності з моменту її укладення. Вказаною угодою змінено розмір орендної плати порядок її обрахування, терміни сплати та платіжні реквізити для перерахування, а отже навіть отримавши угоду 11.05.2012 року скаржник був обізнаний на вказану ним дату про зміну розміру орендної плати та мав можливість належно виконати зобов'язання з оплати орендної плати і погасити існуючу заборгованість. Однак, зобов'язання остаточно виконано скаржником лише у березні 2013 року (після порушення провадження у справі). Таким чином, за наведених вище обставин, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги.

Також, скаржник як на підставу подання апеляційної скарги посилається на те, що позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спору, що не було прийнято місцевим господарським судом до уваги при прийнятті оскаржуваного судового акта.

Дані твердження не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи викладене, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

З огляду на наведене вище, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі №5009/4955/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому апеляційна скарга Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі №5009/4955/12 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі №5009/4955/12 - залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадського об'єднання човновласників "Ветеран війни та праці" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі №5009/4955/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 19.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 22.11.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко