Рішення № 35436766, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3686/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

про стягнення 309970,52 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Пількевич В.В. (довіреність №14-60 від 22 березня 2013 року);

від відповідача: Козакова О.А. (довіреність №1-252 від 26 грудня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - відповідач) про стягнення 309970,52 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме: стягнення з відповідача 111586,96 грн. 3% річних та 198383,55 грн. інфляційних втрат, обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти за поставлений позивачем газ за договором купівлі-продажу природного газу за №14/2635/11-ВТВ від 30 вересня 2011 року.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 24 вересня 2013 року та призначено справу до розгляду на 8 жовтня 2013 року.

У судовому засіданні 8 жовтня 2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 5 листопада 2013 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд в частині стягнення інфляційних втрат відмовити повністю.

5 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 30 вересня 2011 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №14/2635/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі у 2011 році та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 79325,000 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Пунктом 6.2 передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець, зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (на суму 14646294,83 грн.), від 30 листопада 2011 року (на суму 31482766,09 грн.), від 31 грудня 2011 року (на суму 35813890,57 грн.), від 31 січня 2012 року (на суму 39245064,44) та від 29 лютого 2012 року (на суму 55123683,86 грн.), а всього, на загальну суму 176311699,79 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав, проте, допустив прострочення платежів, що підтверджується випискою по рахунку позивача (том 1, а.с. 26-30) та не заперечується відповідачем, та, як вбачається з матеріалів справи, остаточно відповідач розрахувався з позивачем лише 5 квітня 2012 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 198383,55 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Згідно п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, нарахування інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за жовтень 2011 року здійснено позивачем за період з 16 жовтня 2011 року по 15 грудня 2011 року та становить 3849,23 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за жовтень 2011 року відповідачем була погашена 25 листопада 2011 року, в той час, коли за умовами договору борг виник 11 листопада 2011 року.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за листопад 2011 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 листопада 2011 року по 15 січня 2012 року у сумі 16843,99 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за листопад 2011 року відповідачем була погашена 23 грудня 2011 року, в той час, коли за умовами договору борг виник 11 грудня 2011 року.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за грудень 2011 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 грудня 2011 року по 15 лютого 2012 року у сумі 20286,96 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за грудень 2011 року відповідачем була погашена 1 лютого 2012 року, в той час, коли за умовами договору борг виник 11 січня 2012 року.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за січень 2012 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 січня 2012 року по 15 березня 2012 року у сумі 57360,17 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за січень 2012 року відповідачем була погашена 7 березня 2012 року, в той час, коли за умовами договору борг виник 11 лютого 2012 року.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за лютий 2012 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 лютого 2012 року по 15 квітня 2012 року у сумі 100043,20 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по акту приймання-передачі за лютий 2012 року відповідачем була погашена 5 квітня 2012 року, в той час, коли за умовами договору борг виник 11 березня 2012 року.

Отже, враховуючи, що позивачем не вірно зазначено періоди, в яких існувала заборгованість, до того ж, періоди існування заборгованості, визначені судом (по кожному місяцю окремо), не включають жодного повного місяця, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат у розмірі 198383,55 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, окремо по кожному періоду виникнення заборгованості інфляційні втрати нараховано позивачем за період, менший ніж місяць.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 111586,96 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 111586 (сто одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. 3% річних та 2231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 74 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.