Ухвала суду № 35425475, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/77030/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 у справі №2а/2470/857/11 за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі - транс» про стягнення податкових зобов'язань

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі-Новоселицька МДПІ, позивач) до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі - транс» (далі-ПП «Земі-транс», відповідач) про стягнення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1975186,25грн. нарахованих згідно рішень Новоселицької МДПІ про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 03.02.2010 №0000012300/0 №33/23, №0000022300 №35/23, №000032300 №34/23.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, суди виходили з того, що встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідає положенням чинного законодавства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Новоселицька МДПІ 08.11.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 4.1, п.п.4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Земі-транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2010 по 31.10.2010, за результатом якої складено акт №19/23/32626146 від 24.01.2010.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено рішення від 03.02.2010 №0000012300/0 №33/23, №0000022300 №35/23, №000032300 №34/23 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у розмірі 1975186,25грн., що є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, податковий орган виходив з того, що на порушення п.4.1 ст.4 Закону України №168/97-ВР відповідачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за жовтень та листопад 2010 року, з огляду на те, що відповідач безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.7.4.1 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно п.1.18 ст.1 вказаного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №334/94-ВР).

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (абз. 1 п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР).

Відповідно до абз. 2 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної контрактної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Таким чином, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого п.п. 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін на товар податковий орган діяв не у межах наведених норм Закону України №334/94-ВР, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; не порівняв митну вартість товару, задекларовану при ввезенні на митну територію України, з цінами, що діяли на цей товар на внутрішньому ринку на момент їх реалізації позивачем.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що довід податкового органу про продаж позивачем товарів за цінами, нижчими за звичайні, є недоведеним та дали правильну оцінку встановленим обставинам справи, відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв