Рішення № 35436868, 20.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 918/1708/13

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до фізичної особи підприємця Максимчука Івана Климовича про стягнення 13 130, 56 грн.

За участю:

від позивача: Кухарьов А.А. (дов. від 04.04.2013 року)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська атомна електрична станція"(надалі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до ФОП Максимчука І.К. (надалі-відповідач) про стягнення 13 130, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 896-2011 (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно.

Згідно з актом приймання передачі-майна від 01.04.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ; 30% - балансоутримувачу ДП НАЕК "Енергоатом"ВП "Рівненська АЕС" щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Всупереч наведеному, відповідач не сплатив орендну плату за жовтень 2012 року-лютий 2013 року, внаслідок чого сума основного боргу склала 11 552, 14 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за вказаний період, на підставі п. 3.7 договору, ст. 625 ЦК України нарахував пеню в розмірі 1 303, 68 грн., 3% річних в розмірі 274, 74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 526, 610, 623-625 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 193, 230 ГК України.

Ухвалою суду від 06.11.13 року порушено провадження у справі розгляд якої на 20.11.13 року. Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином 11.11.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням№ 3301305255603.

Згідно п.п. 3.9.1., 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" № 18 від 26.12.2011 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті на підставі ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.11.13 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283 ГК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

30.03.2011 року між РВ ФДМУ по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 896-2011 (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: виробничо-побутовий корпус бази БУ-12, а саме: виробничий корпус (інвентарний номер 143, в техпаспорті -літера А-1), площею 457,1 кв.м., адміністративно-побутовий корпус (інвентарний номер 143/1, в техпаспорті -літера А-2), площею 357,6 кв.м., склад-навіс (інвентарний номер 143/2, в техпаспорті -літера Г), площею 144 кв.м., виробничий майданчик (інвентарний номер 143/3, в техпаспорті -цифра 1), площею 784 кв.м., що розташовані за адресою: м. Кузнецовськ, будівельна база № 1 та № 2, промислова зона № 60 які обліковуються на балансі ДП НАЕК "Енергоатом"по ВП "Рівненська АЕС" (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 10.1 договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2011 року до 01.03.2014 року включно.

Суд, перевіривши зміст договору, встановив його відповідність вимогам ст.ст. 4, 5, 6, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 284, 287 ГК України.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна.

01.04.2011 року між сторонами підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди (а.с. 17).

Відповідно до п. 1.1. договору вартість об'єкта визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2010 року і становить 350 400,00 грн., без ПДВ.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 22.01.13 року у справі № 5019/1732/12 було розірвано з моменту набрання судовим рішенням законної сили договір оренди державного майна № 896-2011 від 30.03.2011 року, укладений між РВ ФДМУ по Рівненській області (Орендодавець) та ФОП Максимчуком І.К.

За актом від 28.02.13 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач передав приміщення балансоутримувачу.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Як встановлено п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" від 04.10.1995 року № 786 (далі - Методика), у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету; за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -січень 2011 року - 4 472,57 грн.

Розрахунок орендної плати наведений у розрахунку орендної плати за державне майно.

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ; 30% - балансоутримувачу ДП НАЕК "Енергоатом"ВП "Рівненська АЕС" щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Частиною 4 ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження факту використання відповідачем державного нерухомого майна позивачем надано підписані між сторонами акти про надання послуг № АВР01052 від 31.10.12 року, № АВР01169 від 30.11.12 року, № АВР01298 від 31.12.12 року, № АВР00119 від 31.01.13 року, № АВР00272 від 28.02.13 року. З метою отримання плати за оренду нерухомого майна позивачем виставлено відповідні рахунки, які відповідач отримав, що підтверджується підписами відповідача на них (а.с. 18-27).

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов'язок встановлено в ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив орендну плату за жовтнь 2012 року-лютий 2013 року.

Таким чином, сума основного боргу з орендної плати відповідача перед позивачем станом на день винесення рішення становить 11 552, 14 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в розмірі 11 552, 14 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням викладеного, позивачем нараховано пеню та 3% річних на суму заборгованості з орендної плати за період з 13 листопада 2012 року по 28 жовтня 2013 року по кожному платежу окремо.

Вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що за вказаний період відповідач користувався нерухомим майном, що стверджується актами про надання послуг, однак рахунки виставлені позивачем, відповідач своєчасно не оплатив.

Загальний розмір пені склав 1 303, 68 грн., 3% річних нарахованих позивачем становлять 274, 74 грн..

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних встановив, що його проведено вірно, відтак вказані суми підлягають стягненню.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення його вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича (м-н Будівельників, 24, корпус 4, кв. 85, м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний номер 2237512257) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) 11 552 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят два) грн. 14 коп. основного боргу, 1 303 (одна тисяча триста три) грн. 68 коп. пені, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 74 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.