Рішення № 35436835, 20.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 р. Справа № 914/2613/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Король М.Р. та Станько Л.Л.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Пустомитівської міської ради, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити,

до відповідача: Приватного підприємства «Тропак», м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити,

про: розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Леонтьєва Н. Т. (посвідчення №005508).

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Ковальчук О.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від третьої особи: не з'явився.

Прокурору і представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор і представник відповідача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради до Приватного підприємства «Тропак» за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.07.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

На підставі ухвали від 10.09.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Король М.Р. та Станько Л.Л.

Ухвалою від 30.10.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, та відкладено розгляд справи на 06.11.2013 року, про що третя особу була належно повідомлена в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Прокурор в судове засідання 20.11.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 14.11.2013 року подав клопотання (вх. №45398/13), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, проти позову заперечив повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Пустомитівська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04372187, знаходиться за адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 60 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Тропак» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19331745, знаходиться за адресою: 79038, Львівська область, м. Львів, вул. Медової Печери, буд. 36, кв. 21 (докази в матеріалах справи).

05.11.2007 року між Пустомитівською міською радою (надалі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Тропак» (надалі - орендар, відповідач) підписано Договір оренди земельної ділянки №78 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі Рішення Пустомитівської міської ради від 30.10.2007 року №427 передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га для будівництва виробничої бази автотранспортного підприємства, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити (надалі - земельна ділянка).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Пустомитівському районному відділі Центру земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №04:07:458:00519.

Пунктом 8 договору сторони встановили, що договір укладено на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 10 договору річна вартість орендної плати становить 10 000 грн. 00 коп., розмір земельного податку за земельну ділянку становить 5 952 грн. 00 коп.

Згідно пункту 12 договору орендна плата за землю вноситься щомісячно грошовими коштами у розмірі 833 грн. 33 коп. до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 16 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування виробничої бази автотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 38 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Додатком до договору від 05.11.2007 року №78 сторони погодили:

1. у пункті 8 договору словосполучення « 3 роки» замінити на « 49 років»;

2. пункт 10 договору викласти в наступній редакції: «Річна вартість орендної плати становить трикратний розмір земельного податку, що у 2010 році становить 57 600 грн. 00 коп. Розмір земельного податку за земельну ділянку в 2010 році становить 19 200 грн. 00 коп.

3. у пункті 14 договору замінити словосполучення « 3 роки» на слово «щорічно».

4. до пункту 38 договору додати частину 5:

«відмови орендаря переглянути розмір орендної плати у трьохмісячний термін після настання випадків, передбачених у пункті 14 договору».

Вказаний додаток до договору укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Пустомитівському районному відділі Центру земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель 26.08.2010 року вчинено запис №04:10:458:00104.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд розірвати укладений між сторонами договір та зобов'язати відповідача повернути по акту прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому, в порівнянні з тим у якому відповідач одержав цю ділянку в оренду з підстав систематичного часткового невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою.

В підтвердження позовних вимог прокурором до матеріалів справи долучено Довідку Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про суми податкового боргу платника податків від 10.06.2013 року №10/20-0037, з якої вбачається, що заборгованість відповідача з сплати орендної плати становить 47 838 грн. 98 коп., зі сплати податку за землю - 35 106 грн. 12 коп., зі сплати штрафних санкцій за прострочення її сплати - 6 240 грн. 00 коп.

Як вбачається із долученої третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відомості про сплату відповідачем орендної плати за договором, ПП «Тропак» протягом періоду з 01.01.2010 року по 31.10.2013 року щомісячно сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою за договором.

Окрім того, 14.11.2013 року відповідачем подано клопотання (вх. №48398/13), у якому просить долучити до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, а також Акт звірки розрахунків між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідачем у справі.

Так, 13.11.2013 року між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків б/н, з якого вбачається, що відповідач сплачував на користь позивача протягом січня - жовтня 2013 року по 4 800 грн. 00 коп. щомісяця, у зв'язку з чим станом на 01.11.2013 року утворилась переплата відповідачем орендної плати за договором в розмірі 19 967 грн. 16 коп. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Окрім того, до вказаного клопотання долучено Акт від 12.11.2013 року №2371-20, з якого вбачається, що станом на 12.11.2013 року у відповідача за договором від 05.11.2007 року №78 існує позитивне сальдо розрахунків з бюджетом в розмірі 249 грн. 64 коп. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - відповідача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно статей 21 та 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець земельної ділянки, серед іншого, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України орендна плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

В даному випадку, мають місце два типи правовідносин: 1) договірні - між відповідачем (як орендарем земельної ділянки) та позивачем (як орендодавцем), що засновані на договорі оренди земельної ділянки від 05.11.2007 року №78, та 2) між відповідачем (як платником податків) та органом державної податкової служби (як контролюючим органом), що врегульовані на даний час Податковим кодексом України, при чому останні не можуть поширюватись на відносини, що випливають із договору оренди земельної ділянки, і не регулюють договірні відносини між сторонами у справі.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Про невиконання зобов'язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов'язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, підставою для розірвання договору є несплата орендної плати відповідачем протягом трьох місяців підряд, внаслідок чого позивач позбавляється того, на що розраховував і йому завдається цим шкода.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, відсутність належних та допустимих доказів наявності систематичної (протягом трьох місяців підряд) несплати орендних платежів ПП «Тропак» за договором оренди земельної ділянки від 05.11.2007 року №78, суд дійшов до висновків про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.11.2007 року №78, укладеного між Пустомитівською міською радою та ПП «Тропак» та зобов'язання ПП «Тропак» повернути Пустомитівській міській раді земельну ділянку яка є предметом вказаного договору. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.09.2013 року у справі №13/22/5022-850/2012.

Щодо звернення із позовом до суду прокурора Пустомитівського району Львівської області, то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 вказаного Закону).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтованим, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

При поданні прокурором позовної заяви судовий збір не сплачувався, оскільки, відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із внесеними змінами і доповненнями) від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

У відповідності до пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( ч. 1; п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру - про розірвання укладеного між Пустомитівською міською радою та Приватним підприємством «Тропак» Договору оренди земельною ділянки від 05.11.2007 року №78 та одну вимогу майнового характеру - про зобов'язання ПП «Тропак» повернути по акту прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому, в порівнянні з тим у якому відповідач одержав цю ділянку в оренду. Таким чином суд дійшов висновків, що судовий збір в розмірі 2 867 грн. 50 коп. слід стягнути з позивача в дохід державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 27, 29, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з боржника: Пустомитівської міської ради (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 60; код ЄДРПОУ 04372187) в дохід Державного Бюджету України 2 867 грн. 50 коп. судового збору.

20.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 22.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Король М.Р.

Суддя Станько Л.Л.