Постанова № 35434696, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2013 року 14 год. 35 хв. № 826/9531/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними дій, наказу від 27 листопада 2012 року № 1422-П та акта від 18 грудня 2010 року № 6841/17/НОМЕР_1, скасування повідомлення від 27 листопада 2012 року № 8697/т/17-224 і податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2013 року № 0000151704/114, № 0000151704/115 і № 0000151704/116, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій, наказу від 27 листопада 2012 року № 1422-П та акта від 18 грудня 2010 року № 6841/17/НОМЕР_1, скасування повідомлення від 27 листопада 2012 року № 8697/т/17-224 і податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2013 року № 0000151704/114, № 0000151704/115 і № 0000151704/116.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони були винесені на підставі Акта від 18.12.2010р. № 6841/17/НОМЕР_1, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. На думку позивача, під час призначення та проведення вказаної перевірки працівниками відповідача були допущенні грубі процедурні порушення (а саме: ФОП ОСОБА_1 не отримував лист податкової інспекції від 30.10.2012р. № 7912/т/17-403 про надання податкової інформації та її документального підтвердження в порядку п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України); повідомлення і наказ про проведення перевірки та сам акт перевірки надійшли на адресу позивача вже по закінченню проведення перевірки - 28 грудня 2012 року, що є грубим порушенням норми п. 78.4 ст. 78 ПК України. При цьому як повідомлення, так і наказ про проведення перевірки не містять всіх необхідних реквізитів (відомостей), встановлених для них; висновки Акта перевірки зроблені на підставі даних ЦДБ ДРФО ДПС України за формою 1-ДФ без дослідження первинних документів ФОП ОСОБА_1, тощо), які безпосередньо вплинули на об'єктивність і правомірність висновків в Акті перевірки.

Щодо відсутності у нього на момент проведення працівниками податкової інспекції документальної перевірки первинних документів, оформлених за результатами здійсненої господарської діяльності протягом 2009 - 2011 років, позивач вказує на їх вилучення працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янського району м. Києва у довіреної особи ФОП ОСОБА_1 (ОСОБА_2.) в результаті обшуку, проведеного за дорученням ст. слідчого Прокуратури м. Києва Авраменко О.І. в рамках кримінальної справи № 58-2422.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 26.06.2013р. б/н та від 05.08.2013р. № 810/9/26-52-10-33. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що під час проведення на підставі повідомлення від 27.11.2012р. № 8697/т/17-224 та наказу від 27.11.2012р. № 1422-П документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., підприємець в порушення вимог п. 44.1 і пп. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України ні первинних документів, оформлених за результатами здійснення підприємницької діяльності, ні жодного переліку таких документів, що були вилучені, працівникам податкового органу не надав. При цьому попередньо з метою отримання документів, необхідних для проведення вказаної перевірки ФОП ОСОБА_1 попередньо був надісланий лист від 30.10.2012р. з проханням надати інформацію з документальним підтвердженням, який залишився без відповіді. В результаті проведеної перевірки були встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм податкового законодавства: ст. 1, ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. «а» п. 18.1 ст. 18, п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV; пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР; пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та п. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Всього за результатами перевірки платнику податків донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 196 166, 06 грн. та податку на додану вартість - 212 804, 86 грн.

В судових засіданнях позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, надавши до суду письмові заперечення на позовну заяву, та просив відмовити в їх задоволенні.

22 серпня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 15 серпня 1997 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 065 017 0000 006689) та з 04 липня 2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Відповідно до даних Акта перевірки від 18.12.2010р. № 6841/17/2/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість в податковому органі не реєструвався, що не заперечується позивачем.

Протягом перевіряємого періоду, а саме: з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, та згідно заяв про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 - 2010 роки ФОП ОСОБА_1 заявлені наступні види діяльності: оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, консультування з питань комерційної діяльності та управління, організація перевезень вантажів.

30 жовтня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на адресу позивача (м. Київ, 2-ий провулок Бортницький, 6) був надісланий лист від 30.10.2012р. № 7912/т/17-403 «Про надання інформації», в якому податкова інспекція, посилаючись на норми пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з метою проведення перевірки щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., запрошувала позивача до приміщення податкової інспекції разом з наявними у нього первинними (за визначеним переліком) та іншими документами, пов'язаними із здійсненням підприємницької діяльності. Відомості про отримання даного листа від 30.10.2012р. ФОП ОСОБА_1 у обох сторін відсутні.

27 листопада 2012 року відповідач направив на адресу позивача наказ від 27.11.2012р. № 1422-п «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення від 27.11.2012р. № 8697/т/17-224 з відомостями про проведення ДПІ 05 грудня 2012 року за адресою місцезнаходження податкової інспекції (м. Київ, вул. Кошиця, 3, кім. 318) документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). Дані письмове Повідомлення та Наказ були отриманні ФОП ОСОБА_1 28 грудня 2012 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Протягом періоду з 05.12.2012р. по 11.12.2012р. працівником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі наказу від 27.11.2012р. № 1422-п «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» була проведена невиїзна документальна перевірка суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 18.12.2012р. № 6841/17/2/НОМЕР_1 (при цьому відповідно до усних пояснень представника відповідача в цьому Акті перевірки помилково була допущена описка в даті його реєстрації: замість « 18.12.2012р.» зазначено « 18.12.2010р.»).

В ході проведення невиїзної документальної перевірки працівником ДПІ встановлено подання ФОП ОСОБА_1 до податкової інспекції звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 2009 - 2010 роки із задекларованими в них показниками господарської діяльності, в т.ч. за даними платника обсяг виручки склав за ІV-ий квартал 2009 року - 445 104, 73 грн. (за даними перевірки 1 179 674, 00 грн.), за І-ий квартал 2010 року - 109 791, 00 грн. ( за даними перевірки - 183 033, 30 грн.), за ІІ-ий квартал 2010 року - 137 890, 00 грн. (за даними перевірки - 423 689, 30 грн.), за ІІІ-ій квартал 2010 року - 254 574, 00 грн. (за даними перевірки 843 538, 30 грн.) за ІV-ий квартал 2010 року - 263 330, 00 грн. (за даними перевірки 1 064 024, 30 грн.).

Податкові декларації про майновий стан і доходи за І-ий квартал 2011 року та 2011 рік підприємцем до ДПІ не подавалися.

Під час проведення вказаної документальної перевірки будь-які первинні та інші документи позивачем перевіряючим не надавалися, будь-яких письмових повідомлень про втрату таких документів від ФОП ОСОБА_1 до податкового органу не надходило. У зв'язку з цим в ході здійснення перевірки працівником відповідача були використані відомості про доходи фізичних осіб, отримані з ЦБД ДРФО ДПС України за ф. 1-ДФ, згідно яких за 2009 рік підприємець отримав від юридичних осіб (ТОВ НВО «Метиз», ТОВ ТПК «Стаїр») дохід за ознакою 42 (дохід самозайнятої особи) на загальну суму 858 269, 61 грн.

З урахуванням цього перевіряючий зробив висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 обсягу виручки за ІV-ий квартал 2009 року на суму 734 569, 36 грн., що, на думку працівника ДПІ, призвело до порушення платником податків ст. ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, а саме - ФОП ОСОБА_1 перевищив граничний обсяг виручки в розмірі 500 тис. грн. за вказаний період на суму 679 674, 09 грн. та не перейшов з І-го кварталу 2010 року на загальну систему оподаткування. Також в порушення норм пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889- ІV ФОП ОСОБА_1 не включив до складу загального річного оподаткованого доходу за 2009 рік вказану вище суму доходу, не подав декларацію про одержані доходи за 2009 рік, не визначив суму витрат, що пов'язанні з одержанням доходу (у разі наявності таких) та не сплатив з суми чистого доходу податок з доходів фізичних осіб за ставкою, зазначеною в п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Також згідно даних відомостей про доходи фізичних осіб, отриманих з ЦБД ДРФО ДПС України за ф. 1-ДФ, протягом 2010 року на користь ФОП ОСОБА_1 контрагентам-юридичними особами (ТОВ НВО «Метиз», ДП «Коніка Мінолта Україна», ДП СТО «Алекс» і ТОВ ТПК «Стаїр») був виплачений дохід як само зайнятій особі на загальну суму 1 064 024, 30 грн. Однак в порушення вимог пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (що набрав чинності з 01 січня 2011 року) підприємець відповідні декларації про доходи за 2010 - 2011 роки до ДПІ не подав.

З урахуванням ненадання ФОП ОСОБА_1 будь-яких первинних та інших документів, що засвідчують наявність витрат від здійснення підприємницької діяльності за 2009 - 2010 роки, суми витрат підприємця були розраховані працівником ДПІ у відповідності до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до проведених обчислень перевіряючим відповідача встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за ІV-ий квартал 2009 року на суму 509 755, 57 грн. та відповідно до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з 2009 рік на суму 76 463, 33 грн., за 2010 рік заниження оподатковуваного доходу на 798 018, 20 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 119 702, 73 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 січня 2010 року та відповідно з 01 січня 2011 року.

В порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, на думку перевіряючого, ФОП ОСОБА_1 занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 212 804, 86 грн., та в порушення вимог абз. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР і пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України підприємець не подав податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 18.12.2012р. № 6841/17/2/НОМЕР_1 перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 первинних та інших документів до перевірки;

- ст. ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, а саме: ФОП ОСОБА_1 перевищив граничний обсяг виручки в розмірі 500 тис. грн. за вказаний період на суму 679 674, 09 грн. та не перейшов з І-го кварталу 2010 року на загальну систему оподаткування;

- пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV, а саме: ФОП ОСОБА_1 занизив оподатковуваний дохід за ІV-ий квартал 2009 року на суму 509 755, 57 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з 2009 рік на суму 76 463, 33 грн., за 2010 рік ФОП ОСОБА_1 занизив оподатковуваний дохід на 798 018, 20 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 119 702, 73 грн.;

- пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням ФОП ОСОБА_1 до ДПІ декларацій про доходи за 2010 - 2011 роки;

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: ФОП ОСОБА_1 не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 січня 2010 року;

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: ФОП ОСОБА_1 занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 212 804, 86 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 212 804, 86 грн.;

- абз. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР і пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України підприємець не подав податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року.

Всього за результатами перевірки позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 196 166, 06 грн. та податок на додану вартість - 212 804, 86 грн.

Листом від 11.12.2012р. № 9052/т/17-224 ДПІ направила на адресу ФОП ОСОБА_1 запрошення для підписання Акта перевірки до приміщення податкової інспекції на 18 грудня 2012 року.

Крім того, в результаті виявлення вчиненого ФОП ОСОБА_1 порушення (ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - неналежне ведення обліку доходів і витрат), відповідачем відносно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № 6841/172/НОМЕР_1 (бланк серії АА № 454790).

В зв'язку тим, що на підписання Акта перевірки ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не з'явився, працівником відповідача був складений акт від 18.12.2012р. № 482 щодо неявки для ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта документальної перевірки від 18.12.2012р. № 6841/17/2/НОМЕР_1 позивач подав 02 січня 2013 року до канцелярії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 01/01-13 від 31.12.2012р.), 08 січня 2013 року - письмові доповнення до попередньо поданих заперечень (вих. №02/01-13 від 04.01.2013р.).

Відповідач своїм листом від 10.01.2013р. за № 95/Т/17-224 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

15 січня 2013 року ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва на підставі Акта перевірки від 18.12.2012р. № 6841/17/2/НОМЕР_1 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (розрахунки основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій наявні в матеріалах справи):

- № 0000131704/114, яким згідно з пп. 54.3.1, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за порушення вимог ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 із змінами та доповненнями, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 196 506, 00 грн., в тому числі 196 106, 00 грн. - основний платіж, 340, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000141704/115, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 266 006, 08 грн., в тому числі 212 804, 86 грн. - основний платіж, 53 201, 22 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000151704/116, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України визначила ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на суму 510, 00 грн.

Згідно рішень Державної податкової служби у м. Києві від 25.04.2013р. № 618/Т/12-3-03 та Міністерства доходів і зборів України від 07.06.2013р. № 1917/Т/9999-10-0115, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ФОП ОСОБА_1, спірні податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013р. залишені без змін, а скарги підприємця - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

1. Щодо правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки позивача на підставі наказу від 27.11.2012р. № 1422-П «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, при цьому такий наказ є одним із основних документів, за умови надання яких під розписку або направлення їх на адресу платника податків, податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової невиїзної перевірки платника податків, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства також з урахуванням приписів п. 78.4 ст. 78 та п. 56.1 ст. 56 ПК України.

В силу норм підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

При цьому в силу норм п. 79.1 і 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 1.1 Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 № 355» від 14.04.2011р. № 213, рішення керівника податкового органу, яке з урахуванням вищенаведених вимог ПК України оформлюється у вигляді наказу, має обов'язково містити відомості про підстави для проведення перевірки, дати її початку та тривалості.

Як вбачається зі змісту спірного Наказу від 27.11.2012р. № 1422-П, він був прийнятий відповідачем на підставі норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 і ст. 79 Податкового кодексу України та у зв'язку «з виявленням недостовірних даних, що містяться у звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, поданих СГД - фізичною особою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1)». При цьому в даному Наказі ДПІ відсутні відомості про дату початку перевірки.

Так, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, в тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи (а саме: копії реєстру відправлених простих листів з відбитком штемпелю відділу поштового зв'язку за 30 жовтня 2012 року, та безпосередньо самого листа ДПІ від 30.10.2012р. № 7912/Т/17-403) вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем на адресу позивача був направлений Запит від 30.10.2012р. № 7912/Т/17-403 щодо запрошення ФОП ОСОБА_1 до приміщення податкової інспекції для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., з наявними копіями первинних та інших документів, що стосуються підприємницької діяльності.

Разом з тим жодних документальних доказів отримання вказаного Запиту позивачем до моменту або після проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 представник відповідача суду не пред'явив.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва належної правової підстави, передбаченої пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та відповідно для складання наказу від 27.11.2012р. № 1422-П «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

2. По суті виявлених податковим органом порушень

Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі по тексту - Закон № 889-IV), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпункту 9.12.1 п. 9.12 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством до 01 січня 2012 року, зокрема, був Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Указ № 727/98), яким було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-34а12, в контексті положень ст. 1 Указу № 727/98 застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу № 727/98, зокрема, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не перевищує 500 000,00 грн. на рік.

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727» у статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» під словом «рік» розуміється календарний рік.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу № 727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами ст. 6 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Згідно з ст. 2 цього ж Указу, фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. Разом з тим, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом № 727/98.

В силу вимог ст. 5 Указу № 727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Однак, Указ № 727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Так, підпунктом 9.12.2 п. 9.12 ст. Закону № 889-IV встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Підпунктом 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Пунктом 7.1 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV, діяв до 04 листопада 2011 року)(далі - Декрет № 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Нормами статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Аналогічно в абзаці 3 ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 13 цього Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, відповідно до Додатку № 7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17)(в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за № 64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу норми абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Одночасно починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З огляду на це норми зазначеного вище Декрету мають застосовуватися з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Так, пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг)(п. 177.3 ст. 177 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 зазначеного Кодексу).

В силу норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 розд. ІІІ ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (далі - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно преамбули Закону № 996-ХІV та п. 1.1 Положення, застосування приписів цих двох нормативно-правових актів є обов'язковим лише для юридичних осіб. Також, згідно положень ч. 3 ст. 2 Закону № 996-ХІV суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Вказана норма права кореспондується з приписами статей Господарського кодексу України (далі - ГК України). А саме відповідно до п. 2 ст. 55 ГК України фізична особа-підприємець являється суб'єктом господарювання.

Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зокрема, у відповідності до п. 8 наказу ДПА України від 29.10.1999р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку і порядку його видачі» передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64.

Особливості ведення книги обліку доходів та витрат протягом 2009 - 2010 років визначив Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України вiд 26.09.2001р. № 1269. В розумінні п. 1 цього Порядку «книга обліку доходів і витрат (далі - Книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Суб'єктом підприємницької діяльності до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день (п. 5 цього Порядку).

За приписами п. 6 Порядку Книга має зберігатися у суб'єкта підприємницької діяльності протягом 3 років після виконання останнього запису.

Крім того, в 2011 році нормою п. 177.10 ст. 177 ПК України додатково закріплені обов'язки фізичних осіб - підприємців вести Книгу обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Як встановлено судом в ході дослідження наявних матеріалів справи, як на момент складання Акта перевірки від 18.12.2010р. № 6841/17/НОМЕР_1, розгляду ДПІ письмових заперечень ФОП ОСОБА_1 на вказаний Акт перевірки, так й на момент перегляду вищестоящими податковими органами спірних податкових повідомлень-рішень в досудовому порядку, позивач не надав податковим органам будь-яких первинних та інших документів (в т.ч. книги обліку доходів та витрат, виписок з розрахункового рахунку в банку, тощо) та письмових пояснень щодо обсягів та характеру здійснюваної ним протягом 2009 - 2010 років підприємницької діяльності.

Згідно письмових пояснень позивача, наведених в його позовній заяві, 02 вересня 2010 року в приміщенні ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), який зі слів ФОП ОСОБА_1 був його довіреною особою згідно доручення завіреного у нотаріуса та договору про спільну діяльність (однак копії або оригінали, цих документів матеріалах даної справи відсутні, та в судовому засіданні не пред'являлись), за рішенням та на підставі доручення ст. слідчого Прокуратури м. Києва Авраменка О.І. в рамках кримінальної справи № 58-2422 працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва був проведений обшук та в результаті вилучені всі документи та речі, що стосуються підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, в т.ч. за спірний період.

Разом з тим, ні позивач, ні його представник ОСОБА_2, не надали суду оригінали та/або завірені копії документальних доказів передачі ФОП ОСОБА_1 будь-яких документів на зберігання фізичній особі ОСОБА_2, протоколу виїмки документів від 02.09.2010р., клопотання ФОП ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 щодо надання копій вилучених документів - в порядку ст.ст. 177, 188 і 189 Кримінально-процесуального кодексу (що діяв момент проведення відповідних слідчо-процесуальних дій).

Крім того, станом на 18 грудня 2012 року будь-яких письмових повідомлень про втрату або про вилучення правоохоронними органами первинних та інших документів, що стосуються підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2009 - 2010 роки, письмових заяв про надання строку для відновлення втрачених (вилучених) документів, позивачем до ДПІ не направлялися, що не заперечується останнім.

В силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до норм п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Обсяг обов'язків платника податків при втраті, пошкодженні або знищенні первинних документів, та наслідки їх (обов'язків) невиконання визначений п. 44.5 - 44.7 ст. 44 ПК України.

Зокрема, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення первинних документів платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання), крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За нормами п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу в разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на новий строк.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних правових норм слідує, що у випадку ненадання платником податків документів первинного бухгалтерського обліку через 90 днів після направлення відповідного повідомлення, незалежно від причин такого ненадання (окрім вичерпних випадків, встановлених п. 44.7. ст. 44 ПК України) вважається, що такі документи у платника податків відсутні.

На підтвердження факту вилучення всіх первинних та інших документів, що стосуються підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2009 - 2010 роки, позивач надав суду копії наступних документів: заяви позивача від 18.11.2010р. б/н про повернення вилучених печаток, документів та предметів, адресованої Заступнику прокурора м. Києва Остафійчуку Г.В., з доказами направлення; заяви ОСОБА_2 від 06.10.2010р. щодо надання оригіналів та копій документів, адресованої ст. слідчому Прокуратури м. Києва Авраменко О.І.; листів ст. слідчого Прокуратури м. Києва Авраменко О.І. від 07.09.2010р. № 06/1-12092-10 та від 08.12.2010р. № 06/1-12091-10, щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 08.09.2010р. з питання повернення предметів та документів, вилучених в ході проведення досудового слідства в кримінальній справі № 58-2422; листа Начальника слідчого відділу Прокуратури м. Києва Бендика Я. від 04.05.2011р. № 06-12092-10, наданого у відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо стану досудового слідства по кримінальній справі та статусу вилучених речей; скарги ОСОБА_2 до Прокуратури м. Києва від 15.04.2011р. з доказами її направлення; листа-відповіді Прокуратури Печерського району м. Києва від 25.05.2011р. № 1637з11; розписки ОСОБА_2 від 06.11.2011р., наданої слідчому Печерського РУГУ МВС України в м. Києві Забузі В.В., по факту отримання предметі та документів згідно з описом).

Разом з тим, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо поважності та характеру причин відсутності у нього первинних та інших документів, складених в результаті здійснення підприємницької діяльності, оскільки зі змісту перелічених вище документів в дійсності не можливо визначити ні конкретний перелік документів, які були вилучені (в т.ч. чи стосувалися вилучені документи результатів підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1.), ні періодів їх складання.

Документальних доказів звернення ФОП ОСОБА_1 та/або ОСОБА_7 до органу прокуратури та іншого правоохоронного органу зі скаргами на дії посадових осіб цих органів, а саме - на дії, що полягають у ненаданні останнім відповідного примірника протоколу виїмки документів, позивач суду не надав.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що протягом 90 днів (з 02.01.2013 року по 02.04.2013року) позивач не надав ДПІ у Дарницькому районі м. Києва жодних первинних і розрахункових документів та інших документів (зокрема, книги обліку доходів та витрат, платіжних доручень, квитанцій, касових ордерів, банківських виписок, тощо), та/або детальних пояснень по суті фінансово-господарських операцій за 2009-2010 роки, що підтверджували б фактичні обсяги та характер господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами, або належного протоколу виїмки цих документів, що складений правоохоронним органом, висновки відповідача про відсутність таких документів (тобто документів, що підтверджують понесення позивачем сум витрат за результатами підприємницької діяльності) та, дії працівника ДПІ щодо використання відомостей з ЦДБ ДРФО ДПС України за ф. 1-ДФ для визначення сум отриманих позивачем доходів протягом перевіряємого періоду, в даному випадку, ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та є правомірними.

Суд також приймає до уваги відсутність таких документів на момент розгляду справи та доказів вчинення дій, направлених на їх відновлення/повернення.

В силу норми п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Крім того, протягом 2009 - 2010 років спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

В силу вимог абз. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. «а» п. 9.6 ст. 9 Закону № 168/97-ВР з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом. При цьому податковим періодом для цілей Закону № 168/97-ВР є календарний місяць (пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7).

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, зокрема, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а» (платники податку, визначені у статті 2 цього Закону), «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналогічно з 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодексу України, в силу норм п. 181.1 ст. 181 ПК України особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку, - у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно вимог п. 183.1 183.2 ст. 183 цього Кодексу будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

При цьому у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ст. 183 ПК України).

Також п. 183.4 ст. 183 ПК України передбачено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на загальну систему оподаткування, за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, з початку календарного року, реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня цього календарного року; у разі якщо такий перехід здійснюється упродовж календарного року, реєстраційна заява подається одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

За приписами п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно було здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих на той момент, зокрема, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про податок на додану вартість» (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин) та нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, з огляду на вищезазначене та враховуючи те, що звітним періодом для платників єдиного податку є квартал, позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість відповідно до наведених вище правил з І-го кварталу 2010 року, що вказує на правильність висновків відповідача в цьому контексті.

При цьому не подача позивачем заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість за встановленою формою до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва протягом періоду з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., не звільняє останнього від обов'язку сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах, нести відповідальність у разі недостовірності та несвоєчасності визначення цього податку та несвоєчасності його внесення до бюджету з початку І-го кварталу 2010 року.

Таким чином, з огляду на те, що в ході судового розгляду (зафіксовано в ході перевірки, не спростовано позивачем) було встановлено, що на рахунок позивача надходили суми коштів за результатами підприємницької діяльності, які відноситься до його виручки в розумінні Указу № 727/98, що свідчить про перевищення її граничного обсягу та порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та про правомірність донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Також, відповідно пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закон № 889-IV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно абз. «а» п. 19.1 ст. 19 цього ж Закону платники податку, зокрема, зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який: а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту (п. 18.1 ст. 18 Закону № 889-IV).

Відповідно до абз. «а», «б» і «г» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (діяв до 01 січня 2011 року) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Починаючи з 01 січня 2011 року нормами п. 177.5 ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

При цьому фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році (пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 цього Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 ПК України);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя)(пп. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 ПК України);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18. ст. 49 ПК України);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49 ПК України);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18. ст. 49 ПК України).

При цьому нормою п. 120.1 ст. 120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX ПК України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України (дана правова позиція відображена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11).

Враховуючи вище викладене, суд також погоджується із правомірністю застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених нормами п. 120.1 ст. 120 та п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Крім того, з огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача. Водночас, враховуючи те, що позивачем не був спростований факт перевищення обсягів виручки та відсутності у нього реальної можливості надати на момент розгляду заперечень на висновки Акта перевірки всі документи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності за перевіряємий період, суд дійшов висновку про те, що допущенні позивачем порушення порядку призначення перевірки - не могло вплинути на результати перевірки.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова