Рішення № 35431343, 19.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/3579/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів,

за участю: Прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Львів

про: внесення змін до договору постачання електричної енергії.

За участю представників:

Від прокурора: Гончар Б.С. (посвідчення від 18.01.2013 року №014659);

Від позивача: Прийма І.С. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Від відповідача: Сапрун М.М. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Прокурору та сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» за участю Прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про внесення змін до договору постачання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 25.09.2013 року рекомендованою поштою №81000 0183672 6, відповідач - 25.09.2013 року рекомендованою поштою №79052 0650679 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 10.10.2013 року відкладено на 31.10.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

31.10.2013 року Старшим прокурором Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України подано Заяву (вх. №45736/13), у якій прокурор повідомляє суд про вступ на підставі статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у справу №914/3579/13 з метою захисту інтересів держави в особі Яворівської КЕЧ району.

Судове засідання 31.10.2013 року відкладено на 19.11.2013 року.

Прокурор в судове засідання 19.11.2013 року з'явився, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав перелік об'єктів комунально-побутового призначення, по яких має застосовуватись тариф на електричну енергію для населення з зазначенням типів та номерів лічильників (вх. №48903/13), позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО:

Позивач: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 07930854, знаходиться за адресою: 81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, буд. 19 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №777369 (докази в матеріалах справи).

29.09.2006 року між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (надалі - позивач, споживач) та Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач, постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії №90100 (надалі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі, передбачені договором. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема».

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Станом на час розгляду справи по суті сторонами доказів розірвання, або визнання недійсним договору про постачання електричної енергії від 29.09.2006 року №90100 прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до пункту 9.3. договору спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору, щодо яких сторонами не досягнуто згоди, вирішуються в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 9.4. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 року. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків» встановлено, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (надалі - НКРЕ), згідно з договором про постачання електричної енергії.

Позивач зазначає, що в зоні обслуговування Яворівської КЕЧ району за договором знаходиться військове містечко 53, за адресою: м. Яворів, вул. І.Хрестителя, яке розраховується з постачальником за договором за загальним розрахунковим засобом обліку - лічильником №84043805 по тарифу 0,74 грн. без ПДВ відповідно до тарифів, які розроблені НКРЕ.

Рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради від 13.09.2012 року №286 «Про встановлення статусу «гуртожиток» казармам» вирішено встановити статус «гуртожиток» казармам військового містечка №53 в/ч А-0998 м. Яворова по вул. І. Хрестителя, 52, а саме: будівлям, інвентарний номер 53/357; №53/78; №53/79; №53/311; 53/278; 53/97; №53/76; №53/95; №53/220 (належним чином завірена копія рішення в матеріалах справи).

Позивачем до матеріалів справи долучено Довідку Виконавчого комітету Яворівської міської ради від 19.04.2013 року №1143, з якої вбачається, що будівлям казармам в військовому містечку №53, за адресою: м. Яворів, вул. І. Хрестителя, 54 надано статус «гуртожиток» та зареєстровано в журналі реєстрації гуртожитків, а саме: будівля інв. №53/357 зареєстрована 03.10.2012 року за №3; будівля інв. №53/78 зареєстрована 03.10.2012 року за №4; будівля інв. №53/79 зареєстрована 03.10.2012 року за №5; будівля інв. №53/311 зареєстрована 03.10.2012 року за №6; будівля інв. №53/278 зареєстрована 03.10.2012 року за №7; будівля інв. №53/97 зареєстрована 03.10.2012 року за №8; будівля інв. №53/76 зареєстрована 03.10.2012 року за №9; будівля інв. №53/95 зареєстрована 03.10.2012 року за №10 та будівля інв. №53/220 зареєстрована 03.10.2012 року за №11 (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

В підтвердження належності вказаних будівель позивачу до матеріалів справи долучено копію Відомостей про окреме нерухоме державне майно (додаток до Листа Фонду державного майна України від 15.07.2013 року №10-15-8750), з якої вбачається, що позивачу належать будівлі: казарми збройних сил №№ 76, 78, 79, 95, 97, 220, 278, 311, 357, код майна 1274.1, назва майна «гуртожитки», які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Яворів, вул. І. Хрестителя.

Позивач звертався до відповідача листом від 15.11.2012 року №2685 з метою спонукання останнього до внесення змін до пункту 5 додатку №9 до договору про постачання електричної енергії в частині нарахування позивачу плати за куплену (спожиту) електричну енергію за тарифом 0,28 грн. з ПДВ у відповідності до Постанови НКРЕЕ від 23.04.2012 року №497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».

Відповідач у своєму листі-відповіді проти внесення змін до договору в частині тарифу за спожиту електричну енергію заперечив з підстав того, що розрахунковий облік електричної енергії об'єкту «військове містечко», який встановлений на ТП-131, обліковує електричну енергію, яка споживається електроустановками, що підпадають під дію роздрібного тарифу, а тому по даному приладу обліку неможливе застосування тарифу «для населення».

Так, позивач зазначає, що на території військової частини А0998 знаходяться дев'ять гуртожитків, в яких поживають військовослужбовці, а також будівлі (клуби, штаб, їдальні, овочесховище, склади для технічних цілей, бокси для техніки), а тому, на думку позивача, дані будівлі відносяться до поняття «населений пункт» і підпадають під ознаки споживання електричної енергії на колективні потреби «населення».

Окрім того, позивач вказує на те, що протягом 2012 - 2013 років неодноразово звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору, однак відповідач відмовляв у такій зміні договірних відносин з мотивів того, що позивачем не зареєстровано у встановленому чинним законодавством України порядку переведення казарм військового містечка №53 в гуртожитки та право власності на вказані будівлі гуртожитків.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 30.10.2013 року за вх. №45608/13, проти позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав того, що позивачем не надано на розгляд відповідачу необхідного обсягу документів, передбачених пунктом 5.4. правил користування електричною енергією, а також постанови НКРЕ від 23.04.2012 року №497.

Так, відповідач зазначає, що для встановлення тарифу на електричну енергію, що відпускається гуртожиткам та внесення змін до укладеного між сторонами договору, позивач повинен надати необхідні правовстановлюючі документи про те, що об'єктами постачання є саме гуртожитки, зареєстровані в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Окрім того, відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позову, покликається на те, що прилад обліку №84043805, який встановлено на ТП-131, веде облік споживання електричної енергії позивача не тільки для казарм військового містечка, а й військовою частиною, складами, штабом, контрольно-пропускним пунктом, боксами для техніки та іншими військовими об'єктами позивача, які не підпадають під визначення «населення», а є такими, до котрих слід застосовувати роздрібний тариф. Відтак, розрахунки за спожиту електричну енергію за приладом обліку №84043805 здійснюються за одним тарифом - роздрібним.

Також відповідач зазначає, що внесення змін до договору можливе лише після надання документів, які підтверджують право власності на гуртожитки із підтвердженням реєстрації гуртожитків у встановленому порядку, а також приведення електроустановок та розрахункових засобів обліку позивача у відповідність до вимог ПУЕ, ПКЕЕ та інших нормативно-технічних документів.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами статті 652 встановлено, що, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Пунктом 5.5. ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, серед яких: клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп а також режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 188 ГК України).

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 31.07.1996 року №28 (із змінами і доповненнями) (надалі - ПКЕЕ) встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради від 13.09.2012 року №286 «Про встановлення статусу «гуртожиток» казармам» вирішено встановити статус «гуртожиток» казармам військового містечка №53 в/ч А-0998 м. Яворова по вул. І. Хрестителя, 52, а саме: будівлям, інвентарний номер 53/357; №53/78; №53/79; №53/311; 53/278; 53/97; №53/76; №53/95; №53/220 (належним чином завірена копія рішення в матеріалах справи).

В підтвердження належності вказаних будівель позивачу до матеріалів справи долучено копію відомостей про окреме нерухоме державне майно (додаток до Листа Фонду державного майна України від 15.07.2013 року №10-15-8750), з якої вбачається, що позивачу належать будівлі: казарми збройних сил №№ 76, 78, 79, 95, 97, 220, 278, 311, 357, код майна 1274.1, назва майна «гуртожитки», які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Яворів, вул. І. Хрестителя.

Відповідно до підпункту 8) пункту 5.4. ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Положення Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Приписами статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять, у тому числі, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703, встановлено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами статті 18 вказаного Закону передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, серед іншого, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

З метою отримання гуртожитком для проживання сімей (у т. ч. гуртожитком для малих сімей, молодих сімей тощо) тарифу на електричну енергію згідно з другими абзацами пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 Тарифів НКРЕ, необхідно надати до відповідного РЕМу енергопостачальної компанії копію Реєстраційного посвідчення гуртожитку (Лист-роз'яснення НКРЕ від 03.03.2011 року №1473/09/17-11).

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що надані позивачем відповідачу в підтвердження належності Яворівській КЕЧ району копія додатку до Листа Фонду державного майна України від 15.07.2013 року №10-15-8750 «Відомості про окреме нерухоме державне майно», Рішення Яворівської міської ради від 13.09.2012 року №286 та Довідка Виконавчого комітету Яворівської міської ради від 19.04.2013 року №1143 не належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження права власності або іншого речового права позивача на вказане нерухоме майно а також переведення казарм військового містечка №53 в статус гуртожитків.

Пунктом 1.7. Постанови НКРЕ від 23.04.2012 року №497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» встановлено, що електроенергія, що відпускається гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи» відпускається за тарифом 28,02 коп. за 1 кВт х год. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 1.2. ПКЕЕ передбачено, що населений пункт це юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

Населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку застосування тарифів на електроенергію, затверджених Постановою НКРЕ від 23.04.2012 року №498, встановлено, що до категорії населення відносяться фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.

Згідно пункту 3.1. ПКЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.6. ПКЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

Пунктом 6.1. ПКЕЕ встановлено, що за електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання, розрахунки здійснюються за одним тарифом.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії Додатку №5 до договору «Перелік об'єктів і точок комерційного обліку» та підтверджується в судовому засіданні прокурором та представниками сторін, прилад обліку №84043805, який розміщений в ТП-131, обліковує спожиту електроенергію військовим містечком №53 військової частини А0998 загалом, окремого приладу обліку на казарми вказаного військового містечка не встановлено.

Так, Листом від 08.02.2013 року №30-13-35/42 НКРЕ повідомило позивача про неможливість здійснення обліку спожитої казармами-гуртожитками електричної енергії за тарифом «для населення», оскільки прилад обліку №84043805 обліковує електричну енергію, яка споживається не тільки гуртожитками-казармами, а й електроенергію, спожиту на потреби військової частини А0998, дислокованої на території Яворівської КЕЧ району, а саме: складів, штабу, контрольно-пропускного пункту та інших військових об'єктів, окремих приладів обліку для гуртожитків позивачем не встановлено (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та залишити сплачений за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 13.05.2013 року №223 судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп. за позивачем.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 29, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

19.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 20.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.