Ухвала суду № 35430419, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р.Справа № 820/6298/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/6298/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг" - звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова № 0000262210 від 16.07.2013 року, № 0000272210 від 16.07.2013 року, № 0000402201 від 21.08.2013р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. допущено заміну відповідача на його правонаступника - Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000262210 від 16.07.2013 року, № 0000272210 від 16.07.2013 року, № 0000402201 від 21.08.2013р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг" зареєстровано у Харківському міськвиконкомі 09.04.2003 року, у періоді, за який проводилась перевірка, підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі направлення від 14.06.2013 року № 1331, виданого Індустріальною ОДПІ м. Харкова у Харківській області , згідно із п.п.20.1.4 , п.20.1, ст..20, п.п.78.1.1, п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та відповідно до наказу від 12.06.2013 року № 1205 фахівцем податкового органу в період з 14.06.2013 року по 20.06.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Восторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Дніпропаксервіс" за січень 2012р., за результатами якої складено акт від 01.07.2013 року № 2740/22.1-06/34734098. Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлено порушення позивачем п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 191 344 грн., у т.ч. за перший квартал 2012 року - в сумі 191 344 грн. ; п. 198,3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, яке призвело до заниження сплати в бюджет податку на додану вартість всього в сумі 182 233 грн., у т. ч. за січень 2012 року- на суму 182 233 грн. ( т.1 а.с.13-15).

На підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 01.07.2013 року № 2740/22.1-06/34734098 податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення №0000262210 від 16.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 273 349,50 грн., в тому числі : за основним платежем - 182233 грн. та штрафними ( фінансовими) санкціями - 91116,5 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000272210 від 16.07.2013 року , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальній сумі 287 016, 00 грн. в тому числі : за основним платежем - 191344 грн. та штрафними ( фінансовими) санкціями - 95672 грн. ( т.1 а.с.16-17).

Також, фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 29.07.2013 року № №123,124, наказу від 12.06.2013 року № 1205, згідно із п.п. 20.1.4, п.20.1 ст.20 , п.п.78.1.1, п.78.1, ст..78 Податкового кодексу України 29.07.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Восторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Дніпропаксервіс" за березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.08.2013 року № 264/22.1-06/32437180, за висновками якого податковим органом встановлені порушення позивачем п. 198.1,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ "Восторг" завищено податковий кредит на 600236 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпропаксервіс" за березень 2012 року. ( т.1 а.с. 41-57).

ТОВ "Восторг", не погодившись с висновками акту перевірки, подало заперечення, які відповідачем залишенні без задоволення.( т.1 а.с. 58-65).

На підставі акту від 05.08.2013 року № 264/22.1-06/32437180 податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення № 0000402201 від 21.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 900354 грн., в тому числі : за основним платежем -600236 грн. та штрафними ( фінансовими) санкціями - 300118 грн. (т.1 а.с.39).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0000262210 від 16.07.2013 року, № 0000272210 від 16.07.2013 року, № 0000402201 від 21.08.2013р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували висновки податкового органу, викладені в актах перевірок, що ТОВ "Восторг" неправомірно формував витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Дніпропаксервіс" за період січень 2012 р., березень 2012р., оскільки відповідно до акту від 28.01.2013р. № 2725/7/22-4 Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Дніпропаксервіс" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів за вказаний період.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Восторг" та ТОВ "Дніпропаксервіс" укладено договір поставки №28 від 01.03.2011 р. Договір поставки товарів - овочів, фруктів та інших продуктів харчування. ( т.1 а.с. 72-75).

Факт поставки товару за вказаним договором в січні 2012 р. та березні 2012 р. підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме, у періоді, що перевірявся відповідачем (січень, березень 2012 року) видатковими накладними, а саме: № 13 від 03.01.2012р. - сума ПДВ 23 606, 37 грн., №59 від 06.01.2012р. - сума ПДВ 31 674, 29 грн., №88 від 10.01.2012р. - сума ПДВ 33 412, 12 грн., №201 від 16.01.2012р. - сума ПДВ 29 361, 26 грн., №279 від 19.01.2012р. - сума ПДВ 32 538, 91 грн., №343 від 24.01.2012р. - сума ПДВ 31 639, 62 грн., № 10 від 01.03.2012р. - сума ПДВ 20 198, 30 грн., №14 від 02.03.2012р. - сума ПДВ 3 770, 00 грн., №15 від 02.03.2012р. - сума ПДВ 15 389, 97 грн., №16 від 02.03.2012р. - сума ПДВ 13 065, 86 грн., №17 від 02.03.2012р. - сума ПДВ 6 940, 67 грн., №22 від 05.03.2012р. - сума ПДВ 27 419, 08 грн., №28 від 06.03.2012р. - сума ПДВ 16 371, 47 грн., №29 від 06.03.2012р. - сума ПДВ 12 112, 10 грн., №45 від 09.03.2012р. - сума ПДВ 33 314, 95 грн., №61 від 15.03.2012р. - сума ПДВ 28 501, 91 грн., №66 від 16.03.2012р. - сума ПДВ 16 471, 81 грн., №67 від 16.03.2012р. - сума ПДВ 12 289, 49 грн., №70 від 19.03.2012р. - сума ПДВ 31 750, 96 грн., №81 від 22.03.2012р. - сума ПДВ 14 658, 98 грн., №82 від 22.03.2012р. - сума ПДВ 19 539, 62 грн., №89 від 23.03.2012р. - сума ПДВ 28 049, 77 грн., №97 від 26.03.2012р. - сума ПДВ 50 615, 93 грн., №102 від 27.03.2012р. - сума ПДВ 49 602, 87 грн., №110 від 28.03.2012р. - сума ПДВ 53 406, 30 грн., №119 від 29.03.2012р. - сума ПДВ 47 392, 09 грн., №131 від 30.03.2012р. - сума ПДВ 44 376, 73 грн., №132 від 30.03.2012р. - сума ПДВ 31 160, 91 грн., №133 від 30.03.2012р. - сума ПДВ 23 888, 28 грн., №140 від 31.03.2012р. - сума ПДВ 52,11 грн., завірені належним чином копії яких містяться в матеріалах справи.( т.1 а.с. 76-121, т.2 а.с. 129-173).

Розрахунки здійснені ТОВ "Восторг" з ТОВ "Дніпропаксервіс" у повному обсязі: заборгованості перед постачальником немає, позивачем оплачено весь поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками: від 17.01.2012р., 24.01.2012р., 25.01.2012р., 31.01.2012р., 05.03.2012р., 14.03.2012р., 21.03.2012р., 28.03.2012р., та платіжними дорученнями: №100339 від 10.04.2012р., №100505 від 12.04.2012р., №100747 від 18.04.2012р., №101162 від 25.04.2012р., №101956 від 08.05.2012р., №102366 від 15.05.2012р.( т.1 а.с. 159-168).

На підтвердження поставки товару ТОВ "Дніпропаксервіс" позивачу видані податкові накладні (зведені) №472 від 31.01.2012р. на суму ПДВ 182 232, 64 грн., №510 від 31.03.2012р. на суму ПДВ 414 628, 89 грн., №542 від 31.03.2012р. на суму ПДВ 185 659,15 грн., суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Товар придбано позивачем з метою подальшої реалізації в супермаркетах позивача.( т.1 а.с. 137-158).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, всі товари, поставлені позивачу - ТОВ "Восторг"постачальником - ТОВ "Дніпропаксервіс", реалізовані в супермаркетах позивача кінцевому споживачу у повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надано довідку за № 349 від 18.09.2013 р. та завірені належним чином товарні баланси за групою товарів за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012р. і з 01.03.2012р. по 31.05.2012р.

Із матеріалів справи убачається, що ТОВ "Восторг" є підприємством роздрібної торгівлі і облік товарів у роздробі веде в сумовому виразі, списання собівартості реалізованих товарів у роздробі проводиться сумарно, виходячи з виручки і націнки реалізації.

Поставлений ТОВ "Дніпропаксервіс" товар (без ПДВ) обліковується на рахунку 28 - "Товари в роздробі", заборгованість (розрахунки), з урахуванням ПДВ, обліковується на рахунку 631 - "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". На підтвердження обліку поставленого ТОВ "Дніпропаксервіс" товару за січень та березень 2012 р. позивачем надано завірені належним чином Обороти рахунку 631.

Згідно п. 2.1 договору поставки №28 від 01.03.2011 р., укладеного ТОВ "Восторг" і ТОВ "Дніпропаксервіс", поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, які передаються покупцем постачальнику в письмовій формі факсом, поштою, електронною поштою чи іншим способом. Так, у періодах, що перевірялися відповідачем, заявки складались помічниками менеджерів в кожному супермаркеті та передавались позивачем постачальнику - ТОВ "Дніпропаксервіс", що підтверджується відповідним реєстром заявок за січень, березень 2012 р.

Приймання товару, поставленого позивачу ТОВ "Дніпропаксервіс", здійснювалось шляхом перевірки товару за кількістю та якістю, з наступним оформленням прибуткової накладної та внесенням надходження товару до програми обліку товарів.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, надходження товару на склад підтверджується прибутковими накладними. Оскільки в паперовому вигляді прибуткові накладні не зберігаються, завірені належним чином копії прибуткових накладених з програми обліку товарів містяться в матеріалах справи, а саме прибуткові накладні: № 11216706 від 03.01.2012р., № 11216824 від 06.01.2012р., № 11216850 від 10.01.2012р., № 11216855 від 16.01.2012р., № 11216865 від 19.01.2012р., № 11216891 від 24.01.2012р., № 11217241 від 01.03.2012р., № 11217291 від 05.03.2012р., № 11217363 від 09.03.2012р., № 11217371 від 15.03.2012р., № 11217386 від 19.03.2012р., № 11217407 від 23.03.2012р., № 11217472 від 26.03.2012р., № 11217481 від 27.03.2012р., № 11217519 від 28.03.2012р., № 11217697 від 29.03.2012р., № 11217741 від 30.03.2012р., № 11217995 від 02.03.2012р., № 11218178 від 30.03.2012р., № 11218192 від 02.03.2012р., № 11218162 від 16.03.2012р., № 11218063 від 02.03.2012р., № 11218154 від 06.03.2012р., № 11218172 від 22.03.2012р., № 11218269 від 22.03.2012р., № 11218279 від 30.03.2012р., № 11218264 від 16.03.2012р., № 11218293 від 02.03.2012р., № 11218231 від 06.03.2012р.).

Транспортування товару проводилося організовано силами та коштами постачальника - з залученням ним автотранспортних підприємств ТОВ "Торговий дім "Промінвест" і ЧП "Валга", які безпосередньо здійснювали транспортування товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії яких містяться в матеріалах справи): №03/03 від 03.01.2012р., №06/03 від 06.01.2012р., № 10/04 від 10.01.2012р., №16/02 від 16.01.2012р., №19/03 від 19.01.2012р., №24/02 від 24.01.2012р., №22/01 від 22.03.2012р., №16/01 від 16.03.2012р., №06/01 від 06.03.2012р., №02/01 від 02.03.2012р., №01/03 від 01.03.2012р., №05/03 від 05.03.2012р., №09/03 від 09.03.2012р., №15/03 від 15.03.2012р., №19/03 від 19.03.2012р., №23/03 від 23.03.2012р., №26/03 від 26.03.2012р., №27/03 від 27.03.2012р., №28/03 від 28.03.2012р., №29/03 від 29.03.2012р., №30/03 від 30.03.2012р.( т.1 а.с.122-136).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної.

На час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дніпрокапсервіс", вказані юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановлено будь-яких порушень позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновків актів перевірок від 01.07.2013 року № 2740/22.1-06/34734098 та від 05.08.2013 року № 264/22.1-06/32437180.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання позивачем товару у контрагента безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентом за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Восторг" правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Дніпропаксервіс" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення ТОВ "Восторг" штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень - рішень Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова № 0000262210 від 16.07.2013 року, № 0000272210 від 16.07.2013 року, № 0000402201 від 21.08.2013р.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/6298/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.