Постанова № 35430101, 13.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р. Справа №805/11120/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 19.09.2012 року б/н

від відповідачів:

1. Податкового агенту - ПАТ «Банк Фамільний» - не з'явились

2. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька - Петров А.Г. - довір. від 12.07.2013

року № 2115/10/05-62-10

3. УДКС України у м. Донецьку - Шуцька В.В. - довір. від 02.01.2013 року № 03-12/4

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_4

до відповідачів:

1. Податкового агенту - Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний»

2. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

3. Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької

області

про визнання незаконними дій, визнання незаконною бездіяльності, стягнення

безпідставно сплаченого податку

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Податкового агенту - Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний», Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання незаконними дій щодо утримання податку з доходів фізичних осіб із процентів, нарахованих ОСОБА_4 за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року, визнання незаконною бездіяльності щодо розгляду заяв про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, стягнення безпідставно сплаченого податку в сумі 212514 грн. 68 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, за період з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року банком незаконно утримана та сплачена до місцевого бюджету сума податку з доходів фізичних осіб по процентам, нарахованим за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року, оскільки відповідно до п. 1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України утримання податку з доходів з фізичних осіб із нарахованих за угодами процентів до 01.01.2015 року не передбачене.

Щодо бездіяльності органів податкової служби в частині розгляду заяв позивача про повернення суми податку, зазначає, що на підставі норм ст. 43 Податкового кодексу України ОСОБА_4 звернувся до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (за місцем особистого перебування на податковому обліку) та до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (за місцем реєстрації податкового агенту) з заявами про повернення надміру сплаченого податку, але відповідачі у відповідях на заяви фактично відмовили йому в поверненні коштів, чим спричинили незаконну бездіяльність.

Посилається на рішення судів в адміністративних справах, які набрали законної сили та якими встановлені тотожні обставини, які є предметом розгляду у цій справі.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Податковий агент - ПАТ «Банк Фамільний» - відповідач 1 у справі, надав заяву про визнання позову у повному обсязі, в якій зазначив, що утримання доходу здійснив у зв'язку з наданням ДПА України роз'яснення від 23.10.2006 року № 19737/7/17-0717, відповідно до якого проценти на субординований борг підлягають оподаткуванню, і яке банк, як податковий агент, повинен був виконувати.

Враховуючи викладене, просить прийняти рішення про повернення утриманої суми податку (а.с. 94).

В запереченнях на позовну заяву відповідач 2 вказав на її безпідставність та зазначив, що в розумінні норм Податкового кодексу України з заявою про повернення помилково (надміру) сплаченого податку надане право звертатись платнику податку, яким у спорі, що розглядається, є податковий агент - ПАТ «Банк Фамільний».

Вказує на те, що податковий агент до ДПІ у Ворошиловському районі з відповідною заявою не звертався.

Наполягає на тому, що помилково сплачене грошове зобов'язання до бюджету Ворошиловського району взагалі не перераховувалось.

Враховуючи наведене, вважає, що у ДПІ у Ворошиловському районі відсутні підстави для надання висновку про повернення помилково утриманого податку тому просить в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 03.10.2013 року за клопотанням сторін замінені відповідачі у справі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, ГУ ДКС України у Донецькій області на належних відповідачів - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області.

Ухвалою від 13.11.2013 року позовна заява в частині вимог до СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів залишена без розгляду за заявою позивача.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, просили в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

25.01.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Банк Фамільний» укладена угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу Банку, згідно якої ОСОБА_4 передав ПАТ«Банк Фамільний» вклад в сумі 785000 доларів США строком на 10 років 3 місяці зі сплатою процентів у розмірі 8,12% річних.

Відповідно до пункту 1.8 Угоди позивач доручив ПАТ«Банк Фамільний» утримувати з належних йому сум процентів усі необхідні податки, збори, обов'язкові платежі та плату за банківські послуги згідно з діючими тарифами Банку (а.с.12).

26.03.2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Банк Фамільний» укладена Угода на умовах субординованого боргу до капіталу Банку, згідно якої ОСОБА_6 передав ПАТ«Банк Фамільний» вклад в сумі 300000 доларів США строком на 10 років 2 місяці зі сплатою процентів у розмірі 10% річних (а.с.14).

14.12.2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фамільний» укладена Угода на умовах субординованого боргу до капіталу Банку, згідно якої ОСОБА_4 передав ПАТ«Банк Фамільний» вклад в сумі 500000 доларів США строком до 31.07.2021 року включно зі сплатою процентів у розмірі 9% річних (а.с.16-17).

За період з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року ПАТ «Банк Фамільний» в якості податкового агенту утримав та сплатив податок з доходів фізичних осіб по процентам, нарахованим згідно угоди від 14.12.2011 року в розмірі 212514 грн. 68 коп. (а.с. 18 - 31).

22.03.2013 року ОСОБА_4 звернувся до ДПІ у Ворошиловському районі з заявою про повернення податку з доходів фізичних осіб, безпідставно утриманого та сплаченого до місцевого бюджету м. Донецька податковим агентом ПАТ«Банк Фамільний» із процентів, нарахованих ОСОБА_4(а.с. 49-52).

В той же день - 22.03.2013 року ОСОБА_4 звернувся, також, до СДПІ по роботі з великими платника податків у м. Донецьку з заявою про повернення податку з доходів фізичних осіб, безпідставно утриманого та сплаченого до місцевого бюджету м. Донецька податковим агентом ПАТ«Банк Фамільний» із процентів, нарахованих ОСОБА_4(а.с. 53-56).

02.04.2013 року ДПІ у Ворошиловському районі надала відповідь на звернення, в якій зазначила, що ОСОБА_4 необхідно звернутись до податкового агенту ПАТ«Банк Фамільний» щодо питання повернення безпідставно сплаченого податку з доходів фізичних осіб (а.с. 58).

17.04.2013 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надала відповідь на звернення, в якій зазначила, що рішення про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язаня приймається у разі звернення платника податку, тобто, податкового агенту ПАТ«Банк Фамільний» (а.с. 57).

Як встановлено судом, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі № 2а-21266/10/0570, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 року залишена без змін, задоволений адміністративний позов ОСОБА_4, визнані незаконними дії ПАТ «Банк Фамільний» по утриманню податку на доходи фізичних осіб з процентів, нарахованих за угодою від 25.01.2008 року, з місцевого бюджету стягнена сума безпідставно утриманого податку в розмірі 123954 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а/0570/887/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року залишена без змін, задоволений адміністративний позов ОСОБА_4, визнані незаконними дії ПАТ «Банк Фамільний» по утриманню податку на доходи фізичних осіб з процентів, нарахованих за угодою від 26.03.2007 року, 15.12.2005 року, 26.09.2005 року, визнана незаконною бездіяльність СДПІ у м. Донецьку та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо розгляду заяв про повернення надміру сплаченого податку, з місцевого бюджету стягнена сума безпідставно утриманого податку в розмірі 404609 грн. 07 коп.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати незаконними дії банку щодо утримання податку з доходів фізичних осіб, бездіяльність податкового органу щодо розгляду заяви про повернення надміру сплаченого податку та стягнути з місцевого бюджету безпідставно сплачений податок в сумі 212514 грн. 68 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п.14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В період з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року відповідач 1 виконував фіскальну функцію щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходу ОСОБА_4, тобто, у спірних правовідносинах відповідач 1 здійснював відносно позивача владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач 2 у справі - суб'єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 затверджене Положення про Державну казначейську службу України, яким встановлено, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та здійснює, в тому числі, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тобто, відповідач 3 у справі є органом виконавчої влади, який виконує функції обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків згідно п.п. 9.1.2 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України.

Платником податку в розумінні п.п. 162.1.3 п.162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, є, в тому числі, податкові агенти.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Суд вважає неправомірним утримання податковим агентом - відповідачем 1 у справі, суми податку на доходи фізичних осіб із процентів, нарахованих ОСОБА_4 за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року в період з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року, виходячи з наступного.

Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно п.п. 164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, в тому числі, дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41, дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Тобто, дохід у вигляді процентів, в розумінні зазначеної норми Закону, повинен включатися до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Наряду з викладеним, суд враховує, що згідно підпункту п. 1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат та абзаців другого - четвертого пункту 167.2 статті 167 цього Кодексу у частині оподаткування процентів, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що норма, яка передбачає включення доходу у вигляді процентів до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, набирає чинності з 01.01.2015 року.

Тобто, утримуючи за період з з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року суму податку на доходи фізичних осіб з доходу позивача у вигляді процентів, нарахованих за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року, відповідач 1 діяв незаконно та з перевищенням повноважень, наданих йому, як податковому агенту, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконними таких дій підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання незаконною бездіяльності органу податкової служби щодо розгляду заяви про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, суд враховує наступне.

Бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які є відповідачами у справі, за своєю суттю є юридичним фактом та повинно обумовлювати виникнення певних правовідносин матеріального або процесуального характеру

Бездіяльність органів державної податкової служби регламентується Податковим кодексом України, нормами якого зазначеним суб'єктам надане право вчиняти певні дії та визначені їх обов'язки, які передбачають неодмінне здійснення тих чи інших дій, утримуватися від здійснення яких неприпустимо.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це невиконання ним покладених на нього законом обов'язків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, відповідачем 2 заява про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб розглянута, відповідна відповідь надіслана на адресу заявника.

Тобто, у справі, що розглядається, відсутня бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльність такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з місцевого бюджету суми безпідставно сплаченого податку в сумі 212514 грн. 68 коп., суд враховує наступне.

Умови помилково (надміру) сплачених податків і зборів визначені статтею 43 Податкового кодексу України, частиною 1 якої визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Пунктом 43.5 зазначеної норми Закону визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зазначені положення закріплені Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 року № 974/1597/499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10. 2010 року за № 1386/18681, пунктом 5 якого визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 6 Порядку заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Як зазначалось раніше, позивачем надані відповідні заяви до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та СДПІ у м. Донецьку.

Згідно п. 12 Порядку надміру утримана (сплачена) сума податку на доходи фізичних осіб підлягає поверненню платнику податку протягом 60 календарних днів від дня отримання органом державної податкової служби податкової декларації на поточний рахунок, вказаний у податковій декларації, у разі його наявності у платника податку, або на рахунок банку, який здійснюватиме виплату коштів готівкою, або на рахунок підприємства поштового зв'язку за податковою адресою платника податку, зазначеною в податковій декларації.

Якщо останній день строку виплати зазначеної суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку такої виплати є перший за ним робочий день.

Повернення надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб на поточний рахунок платника податку здійснюється органом Державного казначейства України на підставі висновку, поданого органом державної податкової служби до відповідного органу Державного казначейства України не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку від дня отримання органами державної податкової служби податкової декларації.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем надана відповідь, в якій, як зазначає позивач в позовній заяві, фактично відмовлено в поверненні надміру утриманого податку за заявою ОСОБА_4 та роз'яснено, що з заявою про повернення податку має право звертатись податковий агент - ПАТ «Банк Фамільний».

При цьому суд враховує, що платник податку - податковий агент, який є відповідачем у справі та який надав заяву про визнання адміністративного позову, з відповідною заявою про повернення помилково утриманого податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку не звертався.

Статтею 43 Податкового кодексу та пунктом 8 Порядку визначено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом, позивач наданим йому правом оскаржити у встановлений спосіб відповідні відмови відповідачів не скористався.

Враховуючи наведене та те, що позивач наданим йому правом оскаржити відповідні відмови відповідачів не скористався, суд вважає, що він передчасно звернувся до суду з заявою про стягнення таких коштів.

Крім того, як вбачається з норм чинного законодавства, яке регулює спірні питання, а саме, статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, вони регламентують порядок повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто, звертаючись до суду з позовною заявою, яка містить вимогу про стягнення безпідставно сплаченого податку, позивач вибрав невірний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми безпідставно сплаченого податку такими, що задоволенню не підлягають.

Суд вважає необгрунтованним посилання позивача на рішення судів в адміністративних справах, які набрали законної сили, а саме, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі № 2а-21266/10/0570 та від 30.05.2012 року у справі № 2а/0570/887/2012, оскільки зазначені рішення стосуються неправомірності дій, бездіяльності та стягнення надміру утриманного податку з коштів, нарахованих позивачу за іншими угодами, тобто, при вирішенні зазначених справ судами обставини, які є предметом розгляду цієї справи, не встановлювались.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання незаконними дій відповідача 1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб, в іншій частині підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Податкового агенту - Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний», Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про визнання незаконними дій Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» щодо утримання з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року податку з доходів фізичних осіб із процентів, нарахованих ОСОБА_4 за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року, визнання незаконною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо розгляду заяви про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, стягнення безпідставно сплаченого податку в сумі 212514 грн. 68 коп. - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» щодо утримання з 01.11.2011 року по 28.02.2013 року податку з доходів фізичних осіб із процентів, нарахованих ОСОБА_4 за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від 14.12.2011 року.

В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 731 грн. 33 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 13.11.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.