Рішення № 35432554, 27.02.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 415/7250/12

№ провадження 2/208/208/13

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_3» третя особа ОСОБА_4 про захист прав власності, усунення перешкод в здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивачі звернулися до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_3», в якій просять суд захистити їх права власності усунути перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження власністю а саме: зобов'язати відповідача ПАТ «ДМКД» усунути перешкоди, заподіяні позивачу у користуванні власністю, а саме, промисловою базою по вул. Садовій № 24 у м. Дніпродзержинську для чого зобов'язати відповідача розблокувати дорогу, що веде на вказану базу та надати можливість позивачам безперешкодно завозити сировину та вивозити продукцію автотранспортом, цією дорогою з 07 годин до 23 годин 365 днів на рік (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем), та надати можливість персоналу, задіяному в господарській діяльності позивача, (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем) вільно проходити та проїжджати на територію бази протягом доби 7 днів на тиждень 365 днів на рік, третя особа: ОСОБА_4.

Позивачі в судове засідання зявилися, але надали до суду заяву в якій просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без їх участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи та без застосування технічних засобів.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судова повістка - виклик направлена відповідачеві та третім особам на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача та третіх осіб неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду розглядати справу на підставі наявних у справі доказів та за згодою позивача, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2008 р. на підставі посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу будівель позивачі придбали у спільну сумісну власність у Закритого акціонерного товариства «Дніпроелектромонтаж» будівлі, що складали 22/50 майнового комплексу, розташованого по вул. Садовій, 20/2 у місті Дніпродзержинську, придбане майно було власністю продавця на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.1993р. № 1-9683, що був укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2008 р. відповідач, керівництво ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержиського» (ПАТ «ДМКД») запропонувало Закритому акціонерному товариству «Дніпроелектромонтаж» і позивачам, як співвласникам, розглянути можливість викупу або обміну майнового комплексу, розташованого по вул. Садовій, 20/2 у місті Дніпродзержинську у звязку з планами модернізації виробництва і розширення території металургійного комбінату, про що був підписаний протокол про наміри № 28-1218-01 від 26.06.2008р., з чого вбачається, що позивачі придбали виробничу базу у власність до того, як відповідач, ПАТ «ДМКД» розширив територію комбінату таким чином, що власність позивачів, виробнича база, опинилася в оточенні території відповідача, ПАТ «ДМКД».

Як встановлено в судовому засіданні, в жовтні 2008 р. відповідач, керівництво ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержиського», встановило контрольно-пропускний пост (КПП) і шлагбаум на єдиній автодорозі загального користування, по якій можливо заїхати автотранспортом на промислову базу позивачів, та змусило їх оформити перепустки на персонал і транспортні засоби, які були задіяні ними для обслуговування діяльності бази позивача, вони завозили деяке обладнання на базу, а деяке демонтували та вивозили.

Судом встановлено, що позивачі сподівались, на те, що нерухоме майно позивачів буде куплене відповідачем, ПАТ «ДМКД» і щоб не псувати ділові відносини з керівництвом ПАТ «ДМКД», позивачі спочатку не заперечували проти обмеженням своїх прав володіти, користуватися і розпоряджатися майном з боку керівництва ПАТ «ДМКД», у зв'язку з неузгодженим з позивачами встановленням КПП і обмеженням руху транспорту та персоналу, позивачами було оформлено перепустки у відповідності до внутрішніх правил відповідача, ПАТ «ДМКД» та узгоджено час руху автотранспорту і персоналу на їх базу з 7-00 до 24-00 години, що на той час влаштовувало сторони.

Як вбачається з рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 квітня 2009р. позивачі виділили придбане майно в окремий об'єкт нерухомої власності, та отримали юридичну адресу вул. Садовій 24 у місті Дніпродзержинську і зареєстрували право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності номер 23012336 від 15.06.2009р. реєстраційний номер 27534549, тип об'єкта - виробнича база, адреса об'єкта: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ вул. Садова,24; номер запису 1283 в реєстровій книзі № 10.

В судовому засіданні встановлено, що у звязку з фінансовою кризою, переговори про викуп бази, яка належить позивачам, відповідачі, керівництво ПАТ «ДМКД» відклали до минування фінансової кризи, але КПП залишився і час руху автотранспорту і персоналу на базу, яка належить позивачам, відповідач, керівництво ПАТ «ДМКД», почало систематично скорочувати, порушуючи цим права позивачів.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2010р. охорона ПАТ «ДДІКД» без узгоджень з позивачами, в односторонньому порядку, скоротила час пересування автотранспорту на базу, яка належить позивачам з 9-00 до 17-00 години, а з березня 2012р., співробітники охорони ПАТ «ДМКД» почали перешкоджати здійснювати на базі, яка належить позивачам, законну господарську діяльність, скоротивши рух автотранспорту на базу з 8-00г. до 15-00г., у звязку з чим позивачі письмово звернулися до керівника охорони ПАТ «ДМКД» ОСОБА_5 з проханням припинити незаконне перешкоджання з боку його підлеглих, господарській діяльності, але ніякої відповіді позивачі від відповідачів не отримали.

З матеріалів справи вбачається, що з травня 2012г. за наказом керівництва ПАТ «ДМКД», єдину дорогу на базу, яка належить позивачам, було загороджено фундаментними блоками і зачинено шлагбаумом, цим було створено позивачам з боку відповідача, непереборні перешкоди, при яких використовувати базу за її призначенням ( для здійснення господарської діяльності) стало неможливо.

Як вбачається з листа від 07 травня 2012р, позивачі звернулись до генерального директора ПАТ «ДМКД», в якому повідомляли про незаконне обмеження їх права власності з боку відповідача, ПАТ «ДМКД», що перешкоджає законній господарській діяльності, що до чинного законодавства в Україні є злочином, пропонували поновити переговори про відчуження бази.

З відповіді №01/294 від 16.05.2012р. надісланої позивачам за підписом генерального директора вбачається, що територія, по якій здійснюється проїзд автотранспорту та рух персоналу що обслуговують виробничу базу по вул. Садовій 24, є приватною власністю ПАТ «ДМКД», що не відповідає дійсності, оскільки ця територія належить місцевій громаді та передана відповідачеві, ПАТ «ДМКД» в оренду, крім того цим же листом, директор ПАТ «ДМКД» запропонував позивачам здійснювати рух автотранспорту з заїздом через КПП № 5, та виїздом через КПП № 6, ПАТ «ДМКД», про тривалість руху протягом доби в листі не вказано, але користуватися таким шляхом позивачі не в змозі, оскільки не існує автодороги, яка б з'єднувала базу, яка належить позивачам з зазначеними в листі КПП, на то мість існує стежка, яка проходить через звалища сміття (терикон), і важкі автомобілі, які возять цемент, шлак та шлакоблок там не можуть проїхати, бо така стежка не відповідає вимогам для безпечного руху автотранспорту (круті схили, дуже круті повороти, погана якість поверхні, наявність на поверхні гострих металевих предметів (арматури, металевого брухту) та відсутність твердого дорожнього покриття).

Протиправні дії відповідача, керівництва ПАТ «ДМКД», на думку позивачів, призводять до: матеріальних збитків (через незаконні обмеження відповідачем в реалізації нашого права користуватися базою до 5 годин на добу в робочі дні та до 5 днів на тиждень, через зайві витрати часу та складності при оформленні заїзду та виїзду малотоннажного автотранспорту на базу, через штучне унеможливлення заїзду на базу великовантажного та крупно габаритного автотранспорту, база, що належить позивачам втратила привабливість для ймовірних покупців, втратила в ринковій ціні, як товар, і позивачам завдано через це майнової шкоди. Бізнесовий партнер позивачів, третя особа по справі, приватний підприємець ОСОБА_4 не має можливості завезти на базу сировину для виробництва шлакоблоків (шлак та цемент) і не має можливості вивозити готову продукцію; недовиконання замовлень на постачання шлакоблоку та втрата через це клієнтів призвели до зменшення грошових находжень через неодержаний прибуток. Позивачі втратили партнерів через унеможливлення здійснення ними господарської діяльності.); нематеріальних втрат (псування ділової репутації, неможливість гарантувати виконання своїх обов'язків при укладанні угод з клієнтами через можливий їх зрив через форс мажорні підстави (перекриття заїзду на базу) з вини керівництва ПАТ «ДМКД» та їх підлеглих); моральної шкоди (розуміючи, що обмеження прав позивачів незаконні, що вони навмисно посилюються в час сезону сприятливого для виробництва шлакоблоку, що податок на землю розраховується виходячи з того, що земельною ділянкою промислової бази можна користуватися 24 години на добу і 365-366 днів на рік, а фактичний час користування штучно зменшено в 5-7 разів, через свідому волю відповідача, керівництва ПАТ «ДМКД», позивачі відчувають себе жертвами вишуканого знущання, вони відчувають постійний стрес і сильні негативні душевно-емоційні хвилювання. Позивачі відчувають себе приниженими, пригніченими, роздратованими, відчувають сором, гнів, душевний біль. Ці негативні емоції посилюються від того, що відповідачі невтомні від своєї безкарності, а сім'ї позивачів не можуть через це тривалий час одержати матеріальну винагороду, яка можлива при нормальних умовах праці. Ці негативні емоції позивачі несуть в свої родини, і розуміння цього позивачів психічно травмує ще більше. Позивачі впевнені, що відповідачі, керівництво ПАТ «ДМКД» розуміє незаконність своїх дій по відношенню до позивачів, розуміє, що через ці дії для позивачів настають тяжкі наслідки, і відповідачі свідомо бажають, щоб ці наслідки для позивачів настали, продовжуючи цілеспрямовано і систематично протягом тривалого часу порушувати їх права. Через незаконні дії відповідача, позивачі не можуть користуватись належною ним промисловою базою по вул. Садова, 24 в м. Дніпродзержинськ на власний розсуд, тобто їх право власності є порушеним і підлягає поновленню відповідно до вимог чинного законодавства, тому позивачі вимушені звернутися до суду з цим позовом і просили його задовольнити у повному обсязі.

Згідно п. 1.2 резулятивної частини Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2005 від 11 травня 2005 року, в якому дано тлумачення права власника, а саме: «...що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства ...», яке було надруковано у Віснику Конституційного суду України 2005 р., № 2, стор. 23.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд вважає, що та обставина, що відповідач заблокував дорогу, що веде на промислову базу по вул. Садовій № 24 у м. Дніпродзержинську, чим порушує законні права позивачів, як власників майна, тобто належної позивачам на праві власності промислової бази, таким чином вимоги позивачів щодо усунення перешкоди у здійсненні права користуватися та розпоряджатися власністю підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача, ПАТ «ДМКД» усунути перешкоди, заподіяні позивачу у користуванні власністю, а саме, промисловою базою по вул. Садовій № 24 у м. Дніпродзержинську для чого розблокувати дорогу, що веде на вказану базу та надати можливість позивачам безперешкодно завозити сировину та вивозити продукцію автотранспортом, цією дорогою з 07 годин до 23 годин 365 днів на рік (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем), та надати можливість персоналу, задіяному в господарській діяльності позивача, (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем) вільно проходити та проїжджати на територію бази протягом доби 7 днів на тиждень 365 днів на рік, в інший частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про власність», Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2005 від 11 травня 2005 року. ст. ст.319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України,», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_3» третя особа ОСОБА_4 про захист прав власності, усунення перешкод в здійсненні права власності задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні права користуватися та розпоряджатися власністю промисловою базою, що розташована по вул. Садовій № 24 у м. Дніпродзержинську, та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом зобов'язання відповідача, ПАТ «ДМКД» розблокувати дорогу, що веде на вказану базу та надати можливість позивачам безперешкодно завозити сировину та вивозити продукцію автотранспортом, цією дорогою з 07 годин до 23 годин 365 днів на рік (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем), та надати можливість персоналу, задіяному в господарській діяльності позивача, (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем) вільно проходити та проїжджати на територію бази протягом доби 7 днів на тиждень 365 днів на рік.

Зобов'язати ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» розблокувати дорогу, що веде на промислову базу, розташовану по вул. Садовій № 24 у м. Дніпродзержинську, надати можливість позивачам, безперешкодно, завозити сировину та вивозити продукцію автотранспортом, цією дорогою з 07-00 годин до 23-00 годин, 365 днів на рік (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем), та надати можливість персоналу, задіяному в господарській діяльності позивача, (за наданим позивачем списком та при наявності перепусток, оформлених відповідачем) вільно проходити та проїжджати на територію бази протягом доби 7 днів на тиждень та 365 днів на рік.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.