Постанова № 35430162, 15.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року справа №805/8771/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Василенко Л.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника відповідача Хаваліц І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орджонікідзевського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 805/8771/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Орджонікідзевського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.06.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк») та громадянкою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 6742889, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1. Приватним нотаріусом 15.07.2010 року винесено виконавчий напис на зазначену вище квартиру. За виконавчим написом відповідачем в квітні 2012 року відкрито виконавче провадження. 24.05.2013 року старшим державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ Донецької області було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 32185168 з підстав того, що реалізація нерухомого майна неможлива, оскільки право на користування ним мають неповнолітні та малолітні діти. Позивач вважає, що у відповідача відсутнє право виносити постанову про повернення без виконання виконавчого документа, оскільки згідно з встановленим пріоритетом, право ПАТ «ПУМБ» на звернення стягнення на іпотечне майно є першочерговим, а на момент укладення договору іпотеки малолітні або неповнолітні діти по вищевказаному адресу не були зареєстровані, що підтверджується заявою самої громадянки ОСОБА_3. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Жангочян Р.С. про повернення виконавчого документа № 32185168 від 24.05.2013 року.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача та третя особа в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача надіслав до апеляційного суду заяву, якою просив розглянути справу за відсутності представника позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа надіслала до апеляційного суду заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 19.08.2008 року з громадянкою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6742889, за яким банк зобов'язався видати позичальнику кредит в сумі 65000 доларів США на покупку квартири, а позичальник повинен використати вказані кошти за цільовим призначенням та повернути у встановлений договором термін з відсотками (а.с. 31 - 35).

Крім того, 19.08.2008 року Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту - Іпотекодержатель) було укладено з громадянкою ОСОБА_3 (далі - Іпотекодавець) іпотечний договір № 6761131, за яким Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7 - 13).

Вказане майно внесено в Державний реєстр іпотек, що підтверджується Витягом з реєстру (а. с. 36).

15.07.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 винесено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 5372) про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, згідно якого пропонується задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк») за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, що належить ОСОБА_3, в розмірі еквівалентному 102652 долари США 34 цента (а.с.14).

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в квітні 2012 року на підставі заяви ПАТ «ПУМБ» від 12.04.2012 року відкрито виконавче провадження № 32185168 про примусове виконання вказаного вище виконавчого напису № 5372 від 15.07.2010 року (а.с. 119).

В ході проведення зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ було направлено 08.02.2013 року запит № 15/196 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради щодо наданнядозволу на реалізацію об'єкта нерухомості - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 52).

Рішенням Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 75 від 27.03.2013 року відмовлено відповідачу в передачі на реалізацію вказаної квартири, право на користування якою мають неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51).

Постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 24.05.2013 року повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 5372, виданий 15.07.2010 року (а.с.16). Підставою для такого повернення відповідач вважає те, що реалізація нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 неможлива у зв'язку з тим, що за даною адресою прописані неповнолітні діти, майно не реалізується. Крім того в постанові зазначено, що згідно ухвали № 6/265/147/13 у зміні способу та порядку виконання виконавчого документа відмовлено. Згідно довідки ВРЕР рухомого майна за боржницею не зареєстровано, майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє (а.с. 16).

Вказана постанова Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області оскаржується позивачем.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, зазначив, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання (неотримання) такого дозволу. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 року № 489/20802, регулюється порядок передачі на реалізацію нерухомого майна на підставі рішення суду, а не по виконавчому напису, вчиненому на іпотечному договорі, щодо звернення на предмет іпотеки. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав звернення до органу опіки та піклування за дозволом на відчуження майна та його дій з цього приводу є перевищенням наданих повноважень.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 1.1 ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон ), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3.1 вказаної Інструкції зазначено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606).

Згідно ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Таким чином, будь - який виконавчий напис нотаріуса є рішенням у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», та організація виконання якого визначена Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 52 вищенаведеного Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 8 статті 54 Закону № 606 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, положення зазначеної статті Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії проводяться відповідно до положень цього Закону та інших законів.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.

Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Посилання суду першої інстанції на те, що Закон України «Про іпотеку» не визначає обов'язку державного виконавця щодо отримання дозволу органу опіки і піклування при реалізації предмета іпотеки, ніяким чином не підтверджує незаконність дій державного виконавця та не протирічить положенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки остання як раз і конкретизує порядок та дії, зокрема, державних виконавців, під час виконавчого провадження.

Крім того, право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування, передбачено частиною 2 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 2.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Пунктом 3.15 вказаної Інструкції передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

Підпунктом 4.5.9 пункту 4.5 вищенаведеної Інструкції передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Як зазначалось вище, рішенням Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 75 від 27.03.2013 року відмовлено відповідачу в передачі на реалізацію вказаної квартири, право на користування якою мають неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19.04.2013 року у справі № 6/265/147/13 в задоволенні подання Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про встановлення або заміну способу і порядку виконання виконавчого документу (виконавчого напису нотаріуса № 5372 від 15.07.2010 року) відмовлено.

Згідно довідки ВРЕР м.Маріуполя рухомого майна за боржницею не зареєстровано (а.с.85).

З урахуванням положень вищенаведеного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що визнаючи необхідність отримання дозволу органів опіки і піклування при реалізації нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, відповідач діяв згідно покладених на нього завдань та на виконання законів України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.05.2012 року ( ухвала того ж суду про виправлення описки від 06.06.2012 року) у справі № 2/0538/31/2012 задоволено позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 6742889 від 19 серпня 2008 року та стягнуто з відповідачів солідарно на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 89393 доларів США 97 центів ( а.с. 90 - 91, 89).

З тексту вказаних судових рішень вбачається, що судом по вказаній справі проведено стягнення за тим самим кредитним договором № 6742889 від 19 серпня 2008 року, за яким вчинено виконавчий напис нотаріуса № 5372 від 15.07.2010 року.

З оглянутого в судовому засіданні апеляційної інстанції виконавчого провадження № 37493668 встановлено, що Публічним Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний банк» 09.04.2013 року було подано відповідачу на виконання виконавчий лист № 2/0538/31/2012 за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.05.2012 року. Постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 10.04.2013 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/0538/31/2012 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 89393 доларів США 97 центів (а.с. 246 -250).

Таким чином, на виконанні Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області знаходяться два виконавчих документа за одним кредитним договором (основна сума кредиту 64941 долар США 62 центи).

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України по даній справі доведено правомірність прийняття постанови № 32185168 від 24.05.2013 року про повернення виконавчого документу.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н ОВ И В:

Апеляційну скаргу Орджонікідзевського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 805/8771/13-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 805/8771/13-а скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Орджонікідзевського Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 19 листопада 2013 року.

Головуючий: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

Л.А.Василенко