Постанова № 35424813, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 826/15435/13-а

О 12 годині 00 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 0006012208 та № 0006002208.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" без наявності на проведення перевірки підстав, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" подані всі документи витребувані податковим органом.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0006012208 та № 0006002208, оскільки операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 22 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлення № 325/26-58-22-08-09 від 22 серпня 2013 року, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 22 серпня 2013 року № 414 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 5 вересня 2013 року № 1186/26-58-22-08-09/31410325, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66 059 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2013 року - 16 367 грн., за березень 2013 року - 49 692 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 57 000 грн., в тому числі по періодам: березень 2013 року на суму 57 000 грн.

10 вересня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 17 вересня 2013 року за № 8310/10/26-58-22-08-09 Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" про те, що висновки акту перевірки від 5 вересня 2013 року № 1186/26-58-22-08-09/31410325 залишено без змін.

На підставі складеного акту перевірки, 20 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0006002208, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57 000 грн.;

- № 0006012208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" суму грошового зобов'язання в розмірі 82 574 грн., з якої: за основним платежем - 66 059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 515 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Відносно доводів позивача про те, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" без наявності підстав для її проведення, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи, начальником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наказ № 414 від 22 серпня 2013 року щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" починаючи з 22 серпня 2013 року тривалістю п'ять робочих днів на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідної записки заступника начальника управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Копію наказу на проведення перевірки від 22 серпня 2013 року № 414 та направлення на перевірку від 22 серпня 2013 року № 325/26-58-22-08-09 отримала уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" 22 серпня 2013 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на копії наказу та направлення.

Відповідно до підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, суд зазначає, що керівником податкового органу прийнятий наказ не в зв'язку з неподанням позивачем пояснень та первинних документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", а в зв'язку з отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства та на підставі наданих позивачем документів.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно неправомірності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД".

Відносно висновків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, викладених в акті перевірки від 5 вересня 2013 року № 1186/26-58-22-08-09/31410325, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл", як постачальником, укладено договір поставки № 21, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у замовлені строки вироби народного споживання (продукти харчування), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару, що передається покупцю за цим договором визначається загальною сумою кількості окремих партій товару, що буде поставлена покупцю впродовж терміну дії цього договору. Згідно пункту 2.2 договору, асортимент (номенклатура) товару, а також ціна за одиницю товару додатково погоджується сторонами, та остаточно визначаються у видаткових накладних. Про зміну асортименту або ціни на одиницю товару постачальник зобов'язується не пізніше, ніж за 30 календарних днів попереджати покупця у письмовій формі (рекомендованим листом). Кількість окремої партії товару та її асортимент визначається в замовленні покупця, залежить від наявності відповідного товару на складі постачальника та остаточно зазначається в накладній на відпуск товарно-матеріальних цінностей разом з ціною на одиницю товару та загальною вартістю всієї партії товару (пункт 2.3 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" товар (кава, капучіно, цикорій, варення з волоських горіхів, чай, гарячий шоколад), згідно видаткових накладних № ПІ000000022 від 2 січня 2013 року, № ПІ000000107 від 21 січня 2013 року, № ПІ000000567 від 28 січня 2013 року, № ПІ000000826 від 4 лютого 2013 року, № ПІ000000883 від 11 лютого 2013 року, № ПІ000000956 від 18 лютого 2013 року, № ПІ000000959 від 18 лютого 2013 року, № ПІ000001017 від 25 лютого 2013 року, № ПІ000001018 від 25 лютого 2013 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 20 від 2 січня 2013 року на загальну суму 16 589,52 грн., в тому числі ПДВ - 2 764,92 грн.,

- № 112 від 21 січня 2013 року на загальну суму 51 685,74 грн., в тому числі ПДВ - 8 614,29 грн.,

- № 239 від 28 січня 2013 року на загальну суму 65 449,80 грн., в тому числі ПДВ - 10 908,30 грн.,

- № 52 від 4 лютого 2013 року на загальну суму 95 850,72 грн., в тому числі ПДВ - 15 975,12 грн.,

- № 70 від 11 лютого 2013 року на загальну суму 24 865,92 грн., в тому числі ПДВ - 4 144,32 грн.,

- № 139 від 18 лютого 2013 року на загальну суму 32 052,24 грн., в тому числі ПДВ - 5 342,04 грн.,

- № 140 від 18 лютого 2013 року на загальну суму 83 402,64 грн., в тому числі ПДВ - 13 900,44 грн.,

- № 206 від 25 лютого 2013 року на загальну суму 38 559,60 грн., в тому числі ПДВ - 6 426,60 грн.,

- № 207 від 25 лютого 2013 року на загальну суму 57 447,96 грн., в тому числі ПДВ - 9 574,66 грн.

На підтвердження перерахування коштів за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" товар позивачем надано платіжні доручення № 160 від 18 лютого 2013 року, № 163 від 19 лютого 2013 року, № 177 від 22 лютого 2013 року, № 190 від 28 лютого 2013 року, № 191 від 1 березня 2013 року, № 206 від 5 березня 2013 року, № 217 від 7 березня 2013 року, № 228 від 11 березня 2013 року.

1 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", як постачальником, укладено договір поставки № 1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у замовлені строки вироби народного споживання (продукти харчування), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару, що передається покупцю за цим договором визначається загальною сумою кількості окремих партій товару, що буде поставлена покупцю впродовж терміну дії цього договору. Згідно пункту 2.2 договору, асортимент (номенклатура) товару, а також ціна за одиницю товару додатково погоджується сторонами, та остаточно визначаються у видаткових накладних. Про зміну асортименту або ціни на одиницю товару постачальник зобов'язується не пізніше, ніж за 30 календарних днів попереджати покупця у письмовій формі (рекомендованим листом). Кількість окремої партії товару та її асортимент визначається в замовленні покупця, залежить від наявності відповідного товару на складі постачальника та остаточно зазначається в накладній на відпуск товарно-матеріальних цінностей разом з ціною на одиницю товару та загальною вартістю всієї партії товару (пункт 2.3 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" товар (кава, капучіно, цикорій, ішан варення з волоських горіхів, чай), згідно видаткових накладних № ДТ000000931 від 4 березня 2013 року, № ДТ000000932 від 4 березня 2013 року, № ДТ000001341 від 11 березня 2013 року, № ДТ000001342 від 11 березня 2013 року, № ДТ000001407 від 18 березня 2013 року, № ДТ000001408 від 18 березня 2013 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 11 від 4 березня 2013 року на загальну суму 46 881,96 грн., в тому числі ПДВ - 7 813,66 грн.,

- № 12 від 4 березня 2013 року на загальну суму 48 220,44 грн., в тому числі ПДВ - 8 036,74 грн.,

- № 34 від 11 березня 2013 року на загальну суму 43 798,68 грн., в тому числі ПДВ - 7 299,78 грн.,

- № 35 від 11 березня 2013 року на загальну суму 62 003,10 грн., в тому числі ПДВ - 10 333,85 грн.,

- № 72 від 18 березня 2013 року на загальну суму 22 669,32 грн., в тому числі ПДВ - 3 778,22 грн.,

- № 73 від 18 березня 2013 року на загальну суму 48 876,30 грн., в тому числі ПДВ - 8 146,05 грн.

На підтвердження перерахування коштів за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" товар позивачем надано платіжні доручення № 246 від 14 березня 2013 року, № 266 від 21 березня 2013 року, № 310 від 5 квітня 2013 року, № 320 від 9 квітня 2013 року, № 332 від 11 квітня 2013 року, № 338 від 15 квітня 2013 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" виконані зобов'язання згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" товар в подальшому був реалізований Приватному акціонерному товариству "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "Барбо", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, Товариству з обмеженою відповідальністю "Вірій", Товариству з обмеженою відповідальністю "Джая", Товариству з обмеженою відповідальністю "Край-2", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгівельне підприємство "Віто", Товариству з обмеженою відповідальністю Продовольчій компанії "Екопродукт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс", Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонез", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поляна", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Третьяков", Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧАЙ СІТІ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", Товариству з обмеженою відповідальністю "Стама", Товариству з обмеженою відповідальністю "Шапаш", Товариству з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр", Товариству з обмеженою відповідальністю "Новус Україна", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, Приватному підприємству "Торговельний будинок "ПУЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сова-Плюс", Приватному підприємству "Чайна Компанія "Чайка-Мономах", Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівська чайна компанія". На підтвердження своєї позиції позивачем надано договори поставки, виписані позивачем податкові накладні та довідки про реалізацію товару, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" з тих підстав, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року К/800/9087/13.

При цьому, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою відсутності здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 серпня 2012 року по 28 лютого 2013 року та акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року № 1372/22.8/38292217 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року.

Отже, нереальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" відповідач обумовлює неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року у справі № 826/9057/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та заборону на вчинення дій, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року №1372/22.8/38292217 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Домол-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі акта від 16 квітня 2013 року №1372/22.8/38292217 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Домол-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року у справі № 826/9067/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та заборону на вчинення дій, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл", за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 1 серпня 2012 року по 28 лютого 2013 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 1 серпня 2012 року по 28 лютого 2013 року.

При цьому, суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домол-Трейд", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 0006012208 та № 0006002208 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 0006002208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 0006012208.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" судові витрати у розмірі 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 75 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.