Постанова № 35430233, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року справа № 826/16046/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МБУ»

про

надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків

s88"> ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі – ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МБУ» (надалі – ТОВ «Мостобудівельна компанія МБУ», відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом, яка виникла в зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань з податку на додатку вартість в сумі 359058,11грн.

Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення. В яких просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мостобудівельна компанія МБУ» зареєстроване Святошинською районною у м.Києві державною адміністрацією 18.09.2003. Взятий на податковий облік як платник податків у ДПІ у Святошинському районі м.Києва ГУ Міндоходів у м.Києві за №03449901.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг перед Державним бюджетом у розмірі 359058,11грн. з податку на додану вартість, який виник згідно податкових декларацій від 19.11.2012 №9072880261, від 19.12.2012 №9080226832, від 19.03.2013 №9014223198, від 18.04.2013 №9021638996, від 20.05.2013 №9029183080, від 19.06.2013 №9036246776, від 19.07.2013 №9043745018, від 19.07.2013 №9043745018, від 19.09.2013 №9058584724.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На адресу відповідача, податковим органом рекомендованим листом з повідомленням було направлено податкову вимогу від 06.12.2012 №934, яка отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава, це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В свою чергу, відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Податковим керуючим здійснено опис майна ТОВ «Мостобудівельна компанія МБУ» та складено Акт опису майна №1/19-145 від 17.01.2013

Статтею 95 ПК України регламентовано порядок продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно п.95.1 та п.95.2 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Водночас, виходячи з аналізу наведених норм ПК України, суд може надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, за умови доведеності, зокрема: (1) наявності у відповідача податкового боргу та (2) доведеності його коректного розміру (п.95.2 ст.95 ПК України); (3) відсутності у боржника грошових коштів на рахунках; (4) наявності у боржника ліквідного майна та (5) прийняття керівником ДПІ рішення керівника про опис цього майна та (6) його пред’явлення (рішення) боржнику; (7) проведення опису майна в податкову заставу з визначенням (8) балансової вартості або вартості за результатами оцінки цього майна; та (9) звернення до суду не раніше ніж через 60 днів направлення платнику податкової вимоги та, у разі виникнення нового податкового боргу, - не раніше 60-го дня після дня виникнення нового податкового боргу.

Проте, в даному випадку суд приходить до висновку, що позивачем не доведено дотримання визначеної законом сукупності послідовних, взаємопов’язаних та обов’язкових процедур, дотримання яких є передумовою здійснення примусових заходів щодо майна боржника шляхом надання відповідного дозволу судом, дотримання яких у свою чергу є також гарантією дотримання прав платника податків, зокрема шляхом надання йому можливості самостійного визначення складу активів відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України.

Зокрема, під час розгляду справи позивачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про відсутність коштів у відповідача на рахунках в банках, зокрема, відомостей про закриття рахунків боржника, відомостей від державного виконавця, відсутність яких (коштів) є однією з передумов надання дозволу.

Крім того, під час розгляду справи представником позивача не надано доказів прийняття рішення про опис майна боржника саме керівником податкового органу. А також не надано жодних пояснень причин прийняття рішення про опис майна боржника заступником керівником податкового органу, а не керівником податкового органу.

Крім того, позивачем не надано доказів вручення (направлення) відповідачу рішення про опис майна боржника прийнятого керівником податкового органу, як це передбачено наведеними вище нормами законодавства,

В результаті чого, що не спростовано представником позивача, що процедура опису є такою, що проведена з порушенням положень ПК України.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст.2, 9, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук