Рішення № 35436784, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8787/13 13.11.13

За позовом: Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі:

позивача: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до: Приватного акціонерного товариства «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР»

про: стягнення 4.208.633,60 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: Немикіна А.А. - посвідчення від 05.09.2012 № 002654;

позивача: Щиголь М.В. - за довіреністю від 29.09.2013 року № 38;

відповідача: Кубрак Ж.Б. - за довіреністю 24.04.2013 № 24/04.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до в інтересах держави в особі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Приватного акціонерного товариства «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР» про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 4.208.633,60 грн.

Суть пору: Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва свій позов мотивує тим, що між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та приватним акціонерним товариством «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР» укладено договір від 24.09.2010 № 3/29-09 по надання послуг. Позивач, як замовник послуг за вказаним договором, виконав свої грошові зобов'язання та перерахував на користь відповідача грошові на загальну суму 10.622.638,46 грн, проте останній свої зобов'язання по наданню позивачеві послуг виконав частково на суму 7.115.443,79 грн. Таким чином, вартість ненаданих відповідачем позивачеві послуг складає 3.507.194,67 грн.

Позивач у зв'язку із простроченням з боку відповідача виконання зобов'язань за договором від 24.09.2010 № 3/29-09, втратив інтерес у прийнятті від відповідача послуг та надіслав 03.04.2012 останньому лист від 02.04.2012 № 324/07 із вимогою повернення сплачених позивачем грошових коштів в сумі 3.507.194,67 грн. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

З огляду на викладені вище обставини, прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача вартість оплачених, але не наданих послуг, а також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг, сума якого складає 701.438,93 грн.

Крім того, прокурор у своєму позові просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених вимог, що належать відповідачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 прийнято позов прокурора до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8787/13 (суддя Шаптала Є.Ю.).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 № 04-1/777 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

В результаті зазначеного вище повторного автоматичного розподілу справу № 910/8787/13 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 справу № 910/8787/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В. Розгляд справи призначено на 28.10.2013.

В судовому засіданні 28.10.2013 судом оголошено перерву до 13.11.2013.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з тих підстав, що відповідачем надано позивачеві послуги загальною вартістю 11.517.482,55 грн, однак позивач підписав Акти про надання послуг лише на суму 7.115.443,76 грн, решта надісланих актів позивачеві на загальну суму 4.402.038,76 грн, останнім відповідачеві не повернуто та не підписано. Як зазначив позивач у своїх листах, останній позбавлений можливості оформити акти про надання послуг через відсутність затвердженого у встановленому порядку фінансового плану.

Сторонами судового процесу клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.11.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора та повноважних представників сторін справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «УКРЕКОКОМРЕСУРСИ» Кабінету Міністрів України, найменування якої змінено постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 1074 на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - замовник) та відкритим акціонерним товариством «ГРІНКО-ЦЕНТР», найменування якого змінено на приватне акціонерне товариство «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР», (далі - виконавець) укладено договір від 24.09.2010 № 3/29-09 по надання послуг (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в строки, на умовах і в порядку, передбаченому Договором, надати замовникові послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (код за ДК 016-97 - 90.00.2) (далі - послуги). Пунктом 1.1 Договору також передбачено місце надання послуг, вид та об'єм вторинної сировини та вартість послуг.

У відповідності до п. 1.2 Договору замовник зобов'язується прийняти послуги, зазначені в п. 1.1 Договору, та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору.

Як передбачено п. 2.1 Договору, виконавець зобов'язаний надати замовникові послуги, зазначені у п. 1.1 Договору, в повному об'ємі та в строк до 30.06.2011.

Загальна вартість послуг виконавця за Договором вкладає 17.136.000,00 грн (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору його сторони визначили, що замовник перераховує 35 % від загальної суми Договору, що складає 5.997.600,00 грн, у вигляді авансу після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно Договору.

Подальші розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту про надання послуг після надходження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно Договору Сума до сплати за фактично надані послуги визначається шляхом віднесення авансового платежу, сплаченого згідно пункту 3.2 Договору, пропорційно до вартості наданих послуг відповідно до Акту про надання послуг (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору факт надання послуг за Договором підтверджується Актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін Договору та скріплюється печатками.

Акт про надання послуг підписується замовником протягом 2 (двох) днів після надання виконавцем первинного бухгалтерського документу. У випадку відмови від підписання Акту про надання послуг, замовником надсилається лист, який повинен містити обґрунтування такої відмови, але у випадках, що не суперечать законодавству (п. 4.3 Договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору датою виконання зобов'язань виконавця за Договором є дата підписання замовником Акту (актів) про надання послуг в обсязі, передбаченому п. 1.1 Договору.

Як визначено п. 4.6 Договору, у випадку ненадання виконавцем послуг у строк, зазначений у Договорі, останній зобов'язаний повернути замовникові грошові кошти, отримані як передоплату, протягом 6 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги замовника.

Виконавець несе відповідальність за зменшення об'ємів збирання та сортування вторинної сировини визначених п. 1.1 Договору. В разі зменшення об'ємів виконавець сплачує штраф в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 9.1 Договору, вказаний правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 30.06.2011, включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між замовником та виконавцем Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, замовник, виконуючи вимоги, встановлені п.п. 3.2, 3.3 Договору, перерахував виконавцеві грошові кошти на загальну суму 10.622.638,46 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що приватне акціонерне товариство «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР» (далі - відповідач), порушуючи права Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач) та умови Договору, у строк встановлений пунктом 2.1, оплачені позивачем послуги надав останньому частково, а саме на загальну суму 7.115.443,79 грн, що підтверджується такими Актами про надання послуг: від 23.12.2010 № 1 на суму 6.961.727,00 грн; від 25.12.2010 № 3 на суму 153.716,79 грн (засвідчені копії вказаних Актів наявні в матеріалах справи).

Станом на момент вирішення судом даного спору, сума оплачених позивачем, але не наданих відповідачем послуг складає 3.507.194,67 грн.

03 квітня 2012 року позивачем надіслано відповідачеві лист від 02.04.2012 № 324/07, відповідно до якого позивач у зв'язку із простроченням з боку відповідача виконання зобов'язань за Договором, втратив інтерес у виконанні останнім умов Договору та відмовився від прийняття виконання і вимагав повернути сплачені грошові кошти в розмірі ненаданих послуг, сума яких складає 3.507.194,67 грн.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в порушення, визначених п. 4.6 Договору та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строків вимог позивача не виконав.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що останній надав позивачеві послуги загальною вартістю 11.517.482,55 грн. В підтвердження вказаного факту відповідач надав такі Акти про надання послуг: від 23.12.2010 № 2 на суму 1.563.300,65 грн; від 26.01.2011 № 4 на суму 1.393.448,27 грн; від 25.02.2011 № 5 на суму 739.165,35 грн; від 24.04.2011 № 6 на суму 706.124,49 грн.

Проте, вказані Акти про надання послуг сторонами даного спору не підписані та не скріплені відбитками їх печаток, як цього вимагає положення п. 4.1 Договору, крім того, відповідач, в підтвердження викладених у відзиві обставин, оригіналів Актів суду не надав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 названого Кодексу).

За таких обставин, заперечення відповідача жодним належним і допустимим доказом не підтверджується, тому судом до уваги при вирішені даного спору до уваги не приймаються.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повернення відповідачем позивачеві грошових коштів в сумі 3.507.194,67 грн, перерахованих останнім відповідачеві в якості оплати послуг, сторонами суду не надано.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, в даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 3.507.194,67 грн, які були здійснені за оплату послуг за Договором, та які, у свою чергу, надані відповідачем позивачеві не були.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд вважає заявлені позивачем вимоги є правомірними, оскільки правова підстава на якій були перераховані грошові кошти за послуги відпала, позивачем, внаслідок прострочення відповідачем виконання його зобов'язань за Договором, втрачено інтерес у прийнятті від останнього виконання, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення встановлені п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем належними доказами не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартість ненаданих послуг підлягає задоволенню в розмірі 3.507.194,67 грн.

А оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач, на підставі п. 5.3 Договору, заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг. Сума штрафу, з урахуванням п. 5.3 Договору та суми ненаданих послуг, складає 701.438,93 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, виходячи з наведеного вище, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача, за порушення останнім зобов'язань за Договором, штрафу в розмірі 20 % від вартості ненаданих послуг, підлягає задоволенню в сумі 701.438,93 грн.

Крім того, прокурор у позовній заяві просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених вимог, що належать відповідачеві.

Розглянувши згадану вище заяву прокурора, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі -Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Прокурор свою заяву про забезпечення позову жодним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав.

За таких обставин суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до положень встановлених п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону).

За подання до господарського суду заяви про забезпечення позову ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (підпункт 3 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що позов майнового характеру підлягає задоволенню повністю, то судовий збір в розмірі 68.820,00 грн покладається на відповідача в порядку, визначеному ст. 49 Господарського кодексу України.

Щодо судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, то вказаний збір покладається на визначеного прокурором позивача в розмірі 1.720,50 грн., оскільки у задоволенні вказаної заяви судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР» (03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, буд. 94-А; ідентифікаційний код 32490946) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Лобачевського, буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743) основну заборгованість в розмірі 3.507.194,67 (три мільйони п'ятсот сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 67 коп.; 20 % штрафу в сумі 701.438,93 (сімсот одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн 93 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР» (03026, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, буд. 94-А; ідентифікаційний код 32490946) в дохід Державного бюджету України - 68.820,00 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

4. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Лобачевського, буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743) в дохід Державного бюджету України - 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. У зволенні заяви Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 листопада 2013 року.

Суддя С.В. Балац