Рішення № 35433239, 18.11.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4054/13-ц

Провадження № 2/265/1709/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

при секретарі Мальський Ю.Г., Сагіровій Ю.В.

за участю представника - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору застави, зобов'язання вчинити певні дії,

зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання припиненим договору поруки, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання припиненим договору поруки, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2013 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Публічного Акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року та додатковою угодою № 1 до кредитного договору № Д150/АА-012.07.1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 1 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № Д150/АА-012.07.1. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 10227,33 доларів США а відповідач зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12,5% річних, та повернути кредит Банку в порядку та у строки, визначені Кредитним договором а саме до 31 січня 2012 року.

1 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року. Відповідно до умов Додаткової угоди збільшилася відсоткова ставка по кредиту, внесено зміни до п.3.8 Кредитного договору, та змінено розмір пені за кожен день прострочення заборгованості.

Також з метою забезпечення зобов'язань відповідача ОСОБА_3, за кредитним договором перед банком Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки № Д150/АА-012/2.07.1 від 1 лютого 2007 року. Відповідно до договору поруки ОСОБА_4 ОСОБА_5 зобов'язалися солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року.

Також для забезпечення зобов'язання за кредитним договором Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3, 1 лютого 2007 року було укладено договір застави транспортного засобу № Д150/АА-012/1.07.1

У зв'язку з нерегулярними платежами у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором яка станом на станом на 29 квітня 2013 року складає: заборгованість за кредитом в сумі 6714,24 доларів США, заборгованість за процентами в розмірі 596,10 доларів США, пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 1112412,74 гривні, які позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів. Також на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суму індексу інфляції в розмірі 5725,13 гривень, та судовий збір в розмірі 3441,00 гривень.

11 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору застави, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на ті обставини, що 1 лютого 2007 року між ним та ПАТ «Родовід Банк» було укладено кредитний договір Д150/АА-012.07.1, за яким він отримав кредит в сумі 10227,33 доларів США на споживчі цілі - придбання автомобіля. Під час укладання кредитного договору банк не виконав умови ст. 11 ЗУ « Про захист прав споживачів» а саме не повідомив про всі суттєві умови договору, сукупну вартість кредитних коштів, яку він повинен буде сплатити за весь час дії кредитного договору, а тому ввів його в оману з метою спонукання до укладання кредитного договору на невигідних для нього умовах. Також під час укладання додаткової угоди № 1 від 1 жовтня 2008 року, Банком було встановлено пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості таким чином розмір неустойки в десятки разів перевищує суму кредиту, що теж є не справедливими умовами та підставою для визнання недійсності кредитного договору. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати недійсним кредитний договір Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, та застосувати наслідки недійсності кредитного договору, а також визнати недійсним договір застави Д150/АА-012/1.07.1 від 1 лютого 2007 року транспортного засобу ГАЗ 31105-101, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

29 липня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання припиненим договору поруки № Д150/АА-012/3.07.1 від 1 лютого 2007 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачі посилалися на ті обставини, що 1 лютого 2007 року між ними та ПАТ «Родовід Банк» було укладено договори поруки за яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року. Однак Банк в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року. Уклав з ОСОБА_3 Додаткову угоду від 1 жовтня 2008 року, чим збільшив обсяг відповідальності поручителів та письмово не повідомив про зміну умов договору. Про існуючу суму заборгованості Банк не повідомляв їх як поручителів у письмовому вигляді. Строк дії кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року до 31 січня 2012 року. Таким чином Банк повинен був протягом встановленого строку протягом 6 місяців звернутися до поручителя з вимогою про погашення суми заборгованості, однак Банк цього не зробив. Просить суд визнати договір поруки № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року припиненим та відмовити ПАТ «Родовід Банк» у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості з них як поручителів.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 діюча на підставі довіреності, повністю підтримала позовні вимоги, та пояснила, що 1 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» ( з 17 червня 2009 року назву Банку офіційно було змінено на ПАТ «Родовід банк») та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року. Згідно кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 10227,33 доларів США строком до 31 січня 2012 року зі сплатою за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних. Було складено графік повернення кредиту та роз'яснено, що Позичальник повинен сплачувати окрім тіла кредиту ще і відсотки, які нараховуються на залишок суми заборгованості. При цьому Позичальнику ОСОБА_3, до підписання кредитного договору було надано приблизний розрахунок сум які необхідно буде сплатити з урахуванням відсотків. Відповідач ОСОБА_3 повністю погодився з наданим розрахунком, про що зазначив в самому кредитному договорі. Також під час укладання кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки між Банком та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким поручителі зобов'язані нести солідарну відповідальність перед Банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором. При цьому поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 теж були ознайомлені з умовами кредитного договору, і не заперечували проти його умов. Однак враховуючи не стабільне економічне положення в державі, між Банком та відповідачем ОСОБА_3 1 жовтня 2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, згідно якої збільшилася процентна ставка за кредитом до 14,5 % річних, та встановлена пеня за кожен день прострочення у розмірі 1/6 % від суми простроченої заборгованості. Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором та Додатковою угодою не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість яка станом на 29 квітня 2013 року складає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6714,24 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 596,10 доларів США, пеня за прострочу виконання грошових зобов'язань в розмірі 1112412,74 гривні. Також просить суд стягнути суму індексу інфляції за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України в розмірі 5725,13 гривень та судовий збір в розмірі 3441,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив що дійсно 1 лютого 2007 року він уклав з ПАТ «Родовід Банк» кредитний договір, за яким отримав в кредит гроші в сумі 10 227,33 доларів США на покупку автомобіля. При цьому під час укладання кредитного договору Банком йому було надано Графік погашення заборгованості за яким він повинен був сплачувати щомісяця по 170,46 доларів США, що він і робив на протязі майже року. Про те що окрім вказаної суми необхідно було сплачувати відсотки він не знав, попередній розрахунок подорожчання кредиту йому не надавали, про додаткові розходи під час укладання кредиту йому не повідомляли. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення з нього суми заборгованості, та задовольнити його зустрічний позов щодо визнання кредитного договору недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 діюча на підставі довіреності повністю підтримала пояснення відповідача ОСОБА_3 та пояснила, що дійсно під час укладання кредитного договору було порушено вимоги ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме, ОСОБА_3, не було повідомлено про всі розходи які він має нести під час строку дії кредитного договору, в письмовому вигляді не було надано розрахунку сум необхідних до сплати щомісяця. Також під час підписання Додаткової угоди №1 від 1 жовтня 2008 року, було встановлено пеню за кожен день прострочення строків повернення кредитів чи сплати процентів, яка є непомірно великою, що теж порушує його права як споживача, та безпідставно збільшений розмір відсотків за користування кредитом. Також Банком було вилучено автомобіль, на підставі договору застави, але з 2011 року по теперішній час автомобіль не реалізований, безпідставно втрачає свою вартість, ОСОБА_3 не має можливості їм користуватися, що теж порушує його права як споживача. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати кредитний договір № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року укладений між Банком та ОСОБА_3 недійсним, застосувати наслідки недійсності кредитного договору встановивши наступне: Банк повинен повернути ОСОБА_3 отримані від нього гроші в сумі 8887,06 доларів США, ОСОБА_3, повинен повернути Банку отримані кредитні кошти в сумі 1340,27 доларів США, зобов'язати Банк всі отриманні від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8887,06 долари США направити на погашення за тілом кредиту, а ОСОБА_3 зобов'язати сплатити Банку залишок коштів в сумі 1340,27 доларів США. Визнати недійсним договір застави транспортного засобу № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року і виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження на автомобіль ГАЗ 31105-101, 2006 року випуску, кольору сірого, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3. У задоволенні основному позову Банку про стягнення суми заборгованості, просить відмовити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні основні позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості не визнали в повному обсязі та пояснили, що дійсно підписували договір поручительства за кредитним договором № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3, однак Банк разом з ОСОБА_3 уклали Додаткову угоду №1 до кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, якою збільшили обсяг відповідальності поручителів перед Банком, при цьому не повідомив їх про зазначені обставини. Просять суд у задоволенні позовних вимог Банку відмовити в повному обсязі, и визнати договори поруки № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року укладені між Банком та ОСОБА_5 та між Банком та ОСОБА_4 - припиненими.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 1 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10227,33 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення 31 січня 2012 року. (а.с. 5-7)

Згідно статуту Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» затвердженого Річними загальними зборами акціонерів 9 квітня 2012 року, протокол № 1 та погодженого національним банком 4 травня 2012 року, відповідно до наказу тимчасового адміністратора від 5 червня 2009 року № 215, зі змінами внесеними наказом від 15 червня 2009 року № 225, найменування Відкрите акціонерне товариство «Родовід Банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк». ( а.с.28)

Також 1 жовтня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, відповідно до умов якої було збільшено процентну ставку за кредитом до 14,5% річних та встановлено пеню в розмірі 1/6% від суми простроченої заборгованості за порушення строків повернення кредитів. ( а.с.9)

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належними чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

1 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки № Д 150/АА-012.07.1, згідно якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати всім своїм майном за виконання Боржником ОСОБА_3 всіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору про надання кредиту № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, згідно з яким боржнику наданий кредит в розмірі 10227,33 доларів США за процентною ставкою 12,5 % річних. У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. ( а.с.12-13)

Також 11 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № Д 150/АА-012.07.1, згідно якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати всім своїм майном за виконання Боржником ОСОБА_3 всіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору про надання кредиту № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, згідно з яким боржнику наданий кредит в розмірі 10227,33 доларів США за процентною ставкою 12,5 % річних. У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, що передбачено також кредитним договором.

Відповідно п.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову субсидіарну відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п.п. 22, 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за № 5, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до п.4.3 Договору поруки № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4, всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише у тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

Такі саме умови містяться в Договорі поруки № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5

Як убачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями сторін, 1 жовтня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1, відповідно до якої було збільшено обсяг відповідальності Боржника, а саме, збільшено процентну ставку за користування кредитом до 14,5 % річних, та встановлено пеню за прострочення строків повернення кредиту в розмірі 1,6% за кожен день прострочення. При цьому Банк не повідомив поручителів в письмовому вигляді, про укладання додаткової угоди та про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року.

Таким чином враховуючи що в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителів і їх згоди на збільшення розміру їх відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителів в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а тому позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо стягнення з них суми заборгованості за кредитним договором № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року не підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо визнання поруки припиненою підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням зазначених вище обставин.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним, суд прийшов до наступного.

Статтею 203 ч.1 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам.

Відповідно до умов ч.ч.1.2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1,2,3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог п.1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», який діяв на момент укладання кредитного договору, Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.

2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідач ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що під час укладання кредитного договору Банк не повідомив його про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), не надав йому графік погашення заборгованості за кредитом а тому просить суд визнати кредитний договір недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, будучи дієздатною особою, підписав кредитний договір № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, за яким він отримав кредит на загальну суму 10227,33 доларів США, терміном по 31 січня 2012 року включно, з процентною ставкою за кредитом встановлена в розмірі 12,5 відсотків річних ( п.1.1, 1.5 Кредитного договору) При цьому відповідно до п.3.1, 3.3, 3.4 Кредитного договору позичальник зобов'язується починаючи з місяця наступного за звітним, щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом в сумі 170,46 доларів США на рахунок вказаний у пункті 1.3 Кредитного договору, шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку. Сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним в також 31 січня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Уточнити суму нарахованих процентів за користування кредитами, які повинні бути сплачені в строк, вказаний в п.3.3 цього договору. Таким чином ОСОБА_3 був повідомлений про всі умови договору, договір було укладено в письмовій формі, волевиявлення учасника правочину було вільним та відповідало його внутрішній волі і правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно графіку погашення заборгованості, ОСОБА_3 повинен був кожного місяця сплачувати по 170,46 доларів США на погашення заборгованості по тілу кредиту, а також сплачувати відсотки відповідно до п.1.5 та 3.3. Кредитного договору. ( а.с. 5-8)

Посилання ОСОБА_3 на той факт, що Банк, видав йому графік погашення заборгованості із зазначеною сумою щомісячної сплати в розмірі 170,46 доларів США, ввів його в оману і не повідомив про необхідність сплачувати щомісячні відсотки не зайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки згідно розрахунку суми заборгованості наданого Банком в судовому засіданні ( а.с.98) та копій квитанцій наданих самим ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 сплачував Банку щомісяця як 170,46 доларів США тіла кредиту так і відсотки які нараховувалися Банком щомісяця.

Щодо посилань ОСОБА_3 про порушення умов ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме щодо не повідомлення Банком про всі умови кредитування, то на останньому аркуші кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року міститься запис, який було зроблено ОСОБА_3, власноруч а саме « Я, ОСОБА_3 підтверджую, що до моменту укладання цього Договору в письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування, передбачені п.22 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» ».

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, щодо визнання недійсним кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року та договору застави транспортного засобу - недійсними не підлягають задоволенню.

Однією з позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» є стягнення з відповідачів грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5725,13 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку та в порядку, встановлених законом.

Інфляція - це знецінення грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Таким чином за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України - гривні.

Згідно умов кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, відповідач ОСОБА_3, отримав суму кредиту в іноземній валюті - доларах США. Сума заборгованості яку просить стягнути Банк врахована в доларах США, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5725,13 гривень не підлягають задоволенню.

Також однією з позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» є стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань в розмірі 1112412,74 гривні.

Однак, суд вважає, що в частині стягнення пені, що значно перевищує суму заборгованості за кредитом та процентами, позовні вимоги Банку підлягають зменшенню за наступними підставами.

Пунктом 3.9 Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року передбачена відповідальність позичальника у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань у вигляді пені в розмірі 1,6% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Розрахована банком пеня станом на 29 квітня 2013 року складає 1112412,74 гривень.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про встановлення вимог щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Згідно розрахунку боржник повинен сплатити Банку суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6714,24 долари США ( що згідно курсу НБУ станом на 18 жовтня 2013 року складає 53666,92 гривні ( 6714,24 х 7,993), суму заборгованості по процентам в розмірі 596,10 доларів США( що згідно курсу НБУ станом на 18 жовтня 2013 року складає 4764,63 гривні ( 596,10 х 7,993). Таким чином повна сума сплати заборгованості по кредиту ( тіло + відсотки) в гривневому еквіваленті складає 58431,55 гривень.

З огляду на те, що заявлена у позові до стягнення сума пені, непомірно нарахована позивачем боржникові, значно - майже в 19 разів перевищує суму непогашеного основного боргу по кредиту, судом застосовується правило за вищенаведеними нормами про співмірність з розміром основного боргу.

При з'ясуванні розміру неустойки - пені, що підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора, суд враховує положення ст..18 Закону «Про захист прав споживачів» та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року, приходить до наступного, що сума пені має бути зменшена до 29215,78 гривень, як ? частина від боргу, що сумарно складається: з непогашеного тіла кредиту і процентів за користування грішми в гривневому еквіваленті ((53666,92 + 4764,63):2) = 29215,78 гривень.

Щодо посилань представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про необхідність застосування строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України, то суд не находить підстав для застосування строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок відповідно до ст. 253 ЦК України.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до 31 січня 2012 року зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 31 січня 2012 року включно.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. З ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення тіла кредиту з 20 січня 2009 року, а з 9 квітня 2013 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 31 травня 2013 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Однак перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

По справі було встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним. Таким чином право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 10 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що у раз відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1, п.3.8 Кредитного договору № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, викласти у такій редакції, а саме: необхідно погашати заборгованість за Договором у такій послідовності:

- погашення простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом;

- погашення простроченої заборгованості за кредитами;

- погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами;

- погашення строкової заборгованості за кредитами;

- погашення заборгованості за пенею а також штрафами передбаченими цим договором.

Відповідно до наданих відповідачем квитанцій грошові кошти були розподілені відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, а також згідно умов укладеного договору. Більше того, відповідач підтвердив свою згоду саме на таке цільове призначення внесених платежів, а саме спочатку погашається заборгованість за відсотками за користування кредитом, а потім тіло кредиту, що підтверджується його підписами у Кредитному договорі, в Додатковій угоді та квитанціях про оплату заборгованості.

Таким чином посилання представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_2 про пропущення Банком строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту не знайшли свого підтвердження оскільки відповідач ОСОБА_3 сплачуючи щомісяця з 11 липня 2011 року по 9 квітня 2013 року суми в рахунок погашення заборгованості, відповідно до умов Договору, тим самим спочатку погашав заборгованість по процентам і тим самим визнавав існуючу суму заборгованості і за тілом кредиту.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови Кредитного договору та Додаткової угоди, у зв'язку з чим сума заборгованості по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом за Кредитним Договором № Д 150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року, станом на 29 квітня 2013 року складає: заборгованість за кредитом в сумі 6714,24 доларів США, заборгованість за процентами в розмірі 596,10 доларів США, пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 29215,78 гривень.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором в іноземній валюті а суму пені за кредитним договором в державній валюті, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача саме в такому вигляді.

Крім того, при зверненні до суду позивачем були сплачені судові витрати: судовий збір у сумі 3441,00 гривень що підтверджується квитанцією.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати підлягають перерозподілу в порядку ст..88 ЦПК України, а тому з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь банку в порядку сплати судового збору сума 876,46 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 203, 215 ч.12, 253, 254, 256, 257, 261, 264, 526, 551, 554 ч1,2, 559 ч.1, 261, 264, 265 ч.2, 1048, 1054 ч.1, ЦК України, ст..11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», п.22,24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за № 5, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства «Родовид Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» про визнання припиненим договору поруки, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5 - задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» про визнання припиненим договору поруки, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк», зареєстрованого в місті Києві по вулиці Північно-Сірецької будинок 1-3, ЄДРПО 14349442, МФО 321712 рахунок 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області, заборгованість станом на 29 квітня 2013 року за договором № Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року та додатковою угодою № 1 до кредитного договору № Д150/АА-012.07.1 від 1 лютого 2007 року в розмірі: заборгованість за кредитом в сумі 6714,24 долари США, заборгованість за процентами в розмірі 596,10 доларів США, пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 29215,78 гривень, судовий збір в сумі 876,46 гривень, а всього 7310 ( сім тисяч триста десять) доларів США 34 цента, та 30092 ( тридцять тисяч дев'яносто дві) гривні 26 копійок.

В іншій частині позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» - відмовити.

Визнати припиненим договір поруки № Д150/АА-012/3.07.1 від 1 лютого 2007 року укладений між ОСОБА_4 та Публічним Акціонерним Товариством «Родовід Банк».

Визнати припиненим договір поруки № Д150/АА-012/3.07.1 від 1 лютого 2007 року укладений між ОСОБА_5 та Публічним Акціонерним Товариством «Родовід Банк».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя _______ Шиян В.В.