Ухвала суду № 35430306, 20.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року справа №805/12407/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Чечурін К.А.,

від відповідача: Чернявська О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тяжпромстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013р. по справі № 805/12407/13-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Приватного підприємства «Тяжпромстрой» до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року №700000002/2013/000082/1 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ і мита в розмірі 59225,57грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року №700000002/2013/000082/1 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита в розмірі 59225,57 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно було застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, оскільки для митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, та на вимогу митного органу додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та компанією HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP (Китай) (продавець) 25 квітня 2013 року був укладений контракт № CHUKR 2504/13 купівлі-продажу продукції номенклатура, ціна, якої визначені у специфікації (додатку 1) до зазначеного договору .

Відповідно до специфікації (додатку № 1) від 26 квітня 2013 року до контракту від 25 квітня 2013 року загальна вартість контракту складає 20731,62 доларів США +/- 5% (а.с. 23).

Під час митного оформлення наведеної продукції позивач 11 липня 2013 року надав митному органу пакет документів у тому числі: декларацію митної вартості № 700140000/2013/013911, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість у сумі 20670 USD (177504,01 грн.), зовнішньоекономічний контракт CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та специфікація № 1 від 26.04.2013 року до нього; коносамент № CNDLC001373 від 17.05.2013 року; заява на перевезення № 2 від 06.05.2013 року; платіжне доручення № 3 від 26.04.2013 року та № 7 від 21.05.2013 рок; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг 131994 від 02.07.2013 року; довідка № 4737 від 02.07.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № DFL131071 від 06.05.2013 року; пакувальний лист від 06.05.2013 року б/н; рахунок - проформа 1 від 26.04.2013 року; договір перевезення № 274/11 від 15.08.2011 року.

Позивач 11 липня 2013 року був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, а саме: прайс-листа виробника, копії ВМД країни відправлення та її переклад, висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Листом від 11 липня 2013 року позивачем було надано витребувані документи: прайс-лист виробника зі строком дії з 01 травня по 01 серпня 2013 року, копії ВМД країни відправлення та її переклад та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ТОВ «ЮК «Правозахист Україна» № 139 від 11 липня 2013 року.

В межах проведеної консультації електронним повідомленням від 12 липня 2013 року митним органом було доведено про існування інформації щодо вартості аналогічного товару - периклазові випалені вогнетривкі вироби (цегла) МgО94,86%, SiO1,91/, марка Anker N6 C, розмір цегли - 250х124х76 мм, країна походження - Китай, умови поставки - DAP Донецьк, період ввезення - травень 2013 року, кількість - 105,3 тон, митна вартість визначена за першим методом на рівні 1000 доларів США за тону.

15 липня 2013 року позивачем надана декларація № 700140000/2013/014184 для випуску вантажу у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів.

Листом від 31 липня 2013 року декларант надав до митного органу додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості: копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 26.04.2013 року; копію листа-пояснення від 16.07.2013 року № 57 від Бюро перекладів «Мередіан»; копію прайс-листа з цінами з 01 квітня 2013 року по 01 травня 2013 року; копію листа від постачальника HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP від 31.07.2013 року № 397; копію сертифікату якості № 1 від 06.05.2013 року .

Відповідачем 12 липня 2013 року було прийнято рішення № 700000002/2013/000082/1 про визначення митної вартості товару, яким було збільшено, визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другорядного 2б методу визначення митної вартості 2б, встановивши ціну на товар на рівні 53000,00 USD (423629,00 грн.), виходячи із розрахунку: 0,9567/кг USD, та прийнята картка відмови.

Позивач звернувся до митного органу зі скаргою на рішення № 700000002/2013/000082/1 про визначення митної вартості товару, яка листом від 18 липня 2013 року № 03-1/01-2-28/2082 залишена без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду наданих для митного оформлення документів, відповідачем було встановлено, що згідно до вимог п. 19.7 зовнішньоекономічного контракту № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року, контракт складений російською та англійською мовою, які є повністю аутентичними, один екземпляр знаходиться у покупця, один - у продавця. Відповідно до п.19.4 цього контракту всі додатки, специфікації є невід'ємними частинами контракту.

Однак, додаток 1 (специфікація № 1) до вказаного контракту, в якій оговорено основні умови поставки - предмет поставки, кількість, якість, фізичні властивості, умови поставки, строки поставка, ціна та оплата складена на англійській та українській мовах. При цьому, український варіант є поєднанням українських та російських слів, що викликало у відповідача сумніви у достовірності цієї специфікації.

Крім того, проформа-інвойс № 1 не містить дати документу, зазначені реквізити контракту № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та реквізити документу № 13 DFL1071 від 26.04.2013 року, який не надавався позивачем до митного оформлення.

В поданій до митного оформлення декларації у графі 44 дата проформи-інвойса № 1 задекларована як 26.04.2013 року, в той час, коли цей документ не містить дати.

Наявні розбіжності також щодо назви постачальника позивача, яка є відмінною в контракті - HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP та експортній декларації - ООО «Торговая компанія DE FU LA».

Лист - роз'яснення Бюро перекладів «Мередіан» від 16 липня 2013 року № 57 не спростував вказані розбіжності, оскільки перекладачі лише мають припущення, що переклад назви ООО «Торговая компанія DE FU LA» з англійської мови може переводитися як «DFL».

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базується на необ'єктивних, з наявними розбіжностями в документах, а тому відповідачем правомірно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним 2б методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тяжпромстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013р. по справі № 805/12407/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013р. по справі №805/12407/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 листопада 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 листопада 2013 р

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок