Постанова № 35424688, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року № 826/15830/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 1 червня 2013 року № 0007882280 та № 0007892280.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про державну податкову службу" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 1 червня 2013 року № 0007882280 та № 0007892280, оскільки операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 24 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Цуркана А.В. від 15 березня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" за період з 1 серпня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 15 травня 2013 року № 1406/22-80/36469331, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг":

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 79 402 грн., в тому числі: за листопад 2012 року в розмірі 79 402 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього в сумі 83 372 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2012 року - 25 986 грн., за 2012 рік - 83 372 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 1 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007882280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пергам- Україна Інжинірінг" суму грошового зобов'язання в розмірі 119 103 грн., з якої: за основним платежем - 79 402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 701 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

- № 0007892280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пергам- Україна Інжинірінг" суму грошового зобов'язання в розмірі 125 058 грн., з якої: за основним платежем - 83 372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 686 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року № 3320/10/26-15-10-04-04 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 1 червня 2013 року № 0007882280, № 0007892280, а скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам Україна Інжинірінг" від 12 червня 2013 року (вхідний від 18 червня 2013 року № 1581/10) - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

10 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг", як покупцем, укладено договір № 25-08, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю витратоміри, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна договору зазначена в специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно розділу 4 договору, товар поставляється на склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софії Перовської, 10б. Датою поставки товару є дата видачі постачальником видаткової накладної.

Згідно специфікації № 1 до договору, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, а саме: система центровки Е710 Easy Laser, чутливий елемент М2LR-00000000, товщиномір MG-2DL в комплекті з датчиком D7906-SM та кабелем, загальною вартістю 155 770 грн., в тому числі ПДВ - 25 961,67 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписаний Товариству з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" рахунок на оплату постачальника № 209 від 14 серпня 2012 року.

Замовлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" поставлений позивачу згідно видаткової накладної № 209 від 15 серпня 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписало на користь позивача податкову накладну № 334 від 15 серпня 2012 року на загальну суму 155 770 грн., в тому числі ПДВ - 25 961,67 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" товар позивачем надано виписку по рахунку в АТ "ПроКредит Банк".

2 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг", як покупцем, укладено договір № 28-09, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю витратоміри, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна договору зазначена в специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно розділу 4 договору, товар поставляється на склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софії Перовської, 10б. Датою поставки товару є дата видачі постачальником видаткової накладної.

Згідно специфікації № 1 до договору, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, а саме: тепловізор FLIR i15, витротамір лічильник рідини РТ 878, прилад для вивірки шківов D 150 ВТА, прилад для вивірки шківов D 90, ультразвукові перетворювачі УЗП С-RS-401, прилад для пошуків витоку газу ДМ-01, загальною вартістю 137 200 грн., в тому числі ПДВ - 22 866,67 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписаний Товариству з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" рахунок на оплату постачальника № 315 від 2 жовтня 2012 року.

Замовлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" поставлений позивачу згідно видаткової накладної № 315 від 3 жовтня 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписало на користь позивача податкову накладну № 72 від 3 жовтня 2012 року на загальну суму 137 200 грн., в тому числі ПДВ - 22 866,67 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" товар позивачем надано виписку по рахунку в АТ "ПроКредит Банк".

19 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг", як покупцем, укладено договір № 32-11, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю витратоміри, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна договору зазначена в специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно розділу 4 договору, товар поставляється на склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софії Перовської, 10б. Датою поставки товару є дата видачі постачальником видаткової накладної.

Згідно специфікації № 1 до договору, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, а саме: витротамір лічильник рідини РТ 878, витокошукач Eligma Kit, загальною вартістю 183 440 грн., в тому числі ПДВ - 30 573?33 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписаний Товариству з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" рахунок на оплату постачальника № 325 від 20 листопада 2012 року.

Замовлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" поставлений позивачу, згідно видаткової накладної № 325 від 21 листопада 2012 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" виписало на користь позивача податкову накладну № 698 від 21 листопада 2012 року на загальну суму 183 440 грн., в тому числі ПДВ - 30 573,33 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" товар позивачем надано виписку по рахунку в АТ "ПроКредит Банк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" виконані зобов'язання згідно вчинених операцій, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" товар в подальшому був реалізований Публічному акціонерному товариству "Мотор Січ", Товариству з обмеженою відповідальністю "СП Техносорбент", Приватному акціонерному товариству "Колос", Структурній одиниці Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" Донбасенергоналадці, Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд", Відокремленому підрозділу "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд". На підтвердження своєї позиції позивачем надано укладені договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження орендування позивачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Софії Перовської, 10 літера "Б" позивачем надано копію договору № 01-10-2011/5 від 1 жовтня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління "Центр інвестицій", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг", як орендарем. Також позивачем надано копію акту здачі-прийняття орендованого майна та копію технічного паспорту на нежитлове приміщення № 10 по вул. Перовської Софії в м. Києві.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" грунтуються на наступних обставинах: слідчим слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Цуркан А.В. у приміщенні СУ ГУМВС України в м. Києві 24 січня 2013 року отримано пояснення громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що зареєстрував на своє ім'я Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" є: оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням.

Таким чином, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 1 червня 2013 року № 0007882280 та № 0007892280 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 1 червня 2013 року № 0007882280.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 1 червня 2013 року № 0007892280.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пергам-Україна Інжинірінг" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева