Постанова № 35436315, 20.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2013 р. № 820/5412/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Марїної І.О., відповідача - Калініної О.О., Бондар Л.М., Добронравової О.П., Озацької О.В., Черніченко І.Ю.

третьої особи - Гура М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, з участю третіх осіб Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток», про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000054701 від 17.04.2013 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 7414741,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3707370,5 грн., на загальну суму 11122111,5 грн. та № 0000064701 від 17.04.2013 року , яким підприємству донараховано податку на додану вартість в сумі 5143652,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2571826,0 грн., на загальну суму 7715478,0 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення та дії ДПІ неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та Приватне акціонерне товариство «Укргазвидобуток».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені податкове повідомлення-рішення та дії ДПІ повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Представник третьої особи - ПАТ «Укргазвидобуток» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача в частині необхідності скасування рішення відповідача про донарахування податкового зобов'язання за безоплатну передачу газу від ПАТ «Укргазвидобуток» до ПАТ «Харківміськгаз».

Представник третьої особи - НАК «Нафтогаз України» в судове засідання не прибув, про час та місце був повідомлений належним чином та завчасно. Але надав до суду свої письмові пояснення згідно яких «Нафтогаз України» свої договірні зобов'язання виконала повністю, передавши природний газ ПАТ «Харківміськгаз» в обсягах, зазначених в актах приймання-передачі природного газу, складених відповідно до умов договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012р № 7/3-Н. При перевірці фахівцями СДПІ по роботі з ВПП не було прийнято до уваги, що згідно з Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» зі змінами та доповненнями суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу. Тобто, акти передачі природного газу від постачальника до газорозподільних підприємств укладаються після фактичного постачання з урахуванням фактичних обсягів реалізованого споживачам у звітному місяці природного газу.

А тому вважає, що ПАТ «Харківміськгаз», включивши витрати на придбання природного газу відповідно до сум вартості придбаного природного газу, визначеної в актах приймання-передачі за 2012 рік складених відповідно до умов договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012р № 7/3-Н, сформувало собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) виключно у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» 24.02.1995 року взято на податковий облік ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова за № 122 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів.

Судом встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Харківміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 18.02.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2012 року № 188/47.1/03359552. яким зафіксовані порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1, п.п. 138.8.6. п. 38.8. ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.5 ст. 146Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 414 741 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 1 620 604 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 1 722 657 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 2 437 649 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 1 633 831 грн. та п. 185.1. ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 143 652 грн., в тому числі за лютий 2012 року на суму 2 400 грн., за квітень 2012 року на суму 533 грн., за травень 2012 року на суму 1 636 грн., за червень 2012 року на суму 17 290 грн., за грудень 2012 року на суму 5 121 793 грн.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення №0000054701 від 17.04.2013 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 7414741,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3707370,5 грн., на загальну суму 11122111,5 грн. та № 0000064701 від 17.04.2013 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в сумі 5143652,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2571826,0 грн., на загальну суму 7715478,0 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби.

За результатами розгляду скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Щодо донарахування податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Вході проведення перевірки фахівцями ДПІ встановлено, що обсяги природного газу для потреб населення, які вказані у актах приймання-передачі природного газу до договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11, та від 30.03.2012р № 7/3-Н, укладених між ПАТ «Харківміськгаз» та НАК «Нафтогаз України» на купівлю-продаж природного газу для потреб населення на 2012 не відповідають обсягам природного газу, що зафіксовані у актах, підписаних з Харківським ЛВУМГ та ДК «Укртрансгаз». Різниця в закуплених та протранспортованих обсягах становить 64 837,767 тис.мЗ. Виходячи з цього фахівцями СДПІ по роботі з ВПП зроблено висновки про те, що обсяги газу для потреб населення у розмірі 64 837,767тис.мЗ не було передано НАК «Нафтогаз України» на адресу ПАТ «Харківміськгаз». В той же час в Акті відзначено, що природний газ в обсязі 64 837,767тис.мЗ було отримано в мережі ПАТ «Харківміськгаз» від ПрАТ «Укргазвидобуток» на підставі технічних угод від 10.11.2009р. №92/8 та від 01.06.2012р. №48/4 через УПГ «Бистрівська» і використано на потреби населення. Виходячи з цього фахівцями СДПІ по роботі з ВПП зроблено висновки, що такий газ є фактично отриманим не від НАК «Нафтогаз України», а від ПрАТ «Укргазвидобуток» на безоплатній основі.

На підставі цього зроблено висновок про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму вартості цих обсягів природного газу, а саме на 17 648 931,0 грн., а також завищено собівартість придбаних(виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг) на вартість непротранспортованого природного газу на загальну суму 17 648 931,0грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що фахівцями СДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Харківміськгаз» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 18.02.2013 на підставі наданих до перевірки документів було проведено співставлення обсягів придбаного природного газу українського та імпортованого походження для різних категорій споживачів та обсягів реалізованого природного газу різним категоріям споживачів. За результатами співставлення було встановлено, що обсяги природного газу, закупленого для реалізації населенню, становлять 301038346мЗ, а обсяги природного газу, реалізованого населенню становлять 301038347,4485мЗ. Розбіжності в 1,4485мЗ виникли за рахунок заокруглень при підсумовування обсягів реалізованого газу.

Таким чином, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у, м. Харкові ДПС, що проводили перевірку, було підтверджено, що обсяги природного газу, закупленого ПАТ «Харківміськгаз» для подальшої реалізації населенню та фактично реалізованого зазначеній категорії споживачів в 2012 році, співпадають.

Суд вказує, що згідно з Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» зі змінами та доповненнями Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі. Гарантованими постачальником природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України. Таким чином, ПАТ «Харківміськгаз» є гарантованим постачальником природного газу для потреб населення в м. Харкові. Отже, згідно з діючим в Україні законодавством передача природного газу для потреб населення в м. Харкові можлива виключно від НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Харківміськгаз» і далі населенню.

Суд зазначає, що згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають на підставі договорів. Відповідно до договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11, та від 30.03.2012р № 7/3-Н, укладених між ПАТ «Харківміськгаз» та НАК «Нафтогаз України» на купівлю-продаж природного газу для потреб виключно населення на 2012 рік передбачено зобов'язання НАК «Нафтогаз України» передати ПАТ «Харківміськгаз» природний газ, а зобов'язання ПАТ «Харківміськгаз» прийняти та оплатити отриманий природний газ.

На думку суду, НАК «Нафтогаз України» свої договірні зобов'язання виконала повністю, передавши природний газ в обсягах, зазначених в актах приймання-передачі природного газу, складених відповідно до умов договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012р № 7/3-Н. При перевірці фахівцями СДПІ не було прийнято до уваги, що згідно з Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» зі змінами та доповненнями суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу. Тобто, акти передачі природного газу від постачальника до газорозподільних підприємств укладаються після фактичного постачання з урахуванням фактичних обсягів реалізованого споживачам у звітному місяці природного газу.

Таким чином, засвідчивши в 2012 році підписами відповідальних осіб акти приймання-передачі природного газу загальним обсягом 301038346мЗ на суму 120505716,5грн. НАК «Нафтогаз України» підтверджує тим самим фактичне постачання зазначених обсягів ПАТ «Харківміськгаз». Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, ПАТ «Харківміськгаз» є належним набувачем природного газу, отриманого від НАК «Нафтогаз України» за актами приймання - передачі природного газу, укладеними згідно з договорами купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012р № 7/3-Н

В свою чергу, ПАТ «Харківміськгаз», виконавши зобов'язання розрахуватися з НАК «Нафтогаз України» за отриманий в 2012 році природний газ для потреб населення, таким чином підтвердило придбання природного газу загальним обсягом 301038346мЗ на суму 120505716,5грн. саме від НАК «Нафтогаз України».

Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» з НАК «Нафтогаз України» за природний газ, реалізований населенню, проводяться через відкриті в ПАТ «Державний ощадний банк України» рахунки зі спеціальним режимом використання. Порядок зазначених розрахунків визначається постановами НКРЕ, які встановлюють алгоритм розподілу коштів, у відповідності до якого банк самостійно розподіляє кошти, які надходять від населення, між газотранспортним, газорозподільним підприємством та власником газу. Частка коштів, що належить власнику, розподіляється банком у відповідності з щомісячними алгоритмами розподілу виключно НАК «Нафтогаз України». Розрахунки ПАТ «Харківміськгаз» за поставлений природний газ для потреб населення підтверджені звітністю по формі 7-НКРЕ-газ, яка погоджується з ПАТ «Державний ощадний банк України» та надається щомісячно до НКРЕ.

Суд вважає за необхідним вказати, що згідно з пп.138.8.6 п.13.8.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ витрати з придбання природного газу, що формують собівартість послуг гарантованого постачальника з постачання природного газу за регульованим тарифом у звітному податковому періоді, визначаються у розмірі суми коштів, що перераховані власнику природного газу з відкритого у банку відповідно до закону гарантованим постачальником поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Після оформлення акта приймання-передачі природного газу між власником природного газу та гарантованим постачальником витрати, включені до собівартості постачання природного газу, підлягають коригуванню(у сторону збільшення чи зменшення) відповідно до суми вартості придбаного природного газу гарантованим постачальником, визначеної в акті приймання-передачі природного газу за звітний податковий період.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ПАТ «Харківміськгаз», включивши витрати на придбання природного газу відповідно до сум вартості придбаного природного газу, визначеної в актах примання-передачі природного газу за 2012 рік, оформлених з НАК «Нафтогаз України» на підставі договорів від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012 №7/3-Н, сформувало собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) виключно у відповідності до вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Підприємством не було завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів(робіт, послуг) і не було порушено пп.138.1.1 п. 138.1., пп.138.8.1 пп.138.8.6. п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Судом також встановлено, що п.3.1 договору від 30.09.2011 № 14/2628/11 та від 30.03.2012 №7/3-Н, укладеного між ПАТ "Харківміськгаз" та НАК "Нафтогаз України" на купівлю природного газу для подальшої реалізації населенню визначено, що в разі передачі природного газу власного видобутку продавець передає покупцю природний газ в пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему. Газотранспортна система України складається з магістральних газопроводів, розподільних мереж, газосховищ, компресійних та газовимірювальних станцій.

Згідно з умовами договору №1109011073/Н-40 від 27.09.2011р., укладеного між ПАТ "Харківміськгаз (Замовник) та ДК "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України» (Газотранспортне підприємство), останнє зобов'язується надати послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій (ГРС). Зазначеним договором не встановлено тотожність обсягів закупленого та протранспортованого магістральними трубопроводами природного газу для потреб населення. Таким чином, твердження про те, що всі обсяги газу для потреб населення, які були передані НАК "Нафтогаз України" на адресу ПАТ "Харківміськгаз", передаються до розподільних мереж ПАТ «Харківміськгаз» тільки через магістральні мережі ДК "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України», не витікає з умов вищезазначених договорів.

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 року визначив єдину газотранспортну систему України (далі ЄГТСУ) як виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу

Функції балансування обсягами закачування, зберігання, відбору, транспортування та розподілу природного газу з метою забезпечення постачання природного газу споживачам України відповідно до укладених договорів виконує оператор ЄГТСУ (далі - оператор) .

Вищезазначеним законом визначено, що оператор - це газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.

Оператор здійснює балансування обсягів природного газу та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів природного газу, що надійшли до газотранспортної системи, і обсягів природного газу, розподілених та поставлених споживачам, для забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.

Суд зазначає, що у відповідності з постановою НКРЕ від 19.04.2012р. №420 «Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України» балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ забезпечується фізичним балансуванням, комерційним балансуванням та заміщенням обсягів газу. Заміщення - процес, пов'язаний з особливостями функціонування ЄГТСУ, при якому постачання природного газу здійснюється незалежно від наявності фізичної можливості транспортування природного газу від точки входу до точки його виходу. При цьому природний газ одного власника (походження) може використовуватись другим власником за умови надходження еквівалентного обсягу природного газу для цього власника в іншій точці входу в ЄГТСУ. Як вбачається з вищевикладеного функції балансування природного газу, в тому числі шляхом заміщення, покладено виключно на оператора ринку. На НАК "Нафтогаз України", як постачальника природного газу для потреб населення, чинним законодавством такі функції не покладаються. Отже, НАК "Нафтогаз України" не може визначати в договорах та актах приймання-передачі природного газу порядок його передачі в газорозподільні мережі. Довідкою про розподіл природного газу, що надається щомісячно в електронному вигляді ПАТ «Харківміськгаз» єдиним диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням ПАТ «Укртрансгаз», яке виконує функції оператора ЄГТСУ, підтверджено, що обсяги природного газу для населення щомісячно подавалися в мережі ПАТ «Харківміськгаз» двома способами - через магістральні мережі ДК «Укртрансгаз» та безпосередньо від ПрАТ «Укргазвидобуток» з Бистрівського блоку Островерхівського ГКР в точці балансового розмежування газопроводу ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз».

Крім того, ПАТ «Харківміськгаз» на виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 25.12.2009р. №479 щомісячно надається інформація про використання природного газу. В зазначеному документі надається вичерпна інформація про обсяги природного газу, використані ПАТ «Харківміськгаз» для реалізації різним категоріям споживачів, а також для власних потреб і виробничо-технологічних витрат, та способи надходження природного газу до газорозподільних мереж. Інформація про використання природного газу ПАТ «Харківміськгаз» включається складовою частиною до загального фактичного балансу газу НАК «Нафтогаз України».

Передача природного газу від Бистрівського блоку Островерхівського ГКР в точці балансового розмежування газопроводу ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз» регулюється технічними угодами про умови приймання-передачі природного газу на УПГ від 10.11.2009 №92/8 та від 01.06.12 № 48/4. Зазначеними технічними угодами визначені виключно технічні питання щодо процедури подання обсягів природного газу в газорозподільні мережі ПАТ «Харківміськгаз».

Суд також вказує, що технічні угоди про умови приймання-передачі природного газу від 10.11.2009р. №92/8 та від 01.06.2012р. №48/4, укладені між ПрАТ «Укргазвидобуток» та ПАТ «Харківміськгаз», не передбачають перехід права власності на природний газ, переданий в мережі ПАТ «Харківміськгаз» ПрАТ «Укргазвидобуток». Згідно з пп. 14.1.13а п.14.1 ст.14 ПКУ під безоплатно наданими товарами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів, або без укладання таких договорів. Тобто, для того, щоб товар вважався переданим безоплатно, право власності повинно перейти від однієї сторони до іншої, при цьому сторона, яка передає товар, не повинна вимагати будь-якої компенсації за переданий товар. В разі, якщо право власності не переходить від однієї сторони до іншої, сторона, яка передавала товар не має підстав вимагати компенсації за переданий товар, а , значить, така передача товару не підпадає під дію пп. 14.1.13а п.14.1 ст.14 ПКУ.

Також суд зазначає, що протягом 2012 року, ПрАТ «Укргазвидобуток» було видобуто 81 639, 184 тис.м.куб. природного газу, про що свідчать Акти приймання-передачі природного газу підписані з ПАТ «Харківміськгаз», що не заперечується Відповідачем у Акті перевірки.

Протягом 2012 року, ПрАТ «Укргазвидобуток» було продано 81189,184 тис.м.куб природного газу власного видобутку своїм контрагентам до складу яких ПАТ «Харківміськгаз» не входить.

Залишок в розмірі 450 000, 000 не було продано у 2012 році та було передано на відповідальне зберігання, про що свідчить Договір №1203011454 та Акт приймання-передачі від 30 квітня 2012 року з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, весь природний газ, видобутий ПрАТ «Укргазвидобуток» у 2012 році було реалізовано шляхом продажу або передачі па зберігання, що свідчить про те, що він не міг бути переданий ПАТ «Харківміськгаз» або НАК «Нафтогаз України» на безоплатній основі.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про помилковість твердження відповідача, що обсяги газу для потреб населення у розмірі 64 837,767тис.мЗ отримано ПАТ «Харківміськгаз» від ПрАТ «Укргазвидобуток» на безоплатній основі, вважає його безпідставним та таким, що не відповідає наданим до перевірки первинним документам.

В зв'язку з цим суд не вбачає заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 17648931 грн. та вказує на відсутність порушення ПАТ «Харківміськгаз» пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.8.1, пп.138.8.6 п.138.8. ст.138. Податкового кодексу України.

Судом в судовому засіданні встановлено, що в ході проведення перевірки фахівцями відповідача зроблено висновок про порушення ПАТ «Харківміськгаз» по п. 138.1. п.п. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.8 ст. 138. п. 144.1 ст. 144. п. 146.1, п. 146.2. п. 146.3, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Діакон», що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2 квартал 2012 у сумі 8 180 грн.

Однак, суд вважає незаконними висновки відповідача щодо визнання взаємовідносин ПАТ «Харківміськгаз» з ТОВ «НВФ «Діакон» такими, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства враховуюче наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в ході перевірки були надані усі первинні документи, які підтверджують факт реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з постачальником ТМЦ, а також листом ПАТ «Харківміськгаз» від 21.03.2013 р.№10/1026 у відповідності з запитом СДПІ від 19.03.2013 р.3020/10/47.1-07 надавалися пояснення щодо взаємовідносин та копії первинних документів, а саме: ПАТ "Харківміськгаз" у травні 2012 року фактично отримало від ТОВ «НВФ «Діакон» матеріальні цінності (касети гнучкі подвійні для рентген плівки 6*30 см., флуорометалеві екрани KYOKKO SMP - 308 30*40 см. для рентгенівської плівки) для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства. Передача ТМЦ від з ТОВ «НВФ «Діакон» і отримання їх ПАТ «Харківміськгаз» підтверджено видатковими накладними та довіреностями.

Вищезазначені матеріальні цінності віднесені до МНМА, введені в експлуатацію у травні 2012 року, використовуються у виробничій діяльності. Амортизаційні відрахування у розмірі 100% вартості віднесені на витрати у травні 2012 року в сумі 8180,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що ПАТ «Харківміськгаз» не порушувало вимоги Податкового кодексу, відповідачем невірно застосовані п. 138.1. п.п. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.8 ст. 138. п. 144.1 ст. 144. п. 146.1, п. 146.2. п. 146.3, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України. Таким чином, витрати за 2 квартал 2012 у сумі 8 180 грн., сформовані за рахунок вартості основних засобів придбаних у ТОВ «НВФ «Діакон» підлягають амортизації.

Щодо порушення ПАТ «Харківміськгаз» п. 138.1, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ПП «Ольяна». що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього у сумі 2 250 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 у сумі 750 грн., за 3 квартал 2012 у сумі 750 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 750 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем до перевірки були надані усі первинні документи, які підтверджують факт реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з постачальником ТМЦ, а також листом ПАТ «Харківміськгаз» від 21.03.2013 р.№ 10/1026 у відповідності з запитом СДПІ ВПП від 19.03.2013 р.3020/10/47.1-07 надавалися пояснення щодо взаємовідносин та копії первинних документів, а саме: ПАТ "Харківміськгаз" у лютому 2012 року отримало від ПП «Ольяна» матеріальні цінності (намет зварювальника) для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства. Передача ТМЦ від ПП«Ольяна» і отримання їх ПАТ «Харківміськгаз» підтверджено видатковими накладними та довіреностями.

Намет зварювальника віднесено до складу основних засобів, введено в експлуатацію у березні 2012 року, первісна вартість 12000,00грн. З квітня 2012 року нараховується амортизація. На витрати віднесено: 2й квартал 2012року-750,00грн.,Зй квартал 2012року - 750,00грн., 4й квартал 2012 року - 750,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що донарахування податку на прибуток в сумі 7414741,0грн. та штрафних санкцій в сумі 3707370,5грн. є неправомірним та протизаконним.

Щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 5143652,0 грн., та застосування штрафних санкцій на суму 2571826,0 грн.

Фахівцями СДПІ в ході проведення перевірки зроблено висновок, що ПАТ «Харківміськгаз» в порушення п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по заборгованості населення, по якій сформовано резерв сумнівних боргів та яка визнана підприємством безнадійною, на загальну суму 5121793,0 грн.

Стосовно створення резерву сумнівних боргів по заборгованості населення нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по заборгованості, по якій було створено резерв сумнівних боргів, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; є) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платники податку, які постачають, зокрема, природний газ та надають послуги з його транспортування для населення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань за касовим методом у відповідності до пп.187.10 ст.187 Податкового кодексу України.

Резерв сумнівних боргів створюється на підприємстві у відповідності з П(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість». Створення резерву відповідає одному з принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу обачності, і служить для цілей правильного розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності підприємства та прийняття управлінських рішень. При цьому не відбувається ніяких змін в обліку дебіторської заборгованості на 361 рахунках бухгалтерського обліку.

Суд вказує, що створення резерву сумнівних боргів не розглядається в пп. 14.1.185 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, оскільки не переводить послуги, які були надані споживачам в період виникнення заборгованості, по якій створено резерв сумнівних боргів, до категорії безоплатно наданих.

Згідно з пп. 14.1.13.п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Як вбачається з вищенаведеної статті Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ основною ознакою безоплатно наданих товарів та послуг є відмова постачальника таких товарів(послуг) від грошової компенсації. ПАТ «Харківміськгаз» постачає населенню природний газ за договорами про надання населенню послуг з газопостачання. Пунктами 16-26 даних договорів передбачено розрахунки за поставлений природний газ в повному обсязі.

Наявність заборгованості говорить про порушення споживачем умов договору, але не означає, що ПАТ «Харківміськгаз» відмовився від отримання оплати на надані послуги з газопостачання. Вимоги на оплату заборгованості, незалежно від періоду її виникнення, висуваються ПАТ «Харківміськгаз» щомісячно шляхом надання абонентам рахунків на оплату заборгованості. Отже, підприємство вважає дебіторську заборгованість активом, очікує сплати такої заборгованості і працює над її стягненням. ПАТ «Харківміськгаз» направляє свої зусилля на зниження дебіторської заборгованості населення, в тому числі і за минулі роки. Один з напрямків - претензійно-позовна робота.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження,що підприємством-позивачем щорічно подаються позови до фізичних осіб-боржників. Даний факт підтверджується і матеріалами справи.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2010 року заборгованість населення перед ПАТ «Харківміськгаз» становила 96590000 грн., а станом на 01.01.2013р., заборгованість, що утворилася до 01.01.2010 року становила 31973000 грн., тобто за період 2010-2012рр. було погашено 63617000 грн. заборгованості, яка утворилася до 01.01.2010р. Оплачуючи заборгованість минулих років, в тому числі і заборгованість до 01.01.2010 року населення таким чином визнає свої зобов'язання, перервавши перебіг терміну позовної давності згідно з ст.264 ЦКУ.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що створення резерву сумнівної заборгованості не підпадає під дію п.185.1 ст.185, пр.187.1 ст.187, та пп.187.10 ст.187 ПКУ, оскільки в перевіряємому періоді не відбувалося подій, які б підпадали під дію вищезазначених статей ПКУ. На думку суду, що позивач не порушував"п.185.1 ст.185, пр.187.1 ст.187, та пп.187.10 ст.187 ПКУ і тому не було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5121793грн .

Аналогічна думка викладена Міністерством доходів і зборів України у роз'ясненнях від 06.11.2013 року № 14773/6/99-99-19-04-02-15, а саме: «Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018 (далі - П(С)БО 10), встановлено, що сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю. При цьому, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, визнається сумнівною.

Для створення і розрахунку резерву сумнівних боргів платниками використовуються правила, встановлені п. 8 і 9 П(С)БО 10. Величина резерву сумнівних боргів визначається або методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, або методом застосування коефіцієнта сумнівності.

Платник податку на прибуток відповідно до абзацу г) п.п.138.10.6 п.138.10 п.138 Кодексу має право включати до складу інших витрат звичайної діяльності йри визначенні об'єкту оподаткування резерв сумнівної заборгованості у сумі .безнадійної заборгованості з урахуванням п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Як зазначено у зверненні ПАТ "Харківміськгаз" у 2012 році платникам нараховано резерв сумнівних боргів на дебіторську заборгованість населення із застосуванням коефіцієнта сумнівності.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, а також операції із ввезення чи вивезення товарів на митну територію України чи за її межі відповідно.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість під постачанням товарів розуміється, зокрема, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням послуг є, зокрема, будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Таким чином, створення платником податків резерву сумнівної заборгованості не підпадає під визначення операції з постачання товарів чи послуг, а тому при створенні такого резерву у платника податку на додану вартість не виникає об'єкта оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, податкових зобов'язань з цього податку.»

Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки встановлено порушення ПАТ «Харківміськгаз» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Діакон», ПП «Оляна», НВФ «Промкомплект» та ПВП «Аркада» в частині завищення податкового кредиту .

Позивачем в ході перевірки були надані усі первинні документи, які підтверджують факт реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з постачальником ТМЦ, а також листами ПАТ «Харківміськгаз» у відповідності з запитами СДПІ надавалися пояснення щодо взаємовідносин та копії первинних документів, які не були враховані при винесенні повідомлення-рішення, а саме:видатковими накладними та довіреностями.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично сплачений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленій у ст.204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

На момент укладення та виконання спірних угод вищевказаний контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, та відповідно до п. 4 ст. 91 ЦК України мав повний обсяг цивільної дієздатності, в тому числі й на укладення спірних угод з позивачем.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та вищевказаними контрагентами не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), суд дійшов висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не можуть бути визнані нікчемними.

Суд зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд приходить до висновку про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесених спірних рішень належним чином не довів.

А тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів №0000054701 від 17.04.2013 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 7414741,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3707370,5 грн., на загальну суму 11122111,5 грн. та № 0000064701 від 17.04.2013 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в сумі 5143652,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2571826,0 грн., на загальну суму 7715478,0 грн. підлягають скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0000054701 та №0000064701.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (код 03359552) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 листопада 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко