Постанова № 35424856, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року № 826/16938/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул.Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 230 578,10 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування", та зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 230 578,10 грн.

Представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Господарський кодекс України, закони України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269, Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000251720 та № 0000261720, якими застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції. Також представник відповідача вказує на те, що податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000251720 та № 0000261720 оскаржуються в судовому порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місцезнаходження: 04136, АДРЕСА_1.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби за результатами планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року складено акт № 1156/17-2-06/НОМЕР_3 від 5 квітня 2013 року, яким встановлено порушення:

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємцем безпідставно завищено суму податкового кредиту, в зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість у сумі 4 919,60 грн.;

- пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: встановлено відсутність товарних записів на складах та/або за місцем їх реалізації, та здійснення продажу товарів (громадське харчування), які не відображені в такому обліку на загальну суму 115 288,55 грн.

На підставі складеного акту перевірки 24 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000241720, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 5 828,24 грн., з якої: за основним платежем - 4 919,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 908,63 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0000261720, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.;

- № 0000251720, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 230 577,10 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року у справі № 826/8453/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2013 року № 0000241720, № 0000261720 та № 0000251720, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року № 0000241720, в іншій частині позов залишено без задоволення.

Зазначеним рішенням встановлено правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2013 року № 0000261720 та № 0000251720 та правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, відносного того, що за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не вела у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, і здійснювала через представника продаж товарів, які не відображені в такому обліку. В порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено відсутність обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, та здійснення продажу товарів (громадське харчування), які не відображені в такому обліку на загальну суму 115 288,55 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 265/95-ВР) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, - 1 гривня у разі вчинення порушення вперше.

Згідно статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості товарів,які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом 54.3.3 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Проте, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не сплачено суму штрафних санкцій в розмірі 230 578,10 грн., застосованої до відповідача Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 квітня 2013 № 0000261720 та № 0000251720,

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Позивачем, з метою стягнення податкового боргу за попередній період направлено відповідачу податкову вимогу від 24 липня 2013 року № 2095-17.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вказана вимога отримана відповідачем 6 серпня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 зазначила дату отримання - 6 липня 2013 року, проте враховуючи, що кореспонденція відправлена 27 липня 2013 року та з огляду на те, що на повідомленні про вручення поштового відправлення міститься відтиск штемпелю працівника пошти із датою повернення повідомлення про вручення поштового відправлення - 6 серпня 2013 року, суд приходить до висновку про помилковість зазначення відповідачем дати отримання податкової вимоги - 6 липня 2013 року.

Відповідно до підпункту 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 230 578,10 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 04136, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Державного бюджету заборгованість у розмірі 230 578 (двісті тридцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 10 коп. на р/р 34129999700008 в Управлінні Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37975298.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А.Бояринцева