Ухвала суду № 35431548, 21.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року справа №812/7515/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Первомайську Луганської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про скасування рішень пенсійного органу №750,751,752 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що відповідач у справі - СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайську Луганської області» є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки, вказана юридична особа ніколи не утворювалася Пенсійним фондом України та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, оскільки позивач, в порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. через порушення судом норм матеріального права, та прийняти рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст. 157 КАСУ.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Апелянт просив розглянути справу без його участі. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання позивача про витребування у порядку ст.71 КАС України доказів, не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи за суттю позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємець, перебуває на обліку в УПФУ в м.Первомайську Луганської області.

У період з 20.02.2013р. по 16.04.2013р. позивач не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішенням УПФУ в м.Первомайську Луганської області від 13.06.2013 року № 750 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 0,01 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.03.2013 по 16.04.2013 року (а.с.7).

Рішенням УПФУ в м.Первомайську Луганської області від 13.06.2013 року № 751 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 0,01 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.04.2013 по 15.05.2013 року (а.с.8).

Рішенням УПФУ в м.Первомайську Луганської області від 13.06.2013 року № 752 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 24,55 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.0.2013 по 14.03.2013 року (а.с.9).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Законом № 2464 встановлений обов'язок фізичної особи сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309 (далі - Постанова № 22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 10 лютого року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464).

Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-2 звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Отже, позивач в порушення норм Закону України № 2464 не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим у нього за 2013 рік утворилася заборгованість, і як наслідок, відповідачем правомірно винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 13.06.2013 №№ 750,751,752.

Правомірність прийняття зазначених рішень відповідача є предметом розгляду даної справи.

Частиною 14 ст.25 Закону №2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача стосовно того, що УПФУ в м.Первомайську Луганської області не є органом державної влади та у нього відсутні повноваження на винесення спірних рішень, оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ №595096 УПФУ в м.Первомайську Луганської області, і.к.21792413 зареєстровано в якості юридичної особи (а.с.14).

Відповідно до довідки відділу статистики у м.Первомайську Луганської області серія АБ № 587515 УПФУ в м.Первомайську Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою орган державної влади, S.1311-центральні органи державного управління (а. с. 13).

В Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( пункт 1.1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 вищезазначеного Положення управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.

Отже, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідач у встановленому порядку зареєстрований в якості юридичної особи держаним реєстратором, що спростовує твердження позивача про відсутність державної реєстрації відповідача.

На підставі встановлених обставин справи, наведених норм законів та нормативно-правових актів, з врахуванням приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а відповідач прийняв правомірно спірні рішення № 750, 751, 752.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Первомайську Луганської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон