Постанова № 35434647, 21.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року № 813/7403/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Децик В.І., Половинець С.О.;

від відповідача - Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Хімрезерв-Львів» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Хімрезерв-Львів» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року за №0002731520 та від 25.06.2013 року за №0013671520.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом допущено заміну ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на його правонаступника ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позивач в позовній заяві стверджує, що наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів та оплата вартості отриманих товарів є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження здійснення господарських операцій з метою використання отриманих товарів у межах господарської діяльності платника податків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що контрагенти позивача ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Інтерметал-СП», ПП «Градостройінвест» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не мають, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Хімрезерв-Львів» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, із ПП «Градостройінвест-СВ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, із ПП «Інтерметал-СП» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, відповідачем складено акт від 19.03.2013 року за №717/15-20/34029478 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року за №0002731520, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34625 грн. 25 коп., в тому числі, за основним платежем - 29885 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4740 грн. 25 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 ПК України, у зв'язку з чим позивачем занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 40539 грн. 00 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Львівській області було прийнято рішення від 07.06.2013 року за №2560/10/10-2005/172, а відповідачем ндіслано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року за №0013671520, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13317 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 10654 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2663 грн. 50 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність здійснення господарських операцій з врахуванням того, що у контрагентів позивача ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Інтерметал-СП», ПП «Градостройінвест» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, тощо.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарських операціях.

Так, між ПП «Градостройінвест-СВ» (постачальник) та ТзОВ «Хімрезерв» (покупець) 16.03.2011 року було укладено договір поставки за №160302 згідно з умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Між ПП «Інтерметал-СП» (постачальник) та ТзОВ «Хімрезерв» (покупець) 15.03.2012 року було укладено договір поставки за №11503-4 згідно з умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Між ПП «Фіто Сервіс Плюс» (продавець) та ТзОВ «Хімрезерв» (покупець) 31.03.2011 року було укладено договір згідно з умов якого продавець зобов'язується на протязі строку дії даного договору передати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та оплачувати вартість товару на умовах даного договору.

В підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано договори, податкові, видаткові накладні та банківські виписки.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган вважає, що у згаданих контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, тощо.

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у м.Херсоні від 12.01.2012 року за №13/15-2/36671297, від 01.06.2012 року за №90/15-3/34555182, від 01.06.2012 року за №80/15-3/36419500.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентів та контрагентами останнього.

Щодо посилань позивача на відсутність товарно-транспортних накладних, то в судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставка товарів здійснювалась транспортними засобами постачальників, а тому у платника податків відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують обставини транспортування товару. Також, зазначає, що в платника податків відсутній обов'язок зберігати та надавати до перевірки товарно-транспортні накладні, оскільки такий не включав до складу валових витрат витрати на транспортування товару, не зважаючи на умову договору від 16.03.2011 за №160302 про надання товарно-транспортних накладних.

Крім того, договори оренди укладені зі згаданими контрагентами позивача, які додані до матеріалів справи, підтверджують наявність у цих контрагентів складських приміщень, та спростовують викладені в акті перевірки припущення щодо відсутності у контрагентів позивача складських приміщень.

Також, відповідачем не надано жодних доказів (розрахунків, економічних обґрунтувань, калькуляцій, тощо) в підтвердження викладених в акті перевірки обставин відсутності економічної причини (ділової мети) спрямованої на одержання економічного ефекту за результатами вищенаведених господарських операцій.

В свою чергу, позивачем в підтвердження використання придбаного у своїх контрагентів товару у подальшій господарській операції надано відповідні видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Інтерметал-СП», ПП «Градостройінвест», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні довідки про взяття на облік платників податків, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведені контрагенти позивача були внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлись платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів при укладенні згаданих договорів поставки.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються обставини нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також не підтверджено факту справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року за №0002731520 та від 25.06.2013 року за №0013671520.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Львів» (код ЄДРПОУ 34029478), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 174А, 479 грн. 42 коп. (чотириста сімдесят дев'ять гривень сорок дві копійки) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 листопада 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк