Постанова № 35434831, 19.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року № 2а-12822/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Іванейко Я.Я.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 119 670,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником придбаного автомобіля марки MAN 26.364 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску та відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" зобов'язаний був сплатити податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету Шевченківського району м. Львова. Податок відповідачем фактично не сплачено, а тому підлягає стягненню податковим органом в примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що ніякого транспортного засобу не реєстрував, тому не повинен платити податку з власників транспортних засобів, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За даними Управління ДАІ на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки MAN 26.364 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску.

Згідно Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 119 670,00 грн.

В матеріалах справи також міститься довідка ДПІ в Шевченківському районі м. Львова «Про результати перевірки щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і мезанізмів», з якої вбачається, що сума податкового зобовязання ОСОБА_2 з податку з власників наземних транспортних засобів становить 119 670,00 грн.

Згідно довідки ДПІ в Шевченківському районі м. Львова від 26.10.2011 року №27090/19-020 кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 119 670,00 грн. від громадянина ОСОБА_2 до місцевого бюджету Шевченківського району не надходили.

Також відповідачу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова направлено виклик щодо сплати податку з власників транспортних засобів при постановці транспортного засобу на облік в ДАІ, що підтверджується корінцем виклику-повідомлення від 30.08.2011 року №21646.

Таким чином відповідач фактично не сплатив до бюджету податок з власників транспортних засобів.

Спір виник у зв'язку із не сплатою фізичною особою ОСОБА_2 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (чинного на момент виникнення правовідносин) визначає ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.2 цього ж Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Стаття 14 Закон України "Про систему оподаткування" передбачає, що до загальнодержавних належать, зокрема, такі податки і збори (обов'язкові платежі), як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлено Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Статтею 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Аналогічними за змістом є завдання, функції та права органів державної податкової служби, встановлені Законом України "Про державну податкову службу".

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в межах наданих законом повноважень звернулась до суду з вимогою про стягнення даного виду податку з фізичної особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704. Оскільки відповідач є власником транспортного засобу, він є платником податку.

Відповідно до ст. 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Відповідач 17.02.2010 р. зареєстрував автомобіль марки MAN 26.364 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску.

Виходячи із ставок податку за транспортний засіб марки MAN 26.364 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску, з розрахунку за рік належить до сплати 119 670,00 грн. (об'єм двигуна - 11967 куб.см., ставка податку за 100 куб.см. - 1000,00 грн.).

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч. 6 цієї статті фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 цього Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до ст. 7 цього Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації до бюджету не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, cуд вважає, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку.

З наведених вище положень Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", вбачається, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками встановленими цим Законом.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення правовідносин), а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Як вбачається, з наведеного, на податковий орган не покладено обов'язку самостійно здійснювати нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті. Таким чином, податкове повідомлення рішення і податкові вимоги, відповідно до ст.6 Закону 2181-ІІІ, з приводу сплати даного виду податку не виносяться.

Разом з тим, як зазначалось вище, податковий орган не позбавлений права щодо стягнення податків, в тому числі податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністартивному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі або з власної ініціативи.

На вимогу суду відповідачем додано до матеріалів справи лист прокуратури Львівської області від 19.12.2011 року №06/3-4179, з якого вбачається, що в провадженні слідчого відділу прокуратури Львівської області перебувала кримінальна справа, порушена щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за фактом зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень за ознаками злочинів, передбачених ст. 364 ч.3, 365 ч.1 КК України та за фактом підроблення документів та використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ст. 358 ч.ч.1, 3 КК України. Крім того, зазначено, що питання про визнання ОСОБА_2 потерпілим буде вирішено після проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення всіх обставин щодо незаконної реєстрації автомобілів у Львівському ВРЕР на його імя.

На підставі даного листа та за клопотання відповідача провадження у даній справі було зупинено до вирішення вищевказаної кримінальної справи.

В матеріалах справи міститься вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 року у справі №1-233/11, який набрав законної сили і, з якого вбачається, що судом встановлено, що протягом січня 2009-березня 2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів без сплати та із частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, зокрема, на ОСОБА_2 - т.з. MAN 26.364, 1999 р.в., зареєстровано 17.02.2010 р., несплата податку 119 670,00 грн. (арк. 68 вироку).

Однак, з вказаного вироку вбачається, що судом встановлено лише факт реєстрації ОСОБА_2 транспортного засобу без сплати податку, проте його не визнано судом потерпілим у даній кримінальній справі та реєстрацію автомобіля не визнано незаконною.

Враховуючи, що відповідач доказів у спростування позовних вимог не надав, а вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Шевченківського району м. Львова (р/р №33217808700007, код виду платежу 12020200 одержувач місцевий бюджет Шевченківського району ЗКПО 22389441 ГУДКУ у Львівській області МФО 825014) 119 670 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 25.11.2013 р.