Постанова № 35424730, 20.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа №804/13511/13-а 10 год. 50 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача Гармаша Р.І. Жаворонкова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно- проектна компанія «Трест реконструкцій та розвитку» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при складанні акту від 18 вересня 2013 року №510 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Трест реконструкцій та розвитку» (код за ЄДРПОУ 23937028) з питань повноти нарахування плати за землю за період з 1 січня 2011 року по 31 липня 2013 року»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року №0002911504.

В обґрунтування позову зазначено, що:

- дії відповідача при проведенні перевірки, складанні акту та винесенні податкового повідомлення-рішення є протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню;

- висновки, викладені в акті перевірки, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, а наслідки вказаних дій відповідача порушують законні права та інтереси позивача;

- договір оренди земельної ділянки від 01.11.2002 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Трест реконструкції та розвитку» укладений у нотаріальній формі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №7137 (державна реєстрація від 14.11.2002 року №2469);

- чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі та приведення умов договору до вимог чинного законодавства або за взаємною згодою сторін, для чого орендодавцю необхідно звернутися до ТОВ «БПК «ТРР» з пропозицією внести зміни до договору оренди, або за рішенням суду; Дніпропетровська міська рада жодного разу не зверталася до позивача з пропозицією внести відповідні зміни до умов договору, з метою приведення його у відповідність до діючого законодавства;

- при винесенні оскаржуваного акту відповідач виходив з того, що розмір орендної плати за договорами оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, а саме положенням пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку, проте з такими висновками позивач не погоджується;

- зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству, податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали обрані правові позиції. Представник позивача пояснив, що не погоджується із діями щодо встановлення актом перевірки спірних порушень.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі повідомлення від 20.08.2013 року №18531, виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посадовою особою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпунктів 78.1.1., 78.1.4. пункту 78.1. статті 78, пунктів 79.1., 79.2. статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Бабушкінському районі від 20.08.2013 року №220 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Трест реконструкцій та розвитку» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року, за результатами якої 18 вересня 2013 року складено акт №510.

Копія наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.08.2013 року №220 та повідомлення від 20.08.2013 року №18531 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БПК ТРР» направлені поштою 21.08.2013 року та отримані підприємством 27.08.2013 року. Перевірка проводилась з 5 по 12 вересня 2013 року.

При проведенні перевірки було використано:

- відповідь ТОВ «БПК ТРР» від 14.08.2013 року №20/115 на запит ДПІ від 25.07.2013 року №16479/10/15-423;

- рішення Дніпропетровської міської ради від 18.06.2002 року №206/2;

- договір оренди земельної ділянки з Дніпропетровською міською радою від 01.11.2002 року з відповідними додатками (державна реєстрація 14.11.2002 року за №2469);

- рішення Дніпропетровської міської ради від 20.04.2005 року №504/26;

- додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 18.05.2005 року (державна реєстрація 22.06.2005 року за№040510400505);

- дані державного земельного кадастру від 12.11.2008 року №1698;

- рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8;

- податкова декларація по орендній платі за землю на 2011 рік від 31.01.2011 року №2896 з відповідним додатком;

- податкова декларація по орендній платі за землю на 2012 рік від 20.02.2012 року №2968 з відповідним додатком;

- податкова декларація по орендній платі за землю на 2013 рік від 26.02.2013 року №2319 з відповідним додатком;

- картки особових рахунків підприємства за 2011-2013 роки.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 та пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району в наступних розмірах: за 2011 рік - 544072,40 грн., 2012 рік - 544072,40 грн., січень-липень 2013 року - 317375,59 грн.

На підставі акту перевірки від 18 вересня 2013 року №510 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року №0002911504, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем в сумі 1405520,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 283371,98 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2002 року між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Трест реконструкцій та розвитку» був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на п'ятнадцять років, відповідно до якого ТОВ «БПК ТРР» прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальними площами 2,1009 га та 1,7900 га, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 226 (Бабушкінський район) і зареєстровані в Державному реєстрі земель за кадастровими номерами 66017014 та 66017018 відповідно.

Цільове призначення земельних ділянок за цим договором - фактичне розміщення виробничої бази.

Договір укладений на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 року №206/2, згідно якого код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.10.5 (інша промисловість).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 20.04.2005 року №504/26 з урахуванням перереєстрації ЗАТ «Трест реконструкції та розвитку» в ТОВ «Будівельно- проектна компанія «Трест реконструкції та розвитку» в договір на підставі додаткового договору від 18.05.2005 року (державна реєстрація від 22.06.2005 року за №040510400505) внесені відповідні зміни щодо назви землекористувача.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що сума орендної плати за користування земельними ділянками на термін дії договору складає 1792714,32 грн.

Згідно пунктів 3.2, 3.3 договору орендна плата за користування земельними ділянками сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

При цьому, згідно частини 2 цієї статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 1 січня 2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип «загальності оподаткування», тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу України. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3. статті 36 Податкового кодексу України).

Пунктом 8.2. статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 9, підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтями 269 та 270 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За загальним правилом, визначеним пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктами 288.2. та 288.3. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

З метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпропетровською міською радою в зв'язку з вступом в дію з 01.01.2011 року Податкового кодексу України було прийнято рішення від 02.02.2011 року №216/8, яким встановлено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території міста у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Відповідно до статті 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 274.1. статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно Даних державного земельного кадастру від 12.11.2008 року №1698 з урахуванням індексації, передбаченої статтею 298 Податкового кодексу України, у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Шинна, 22-6 площею 2,1009 га. складає 14517404,40 грн., земельної ділянки по вул. Шинна, 22-6 площею 1,7900 га складає 12686213,29 грн.

Відповідно до розміру ставки податку, визначеної статтею 274 Податкового кодексу України, розмір земельного податку за земельну ділянку по вул. Шинна, 22-б площею 2,1009 га складає 145174,05 грн., за земельну ділянку по вул. Шинна, 22-б площею 1,7900 га складає 126862,14 грн., разом 272036,19 грн.

Згідно поданих декларацій від 31.01.2011 року №2896, від 20.02.2012 року №2968, від 26.02.2013 року №2319 платник податків самостійно визначив у 2011-2013 роках плату за землю в розмірі 22669,68 грн. щомісячно, а в грудні 22669,69 грн., що складає 272036,17 грн. щорічно.

Суд зазначає, що з врахуванням вимог щодо мінімального розміру орендної плати, встановленого пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України - у трикратному розмірі земельного податку для земель інших категорій, ніж землі сільськогосподарського призначення, сума орендної плати за земельні ділянки позивача за вказані періоди має складати 68009,05 грн. щомісячно, а у грудні 68009,02 грн., що складає 544072,40 грн. щорічно.

Таким чином, відхилення від встановленого законом мінімального розміру орендної плати за визначені земельні ділянки складає 45339,37 грн. щомісячно, а у грудні 45339,22 грн., що складає 544072,40 грн. щорічно.

Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність підстав збільшення суми плати за землю у зв'язку із відсутністю внесених відповідних змін у договір оренди, суд вважає необхідним зазначити, що в розглянутих правовідносинах правильно застосовувати норму статті 288 Податкового кодексу України, яка має вищу юридичну силу відносно статті 30 Закону України «Про оренду землі», статті 632 Цивільного кодексу України, та не суперечить статтям 651, 654 Цивільного кодексу України, оскільки вказані норми передбачають застосування інших випадків встановлених законом.

Пунктом 3 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України встановлено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд зазначає, що чинним законодавством було встановлено інший розмір орендної плати за землю на 2011, 2012, 2013 роки, а саме збільшено плату за землю, ніж той, що було зафіксовано сторонами договору на момент його підписання у 2002 році.

Нормою прямої дії - статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на викладене, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Таким чином, контролюючий орган, без застосування процедури внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, правомірно збільшив позивачу податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки відповідно до мінімального розміру спірного платежу, встановленого Податковим кодексом України у 2011, 2012, 2013 роках.

У разі прийняття судом позиції позивача та задоволення позову суд фактично встановить пільгу зі сплати загальнодержавного податку у формі звільнення від сплати податку на час відсутності змін у договорі оренди, оскільки зміни можуть врегулювати лише майбутні правовідносини, у тому числі зміни, внесені в судовому порядку. Таке вирішення спору, із наданням податкової пільги, є неприпустимим і було б втручанням в компетенцію органу законодавчої влади, підміною судом функцій такого органу, що суперечило б статтям 9, 19, 67, 85 Конституції України.

Вирішуючи по суті позовні вимоги про незаконність дій контролюючого органу при складанні акту перевірки, а не закриваючи провадження у справі в частині вказаних позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року №9-зп).

Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002.

Офіційне тлумачення норми права Конституційним Судом України є його інтелектуально-волевою діяльністю, спрямованою на з'ясування розуміння, роз'яснення і трактування змісту положень Конституції і законів України.

Таке тлумачення має низку завдань різного суспільного значення і спрямування. Наприклад, в правореалізуючій діяльності - це однакове розуміння дійсного змісту норми права і правильного її застосування усіма суб'єктами суспільних відносин, у правовиховній діяльності - розуміння суб'єктами суспільних відносин концептуальних ідей, цілей, принципів права, тощо.

Завданням судів всіх рівнів є забезпечення верховенства конституційних приписів при здійсненні судочинства.

Принцип законності, про який йдеться у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває в органічному зв'язку з положенням частини першої статті 129 Конституції України і його не можна трактувати відірвано від цього припису.

Саме тому законодавець у процесуальних кодексах, прийнятих на основі Конституції України, акцентував увагу на обов'язку суду роз'яснити особі, якій відмовляється у відкритті провадження або закривається провадження у справі, до суду якої юрисдикції належить звертатись для вирішення заявленого спору.

Підсудність справ та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягає визначенню процесуальним законом.

З огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад осіб, які приймають участь у справі, з врахуванням конституційного принципу відсутності спорів, на які не поширюється юрисдикція судів України, суд вирішує заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій при складанні акту перевірки по суті.

Позивач в обґрунтування такої вимоги зазначив, що не згоден із викладенням в акті перевірки виявлених порушень.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд зазначає, що акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Трест реконструкцій та розвитку» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

Суддя І.О. Верба