Постанова № 35429599, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 листопада 2013 року 12 год. 54 хв. № 826/12921/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія клімата" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 04 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 серпня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія клімата" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 квітня 2013 року № 0002542220 та № 0002552220 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 23 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18 жовтня 2013 року судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 13 вересня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 31 січня 2013 року, у період з 28 лютого по 04 березня 2013 року проведено перевірку

позивача, за результатами якої 12 березня 2013 року складено акт № 821/22-205/37394016 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" (також далі - ТОВ "Матадор"), товариством з обмеженою відповідальністю "Супутник" (також далі - ТОВ "Супутник") та товариством з обмеженою відповідальністю "Ферріт-Д" (також далі - ТОВ "Ферріт-Д"), за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 4209508,80 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 773872,80 грн.; ІІ квартал 2012 року - 1451186,20 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 875586,80 грн.; IV квартал 2012 року - 1108863,00 грн., чим порушено підпункт 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 4630620,00 грн., у тому числі за: жовтень 2011 року - 234111,20 грн.; листопад 2011 року - 580886,80 грн.; січень 2012 року - 51358,00 грн.; лютий 2012 року - 178943,60 грн.; березень 2012 року - 648965,80 грн.; квітень 2012 року - 551463,40 грн.; травень 2012 року - 390325,20 грн.; червень 2012 року - 394711,90 грн.; липень 2012 року - 780617,10 грн.; серпень 2012 року - 109262,90 грн.; вересень 2012 року - 709973,70 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 12 квітня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0002542220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4630620,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1157655,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами); № 0002552220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4209508,80 грн. за основним платежем та у розмірі 1052377,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 27 лютого 2013 року № 444 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Ферріт-Д".

Зокрема, як зазначено у постанові від 31 січня 2013 року про призначення позапланової документальної перевірки, відкрито кримінальне провадження № 32013180000000005 від 15 січня 2013 року, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами, у тому числі ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Ферріт-Д".

Досудовим розслідуванням виявлено, що ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Ферріт-Д" фактично є "транзитними" суб'єктами господарювання, які надають послуги щодо незаконного формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання. Проведеними слідчими діями не виявлено наявності у вказаних товариств адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також виявлено, що у відповідача зареєстровані суб'єкти господарювання, у тому числі позивач, які формували податковий кредит на підставі документів, складених ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Ферріт-Д".

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що представниками позивача, окрім копій договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних і виписок з банківського рахунку позивача, не надано суду інших доказів, які б підтвердили реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник", ТОВ "Ферріт-Д", суд погоджується з висновком відповідача

про заниження позивачем податку на прибуток на ПДВ.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи, що представником позивача не надано суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Матадор", ТОВ "Супутник", ТОВ "Ферріт-Д", хоча про необхідність надання таких доказів судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ.

До того ж, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявним у матеріалах справи листом Міністерства доходів і зборів України від 03 жовтня 2013 року № 14030/5/99-99-09-01-16, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення посадових осіб позивача від сплати податків у особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, внесено 13 серпня 2013 року, тобто після складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Перевірку позивача, у свою чергу, проведено у рамках кримінальної справи, порушеної відносно його контрагентів, а не нього самого.

Згідно з п. 58.4 ст. 58, п. 86.9 ст. 86 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як зазначено у листі Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 1754/7/23-8017 "Щодо перевірок у рамках кримінальної справи", за результатами перевірок платників податків, призначених у рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 КК України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не складає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків, відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки і збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку.

Тобто, з викладених положень вбачається, що за результатами перевірок платників податків, призначених у рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, предметом яких є податки та збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не складає.

При цьому, законодавцем не визначено коло платників податків, на яких розповсюджується дія викладених положень.

Поряд з цим, проаналізувавши викладені положення та положення кримінально-процесуального законодавства, зважаючи при цьому, що вирок ухвалюється тільки стосовно особи, щодо якої відкрито кримінальне провадження, суд прийшов до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується тільки тих платників податків, стосовно яких відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, предметом яких є податки та збори.

Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження, у рамках якої призначено перевірку позивача, відкрито стосовно третіх осіб, а факту відкриття кримінального провадження на час проведення перевірки та складання оскаржуваних рішень стосовно позивача не встановлено, суд прийшов до висновку, що, відповідач мав право скласти відповідні податкові повідомлення рішення у разі виявлення порушень позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія клімата" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних

повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія клімата".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 листопада 2013 року