Ухвала суду № 35428916, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/45826/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

на постанову Окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року

у справі № 2а-11168/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва,

Державної податкової адміністрації у м. Києві

та Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БМТС» (далі - позивач, ТОВ «БМТС») звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач 1, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - відповідач 1, ДПА у м. Києві), Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач 3, ДПА України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812330 від 08.04.2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі своїм процесуальним правом не скористались, письмових заперечень на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарської одиниці останнього - аптечний кіоск, за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 17, за результатами якої складено акт № 0170/26/57/23/31237762 від 04.02.2011 року та встановлені порушення позивачем вимог п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закону), що полягало у допущенні невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора у розмірі 1, 01 грн. та відсутності на місці реалізації товару прибуткових документів на товар на загальну суму 3 009, 25 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000812330 від 08.04.2011 року на загальну суму 6 019, 50 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову виходили з того, що відповідно до п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинними законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення вказаних норм Закону підтверджується матеріалами перевірки, а саме: актом перевірки, яким встановлено факт відсутності на місці реалізації тонометрів прибуткових документів на зазначений товар (відсутні накладні чи будь-які інші документи, що свідчать про оприбуткування товару згідно відомості) та невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора.

Наявність зазначених порушень позивачем не спростовані.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 17 зазначеного Закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня: вчинене вперше - 1 гривня.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки позивачем допущено порушення п.12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то відповідач правомірно застосував до позивача фінансову санкцію в розмірі 6 019, 50 грн. (3 009, 25 грн. Ч 2 + 1 грн.).

Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо порушення порядку розгляду заперечень на результати перевірки та порушення строків для прийняття податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дії ДПА у м. Києві та ДПА України щодо порушення порядку розгляду скарг на податкове повідомлення-рішення, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що певні процедурні порушення при проведенні перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення правил торгівлі та не можуть слугувати підставою для задоволення позову.

Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства України, а факт виявлених порушень підтверджується матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 2а-11168/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко