Постанова № 35436262, 04.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1878/2012

04 квітня 2013 року 10год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємець ОСОБА_1 доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (надалі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 року №1284351740 на суму 219 624,75 грн., з податку на додану вартість, №1284331740 на суму 248 590,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) та №0004571740 від 07.02.2012 року на суму 79 336,87 грн. з податку на доходи фізичних осіб.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у період з І кварталу 2008 року по І квартал 2011 року вона правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування та не перевищувала граничну кількість найманих працівників яка передбачена нормами Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються доказами. Позивач звертає увагу на те, що перевіряючим Костопільської МДПІ складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №152681 від 02.12.2011 року. В протоколі зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 вчинила правопорушення: неутримання, неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходів, чим порушено п.п.14.1.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.163.1.1.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.167.1, п.168.1, 168.2 ст.168 та п.177.7 ст.177 Податкового кодексу України, п.1.2,1.6,1.15, ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 та інших статей Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року в сумі 230118,06 грн. Однак постановою Костопільського районного суду від 20.02.2012 року на підставі п.1 ст.247 КУпАП України було закрито справу відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-4 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного у статті адміністративного правопорушення. Отже, з огляду на все вищевикладене позивач вважає висновки податкового органу про вчинені нею порушення неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і просить суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 року №1284351740 на суму 219 624,75 грн., з податку на додану вартість, №1284331740 на суму 248 590,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) та №0004571740 від 07.02.2012 року на суму 79 336,87 грн. з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. В обґрунтування своєї позиції представник Костопільської МДПІ зазначив, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема пояснив, що оскільки з позивачем у трудових відносинах перебувало більше 10 осіб, що встановлено у акті перевірки чим у свою чергу порушено норми Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», він повинен був перейти на загальну систему оподаткування, подавши до податкового органу відповідну заяву, що ним зроблено не було. Оскільки позивач не перейшов на загальну систему оподаткування, та, відповідно, не подавав декларації та не сплачував податки з доходів фізичних осіб та на додану вартість, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу відповідних грошових зобов'язань та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволені позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Позивач та представник позивача в судове засідання 04.04.2013 року не з'явилися, позивач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що повністю підтримує заявлені вимоги з наведених в позові підстав та справу просить розглядати без його участі у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Костопільською МДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1) за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року. За наслідками проведення перевірки було складено акт від 21.11.2011 року №528/17-47/НОМЕР_1 (надалі акт перевірки) де були встановлені порушення:

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року, абзацу б пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 16.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», за результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 99 916,81 гри.;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, пункту 167.1 статті 167, пунктів 168.1, 168.2 статті 168, пункт 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 1.6, 1.15, статті 1, пункту 2.1 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.2.1, 4.2.12 пункту 2 статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпункту 8.1.1 та підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, підпункту, «а» пункту 17.2. статті 17 підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2, 20.3.1 пункту 20.3, пункту 20.2 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 203 118,06 грн.;

- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу, підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про даток з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: встановлено утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 349,56 грн.;

- підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, частини 2 статті 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94-ВР від 22.12.1994 року (із змінами та доповненнями) та пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників датку і сум утриманого з них податку» затверджено Наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. № 960/8281, по яких встановлено, що розрахунки форми 1-ДФ подано з перекрученням даних;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 3.1 статті З, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 9.3 статті 9, абзацу 4 пункту 9.4, підпункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) проведеною перевіркою донараховано ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року ПДВ на загальну суму 178 256,15 грн.;

- пункту 202.1 статті 202 пункту Податкового кодексу України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 -III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями а саме: не подано декларації по ПДВ за серпень - грудень 2008 р., 2009 р., 2010 р., січень - червень 2011 р.;

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV (із змінами та доповненнями) та абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України.

На основі вказаного акту перевірки було винесено податкові повідомлення рішення якими позивачу збільшено податкові зобов'язання, а саме: від 02.12.2011 року №1284351740 на суму 219 624,75 грн., з податку на додану вартість, №1284331740 на суму 248 590,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) та №0004571740 від 07.02.2012 року на суму 99 917,81 грн. з податку на доходи фізичних осіб.

Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх. Рішенням ДПА в Рівненській області №431/10-210/596 від 07.02.2012 року скаргу платника податків задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 02.12.2011 року за №1284341740 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 20 579,94 грн. основного платежу та 1,00 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції), в решті вимог скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішенням ДПС України від 19.03.2012 року №9862/л/10-2315 скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПА в Рівненській області №431/10-210/596 від 07.02.2012 року - без змін.

Не погодившись з наведеним рішенням ДПС України ФОП ОСОБА_1 оскаржила податкові повідомлення-рішення до Рівненського окружного адміністративного суду.

Щодо перевищення ФОП ОСОБА_1 гранично допустимої кількості осіб, які можуть перебувати в трудових відносинах з підприємцем платником єдиного податку, що встановлені в ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» та неутримання і не перерахування відповідачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 203 118,06 грн. суд бере до уваги те, що в ході проведення перевірки на підставі інформації, отриманої від ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (код ЄДРПОУ 05424874) листом від 20.01.2011 р. №166/10 та листом від 03.11.2011р. № 3512/10, встановлено, що між вказаним підприємством та ФОП ОСОБА_1 укладено договір «Про надання послуг» №113 від 31.01.2008 р. по зняттю показників з приладів обліку (лічильників) електроенергії у побутових споживачів та передачу їх на підприємство, підприємством видавались завдання, перелік споживачів, адреса та номери приладу обліку, де виконавець зобов'язаний зняти показник та при необхідності вручити під підпис повідомлення (попередження), про припинення постачання електроенергії. Період та кількість наданих послуг відображалась у актах виконаних робіт, що підписувалися замовником та виконавцем, відповідно до яких і здійснювалася оплата. Вказані послуги надавались на території Рівненського району, м. Дубно, м. Костопіль та м.Сарни. Додатком №2 «Перелік працівників виконавця, що залучені до фактичного надання послуг», який є невід'ємною частиною вказаного Договору, було затверджено поіменний список працівників, які фактично здійснюватимуть зняття показників лічильників та доставку попереджень в населених пунктах по м. Дубно, м. Костопіль, м. Сарни всього - 18 осіб, по Рівненському району всього - 49 осіб.

Згідно пункту 9.1 розділу 9 Договору додатки є невід'ємною частиною договору, відповідно до пункту 7.1 розділу 7 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться у письмовій формі тільки за погодженням сторін. Згідно письмової відповіді ФОП ОСОБА_1 (вхідний № 7256/Л від 09.11.2011 року) та відповіді на запити отримані від ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (вхідні №166/10 від 20.01.2011 року та №3512/10 від 03.11.2011 року) зміни в даток № 2 до Договору №113 від 31.01.2008 року не вносились.

Відповідач не заперечує факт використання найманої праці осіб, визначених за списком згідно додатку №2 до договору, проте в обґрунтування своєї позиції вказує про існування виключно цивільних відносин, а не трудових, однак як в ході проведення податковим органом перевірки, так і в ході проведення процедури узгодження оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ФОП ОСОБА_1 не було представлено цивільно - правових угод із вказаними у списку особами, відсутні документи, що засвідчують факт передачі завдань таким особам та акти прийому - передачі наданих послуг між підприємцем та фізичними особами, що підтверджують виконання зобов'язань і є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Крім того, в «податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» (форми 1-ДФ), що подавались ФОП ОСОБА_1 до Костопільської МДПІ за період, що підлягав перевірці, відображено суми доходу за ознакою « 01» лише по особах, які перебували в офіційних трудових відносинах, а інформація про суми виплачених доходів за цивільно - правовими договорами відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із трудовими угодами, зареєстрованими в Костопільському центрі зайнятості, в липні - серпні 2008 року ФОП ОСОБА_1 використовувала працю шести найманих працівників, у вересні - грудні 2008 року - семи, січні - червні 2009 року - п'яти, 3 липня - по 21 грудня 2009 року - чотирьох, з 22 грудня 2009 року по 27 липня 2010 року - трьох, з 28 липня 2010 року по 24 березня 2011 року - двох найманих працівників, що зазначено в акті перевірки. Заробітна плата нараховувалася в розмірі мінімальної заробітної плати.

Крім того ФОП ОСОБА_1 для зняття показників лічильників протягом 2008 року 1 півріччя 2011 року. використовувала працю 62 осіб, трудові відносини з якими офіційно не оформлялися, при цьому вказана кількість працівників перебувала у трудових відносинах в 2008 р., 2009 р., 2010 р. та І півріччя 2011 р. та перевищила граничну кількість (не більше 10 осіб) для платників єдиного податку, чим порушено статтю 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Відповідно до статті 5 зазначеного Указу платник зобов'язана була здійснювати діяльність з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. на загальній системі оподаткування.

В ході проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено, що для виконання договору «Про надання послуг» №113 від 31.01.2008р., укладеного із ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго», ФОП ОСОБА_1 використовувала працю 62 працівників без належно оформлених трудових договорів та без утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Згідно документів, наданих на перевірку та інформації від ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» (лист від 20.01.2011 року №166/10 та лист від 03.11.2011 року №3512/10) встановлено, що підприємством було доведено до виконання завдання в кількості 1 123 004 показників. Фактично за період, що підлягав перевірці, було знято 853 259 показників, що відображено в актах виконаних робіт, які підписані замовником та виконавцем, та відповідно до яких і здійснювалася оплата, що вказано в акті перевірки. Станом на 30.06.2011 року розрахунки проведені в повному обсязі.

Костопільською МДПІ від відділу податкової міліції Сарненської МДПІ (вх.№333/7 від 16.11.2011року) отримано пояснення 4 громадян, що фактично здійснювали вказані послуги. Таким чином перевіркою встановлено, що між підприємцем та працівниками, зазначеними в додатку №2, в усній формі існували трудові відносини і відповідно до яких вказані працівники фактично здійснювали зняття показників лічильників та вручали повідомлення про припинення постачання електроенергії.

В ході проведеної перевірки податковим органом відповідачу було направлено листи (№11338/Л/17-35 від 10.11.2011 року) щодо надання письмових пояснень та первинних документів щодо її господарської діяльності, в т.ч. щодо осіб (відповідно до переліку наведеного в додатку №2), які здійснювали фактичне зняття показників та вручення попереджень. Відповідачем листом від 14.11.2011 року (вх.№7454/Л від 16.11.2011 року) вказано, що дані відсутні щодо осіб зазначених в додатку №2.

Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до листа ФОП ОСОБА_1 від 25.10.2011 року в переліку наданих на перевірку документів цивільно - правових договорів та пов'язаних з ними первинних документів на перевірку не представлено. Крім того, акт перевірки відповідачем підписано без заперечень та особистим підписом засвідчено, що надані нею первинні документи, які використані при проведені перевірки є достовірними та повернуті їй після закінчення перевірки в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про господарську діяльність за перевіряємий період немає.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами представника податкового органу, та зазначає, що основною підставою виникнення трудових відносин є факт укладення трудового договору, яким відповідно до частини першої ст.21 КзПП України є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Загальний порядок укладення трудового договору встановлено в ст.24 КзПП України де передбачено укладення такого договору, як правило, в письмовій формі. Водночас ця норма не забороняє укладати його в усній формі, крім випадків, коли дотримання письмової форми є обов'язковим. Відповідно до частини 3, 4 КзПП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним також тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до виконання роботи. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у разі виконання фізичною особою на користь роботодавця робіт (послуг) за усною домовленістю, суд матиме підстави вважати, що фізичну особу фактично було допущено до роботи, а отже, з нею укладено трудовий договір в усній формі, хоча і наказу або розпорядження видано не було.

З огляду на вищевикладене суд не бере до уваги твердження позивача на те, що між ним та певною кількістю працівників, що вказані в додатку №2 не існувало трудових відносин, а були виключно цивільні, оскільки наведене спростовується поясненням 4х громадян, що фактично здійснювали вказані послуги, листом від 20.01.2011 року №166/10 ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» щодо кількості знятих показників (за перевіряємий період було знято 853 259 показників), що відображено в актах виконаних робіт, які підписані замовником та виконавцем, та відповідно до яких і здійснювалася оплата, постійним та триваючим характером взаємовідносин у 2008, 2009, 2010 та 2011 роках між ФОП ОСОБА_1 та працівниками, що вказані в додатку №2, а також те, що відповідно до ст. 208 ЦКУ сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі, однак вказані договори ФОП ОСОБА_1 податковому органу під час проведення перевірки не надавались.

Суд критично оцінює надані представником позивача в судовому засіданні цивільно правові договори, оскільки, як вже зазначалось вище під час перевірки такі документи податковому органу надані не були. Крім того суд виходить із пріоритету змісту правовідносин над формою ( видом договору складеному сторонами). Так, зі змісту та характеру виконуваних громадянами робіт на користь підприємці ОСОБА_1, що вбачається з дослідженим судом договорів, акті виконаних робіт, систематичності та обсягів виконання таких робіт, періодичності виплат СПД ОСОБА_1 працюючим, суд приходить до висновку про наявність трудових правовідносин в 2008-2011 р. між позивачем та працівниками.

Отже, дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи підтверджено, що між ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг, результатом його виконання є вказана кількість знятих показників і суд погоджується з висновками податкового органу про те, що між ФОП ОСОБА_1 та працівниками, зазначеними в додатку №2 були укладені трудові договори в усній формі, відповідно до яких вказані працівники фактично здійснювали зняття показників лічильників та вручення повідомлень про припинення постачання електроенергії. Перевіркою податкового органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для зняття показників лічильників протягом 2008 року - І кварталу 2011 року використовувала працю 62 осіб, трудові відносини з якими офіційно не оформлялися, при цьому вказана кількість працівників перебувала у трудових відносинах з позивачем в 2008 р., 2009 р., 2010 р. та І півріччі 2011 року та перевищила граничну кількість (не більше 10 осіб) для платників єдиного податку, чим порушено ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а отже відповідно до статті 5 зазначеного Указу платник зобов'язана була здійснювати діяльність з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. на загальній системі оподаткування.

Згідно ст.29 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Водночас статтею 3 вказаного Закону визначено поняття мінімальної зарплати як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, наймана особа - фізична особа, яка безпосередньою власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. Отже, в розумінні вказаних норм ФОП ОСОБА_1 є податковим агентом по відношенню до осіб з якими вона перебувала у трудових відносинах, трудові угоди з якими були зареєстровані у Костопільському центрі зайнятості та по відношенню осіб, перелік яких зазначений в додатку №2 до договору укладеного з ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго».

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору або цивільно-правового договору.

Пунктом 7.1 ст.7 вказаного Закону визначена ставка податку яка становить 15% від об'єкта оподаткування. Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст.8 цього ж Закону, який діяв на час існування відповідних правовідносин визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з вимогами пункту 19.2 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. Пунктом 20.2 ст. 20 цього ж Закону встановлено, що фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи: а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи. Підпункт 20.3.2. пункту 20.3 ст.20 вказаного Закону України передбачає, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Виходячи з законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати за відповідний період використання незареєстрованих належним чином найманих працівників, ФОП ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 203 118,06 грн. в т.ч.: за ІІІ-ІV квартал 2008 року - 27 505,46 грн., за 2009 рік - 64 032,25 грн. за 2010 рік - 88 306,68 грн., за І-ІІ квартал 2011 року - 23 273,67 грн.

Податковим органом встановлено порушення підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, частини 2 статті 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94 ВР від 22.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) та пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року №960/8281, по яких встановлено, що розрахунки форми 1-ДФ подано з перекрученням даних, а саме: не включено відомості про виплати доходів всім найманим працівникам.

Пунктом 119.2 ст.119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Отже, податковим органом встановлено, що позивачем не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 203 118,06 грн. за перевіряємий період, а саме: підприємець не утримала та не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб з неналежно оформлених найманих працівників.

Абзацом другим пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначені фінансові санкції (штрафи) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання , завищеної суми бюджетного відшкодування. На підставі п.123.1 ст.123 розділу ІІ Податкового кодексу України Костопільською МДПІ до ФОП ОСОБА_1 було фінансову (штрафну) санкцію у сумі 35 417,60 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 02.12.2011 року №1284351740 та у сумі 44 961,10 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 02.12.2011 року № 1284331740.

Як вже зазначалось вище статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та ості суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з статтею 4 зазначеного Указу Президента України визначено що, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на суб'єкта малого підприємництва.

Відповідно до статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно із вищезазначеним, а також з огляду на той факт, що протягом 2008 року кількість найманих працівників, що використовувались у підприємницькій діяльності, для зняття показників приладів обліку (лічильників) споживачів електричної енергії у побутових споживачів, ФОП ОСОБА_1 перевищено 10 осіб, а саме: працівники, які здійснювали зняття показників лічильників по Рівненському району - 49 осіб, по м. Дубно, м. Костопіль, м. Сарни - 18 осіб і вказане порушення відбулось в І кварталі 2008 року та кількість таких осіб перевищувала 10 осіб протягом всього періоду діяльності за який було проведено перевірку, то ФОП ОСОБА_1 була зобов'язана перейти на загальну систему оподаткування з ІІ кварталу 2008 року, що нею зроблено не було і вказаний факт встановлений в судовому засіданні.

В силу положень Указу президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що відповідають наведеним вище критеріям (до десяти осіб, що перебувають у трудових відносинах та виручка, яка за рік не перевищує 500 тис грн.) оподаткування проводиться за спрощеною системою, тобто із сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється на конкретні види діяльності місцевими радами, замість цілого ряду інших податків та зборів; сплачена сума податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, однак такі положення не можуть застосовуватись до осіб, що не відповідають встановленим критеріям.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб", де пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним закон з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Підпунктом 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 вищезазначеного Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток) не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно даних перевірки податкового органу сума валового доходу що оподатковується на загальних підставах за ІІІ-ІV квартал 2008 рік становить 155 059,41 грн. (сума обсягу виручки від наданих послуг (з ПДВ), а саме, 11760,00 грн. дохід отриманий від пасажирських перевезень; 143299,41 грн. дохід отриманий від кур'єрської діяльності.

В ході проведення перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року обсяг виручки від реалізації товарів та послуг позивача становив 337 986,80 грн. та не перевищив 500 000 грн. Обсяг виручки за 2009 р. визначено на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат форми №10 зареєстрованої в Костопільській МДПІ № 2628 від 06.11.2007 року і становить 337 986,80 грн.

Згідно поданої заяви № 9801/Л від 14.12.2009 року та виданого свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 24 грудня 2009 року у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року Позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за видами діяльності - посередництво з питань комерційної діяльності, інші види діяльності (кур'єрська діяльність). Ставка єдиного податку у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року становила 200,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року обсяг виручки від реалізації товарів та послуг Позивача становив 215 306,43 грн. та не перевищив 500 000 грн. Обсяг виручки за 2010 рік визначено на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат форми №10 зареєстрованої в Костопільській МДПІ № 2628 від 06.11.2007 року і становить 215 306,43 грн.

Згідно поданої заяви № 8374/Л від 09.12.2010 року та виданого свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 17 грудня 2010 року у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за видами діяльності - посередництво з питань комерційної діяльності, інші види діяльності (кур'єрська діяльність). Ставка єдиного податку у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року становила 200,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року обсяг виручки від реалізації товарів та послуг позивача становив 182 932,80 грн. та не перевищив 500 000 грн.

Обсяг виручки за І-ІІ квартал 2011 року визначено на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат форми №10 зареєстрованої в Костопільській МДПІ № 2628 від 06.11.2007 року і становить 182 932,80 грн.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Згідно статті 9 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР із змінами та доповненнями визначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір та порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати регулюється статтею 10 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За результатами перевірки податкового органу валові витрати ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді становлять: за ІІ півріччя 2008 року в сумі 41116,85 грн, у 2009 році - в сумі 84496,70 грн. у 2010 році - 53826,61 грн.

Таким чином перекручення даних призвело до заниження оподатковуваного (чистого) доходу за ІІ півріччя 2008 року на суму 113 942,56 грн., за 2009 рік на суму 253490,11 грн., за 2010 рік на суму 161 479,82 грн. і відповідно до п.7.1 ст.7 пп.9.12.1, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. б п.1ст.14 Декрету за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за ІІ півріччя 2008 року на суму 17 091,38 грн., за 2009 рік на суму 38 023,52 грн., за 2010 рік на суму 24 221,97 грн.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахований (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177, 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року №1020 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 2.3.1 статті 2 зазначеного Закону, особа, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 3.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 9.5 статті 9 зазначеного Закону визначено, що заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом ''а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особа, яка згідно з вимогами цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу півріччя).

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Підпунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки документальною перевіркою встановлено, що у періоді з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність з перевезення пасажирів та з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року - посередництво з питань комерційної діяльності та кур'єрську діяльність на спрощеній системі оподаткування з використанням праці 7 офіційно оформлених найманих працівників.

Актом перевірки стверджено, і сторонами визнано, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді не була зареєстрована платником ПДВ та декларації з ПДВ за період з ІІ кварталу 2008 року по ІІ квартал 2011 року до Костопільської МДПІ не подані.

З урахуванням вищевказаних приписів закону податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 41368,60 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 02.12.2011 року №1284351740, та в сумі 2550 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 02.12.2011 року №1284331740.

Судом не береться до уваги покликання позивача на те, що Постановою начальника ОРВ ВПМ Сарненської МДПІ від 30.12.2011 року було відмовлено в порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 ККУ відносно ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину та те, що постановою Костопільського районного суду від 20.02.2012 року на підставі п.1 ст.247 КУпАП України було закрито справу відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-4 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного у статті адміністративного правопорушення оскільки відповідно до листа ВАС України від 14.11.2012 року №2379/12/13-12 вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок. Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Постановою Костопільського районного суду від 20.02.2012 року про закриття справи про адмінправопорушення передбачене ч.1 ст.163-4 КУпАП не надавалась оцінка рішенням податкового органу на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства. Висновок суду стосується лише наявності складу адміністративного проступку передбаченого ст. 163-4 КУпАП і такий висновок не може підміняти правовий аналіз дослідження доказів, та вирішення публічно правового спору про оскарження рішення податкового органу, відповідно до ст. 17 КАС України яка визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ та відповідно до статті 18 КАС України яка визначає предметну підсудність таких спорів окружним адміністративним судам.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на хибному тлумаченні статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» та не можуть слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень суб'єкта владних повноважень.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - фізичній особі - підприємецю ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 року №1284351740 на суму 219 624,75 грн., з податку на додану вартість, №1284331740 на суму 248 590,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб (найманих працівників) та №0004571740 від 07.02.2012 року на суму 79 336,87 грн. з податку на доходи фізичних осіб - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.