Рішення № 35431085, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7077/13 14.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Котис В.Я. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кружільний С.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14 листопада 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 143 764,90 грн. за договором поставки № 11489К від 01.10.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 було порушено провадження у справі № 910/7077/13, розгляд справи було призначено на 23.04.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 та 21.05.2013 розгляд справи № 910/7077/13 було відкладено до 21.05.2013 так 04.06.2013 відповідно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу № 910/7077/13 було передано судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 суддя Спичак О.М. прийняв справу № 910/7077/13 до свого провадження, розгляд справи розпочав заново та призначив до розгляду на 02.07.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/7077/13 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 910/7077/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 02.07.2013.

04.06.2013, позивачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача, основний борг - 143 764,90 грн., 3% - річних - 1 530,03 грн., пеню - 7 650,14 грн., витрати на адвокатські послуги - 16 000,00 грн. а також витрати по сплаті судового збору.

Крім того, 27.06.2013, відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано зустрічний позов, в якому відповідач просить зобов'язати позивача виконати умови договору поставки №11489К від 01.10.2012, а саме: вивезти поставлений позивачем товар на суму 38 683,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» про зобов'язання вчинити дії для спільного розгляду в одному провадженні з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення 143 764, 90 грн. за договором поставки №11489К від 01.10.2012. а також було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в межах стягнення з відповідача основного боргу - 143 764, 90 грн., 3% - річних - 1 530, 03 грн., пені - 7 650, 14 грн. та витрат на адвокатські послуги - 16 000, 00 грн.

23.07.2013 відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано клопотання про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 23.07.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2013.

25.07.2013 відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій відповідач зазначає, що оскільки спір виник

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 справу №910/7077/13 було передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу №910/7077/13 до свого провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/7077/13 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №910/7077/13 до свого провадження, розгляд справи розпочав заново та призначив до розгляду на 10.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 розгляд справи № 910/7077/13 було відкладено до 24.09.2013.

Розпорядженням № 04-1/730 від 23.09.2013р., у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7077/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року (суддя Котков О.В.) розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 розгляд справи відкладено до 14.11.2013.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним, на виконання умов договору поставки №11489К від 01.10.2012, було поставлено та передано у власність відповідачу товар на суму 169 999,21 грн., проте відповідач отриману продукцію - не оплатив, а лише проведено по даному договору зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 26 234, 31 грн., як оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений але не оплачений товар в розмірі 143 764,90 грн. Крім того, позивачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано пояснення до позовних вимог.

Окрім того, позивач у відповідності до умов договору поставки №11489К від 01.10.2012 просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 650, 14 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 530, 03 грн., а також витрати на адвокатські послуги в сумі 16 000, 00 грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Також позивачем в процесі розгляду справи через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач проти зустрічних позовних вимог відповідача заперечував, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення позивача мотивовані тим, що перелік товарів на суму 38 683, 10 грн., які відповідач просить позивача вивезти за свій рахунок, не є його товаром та не поставлялися відповідачу на умовах договору поставки №11489К від 01.10.2012.

Відповідача надав пояснення по справі та вказав, що не заперечує щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №11489К від 01.10.2012 та не заперечував проти існування заборгованості перед позивачем, однак зазначав, що визнає заборгованість лише у розмірі 99 805, 04 грн., та вважає що погашення підлягає в порядку та на умовах визначених договором поставки №11489К від 01.10.2012, а саме, після належного виконання позивачем свого обов'язку щодо вивезення товару зазначеного в листі №265 від 14.05.2013. Відповідач також заперечував щодо стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 7 650, 14 грн. та 1 530, 03 грн. 3% річних, вважаючи таку вимогу позивача не обґрунтованою, безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, пояснюючи тим, що основне зобов'язання відповідача по сплаті основного боргу припинено в порядку встановленому договором, а саме в зв'язку з тим, що позивач не вивіз повернутий товар а тому вважає також заперечував проти вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору, аргументуючи тим, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача.

Крім того, відповідачем, в процесі розгляду справи, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву, додаткові пояснення до відзиву та відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО», як покупцем, було укладено договір поставки №11489К, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність товари народного споживання в асортименті (номенклатурі, сортименті) та по ціні,які погоджені сторонами в замовленнях на поставку партії товару, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником у відповідності з умовами договору товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, погоджених сторонами в договорі (п.1.1.).

Умовами договору поставки № 11489К від 01.10.2012, сторони погодили, що товар поставляється по договору покупцю з ціллю використання в підприємницькій діяльності. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після приймання товару покупцем від постачальника і підписання накладної (п. 1.2.); у випадку відповідності поставки товару умовам договору покупець підписує прибутково-витратну накладну (товарно-транспортну накладну)на поставлену партію товару. Дата, вказана покупцем в накладній про прийом товару, є датою поставки партії товару (п. 4.8.); покупець має право повернути постачальнику товар на свій розсуд, в тому числі, але не обмежуючись: товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; товар у якого закінчився термін реалізації/термін придатності; не реалізований покупцем товар, поставлений постачальником, на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії договору; товар по закінченню акціонування товару; сезонний товар по закінченню сезону; у випадку прийняття рішення контролюючими (перевіряючими) органами про заборону або про зупинення реалізації товару, поставленого постачальником; по іншим причинам, на розсуд покупця, а постачальник зобов'язаний прийняти таке повернення товару від покупця та вивезти повернутий товар за свій рахунок (п. 4.11.); у випадку прийняття рішення щодо повернення товару постачальнику, покупець письмово повідомляє постачальника про кількість товару, який підлягає поверненню, місце та час передачі товару постачальнику (п. 4.12.); покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 60 (шістдесяти) днів з дати поставки товару постачальником (п. 7.1.); при порушенні постачальником умов договору, які тягнуть нарахування постачальнику покупцем неустойки (штрафу, пені) або штрафних санкцій, або при виникненні у постачальника перед покупцем інших зустрічних грошових зобов'язань по договору чи по іншим договорам, укладених між постачальником та покупцем, покупець має право провести в односторонньому порядку зарахування зустрічних грошових зобов'язань шляхом зменшення грошових зобов'язань покупця перед постачальником на суму зустрічних грошових зобов'язань постачальника перед покупцем. В цьому випадку покупець направляє на адресу постачальника заяву щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, шляхом зменшення суми грошового зобов'язання покупця, яке підлягає виконанню на користь постачальника по договору (п. 7.5.); у випадку порушення стороною договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочки (п. 8.1.).

Крім того, 01.10.2012, сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб, протокол узгодження розбіжностей від 01.10.2012 до договору поставки №11489К від 01.10.2012, згідно якого, сторони погодили внести зміни до п.2.5., п.3.3., п.3.4., п.4.11., п.8.5., п.8.6., п.8.8., п.8.9. та викласти п.4.11. в наступній редакції: «покупець має право повернути постачальнику наступний товар: - товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; - товар у якого закінчився термін реалізації/термін придатності; - не реалізований покупцем товар, поставлений постачальником, на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії договору; - товар по закінченню акціонування товару; - сезонний товар по закінченню сезону; - у випадку прийняття рішення контролюючими (перевіряючими) органами про заборону або про зупинення реалізації товару, поставленого постачальником; або по іншим причинам згідно домовленості сторін, а постачальник зобов'язаний прийняти таке повернення товару від покупця та вивезти повернутий товар за свій рахунок.

Відповідно до видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем в період з 25.05.2012 по 17.03.2013, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 169 999, 21 грн.

Слід зазначити, що відповідно до акту встановлення розбіжностей кількості постачання товару №81009497 від 09.11.2012 до видаткової накладної №НТ-0026055 від 02.11.2012 на суму 1 111, 10 грн., позивачем було не до поставлено відповідачу товар на суму 135, 36 грн., а відтак позивачем було поставлено та передано у власність, за вищевказаною накладною, товар лише на суму 975, 74 грн.

Відповідно до накладних на повернення товару від покупця, які підписані та скріплені печатками юридичних осіб, які надані до суду позивачем, а саме: №НТ-00316 від 08.11.2012 на суму 121, 20 грн.; №НТ-00332 від 16.11.2012 на суму 24, 10 грн.; №НТ-0001322 від 10.12.2012 на суму 538, 97 грн.; №НТ-0001323 від 10.12.2012 на суму 276, 31 грн.; №НТ-0001324 від 10.12.2012 на суму 220, 01 грн.; №НТ-0001325 від 10.12.2012 на суму 15, 30 грн.; №НТ-00344 від 20.12.2012 на суму 54, 96 грн.; №НТ-0000501 від 16.01.2013 на суму 234, 46 грн.; №НТ-0000502 від 16.01.2013 на суму 27, 60 грн.; №НТ-0000103 від 17.01.2013 на суму 50, 76 грн.; №НТ-0000817 від 22.01.2013 на суму 36, 00 грн.; №НТ-0000818 від 22.01.2013 на суму 88, 20 грн.; №НТ-0000819 від 22.01.2013 на суму 273, 64 грн.; №НТ-0000820 від 22.01.2013 на суму 45, 36 грн.; №НТ-0000860 від 01.02.2013 на суму 96, 30 грн.; №НТ-0000861 від 01.02.2013 на суму 159, 30 грн.; №НТ-0000862 від 01.02.2013 на суму 258, 30 грн.; №НТ-0000870 від 04.02.2013 на суму 433, 56 грн.; №НТ-0000871 від 04.02.2013 на суму 31, 50 грн.; №НТ-0000872 від 04.02.2013 на суму 273, 30 грн.; №НТ-0000873 від 04.02.2013 на суму 134, 40 грн.; №N94-000460 від 06.03.2013 на суму 1 461, 93 грн.; №N94-000461 від 06.03.2013 на суму 196, 71 грн.; №N94-000588 від 06.03.2013 на суму 223, 41 грн.; №НТ-0000139 від 25.03.2013 на суму 355, 13 грн., відповідачем в період з 08.11.2012 по 25.03.2013, було повернуто позивачу, згідно договору поставки №11489К від 01.10.2012, товар на загальну суму 5 630, 71 грн.

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.2013, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО», як сторона 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», як сторона 2, сторони погодили, що маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України провести зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторона 1 та сторона 2 є сторонами.

Умовами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.2013, сторони погодили, що договорами, за якими виникли зустрічні однорідні вимоги є: договір поставки №11489К від 01.10.2012 за яким сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником по виконанню грошового зобов'язання за договором поставки в сумі 166 605, 68 грн.; договір про надання послуг №01/08/12 від 01.08.2012 за яким сторона 1 є кредитором а сторона 2 є боржником по виконанню грошового зобов'язання за договором про надання послуг в сумі 20 603, 60 грн. Сторони шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог зменшують заборгованість на 20 603, 60 грн.

Згідно з листом №265 від 14.05.2013, відповідач звернувся до позивача з повідомленням про повернення товару та просив забезпечити оформлення всіх необхідних документів а також направити уповноважених представників для прийняття товару.

Позивач наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором поставки №11489К від 01.10.2012, передано на користь відповідача товар на суму 169 999,21 грн., натомість відповідач отриману продукцію - не оплатив, а лише проведено по даному договору зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 26 234, 31 грн., як оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки №11489К від 01.10.2012 в сумі 143 764, 90 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач в зустрічному позові, не заперечував щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №11489К від 01.10.2012 та не заперечував проти існування заборгованості перед позивачем, однак зазначав, що визнає заборгованість лише у розмірі 99 805, 04 грн., та вважає що погашення підлягає в порядку та на умовах визначених договором поставки №11489К від 01.10.2012, а саме, після належного виконання позивачем свого обов'язку щодо вивезення товару зазначеного в листі №265 від 14.05.2013. Відповідач також заперечував щодо стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 7 650, 14 грн. та 1 530, 03 грн. 3% річних, вважаючи таку вимогу позивача не обґрунтованою, безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, пояснюючи тим, що основне зобов'язання відповідача по сплаті основного боргу припинено в порядку встановленому договором, а саме в зв'язку з тим, що позивач не вивіз повернутий товар а тому вважає також заперечував проти вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору, аргументуючи тим, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача.

Судом встановлено, що між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки №11489К від 01.10.2012, відповідно до п.4.11. якого, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.10.2012 до договору поставки №11489К від 01.10.2012, покупець має право повернути постачальнику наступний товар: - товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; - товар у якого закінчився термін реалізації/термін придатності; - не реалізований покупцем товар, поставлений постачальником, на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії договору; - товар по закінченню акціонування товару; - сезонний товар по закінченню сезону; - у випадку прийняття рішення контролюючими (перевіряючими) органами про заборону або про зупинення реалізації товару, поставленого постачальником; або по іншим причинам згідно домовленості сторін, а постачальник зобов'язаний прийняти таке повернення товару від покупця та вивезти повернутий товар за свій рахунок.

В свою чергу, позивачем на підтвердження заявлених у зустрічному позові обставин щодо належного виконання позивачем свого обов'язку щодо вивезення товару по договору поставки №11489К від 01.10.2012, надано лише список товару а також надав інвентаризаційний акт. Суд звертає увагу на те, що у вищезазначених документах відсутні будь які посилання на видаткові накладні за якими був прийнятий відповідачем товар.

Посилання представника позивача в зустрічному позові на те, що свій обов'язок щодо оплати поставленого товару повинен бути виконаний після належного виконання позивачем свого обов'язку щодо вивезення товару - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки список товарів та інвентаризаційний акт не містить посилання на видаткові накладні за якими був прийнятий відповідачем товар від позивача.

Враховуючи викладене, надані позивачем вищевказані документи - не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази, а тому, враховуючи те, що позивачем не надано посилання на видаткові накладні за якими повертається товар, не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33 та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обов'язку позивача прийняти повернутий товар по договору поставки №11489К від 01.10.2012, суд приходить до висновку, що зустрічна позовна вимога позивача про зобов'язання вчинити дії, а саме вивезти поставлений товар - не є законною та обґрунтованою, не була доведена належними і допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору поставки №11489К від 01.10.2012, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 169 999,21 грн., а відповідачем, як покупцем, було прийнято, що підтверджується видатковими накладними за період з 25.10.2012 по 30.01.2013, які підписані та скріплені печатками юридичних осіб.

Однак позивачем по видатковій накладній №НТ-0026055 від 02.11.2012 на суму 1 111, 10 грн. було не до поставлено товар на суму 135, 36 грн., що підтверджується актом встановлення розбіжностей кількості постачання товару №81009497 від 09.11.2012

Також судом встановлено, що в період з 08.11.2012 по 25.03.2013, відповідачем, згідно договору поставки №11489К від 01.10.2012, було повернуто позивачу частину товару на загальну суму 5 630, 71 грн., що підтверджується накладними на повернення товару.

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару в строк 60 (шістдесяти) днів з дати поставки товару, встановлений п.7.1. договору поставки №11489К від 01.10.2012 - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 164 233, 14 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо повної оплати поставленого йому позивачем товару за договором поставки №11489К від 01.10.2012 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №11489К від 01.10.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.2013, сторони погодили шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог зменшити заборгованість по договору поставки №11489К від 01.10.2012, на суму 20 603, 60 грн.

Відповідно до п.1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки №11489К від 01.10.2012 в розмірі 164 233, 14 грн. а також враховуючи те що матеріали у справі свідчать про наявність у позивача заборгованості за договором про надання послуг №01/08/12 від 01.08.2012 в сумі 20 603, 60 грн., що підтверджується, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.2013, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки №11489К від 01.10.2012 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню, однак частково, а саме в розмірі 143 629, 54 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором поставки №11489К від 01.10.2012, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 650, 14 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 530, 03 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 7 650, 14 грн. та 3% річних в розмірі 1 530, 03 грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку у визначенні суми основного боргу. Тобто, позивачем визначено та проведено розрахунок штрафних санкцій на основний борг в розмірі 143 764, 90 грн., не врахувавши акт встановлення розбіжностей кількості постачання товару №81009497 від 09.11.2012 на суму 135, 36 грн.

Оскільки, розмір основного боргу, з урахуванням акту встановлення розбіжностей кількості постачання товару №81009497 від 09.11.2012, становить 143 629, 54 грн., судом проведено власний розрахунок пені та 3% річних в період з 25.12.2012 по 04.06.2013, як самостійно визначений період позивачем.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором поставки №11489К від 01.10.2012, а також враховуючи те, що згідно розрахунку суду, загальна сума пені становить 7 641, 63 грн. та 3% річних становить 1 528, 33 грн., а позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору поставки №11489К від 01.10.2012, загальну суму пені в розмірі 7 650, 14 грн. та 3% річних в розмірі 1 530, 03 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме, пеня - 7 641, 63 грн. та 3% річних - 1 528, 33 грн.

Крім цього, судом розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 16 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Позивачем, в обґрунтування вищевказаних витрат надано суду договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011, свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію прибуткового касового ордеру № 4 від 05.04.2013 про сплату 16 000, 00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності з пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 зазначено: «Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат».

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 16 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Кошти в розмірі 44,75 грн. підлягають поверненню з спеціального фонду Державного бюджету України в зв'язку зі внесення судового збору в більшому розмірі, на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір».

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (ЄДРПОУ 32104254, індекс 03045, м. Київ, просп. Науки, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (ЄДРПОУ 34950836, індекс 46027, м. Тернопіль, вул. Громницького, буд. 7-А) основний борг - 143 629 (сто сорок три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 54 коп., 3% річних - 1 528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп., пеню - 7 641 (сім тисяч шістсот сорок одна) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору - 3 056 (три тисячі п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (ЄДРПОУ 34950836, індекс 46027, м. Тернопіль, вул. Громницького, буд. 7-А) з спеціального фонду Державного бюджету України, кошти в розмірі 44 (сорок чотири) грн. 75 коп. на підставі ч. 2 статті 7 закону України «Про судовий збір» в зв'язку зі внесення судового збору в більшому розмірі.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. У зустрічному позові - відмовити повністю.

6. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

7. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2013р.

Суддя О.В. Котков