Постанова № 35434629, 20.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 року Справа № 812/8983/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Алфімов О.П. (довіреність від 18.12.2012 № 23/28),

від відповідача - Савкіна О.С. (довіреність від 03.07.2013 № 102/10/10-013),

Сирота О.С. (довіреність від 03.09.2013 № 2907/10/10-013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581 документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень-липень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за червень-липень 2013 року, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн.

ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» вважає що висновки, викладені в акті перевірки від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581 та податковому повідомленні-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702, є необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що у травні 2013 року позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 94205332,00 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 94205332,00 грн., зазначений висновок вмотивований тим, що податкова накладна від 31 січня 2013 року № 16, яка отримана від ЗАТ «Укргаз-Енерго» не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З приводу цього позивач зазначає, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подало до декларації за звітний період травень 2013 року заяву зі скаргою на порушення порядку реєстрації та порядку заповнення постачальником ЗАТ «Укргаз-Енерго» податкової накладної від 31 січня 2013 року № 16 на суму податку на додану вартість 94205332,12 грн., отже ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та на законних підставах задекларовано від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в липні 2013 року позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2316,00 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2316,00 грн. внаслідок визнання нереальними фінансово-господарських операцій з поставки товарів ТОВ «Еверест системна інтеграція».

Такий висновок відповідача зроблений на підставі отриманої податкової інформації, згідно якої ТОВ «Еверест системна інтеграція» віднесено до категорії платників, які прирівняні до конвертаційних центрів за допомогою яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків. При цьому така податкова інформація не встановлює фактів нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Еверест системна інтеграція» та ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», тому не може бути доказом нереальності фінансово-господарських операцій. Також зазначений висновок спростовується наявними у позивача документами, а саме видатковими накладними, прибутковими ордерами та платіжними дорученнями, зазначені документи були надані до перевірки.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивачем не надано копій сертифікатів якості на поставлені товари, а також товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт постачання товарно-матеріальних цінностей.

З приводу цього позивач зазначає, що сертифікат якості не може бути документом, на підставі якого ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, оскільки сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, оскільки не містить відомостей про господарську операцію.

Стосовно товарно-транспортних накладних, позивач зазначає, що діючим законодавством України не передбачено обов'язкового складання транспортних документів при здійснені перевезень вантажів автомобільним транспортом, який належить юридичних особам, які не зобов'язані здійснювати перевезення за звернення будь-якої особи, тобто транспортом не загального користування.

На підставі вищевикладеного та наявності документального підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій, а також того, що на підставі ст. 198 Податкового кодексу України, та на підставі отриманих від контрагента належним чином оформлених податкових накладних ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та на законних підставах включило до складу податкового кредиту за липень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 2316,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представники відповідача надали заперечення на адміністративний позов, у яких зазначили, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» неправомірно включено до складу податкового кредиту за травень 2013 року податок на додану вартість у сумі 94205332,12 грн. по податковій накладній ЗАТ «Укргаз-Енерго» від 31 січня 2013 року № 16, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем не враховано приписи п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме у додатку № 8 до Декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року відображена податкова накладна, яка виписана у періодах, що передуються звітному.

Крім того, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до вимог п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 покупець має право з метою отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних, скласти запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилати його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На момент формування податкового кредиту за січень 2013 року, у період виписки податкової накладної ЗАТ «Укргаз-Енерго» на суму 471026660,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 94205332,12 грн., ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не скористалось даним правом. Запит щодо отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних стосовно накладної від 31 січня 2013 року № 16 на суму 471026660,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 94205332,12 грн. до Реєстру не надано.

Посилання позивача на абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, відповідач вважає безпідставним, оскільки зазначена норма лише дає право платнику протягом 365 календарних днів включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не включені в звітному періоді, але які сформовані на підставі виданих накладних, що оформлені належним чином, в тому числі, з дотриманням визначеного порядку їх реєстрації.

Відповідач зазначає, що при вирішенні питання про період включення сум податку на додану вартість в податковий кредит слід керуватися, передусім, нормами, що визначають дату виникнення права на податковий кредит.

Також позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за липень 2013 року податок на додану вартість у сумі 2316,00 грн. по податковим накладним ТОВ «Еверест - системна інтеграція» від 03 липня 2013 року № 127 та від 10 липня 2013 року № 335, зазначений висновок зроблено з огляду на наступне.

Відповідачем було отримано інформацію, відповідно до якої ТОВ «Еверест - системна інтеграція» віднесено до категорії платників, які дорівнені до конвертаційних центрів за допомогою яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». У зв'язку з цим, відповідачем на адресу позивача направлено запит щодо надання пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Еверест - системна інтеграція». У відповідь на запит ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» надало копії первинних документів, сертифікати якості та гарантійні талони не надані.

Крім того, відповідач звертає увагу на факт відсутності товарно-транспортних накладних, що підтверджують надходження техніки від ТОВ «Еверест - системна інтеграція» та довіреностей на прийняття товару. При цьому позивачем не надано будь-яких інших документів, щ о підтверджують доставку на територію підприємства зазначеної продукції.

Враховуючи вищевикладене, за результатами проведеної перевірки не можливо підтвердити факт отримання товару, встановити яким чином здійснювалось постачання товару, виявити походження товару, ідентифікувати товар.

Таким чином, позивач в порушення вимог ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України та відповідних пунктів укладених договорів поставки та купівлі-продажу неналежним чином оформлював результати поставки відповідних товарів.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, надали пояснення аналогічні, викладеному у запереченнях проти позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24 грудня 2004 року, перебуває на обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 29 грудня 2004 року за № 351, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100334903 (т.1 а.с. 9-10, т.4 а.с. 94, 95).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2013 року у сумі 103576347,00 грн., червень 2013 року у сумі 13213591 грн., за липень 2013 року у сумі 5493897,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за червень 2013 року у сумі 13213591,00 грн., за липень 2013 року у сумі 5493897,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за червень 2013 року у сумі 40278694,00 грн., за липень 2013 року у сумі 16969914,00 грн., відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих за відповідні звітні (податкові) періоди, результати якої оформлені актом перевірки від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581 (а.с. 17-74).

Відповідно до висновків акта перевірки від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581 встановлено порушення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»:

- на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року на 94205332,00 грн., за липень 2013 року на 2316,00 грн.;

- на порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року на 94205332,00 грн., за липень 2013 року на 2316,00 грн.;

- на порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 34664002,00 грн., а саме: за червень 2013 року - 30907679,00 грн., за липень 2013 року - 3756323,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581, спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702, яким ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у розмірі 94205332,00 грн., за липень 2013 року у розмірі 2316,00 грн. (а.с. 134).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16 жовтня 2013 року № 0000241702 яким ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у розмірі 94205332,00 грн., за липень 2013 року у розмірі 2316,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 квітня 2013 року між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та ТОВ «Еверест - системна інтеграція» укладений договір поставки № 4948, та складені специфікації до договору від 04 квітня 2013 року № 1, від 26 червня 2013 року № 2 (а.с. 135-137, 138, 139).

Відповідно до умов договору поставки від 04 квітня 2013 року № 4948 постачальник зобов'язується продати та відвантажити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити комп'ютерну техніку, комплектуючі до неї, екземпляри ліцензійного програмного забезпечення, оргтехніку, запчастини та матеріали до них, іменована надалі продукція, найменування якої вказано у специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами договору. Строк поставки продукції зазначається у специфікаціях до договору. Умови поставки - DDP м. Сєвєродонецьк (в редакції Інкотермс 2010).

На виконання умов договору поставки від 04 квітня 2013 року № 4948 ТОВ «Еверест - системна інтеграція» ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» видано податкові накладні від 03 липня 2013 року № 127 на суму 6948,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1158,00 грн., від 10 липня 2013 року № 335 на суму 6948,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1158,00 грн. (а.с. 143, 144), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013 року (т. 3 а.с. 245, т. 4 а.с. 42 на звороті).

Здійснення господарсько-правових відносин за договором поставки від 04 квітня 2013 року № 4948 підтверджується специфікацією № 1 та № 2 до договору, видатковою накладною від 10 липня 2013 року № 9463, прибутковими ордерами від 18 липня 2013 року № 160, № 161 (а.с. 138-142).

Факт оплати товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у ТОВ «Еверест - системна інтеграція» за договором поставки від 04 квітня 2013 року № 4948 підтверджується платіжними дорученнями від 03 липня 2013 року № 21128, від 03 липня 2013 року № 21129, від 18 липня 2013 року № 22260, від 18 липня 2013 року № 22259 (а.с. 145-148).

Отримання та використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором від 04 квітня 2013 року № 4948 підтверджується накладними-вимогами, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, гарантійними талонами (т.2 а.с. 93-104, 106-113).

Відповідно до податкової декларації від 20 серпня 2013 року, до складу податкового кредиту липня 2013 року, згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям ТОВ «Еверест - системна інтеграція» податок на додану вартість у розмірі 2316,00 грн. (а.с. 191-203).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2013 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Еверест - системна інтеграція» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реальної можливості поставок товарно-матеріальних цінностей контрагентом позивача - ТОВ «Еверест - системна інтеграція» та відсутність економічного ефекту від придбання цих товарно-матеріальних цінностей, суд відхиляє через те, що відповідачем не надано доказів та підтвердження зазначених вище обставин.

Крім того, суд зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по поставці товарно-матеріальних цінностей, придбаних за вищевказаними договорами, не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні реєстри видачі довіреностей, відповідно до якого видана довіреність на отримання від ТОВ «Еверест - система інтеграції» товарно-матеріальних цінностей за договором поставки від04 квітня 2013 року № 4948 (т.2 а.с. 105).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702 в частині від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 94205332,00 грн., судом встановлено таке.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 30 вересня 2013 року № 73/17-202/33270581, висновок про неправомірність включення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у травні 2013 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 94205332,12 грн. по господарським операціям з ЗАТ «Укргаз-Енерго», податкова інспекція обґрунтовує тим, що до податкового кредиту з додатка 8 до декларації з податку на додану вартість включено податкову накладну від 31 січня 2013 року № 16, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, на момент формування податкового кредиту за січень 2013 року у періоді виписки податкової накладної, виписаної ЗАТ «Укргаз-Енерго» у січні 2013 року під № 16 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не скористалося правом надання запиту щодо отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також при поданні податкової звітності за січень 2013 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не подало до податкової інспекції до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року заяву зі скаргою на ЗАТ «Укргаз-Енерго», що б стало підставою для включення до складу податкового кредиту за травень 2013 року.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (покупець) та ЗАТ «Укргаз-Енерго» (продавець) укладено договір № 41-Х-13, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у січні 2013 року природний газ, а покупець зобов'язується прийняти и оплатити газ на умовах цього договору (т. 2 а.с. 114-117).

В рамках виконання вказаного вище договору, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» придбало у ЗАТ «Укргаз-Енерго» газ природній на загальну суму 565231992,72 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 94205332,12 грн., що підтверджується податковою накладною від 31 січня 2013 року № 16 (т.1 а.с. 149).

Факт оплати товарно-матеріальних цінностей, придбаних з договором від 28 грудня 2012 року № 41-Х-13, підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 90-92).

Крім цього, суд зазначає, що реальність здійснення господарської операції між позивачем та ЗАТ «Укргаз-Енерго» відповідачем під сумнів не ставиться.

Системний аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судом встановлено, що 31 січня 2013 року ЗАТ «Укргаз-Енерго» на виконання умов договору від 28 грудня 2012 року № 41-Х-13 була виписана податкова накладна № 16 на загальну суму 565231992,72 грн, в тому числі податок на додану вартість - 94205332,12 грн. (а.с. 149).

Податкова накладна від 31 січня 2013 року № 16 на суму 565231992,72 грн, в тому числі податок на додану вартість - 94205332,12 грн. включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2013 року (т.3 а.с. 17), суму податку на додану вартість за січень 2013 року у розмірі 94205332,12 грн. було включено до податкової декларації за травень 2013 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації (т.1 а.с. 152-164).

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено, що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 202.1 статті 201 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121-123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України ЗАТ «Укргаз-Енерго» не зареєструвало податкову накладну від 31 січня 2013 року № 16 у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України разом з декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» (т.1 а.с. 168-178).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» правомірно включило до складу податкового кредиту за травень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 94205332,12 грн. згідно податкової накладної від 31 січня 2013 року № 16 та заяви із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що заява подається до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано.

При цьому, Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум податку на додану вартість за податковою накладною до складу податкового кредиту. Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Крім того, відповідно до відповіді на питання № 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, серед іншого, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило;

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1декларації).

Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В даному випадку позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяву (додаток № 8) до податкової декларації за травень 2013 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту (т.4 а.с. 96-118).

Посилання податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за січень 2013 року, оскільки господарська операція по придбанню у ЗАТ «Укргаз-Енерго» товару мала місце саме в січні 2013 року, суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не направив запит до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки направлення запиту до Єдиного реєстру податкових накладних є правом позивача, а не його обов'язком.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 16 жовтня 2013 року № 0000241702 про зменшення розміру від'ємного значення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у розмірі 94205332,00 грн., за липень 2013 року у розмірі 2316,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 листопада 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0000241702 про зменшення приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94207648,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у розмірі 94205332,00 грн., за липень 2013 року у розмірі 2316,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України користь на приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, ідентифікаційний код 33270581) судовий збір у розмірі 4588,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 листопада 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб